Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №460/12528/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: членів сімей, які втратили годувальника

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №460/12528/26

Суддя: К.М. Недашківська

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/12528/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення адресної допомоги в сумі, що не досягає 10020 грн на кожну дитину; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії у зв`язку із втратою годувальника на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення адресної допомоги в сумі, що не досягає 10020 грн на кожну дитину, починаючи з 01 березня 2026 року.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що її чоловік ОСОБА_2 23.05.2025 зник безвісти під час виконання бойового завдання із захисту України, двом їхнім неповнолітнім дітям призначено пенсію в разі втрати годувальника, проте відповідач відмовив у встановленні адресної допомоги за постановою №674 з мотивів відсутності відомостей про статус членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 08.08.2015 ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 .

Свідоцтвами про народження підтверджено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зі сповіщення сім`ї, оформленого ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що солдат ОСОБА_2 , проходячи військову службу, виконував бойове завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України і зник безвісти 23.05.2025. У сповіщенні зазначено виконання бойового завдання та його зв`язок із захистом України.

Витягом із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, сформованим 08.06.2025, підтверджено внесення відомостей щодо ОСОБА_2 , зокрема про його зникнення на території бойових дій під час воєнних дій. Зазначені відомості узгоджуються зі змістом сповіщення сім`ї.

Листом від 22.04.2026 №11212-8831/Б-02/8-1700/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило Позивачку, що її двом неповнолітнім дітям призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У листі зазначено, що відомості про надання дітям статусу членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України в матеріалах пенсійної справи відсутні, у зв`язку із чим підстав для перерахунку пенсії за постановою №674 немає.

Позивач не погоджується з такою відмовою Відповідача, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, умови призначення, перерахунку та виплати пенсій визначено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності III групи, крім передбачених цією нормою випадків, коли така пенсія призначається незалежно від тривалості страхового стажу.

Зокрема, зазначеною нормою передбачено призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї, зокрема, вважаються діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи перебували вони на утриманні годувальника.

Таким чином, законодавець визначив дітей самостійною категорією осіб, які мають право на пенсійне забезпечення у зв`язку з втратою годувальника, установивши для них спеціальні гарантії соціального захисту.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного члена сім`ї, зазначеного в частині другій статті 36 цього Закону, — 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше членів сім`ї — 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Отже, положеннями статей 36 і 37 Закону №1058-IV визначено коло осіб, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, умови її призначення та порядок обчислення відповідного розміру пенсійного забезпечення.

Водночас наведені положення регулюють призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та не виключають можливості встановлення додаткових соціальних гарантій до такої пенсії у випадках, передбачених іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2020 №674 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі — Постанова №674) установлено додаткові гарантії соціального захисту окремих категорій осіб, які отримують пенсію у зв`язку з втратою годувальника або відповідну державну соціальну допомогу.

Пунктом 1 Постанови №674 передбачено встановлення адресної допомоги до пенсії у зв`язку з втратою годувальника членам сімей визначених цією постановою осіб, зокрема осіб, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти) або померли за обставин, визначених зазначеною постановою.

Отже, правове регулювання, установлене Постановою №674, пов`язує право на адресну допомогу із сукупністю юридично значущих обставин, а саме належністю годувальника до визначеної цією постановою категорії осіб, обставинами його загибелі або зникнення безвісти, наявністю в членів його сім`ї права на відповідне пенсійне забезпечення та розміром призначених виплат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 №154 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2020 р. №674», яка набрала чинності 01.03.2026, змінено гарантовані розміри пенсійних виплат і державної соціальної допомоги відповідним категоріям осіб.

Зокрема, пункт 1 Постанови №674 доповнено положенням, відповідно до якого у разі, коли розмір зазначених пенсій або державної соціальної допомоги, призначених двом і більше членам сім`ї, крім непрацездатних батьків, дружини (чоловіка), не досягає 10020 грн, адресна допомога встановлюється в розмірі, якого не вистачає до зазначеної суми на кожного члена сім`ї.

Відповідно до пункту 3 Постанови №674 перерахунок відповідних виплат з 01.03.2026 забезпечується за матеріалами пенсійних (особових) справ.

З аналізу наведених положень слідує, що адресна допомога, передбачена Постановою №674, має компенсаційний характер та спрямована на забезпечення визначеного державою мінімального гарантованого рівня пенсійних виплат відповідним категоріям осіб.

При цьому сума 10020 грн є гарантованим розміром загальної пенсійної виплати на кожного відповідного члена сім`ї, а не самостійною фіксованою доплатою понад призначену пенсію.

Розмір адресної допомоги визначається як різниця між установленим гарантованим рівнем та фактичним розміром пенсійної виплати з урахуванням складових, передбачених Постановою №674.

Водночас суд звертає увагу, що положення пункту 1 Постанови №674 розмежовують правове регулювання адресної допомоги до пенсії у зв`язку з втратою годувальника та адресної допомоги до державної соціальної допомоги.

Зокрема, зазначеною постановою передбачено встановлення адресної допомоги до державної соціальної допомоги дитині, якій надано статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до пунктів 3– 6 статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, вимога щодо надання дитині відповідного статусу прямо пов`язана з визначеною Постановою №674 категорією отримувачів державної соціальної допомоги.

Натомість положення, які регулюють встановлення адресної допомоги до пенсії у зв`язку з втратою годувальника, не містять загальної вимоги щодо обов`язкового оформлення посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України як самостійної умови виникнення права на таку допомогу.

Суд зазначає, що правовий статус особи та документ, яким підтверджується відповідний статус, не є тотожними поняттями.

Водночас право на конкретну соціальну виплату визначається насамперед наявністю передбачених відповідним нормативно-правовим актом юридичних обставин.

За відсутності прямої нормативної вимоги щодо обов`язкового оформлення певного посвідчення ненадання такого документа не може саме по собі свідчити про відсутність права на соціальну виплату, якщо обставини, з якими законодавство пов`язує виникнення такого права, підтверджуються іншими належними доказами.

Інше тлумачення фактично призводило б до встановлення додаткової умови отримання адресної допомоги, не передбаченої відповідним нормативно-правовим актом.

Як установлено судом, дітям Позивачки призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058-IV, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.04.2026.

Отже, діти позивачки є отримувачами пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а не державної соціальної допомоги, призначеної замість пенсії.

Відтак застосування до них вимог, передбачених Постановою №674 для іншої категорії отримувачів державної соціальної допомоги, без відповідної нормативної підстави є необґрунтованим.

Суд також зазначає, що положення пункту 1 Постанови №674 не містять прямого застереження щодо поширення адресної допомоги виключно на пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначені відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Натомість Постанова №674 визначає категорії годувальників, обставини їх загибелі або зникнення безвісти та коло членів сімей, яким установлюються відповідні соціальні гарантії.

Зважаючи на наведене, сам по собі факт призначення дітям позивачки пенсії відповідно до Закону №1058-IV не може розглядатися як самостійна та безумовна підстава для відмови у встановленні адресної допомоги за Постановою №674.

Застосування іншого підходу означало б фактичне звуження кола осіб, визначеного зазначеною постановою, шляхом установлення додаткового обмеження, яке безпосередньо не передбачено її положеннями.

При цьому суд зазначає, що Постанова №674 не встановлює виключного переліку документів, якими можуть підтверджуватися обставини безпосередньої участі годувальника у відповідних заходах оборони України.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, відсутність окремої довідки військової частини про безпосередню участь годувальника в заходах оборони України не є самостійною підставою для неврахування відомостей, які містяться в інших офіційних документах.

За результатами оцінки сповіщення сім`ї та витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, суд доходить висновку, що наявними матеріалами підтверджено безпосереднє виконання ОСОБА_2 завдань із захисту України та його зникнення безвісти під час виконання таких завдань.

Водночас факт призначення дітям позивачки пенсії у зв`язку з втратою годувальника підтверджується листом самого відповідача від 22.04.2026.

Суд зазначає, що наведена обставина свідчить про визнання органом Пенсійного фонду України права дітей на відповідний вид пенсійного забезпечення.

При цьому предметом цього спору є не правомірність первинного призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а встановлення додаткової адресної допомоги до вже призначеної пенсії.

Отже, обставини, пов`язані з виникненням права дітей на пенсію відповідно до статті 36 Закону №1058-IV, не становлять самостійного предмета оскарження в цій справі.

Як установлено судом, підставою для відмови у встановленні адресної допомоги Відповідач у листі від 22.04.2026 визначив відсутність у матеріалах пенсійної справи відомостей про надання дітям позивачки статусу членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Водночас Відповідач не навів обставин, які б спростовували відомості сповіщення сім`ї щодо виконання годувальником бойового завдання, та не зазначив про невідповідність обставин його зникнення вимогам Постанови №674.

Також Відповідач не визначив як підставу відмови вид призначеного дітям пенсійного забезпечення або відсутність інших передбачених Постановою №674 обставин.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести наявність фактичних і правових підстав для прийняття рішення, яке обмежує реалізацію особою передбаченого законодавством права.

При цьому відсутність інших мотивів відмови не звільняє суд від обов`язку перевірити встановлені законодавством умови отримання відповідної виплати, однак підлягає врахуванню під час оцінки обґрунтованості оскаржуваних дій відповідача.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що посилання відповідача виключно на відсутність у дітей позивачки статусу членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України не є достатньою правовою підставою для відмови у встановленні адресної допомоги до пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до Постанови №674 у редакції, чинній із 01.03.2026, у разі призначення відповідних пенсій двом і більше членам сім`ї, крім визначених постановою винятків, установлено гарантований розмір пенсійної виплати 10020 грн на кожного члена сім`ї.

При цьому розмір адресної допомоги визначається з урахуванням фактичного розміру призначеної пенсії та інших складових, які підлягають урахуванню відповідно до зазначеної постанови.

Суд ураховує, що матеріали справи не містять окремого розрахунку фактичного розміру пенсійної виплати кожної дитини станом на 01.03.2026.

Водночас відомості щодо розмірів призначених пенсій, проведених перерахунків та фактично виплачених сум перебувають у розпорядженні відповідача як органу, що здійснює відповідне пенсійне забезпечення.

Зазначена обставина не перешкоджає визначенню судом правового обов`язку відповідача здійснити перерахунок із застосуванням гарантованого розміру, передбаченого Постановою №674.

При цьому встановлення конкретної суми адресної допомоги є розрахунковою дією, яка здійснюється Пенсійним фондом України за матеріалами пенсійних справ з урахуванням установлених законодавством складових пенсійної виплати.

Отже, суд не визначає конкретного розміру заборгованості та не встановлює адресної допомоги у фіксованій сумі понад призначену пенсію, а визначає обов`язок відповідача забезпечити гарантований законодавством рівень відповідної виплати.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що відмова відповідача у встановленні дітям позивачки адресної допомоги до пенсії у зв`язку з втратою годувальника з підстав відсутності відповідного статусу не відповідає наведеним критеріям правомірності, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні положень Постанови №674.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача — суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що за наявності передбачених законодавством умов установлення адресної допомоги відповідно до Постанови №674 не передбачає права органу Пенсійного фонду України на власний розсуд визначати доцільність її призначення.

Визначення розміру такої допомоги здійснюється відповідно до встановленого нормативно-правовим актом гарантованого рівня пенсійних виплат та фактичного розміру пенсії відповідного отримувача.

За таких обставин суд вважає належним способом захисту порушених прав Позивачки визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у встановленні адресної допомоги та зобов`язання здійснити з 01.03.2026 перерахунок і виплату пенсій у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із застосуванням адресної допомоги відповідно до Постанови №674 до гарантованого розміру 10020 грн на кожну дитину, з урахуванням фактично виплачених сум.

За правилами частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом задоволення позову повністю.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1331 грн 20 коп, сплачена відповідно до квитанції від 26.07.2026, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення адресної допомоги в сумі, що не досягає 10020 грн на кожну дитину.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок пенсії у зв`язку із втратою годувальника на двох неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення адресної допомоги в сумі, що не досягає 10020 грн на кожну дитину, починаючи з 01 березня 2026 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя К.М. Недашківська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua