Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №756/4441/26 — Оболонський районний суд міста Києва

21.10.2026 Справа № 756/4441/26

Унікальний номер 756/4441/26

Номер провадження 2/756/5468/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Погорелової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та припинення права на частку у спільному майні, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та припинення права на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заявлених вимог, просила: в порядку поділу спільного майна подружжя виділити їй та визнати за нею право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 38,3 кв.м, житловою площею 15 кв.м.; припинити право ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 з виплатою йому грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 758244,00 грн за рахунок коштів, попередньо внесених позивачем на депозитний рахунок суду; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки майнові права на неї виникли з Попереднього договору від 04.05.2019 № 513, укладеного відповідачем у період шлюбу та за згодою позивача, а оплата за цим договором здійснювалася за рахунок спільних коштів подружжя. Позивач також посилалася на недобросовісну поведінку відповідача, який приховав від неї факт трансформації спільних майнових прав у його одноособове право власності на квартиру (зареєстроване 22.12.2023), чим позбавив її можливості захистити свої права в межах раніше розглянутої судом справи № 367/3449/20.

Рух справи

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

15 квітня 2026 року відповідач через свого представника подав відзив на позовну заяву, яким позов не визнав у повному обсязі, а також зустрічну позовну заяву, в якій, посилаючись на те, що фактичні шлюбні відносини між сторонами було припинено з серпня 2019 року (про що позивач особисто зазначила в позовній заяві про розірвання шлюбу), а частину платежів за Попереднім договором він сплатив після цієї дати за особисті кошти, просив: визнати за ним право приватної власності на 54/100 частки квартири; визнати право спільної сумісної власності сторін на 46/100 частки спірної квартири, по 23/100 частки кожному; у порядку поділу спільного майна подружжя припинити право ОСОБА_3 на належні їй 23/100 частки квартири з виплатою їй грошової компенсації в розмірі 348792,47 грн за рахунок коштів, попередньо внесених ним на депозитний рахунок суду; виділити йому та визнати за ним право приватної власності на зазначені 23/100 частки; стягнути з ОСОБА_4 понесені ним судові витрати.

20 квітня 2026 року позивач через свого представника подала відповідь на відзив, якою заперечення відповідача відхилила, посилаючись на преюдиційно встановлені постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 367/3449/20 та рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2024 року у тій самій справі обставини щодо сплати за Попереднім договором 78 % його вартості (564579,00 грн) за рахунок спільних коштів подружжя, а також щодо дати набрання законної сили рішенням про розірвання шлюбу - 07 серпня 2020 року.

22 квітня 2026 року відповідач через свого представника подав заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягав на тому, що дата ухвалення (а не набрання законної сили) рішення про розірвання шлюбу значення не має, а визначальним є момент фактичного припинення шлюбних відносин (серпень 2019 року), який на преюдицію не поширюється, оскільки не досліджувався судом у справі № 755/2017/20.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06 травня 2026 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

29 травня 2026 року позивач надала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки твердження ОСОБА_2 про припинення фактичних шлюбних відносин в серпні 2019 року не підтверджені належними та допустимими доказами, спростовується предеюдиційними обставинами, які встановлені рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2024 року та постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 367/3449/20, які набрали законної сили, суперечать обставинам, які визнані самим ОСОБА_2 під час розгляду справи № 367/3449/20.

15 жовтня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника надала до суду заяву, якою визнала зустрічний позов ОСОБА_2 в повному обсязі, зазначивши, що заява подається добровільно, усвідомлено, без примусу, тиску чи впливу, що їй зрозумілі наслідки визнання позову, передбачені статтею 206 ЦПК України, в тому числі те, що задоволення зустрічного позову виключає задоволення первісного позову.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримала заяву позивача про визнання зустрічного позову та просила суд задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, а в задоволенні первісного позову відмовити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення первісних позовних вимог, зустрічні позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Встановлені судом обставини справи

Судом встановлено, що 09 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (повторне). Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Від спільного шлюбу сторони дітей не мають.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року у справі № 755/2017/20 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 28 квітня 2026 року виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

04 травня 2019 року Приватне акціонерне товариства «Компанія з управління активами «Карпати-інвест» та ОСОБА_2 уклали Попередній договір, зареєстрований в реєстрі за № 513, посвідчений приватним нотаріусом Татаринцевою Є.А., за умовами якого сторони зобов`язалися укласти у майбутньому договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (після прийняття будинку в експлуатацію 14.09.2021 та присвоєння адреси розпорядженням Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації № 650 від 23.11.2021 - АДРЕСА_3 ).

Договір укладено за нотаріально посвідченою згодою ОСОБА_5 .

22 грудня 2023 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Литвиненко О.М. за реєстровим номером 696, зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 38,3 кв.м, житловою площею 15 кв.м, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 399/01-2025 від 24 січня 2025 року встановлено, що ринкова вартість квартири складає 1 516 489,00 грн, а поділ квартири в натурі з технічної точки зору неможливий, тобто квартира є неподільним майном.

Сторони попередньо внесли на депозитний рахунок суду (ТУ ДСА України в м. Києві) грошові кошти: ОСОБА_1 - 925058,00 грн (758244,00 грн згідно платіжної інструкції № X842-0H4M-XCMT-6X06 від 10.03.2026 та 166814,00 грн згідно платіжної інструкції № 0810-1928-4E4C-7H5M від 07.06.2026); ОСОБА_2 - 348792,47 грн згідно квитанції АТ «УКРСИББАНК» № 278252196 від 10.08.2026.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Майнові відносини, які складаються між подружжям урегульовано у нормах Сімейного кодексу України (далі - СК України) .

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

За приписами ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує (зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц).

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49, частини першої статті 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов (повністю або частково) на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина п`ята цієї статті).

Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 про визнання зустрічного позову подана нею особисто, у письмовій формі, з чітким зазначенням обсягу визнаних вимог та з прямим підтвердженням обізнаності з правовими наслідками визнання позову, передбаченими статтею 206 ЦПК України.

Відомостей про те, що ця заява подана під впливом насильства, обману, помилки чи з інших підстав, що ставили б під сумнів її добровільність, матеріали справи не містять і такі обставини не заявлялися.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, зокрема, якщо річ є неподільною та спільне володіння і користування майном є неможливим, і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що квартира є неподільним майном (що підтверджено висновком судової експертизи), сторони не підтримують сімейних відносин і спільне користування квартирою є неможливим, ОСОБА_2 попередньо вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, що відповідає вартості частки, яка припиняється, а визнання позову ОСОБА_1 не завдає шкоди інтересам ОСОБА_2 , а навпаки, відповідає його волевиявленню, вираженому в зустрічному позові.

Суд також враховує, що спір стосується виключно майнових прав колишнього подружжя на нерухоме майно, неповнолітніх дітей сторони не мають, а тому визнання позову не порушує прав та інтересів інших осіб.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність законних підстав для прийняття визнання ОСОБА_1 зустрічного позову та задоволення зустрічного позову в повному обсязі без необхідності додаткового встановлення судом фактичних обставин, що становили предмет спору між сторонами (зокрема, остаточного визначення періоду фактичного припинення шлюбних відносин та пов`язаного з цим точного співвідношення часток), оскільки визнання позову усуває спір щодо цих обставин.

Оскільки предметом зустрічного та первісного позовів є той самий об`єкт - квартира АДРЕСА_1 , а заявлені в них способи захисту (визнання особистою власністю ОСОБА_1 всієї квартири за первісним позовом та визнання за ОСОБА_2 права власності на 100 % квартири з виплатою ОСОБА_4 компенсації за зустрічним позовом) є взаємовиключними, задоволення зустрічного позову у повному обсязі виключає можливість задоволення первісного позову. Із цим наслідком ОСОБА_1 погодилася в заяві про визнання позову. Відтак у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), кошти, попередньо внесені на депозитний рахунок суду особою, яка заявила вимогу про припинення права іншого співвласника на частку у спільному майні, забезпечують отримання цим співвласником грошової компенсації, а відповідний конфлікт має бути вичерпаний унаслідок ухвалення судового рішення та його подальшого виконання, без необхідності додаткового звернення сторін до суду.

Зважаючи на задоволення зустрічного позову, кошти в розмірі 348792,47 грн, внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду, підлягають перерахуванню ОСОБА_5 як грошова компенсація вартості 23/100 частки квартири, право власності на яку припиняється.

Зважаючи на відмову у задоволенні первісного позову, кошти в загальному розмірі 925058,00 грн, внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду для забезпечення компенсації ОСОБА_2 за первісним позовом, втратили своє процесуальне призначення і підлягають поверненню ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи положення ст. 142 ЦПК України та те, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 визнала позов, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом судовий збір в розмірі 7582,44 грн, а з державного бюджету підлягає поверненню позивачу за зустрічним позовом судовий збір в розмірі 7582,44 грн.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з поданням первісного позову, в задоволенні якого відмовлено, компенсації за рахунок ОСОБА_2 не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 319, 355, 358, 367, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 3, 57, 60, 61, 63, 70, 71, 114 СК України, ст.ст. 12, 13, 49, 76-82, 89, 95, 141, 142, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та припинення права на частку у спільному майні - задовольнити.

Визнати право приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на 54/100 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,3 кв.м, житловою площею 15 кв.м.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 46/100 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 38,3 кв.м, житловою площею 15 кв.м, в рівних частках, тобто по 23/100 частки кожному.

В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на 23/100 частки квартири АДРЕСА_1 з виплатою їй грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 348792 (триста сорок вісім тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 47 копійок за рахунок коштів, внесених ОСОБА_2 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві згідно квитанції АТ «УКРСИББАНК» № 278252196 від 10 серпня 2026 року;

- виділити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та визнати за ним право приватної власності на 23/100 частки квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та припинення права на частку у спільному майні - відмовити.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві перерахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошові кошти в розмірі 348792 (триста сорок вісім тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 47 копійок, внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві згідно квитанції АТ «УКРСИББАНК» № 278252196 від 10 серпня 2026 року шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_5 в АТ «Універсал Банк».

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошові кошти в загальному розмірі 925058 (дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятдесят вісім) гривень 00 копійок, внесені нею на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві згідно платіжної інструкції № X842-0H4M-XCMT-6X06 від 10 березня 2026 року на суму 758244,00 грн та згідно платіжної інструкції № 0810-1928-4E4C-7H5M від 07 червня 2026 року на суму 166814,00 грн, шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_5 в АТ «Універсал Банк».

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7582 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят дві) гривні 44 копійки.

Повернути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору в розмірі 7582 (сім тисяч п`ятсот вісімдесят дві) гривні 44 копійки згідно квитанції № 7078-6892-3452-0579 від 15 квітня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна