Суд: Оболонський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 24 вересня 2026 р.
Справа: №756/9855/26
Суддя: Белоконна І. В.
25.09.2026 Справа № 756/9855/26
Номер справи 756/9855/26
Номер провадження 2/756/8273/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участю секретаря - Погорелової В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зменшити розмір аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 судовим наказом Оболонського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року у справі № 756/12186/22 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, зменшивши їх до 1/8 частки заробітку (доходу) позивача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що після видачі судового наказу істотно змінився його сімейний та матеріальний стан: ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася друга дитина - ОСОБА_4 , яка фактично проживає з позивачем і перебуває на його утриманні. Крім того, позивач послався на те, що на його утриманні перебуває непрацездатний за віком батько - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має тяжкі захворювання серцево-судинної системи та потребує постійного дороговартісного лікування. На думку позивача, зазначені обставини відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України є підставою для зменшення розміру аліментів, сплата яких у встановленому судовим наказом розмірі є для нього надмірно обтяжливою.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 липня 2026 року відкрито загальне провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду.
10 серпня 2026 року відповідач направила до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечила в повному обсязі, зазначивши наступне. Подані самим позивачем індивідуальні відомості про застраховану особу за формами ОК-5 та ОК-7, а також розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений органом державної виконавчої служби станом на 01 серпня 2026 року, свідчать не про погіршення, а про стабілізацію та зростання доходу позивача починаючи з січня 2024 року, а також про відсутність у позивача заборгованості зі сплати аліментів. Наведена позивачем у позовній заяві хронологія подій є внутрішньо суперечливою. За відомостями Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих транспортних засобів з 13 червня 2023 року на ім`я позивача зареєстровано транспортний засіб AUDI A1, 2012 року випуску, що спростовує твердження позивача про відсутність у нього майна. Доданий позивачем договір оренди житла містить суперечливі відомості щодо того, яка зі сторін є орендодавцем, а яка орендарем, у зв`язку з чим не може розглядатися як належне підтвердження понесення позивачем додаткових витрат. Обов`язок з утримання другої дитини позивача законом покладається на обох її батьків, а добровільне прийняття позивачем на себе усіх витрат на другу дитину не може автоматично зменшувати обсяг утримання першої дитини. Позивачем не надано належних і достатніх доказів на підтвердження актуальної, станом на час звернення до суду, потреби його батька в матеріальній допомозі та її розміру. Відповідач просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином. 30 липня 2026 року надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, про розгляд спраив повідомлена судом належним чином.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судовим наказом Оболонського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року у справі № 756/12186/22 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ набрав законної сили в день його винесення 26 грудня 2022 року та виданий стягувачу 21 червня 2023 року для пред`явлення до примусового виконання.
Постановою старшого державного виконавця Оболонського ВДВС у м. Києві Яровим О.В. від 29 червня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу.
Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, саме на позивача як особу, яка ініціювала перегляд раніше встановленого судовим рішенням розміру аліментів, покладається обов`язок довести наявність визначених статтею 192 СК України підстав для такого перегляду; сам по собі факт настання певної події (народження дитини, досягнення пенсійного віку тощо) без доведення її реального впливу на матеріальне становище платника аліментів такою підставою не є.
Судом встановлено та підтверджується наданими самим позивачем індивідуальними відомостями про застраховану особу за формами ОК-5 та ОК-7 Пенсійного фонду України (сформовані 21 травня 2026 року), що протягом 2023 року, в тому числі станом на дату народження другої дитини позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), позивач не мав стабільного офіційного доходу: за весь 2023 рік зафіксовано дохід лише за листопад і грудень на загальну суму 9490,91 грн. Натомість починаючи з січня 2024 року позивач має стабільну офіційну зайнятість і дохід, який послідовно зростає: за 2024 рік сукупний дохід позивача становив 189981,51 грн (у середньому близько 15832 грн на місяць), за 2025 рік - 384089,38 грн (у середньому близько 32007 грн на місяць), за перший квартал 2026 року дохід становив 32470,00 грн щомісячно.
Наведені дані узгоджуються з доданим відповідачем до відзиву розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним Оболонським ВДВС у м. Києві станом на 01 серпня 2026, згідно з яким дохід позивача, з якого обчислювалися аліменти, становив: у травні 2026 року - 25001,90 грн, у червні 2026 року - 24 909,53 грн, у липні 2026 року - 30 708,00 грн, тобто дохід позивача безпосередньо перед зверненням до суду не зменшився, а зріс. Цим самим розрахунком підтверджується, що станом на 01 серпня 2026 року заборгованість позивача зі сплати аліментів за виконавчим листом № 756/12186/22 становить 0,00 грн; з жовтня 2024 року й до часу розгляду справи за позивачем обліковується незначна стала переплата (у межах 473,00 - 523,13 грн), тобто позивач не лише не має заборгованості, а й сплачує аліменти регулярно та в повному обсязі.
Суд також враховує, що встановлений судовим наказом розмір аліментів у частці від доходу, а не визначений у твердій грошовій сумі, а отже розмір щомісячного платежу автоматично змінюється пропорційно до зміни доходу позивача. За таких умов саме собою зростання видатків позивача не свідчить про непропорційний тягар аліментного обов`язку, якщо воно не супроводжується доведеним зменшенням доходу платника аліментів чи іншим об`єктивним погіршенням його матеріального становища. Таких доказів позивач суду не надав; навпаки, наявні у справі докази - як подані самим позивачем, так і одержані від незалежного державного органу (органу державної виконавчої служби) - одностайно підтверджують протилежне: стабільність і зростання доходу позивача в період, що передував зверненню до суду, та відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем не доведено погіршення його матеріального становища як підстави для зменшення розміру аліментів, передбаченої частиною першою статті 192 СК України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, наявність у платника аліментів інших дітей. Разом з тим ця обставина не є самостійною та безумовною підставою для зменшення аліментів, а підлягає оцінці в сукупності з фактичним матеріальним становищем платника аліментів та іншими обставинами справи (частина перша статті 182 СК України). За усталеним підходом судової практики сам по собі факт народження у платника аліментів дитини від іншої особи не є безумовною підставою для зменшення аліментів на утримання першої дитини - обов`язковою умовою є доведення того, що саме внаслідок цієї події настало реальне погіршення матеріального становища платника аліментів.
Відповідно до статей 141, 180 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, зокрема рівний обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З матеріалів справи вбачається, що батьком другої дитини позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є позивач, а матір`ю ОСОБА_6 . Відомостей про те, що мати другої дитини позбавлена можливості брати участь в її утриманні з об`єктивних причин, матеріали справи не містять; з позовом про стягнення аліментів на другу дитину з її матері позивач до суду не звертався. Отже добровільне рішення позивача одноособово нести витрати на утримання другої дитини є реалізацією ним права на самостійне визначення порядку виконання батьківського обов`язку, однак не є об`єктивною обставиною, яка унеможливлює виконання ним у повному обсязі раніше встановленого аліментного обов`язку щодо першої дитини, і не може перекладати на доньку ОСОБА_3 негативні майнові наслідки такого вибору позивача.
Крім того, як встановлено судом станом на час звернення до суду (2026 рік) дохід позивача в кілька разів перевищує дохід, який він мав на момент народження другої дитини (2023 рік). За таких обставин сама по собі наявність другої дитини, якій на час подання позову виповнилося понад три роки, не підтверджує погіршення матеріального становища позивача саме на момент звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. За змістом пункту 3 частини другої статті 182 СК України наявність у платника аліментів непрацездатних батьків може враховуватися судом при визначенні розміру аліментів на дитину. Для врахування цієї обставини позивач мав довести сукупність умов: непрацездатність батька за віком, його актуальну потребу в матеріальній допомозі та розмір цієї потреби, а також фактичне регулярне надання позивачем такої допомоги в розмірі, співмірному із заявленими позовними вимогами.
З наданого позивачем пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 вбачається лише факт призначення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , пенсії за віком довічно. Розмір призначеної пенсії, а так само відомості про наявність або відсутність у батька позивача інших доходів чи майна в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості зіставити матеріальне становище батька позивача з розміром потрібної йому допомоги та дійти висновку про наявність у нього потреби в матеріальній допомозі в розумінні статті 202 СК України.
Наданий позивачем консультативний висновок лікаря-кардіолога від 11 вересня 2024 року підтверджує наявність у ОСОБА_5 станом на вересень 2024 року тяжких захворювань серцево-судинної системи та містить рекомендацію щодо постійного медикаментозного лікування. Разом з тим цей документ складений майже за два роки до звернення позивача до суду (03.06.2026) і сам собою не підтверджує актуальної, станом на час розгляду справи, потреби в конкретному розмірі щомісячних витрат на лікування. Жодних інших доказів - рецептів, чеків, виписок щодо вартості препаратів чи медичних послуг, довідок про продовження лікування в 2025-2026 роках - позивач до матеріалів справи не долучив.
За таких обставин суд, не ставлячи під сумнів сам факт турботи позивача про свого батька, доходить висновку, що ця обставина не підтверджена належними, допустимими й достатніми доказами в обсязі, необхідному для врахування її як підстави для зменшення аліментів на дитину в розумінні статей 192, 182 СК України.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У зв`язку з цим суд бере до уваги такі додаткові обставини, встановлені на підставі доказів, поданих самими сторонами.
По-перше, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих транспортних засобів, наданим відповідачкою, на ім`я позивача з 13 червня 2023 року, тобто наступного дня після народження другої дитини позивача та в період, коли, за даними самого позивача (довідки ОК-5, ОК-7), він не мав стабільного офіційного доходу, зареєстровано транспортний засіб AUDI A1, 2012 року випуску. Це спростовує викладене в позовній заяві твердження позивача про те, що він не має у власності значного рухомого чи нерухомого майна. Сама по собі реєстрація транспортного засобу не доводить джерела походження коштів на його придбання і не є предметом цього спору, проте в сукупності з іншими доказами знижує довіру до доводів позивача про скрутне матеріальне становище.
По-друге, долучений позивачем договір оренди житлового приміщення (строк дії - з 01 лютого 2026 року по 01 серпня 2026 року, предмет - квартира за адресою АДРЕСА_1 , яким позивач обґрунтовував додаткові щомісячні витрати в розмірі 8 000 грн, містить внутрішню суперечність: у преамбулі договору орендодавцем зазначено ОСОБА_1 , а орендарем - ОСОБА_7 , тоді як у реквізитах сторін і підписах наприкінці того самого документа сторони зазначені у зворотному порядку - орендодавцем є ОСОБА_7 , а орендарем - ОСОБА_1 . З огляду на цю суперечність суд позбавлений можливості достовірно встановити дійсний зміст цього правочину, а тому не може покласти цей документ в основу висновку про понесення позивачем додаткових витрат у заявленому розмірі. У будь-якому з двох можливих тлумачень цей доказ не підтверджує доводів позивача про погіршення його матеріального становища: якщо орендодавцем за договором є позивач, зазначена сума є його додатковим доходом, не врахованим у поданих ним відомостях про доходи; якщо ж орендарем є позивач, кошти в розмірі 8000 грн сплачуються ним матері другої дитини позивача в межах їхніх фактичних сімейних стосунків, що не є доказом погіршення саме матеріального становища позивача в розумінні статті 192 СК України. Суд також звертає увагу, що адреса орендованого приміщення (м. Одеса, вул. Чорноморська, 4) збігається з адресою фактичного місця проживання позивача, зазначеною ним у позовній заяві ( АДРЕСА_2 ), що додатково ускладнює встановлення дійсного правового та економічного змісту цього правочину.
По-третє, суд звертає увагу на внутрішню суперечність і в самій позовній заяві: у мотивувальній частині позивач обґрунтовує необхідність зменшення аліментів до 1/6 частки заробітку, тоді як у прохальній частині просить зменшити аліменти до 1/8 частки заробітку. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, а відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як у межах заявлених особою вимог. У зв`язку з цим суд виходить із вимоги, викладеної позивачем саме у прохальній частині позовної заяви (1/8 частки заробітку), водночас зазначена суперечність також свідчить про відсутність у позивача послідовного й чіткого обґрунтування заявленого ним розміру зменшення аліментів.
Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що докази у справі не лише не підтверджують погіршення матеріального становища позивача, а й походячи значною мірою від самого позивача або від незалежного державного органу узгоджено свідчать про стабільність і зростання його доходу, відсутність заборгованості зі сплати аліментів та наявність у нього майна, про відсутність якого він заявляв суду.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно зі статтею 27 цієї Конвенції батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимальним урахуванням інтересів дитини.
Задоволення позову про зменшення аліментів за відсутності доведених підстав, передбачених статтею 192 СК України, в умовах, коли дохід позивача зростає, а заборгованість зі сплати аліментів відсутня, призвело б до невиправданого зменшення обсягу утримання, на яке має право малолітня ОСОБА_3 , без належного правового та фактичного обґрунтування, що суперечило б наведеним вище принципам сімейного права та найкращим інтересам дитини.
Оцінивши зібрані у справі докази кожний окремо та в їх сукупності за правилами статей 76, 81, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності визначених частиною першою статті 192, статтею 182 СК України підстав для зменшення встановленого судовим наказом Оболонського районного суду міста Києва від 26 грудня 2022 року у справі № 756/12186/22 розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів слід відмовити повністю.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн відшкодуванню не підлягають і залишаються за позивачем. Відповідачка про стягнення з позивача будь-яких судових витрат не заявляла.
Керуючись статтями 7, 141, 180, 182, 183, 192, 202 Сімейного кодексу України, статтями 3, 27 Конвенції про права дитини, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ :
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Белоконна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua