Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №460/2009/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/2009/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., з участю секретаря судового засідання Осташевської І.А. та представників сторін: представника позивача Тарновецького Я.М., представника відповідача Юхименко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі – позивач або платник податків) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі – суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач або контролюючий орган), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №1332/1700240523 від 22.01.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 2655564,08 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 2329539,88 грн та застосовано штрафні санкції на суму 326024,20 грн;

- податкове повідомлення-рішення №1333/1700240523 від 22.01.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання за військовим збором, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 221297,01 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 194128,33 грн та застосовано штрафні санкції на суму 27168,68 грн;

- податкове повідомлення–рішення №1345/1700240523 від 22.01.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на суму 3143005,25 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 2514711,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 628294,25 грн;

- податкове повідомлення–рішення №1344/1700240523 від 22.01.2026, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрацій податкових накладних податок на суму 20846,15 грн;

- про сплату боргу (недоїмки) від 22.01.2026 р. №Ф-1328/1700240523, якою повідомлено, що станом на 22 грудня 2025 року заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 1020252,75 грн;

- рішення від 22 січня 2026 року №Ф-1331/1700240523, яким застосовані штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску н суму 328514,54 грн;

- рішення від 22 січня 2026 року №1347/1700240523, яким застосовані штрафні санкції за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на суму 136,00 грн

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що його основним видом діяльності за КВЕД є: виробництва виробів пакувальних із полімерних матеріалів, а саме – плівки поліетиленової, мішків поліетиленових (22.29), доходи та витрати від провадження якої позивач відображав в «Книзі обліку доходів і витрат» на основі банківських виписок про оплату та первинних документів, де в результаті реалізації вироблених виробів із полімерних матеріалів на розрахунковий рахунок позивача надійшло коштів 63849601,36 грн, а саме: за 2019 рік – 8370278,14 грн; за 2020 рік – 6993505,38 грн; за 2021 рік – 9451844,64 грн; за 2022 рік – 13910598,81 грн; за 2023 рік – 12257531,16 грн; за 2024 рік – 12865843,23 грн Позивач зауважує, що згідно з поданими податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2019-2024 роки позивачем до графи 5 "Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції" було включено витрати з придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ), що реалізовані або використані у господарській діяльності на загальну суму 63088142,88грн, в тому числі: у 2019 році – 8344724,04 грн; у 2020 році – 6863202,42 грн; у 2021 році – 9274730,47 грн; у 2022 році – 13721392,48 грн; у 2023 році – 12018250,19 грн; у 2024 році – 12865843,28 грн Позивач вважає, що у розділі 2.1.2 Акту перевірки підрозділ «Результати перевірки визначення документально підтверджених витрат» відповідачем безпідставно застосовано пропорційний розподіл витрат на придбання поліетилену у відсотковому співвідношенні, що на думку відповідача, призвело до завищення витрат по використанню поліетилену на загальну суму 12641894,54 грн, в тому числі: за 2019 рік – 41555,96 грн; за 2020 рік – 2286252,25 грн; за 2021 рік – 3304593,79 грн; за 2022 рік – 3012203,35 грн; за 2023 рік – 2749894,37грн; за 2024 рік – 1247394,82грн Вказане позивач обґрунтовує тим, що придбаний поліетилен обліковується позивачем на 201 рахунку, у витрати з 201 рахунку вартість поліетилену списувалася позивачем тільки на відвантажену і оплачену продукцію, що позивач відображав у декларації про майновий стан і доходи в додатку Ф2, водночас весь поліетилен, що перебуває в переробці, обліковується позивачем на 201 рахунку і у витрати не включається, а відтак поліетилен на відвантажену і оплачену продукцію не підлягає додатковому розподілу на незавершене виробництво, як описано контролюючим органом в таблиці на сторінці 14 акту перевірки розділу 2.1.2.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем не надано інформації щодо структури витрат, а також підтверджуючих первинних документів щодо використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності за період 2019-2024 роки, то позивач зауважує, що первинні документи (накладні, акти виконаних робіт, виписки банку, акти списання матеріалів, реєстри податкових), які підтверджують витрати, були надані контролюючому органу при здійсненні ними документальної перевірки в повному обсязі, окрім того контролюючим органом не конкретизовано, які саме документи необхідні для підтвердження витрат позивачем не було надано, крім того зауважень до документів, на підставі яких було сформовано валові витрати, надані позивачем при проведенні перевірки, у акті перевірки не зафіксовано. Позивач зауважує, що ним фактично було складено річні акти на списання ТМЦ, що підтверджується долученими до позовної заяви актами списання за 2019-2024 роки, використання ТМЦ в господарській діяльності підтверджується документами, які досліджувалися контролюючим органом при здійсненні перевірки, зокрема: накладними; актами на списання ТМЦ, рухом коштів по рахунках. Враховуючи вказані обставини позивач вважає, що правомірно включив до валових витрат використані ТМЦ на загальну суму 63088142,88 грн за 2019-2024 роки, з огляду на що відповідач безпідставно донарахував позивачу податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, а тому рішення від 22 січня 2026 року №1332/1700240523, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб на суму 2655564,08 грн є протиправним.

Зважаючи на помилкові висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат, внаслідок чого позивачу було збільшено чистий оподатковуваний дохід, позивач також вважає безпідставним нарахування позивачу суми військового збору, донарахування суми єдиного внеску на суму доходу, виключення із податкового кредиту сум податку на додану вартість, які були сплачені при придбанні цих ТМЦ та нарахування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних. З огляду на вказане в сукупності, позивач вважає оскаржувані акти відповідача протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки матеріали перевірки не містять жодних доказів про порушення позивачем вимог законодавства

Відповідач подав до суду свій відзив, де заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що згідно статті 20 розділу І, статтей 75, 77, 82, підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 розділу ІІ, підпунктів 69.22, 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік та відповідно до наказу від 03.11.2025 №2833-п проведена планова документальна виїзна перевірка фінансово–господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, за результатами проведення якої було встановлено ряд порушень норм податкового законодавства. Зокрема відповідач зауважує, що платником податків надано до перевірки Книги обліку доходів і витрат, показники витрат яких не відповідають показникам податкових декларацій про майновий стан і доходи. Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що витрати позивача, які зазначені у книзі обліку доходів і витрат, є завищеними, що детально описано в п.п 2.1.2 п. 2.1 р. 2 ч. ІІ акта перевірки. Відповідач зауважує, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів та облікових даних контролюючим органом було встановлено, що позивач витрати на придбання основної складової готових виробів - поліетилену (кредит рах. 201 (поліетилен)) відносить до витрат податкових декларацій про майновий стан і доходи без врахування відсотка розподілу. Окрім того, як зазначає відповідач, позивачем не включаються витрати незавершеного виробництва попереднього звітного періоду у наступному звітному періоді (після реалізації продукції), а тому відповідно до наданих до перевірки пояснень №01/12-25 від 01.12.2025, первинних документів та облікових даних встановлено, що платник податків у сумі витрат у незавершеному виробництві не враховує суму витрат на придбання поліетилену – основного виробничого компоненту, водночас витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування мають бути фактично здійснені, безпосередньо пов`язані з отриманням доходу та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, чого у спірному випадку не відбулось.

Відповідач стверджує, що за правилами бухгалтерського обліку вся придбана сировина списується в такому випадку на рахунок 23 «Виробництво» і надалі у складі собівартості переходить на рахунок 26 «Готова продукція», що підтверджується даними бухгалтерського обліку (головна книга, оборотно-сальдові відомості по рахунках 20, 23, 26 тощо) та лише в такому випадку контролюючий орган має можливість провести аналіз чи вся придбана сировина була використана для виготовлення оподатковуваної продукції, яка реалізована позивачем. Таким чином, за наслідком відсутності пропорційного розподілу витрат на придбання поліетилену у відсотковому співвідношенні, контролюючим органом і було встановлено їх завищення, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу позивача.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 04.02.2026 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 05.02.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 06.02.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 02.03.2026, встановив відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву.

23.02.2026 представник позивача засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС подав до суду клопотання про долучення доказів.

24.02.2026 до суду надійшов поданий відповідачем 23.02.2026 через електронний кабінет в ЄСІТС відзив на позовну заяву, в якому відповідач виклав свої заперечення проти позову та додав наявні у нього докази і просить суд відмовити у задоволенні позову.

27.02.2026 представник позивача засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС подав до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи у справі №460/2009/26.

02.03.2026 представник відповідача подав до суду клопотання, у якому він просить суд відмовити у задоволенні зазначеного клопотання представника позивача про призначення експертизи у зв`язку з відсутністю передбачених законом підстав для проведення такої експертизи.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 02.03.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд занесеними до протоколу судового засідання ухвалами прийняв до розгляду і долучив до матеріалів справи клопотання позивача про долучення доказів та перейшов до вирішення заявленого позивачем клопотання про призначення судово-економічної експертизи, після чого за клопотанням представника позивача суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою оголосив перерву у підготовчому засіданні до 23.03.2026 для надання представнику позивача можливості уточнити клопотання про призначення експертизи строком до 13.03.2026.

05.03.2026 представник позивача подав до суду клопотання (заяву) про внесення змін до клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

23.03.2026 представник відповідача подав до суду свої заперечення проти задоволення такого клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 23.03.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд за клопотанням представника позивача занесеною до протоколу судового засідання ухвалою продовжив на 30 днів строк підготовчого провадження у справі та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 20.04.2026 для надання представнику позивача можливості ознайомитись із запереченнями представника відповідача проти задоволення такого клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 20.04.2026 з участю уповноважених представників сторін,, суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою за результатами розгляду клопотання представника позивача про призначення судово-економічної експертизи оголосив перерву у підготовчому засіданні до 27.04.2026.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 27.04.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд викладеною окремим процесуальним документом ухвалою від 27.04.2026 відмовив у задоволенні клопотань представника позивача від 27.02.2026 та від 05.03.2026 про призначення судово-економічної експертизи у справі, після чого суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою оголосив перерву у підготовчому засіданні до 11.05.2026 за клопотанням представника відповідача для надання представнику можливості подати додаткові пояснення.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 11.05.2026 з участю уповноважених представників сторін, після з`ясування і вирішення усіх питань підготовчого провадження суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою закрив підготовче провадження у справі, а справу призначив до розгляду по суті в судовому засіданні на 28.05.2026.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.05.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою оголосив перерву до 11.06.2026 для надання можливості представнику позивача надати технічні умови чи інші докази щодо наявності формули розрахунку технічних витрат поліетилену.

10.06.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення у цій справі, а також клопотання про долучення доказів.

У визначені судом дату і час судового засідання 11.06.2026 позивач в судове засідання не прибув і явки своїх уповноважених представників в судове засідання сторони не забезпечили, до визначеного судом часу початку судового засідання 11.06.2026 представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке обґрунтовується тим, що додаткові пояснення представника позивача з долученими документами відповідач отримав лише 10.06.2026, а тому відповідачу потрібен додатковий час для детального ознайомлення зі змістом вказаних матеріалів та подання власних пояснень відповідача по долучених документах.

Ухвалою від 11.06.2026 суд відклав до 13.07.2026 судове засіданні з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулося 13.07.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд заслухав вступні слова представників сторін, після чого оголосив в судовому засіданні перерву до 06.08.2026.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулося 06.08.2026 з участю уповноважених представників сторін, суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою оголосив перерву до 03.09.2026.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулося 03.09.2026 з участю уповноважених представників учасників справи, суд перейшов до дослідження матеріалів справи і наявних у ній доказів і, дослідивши їх частину, оголосив в судовому засіданні перерву до 28.09.2026.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулося 28.09.2026 з участю уповноважених представників учасників справи, суд продовжив дослідження матеріалів справи і наявних у ній доказів і цій стадії за клопотанням представника позивача оголосив в судовому засіданні перерву до 21.10.2026 для надання учасникам справи можливості підготуватися до судових дебатів.

21.10.2026 позивач подав до суду заяву з викладенням письмового виступу в судових дебатах.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті, яке відбулося 21.10.2026 з участю уповноважених представників учасників справи, суд занесеною до протоколу судового засідання ухвалою прийняв заяву позивача з викладенням письмового виступу в судових дебатах, після чого перейшов до судових дебатів, а після судових дебатів суд на підставі статті 227 КАС України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав його ухвалення і проголошення до 30.10.2026.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши в судових засіданнях уповноважених представників сторін, розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований в установленому законом порядку як фізична особа-підприємець з 11.02.1999 (номер запису 26080170000004715) із основним видом діяльності за КВЕД - 22.22 Виробництво тари з пластмас.

Наказом Головного управління ДПС в Рівненській області від 03.11.2025 №2833-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків - ФОП ОСОБА_1 » на підставі статті 20 розділу І, статтей 75, 77, 82, підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 розділу ІІ, підпунктів 69.22, 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік, наказано провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024.

На підставі зазначеного наказу Головним управлінням ДПС в Рівненській області видано направлення на перевірку №5331/Ж3/17-00-24-05-16 від 24.11.2025, №5332/ Ж3/17-00-24-05-16 від 24.11.2025 для проведення вказаної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

08.12.2025 Головним управлінням ДПС в Рівненській області винесено наказ №3077-п «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків - ФОП ОСОБА_1 », яким у зв`язку зі значними обсягами операцій, проведених платником податків в перевіряємий період, та необхідністю дослідження питань, пов`язаних з його господарською діяльністю в межах мети перевірки, на підставі статті 77, пункту 82.1 статті 82 глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) вирішено питання щодо продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків - фізичної підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 , з 09.12.2025 на 5 робочих днів.

У період з 25.11.2025 по 15.12.2025 Головним управлінням ДПС в Рівненській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за результатами якої складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024» №21880/ж5/17-00-24-05-18/2475104733 від 22.12.2025. Згідно з висновками акту перевірки документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення:

1) п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, Пунктом 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (втратив чинність 16.07.2021) та п.1 розділу ІІ Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 за №865/36487, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2019 по 31.12.2024;

2) п. 177.2, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2329539,88 грн, в тому числі в 2019 році на 13181,82 грн, в 2020 році на 423699,83 грн, в 2021 році на 601743,26 грн, в 2022 році на 554757,72 грн, в 2023 році на 504014,85 грн, в 2024 році на 232142,39 грн;

3) ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями), а саме: недостовірне ведення обліку сум, на які нараховується єдиний внесок;

4) ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, що призвело до заниження суми зобов`язань по єдиному внеску за січень 2019 року на суму 94,71 грн;

5) п .2 ч. 1, п. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми зобов`язань по єдиному внеску на 1020252,75 грн, в т.ч. за 2019 рік – 16111,08 грн, 2020 рік – 122429,49 грн, 2021 рік – 200282,65 грн, 2022 рік – 215774,65 грн, 2023 рік – 212678,16 грн, 2024 рік – 252976,72 грн;

6) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), оскільки платником податків ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 12573561 грн, в т.ч. за січень 2019 – 3501 грн, березень 2019 – 4169 грн, липень 2019 – 1239 грн, серпень 2019 – 12006 грн, вересень 2019 – 2351 грн, жовтень 2019 – 5108 грн, листопад 2019 – 1442 грн, грудень 2019 – 43416 грн, січень 2020 – 3755 грн, березень 2020 – 2705 грн, квітень 2020 – 14403 грн, травень 2020 – 6019 грн, червень 2020 – 276 грн, липень 2020 – 4322 грн, серпень 2020 – 21249 грн, вересень 2020 – 3195 грн, жовтень 2020 – 4889 грн, листопад 2020 – 6822 грн, грудень 2020 – 1917925 грн, лютий 2021 – 10329 грн, березень 2021 – 597 грн, квітень 2021 – 1171 грн, травень 2021 – 1633 грн, липень 2021 – 1083 грн, серпень 2021 – 7915 грн, вересень 2021 – 12817 грн, жовтень 2021 – 667 грн, грудень 2021 – 3306805 грн, січень 2022 – 4375 грн, квітень 2022 – 9726 грн, травень 2022 – 33985 грн, червень 2022 – 688 грн, липень 2022 – 2167 грн, вересень 2022 – 2458 грн, жовтень 2022 – 2109 грн, грудень 2022 – 3026479 грн, січень 2023 – 3563 грн, лютий 2023 – 5899 грн, березень 2023 – 1267 грн, травень 2023 – 4467 грн, червень 2023 – 3925 грн, липень 2023 – 8945 грн, серпень 2023 – 7059 грн, вересень 2023 – 4276 грн, жовтень 2023 – 9037 грн, листопад 2023 – 1750 грн, грудень 2023 – 2749894 грн, січень 2024 – 2292 грн, лютий 2024 – 11192 грн, березень 2024 – 5008 грн, квітень 2024 – 1033 грн, травень 2024 – 8249 грн, липень 2024 – 11852 грн, жовтень 2024 – 2659 грн, грудень 2024 – 1247395 грн;

7) пп.189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), пп.5 п.4 розд.V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 2514711 грн, в т.ч. за січень 2019 – 700 грн, березень 2019 – 834 грн, липень 2019 – 248 грн, жовтень 2019 – 3893 грн, листопад 2019 – 288 грн, грудень 2019 – 8683 грн, січень 2020 – 751 грн, березень 2020 – 541 грн, квітень 2020 – 253 грн, травень 2020 – 3832 грн, червень 2020 – 55 грн, липень 2020 – 864 грн, серпень 2020 – 4250 грн, вересень 2020 – 639 грн, жовтень 2020 – 978 грн, листопад 2020 – 1364 грн, грудень 2020 – 383585 грн, квітень 2021 – 2419 грн, травень 2021 – 327 грн, серпень 2021 – 1800 грн, жовтень 2021 – 2696 грн, грудень 2021 – 661361 грн, січень 2022 – 875 грн, вересень 2022 – 9805 грн, жовтень 2022 – 422 грн, грудень 2022 – 593203 грн, січень 2023 – 12806 грн, березень 2023 – 1433 грн, червень 2023 – 1678 грн, липень 2023 – 1789 грн, серпень 2023 – 1412 грн, вересень 2023 – 855 грн, жовтень 2023 – 1807 грн, листопад 2023 – 350 грн, грудень 2023 – 549979 грн, січень 2024 – 458 грн, лютий 2024 – 2238 грн, березень 2024 – 1002 грн, квітень 2024 – 207 грн, травень 2024 – 1650 грн, липень 2024 – 2370 грн, жовтень 2024 – 532 грн, грудень 2024 – 249479 грн;

8) підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 194128,339 грн, в т. ч. в тому числі в 2019 році на 1098,49 грн, в 2020 році на 35308,32 грн, в 2021 році на 50145,27 грн, в 2022 році на 46229,81 грн, в 2023 році на 42001,24 грн, в 2024 році на 19345,20 грн;

9) пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: не забезпечено зберігання документів протягом установлених строків їх зберігання та ненадання до контролюючого органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом, а саме при проведенні документальної планової виїзної перевірки.

07.06.2026 позивачем подано заперечення до акта перевірки №21880/ж5/17-00-24-05-18/2475104733 від 22.12.2025.

За результатами розгляду вказаних заперечень, Головним управлінням ДПС у Рівненській області надано відповідь листом від 16.01.2026 №246/Ж12/17-00-24-05-25, у якій зазначено, що висновки акта №21880/Ж5/17-00-24-05-18/2475104733 від 22.12.2025 вирішено залишити без змін.

За результатами розгляду матеріалів акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №1332/1700240523 від 22.01.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 2655564,08 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 2329539,88 та застосовано штрафні санкції на суму 326024,20 грн;

- податкове повідомлення - рішення №1333/1700240523 від 22.01.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання за військовим збором, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 221297,01 грн з яких за податковими зобов`язаннями 194128,33 грн та застосовано штрафні санкції на суму 27168,68 грн;

- податкове повідомлення-рішення №1345/1700240523 від 22.01.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на суму 3143005,25 грн з яких за податковими зобов`язаннями 2514711,00 грн та застосовано штрафні санкції на суму 628294,25 грн;

- податкове повідомлення-рішення №1344/1700240523 від 22.01.2026, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрацій податкових накладних податок на суму 20846,15 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.01.2026 р. №Ф-1328/1700240523, якою повідомлено, що станом на 22 грудня 2025 року заборгованість (недоїмка, штраф, пеня) зі сплати єдиного внеску становить 1020252,75 грн;

- рішення від 22 січня 2025 року №Ф-1331/1700240523, яким застосовані штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 328514,54 грн;

- рішення від 22 січня 2026 року №1347/1700240523, яким застосовані штрафні санкції за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на суму 136,00 грн

Не погоджуючись з наведеними актами відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, а норми статті 67 Конституції України передбачають обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі – ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 75.1.2. ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Під час здійснення планових перевірок платників податків, які є фінансовими агентами, предметом перевірки також є дотримання фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

У ході розгляду справи судом встановлено, що в період з 25.11.2025 по 15.12.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024» №21880/ж5/17-00-24-05-18/2475104733 від 22.12.2025.

Як слідує зі змісту вказаного акту перевірки №21880/ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 від 22.12.2025, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради 11.02.1999, номер запису про державну реєстрацію 26080010001004715, код основного виду економічної діяльності: 22.22 - Виробництво тари з пластмас; відповідно до представлених первинних документів в період з 01.01.2019 по 31.12.2024 здійснював господарську діяльність з виробництва виробів із пластмас за адресою: АДРЕСА_2 ; оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 проводив на загальній системі оподаткування; протягом періоду, що перевірявся, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 використовував працю найманих осіб та станом на 01.01.2019 загальна чисельність найманих працівників за основним місцем роботи становить 40 осіб, а станом на 31.12.2024 загальна чисельність найманих працівників за основним місцем роботи становить 21 особа.

Окрім того, перевіркою встановлено, що у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 визначав такі суми загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності: у 2019 році - 8370278,24 грн, у 2020 році - 6993505,38 грн, у 2021 році - 9451844,64 грн, у 2022 році - 13910598,81 грн, у 2023 році - 12257531,16 грн, у 2024 році – 13113808,81 грн

Суд зауважує, що вказані обставини у ході судового розгляду не заперечувались сторонами.

Так, згідно з висновками проведеної перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем:

1) п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями, Пунктом 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (втратив чинність 16.07.2021р.) та п.1 розділу ІІ Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021р. №261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2021р. за №865/36487, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2019 по 31.12.2024;

2) п. 177.2, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2329539,88 грн, в тому числі в 2019 році на 13181,82 грн, в 2020 році на 423699,83 грн, в 2021 році на 601743,26 грн, в 2022 році на 554757,72 грн, в 2023 році на 504014,85 грн, в 2024 році на 232142,39 грн;

3) ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464- VI (із змінами та доповненнями), а саме: недостовірне ведення обліку сум, на які нараховується єдиний внесок;

4) ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ч.1 ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, що призвело до заниження суми зобов`язань по єдиному внеску за січень 2019 року на суму 94,71 грн;

5) п .2 ч. 1, п. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми зобов`язань по єдиному внеску на 1020252,75 грн, в т.ч. за 2019 рік – 16111,08 грн, 2020 рік – 122429,49 грн, 2021 рік – 200282,65 грн, 2022 рік – 215774,65 грн, 2023 рік – 212678,16 грн, 2024 рік – 252976,72 грн;

6) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), оскільки платником податків ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 12573561 грн, в т.ч. за січень 2019 – 3501 грн, березень 2019 – 4169 грн, липень 2019 – 1239 грн, серпень 2019 – 12006 грн, вересень 2019 – 2351 грн, жовтень 2019 – 5108 грн, листопад 2019 – 1442 грн, грудень 2019 – 43416 грн, січень 2020 – 3755 грн, березень 2020 – 2705 грн, квітень 2020 – 14403 грн, травень 2020 – 6019 грн, червень 2020 – 276 грн, липень 2020 – 4322 грн, серпень 2020 – 21249 грн, вересень 2020 – 3195 грн, жовтень 2020 – 4889 грн, листопад 2020 – 6822 грн, грудень 2020 – 1917925 грн, лютий 2021 – 10329 грн, березень 2021 – 597 грн, квітень 2021 – 1171 грн, травень 2021 – 1633 грн, липень 2021 – 1083 грн, серпень 2021 – 7915 грн, вересень 2021 – 12817 грн, жовтень 2021 – 667 грн, грудень 2021 – 3306805 грн, січень 2022 – 4375 грн, квітень 2022 – 9726 грн, травень 2022 – 33985 грн, червень 2022 – 688 грн, липень 2022 – 2167 грн, вересень 2022 – 2458 грн, жовтень 2022 – 2109 грн, грудень 2022 – 3026479 грн, січень 2023 – 3563 грн, лютий 2023 – 5899 грн, березень 2023 – 1267 грн, травень 2023 – 4467 грн, червень 2023 – 3925 грн, липень 2023 – 8945 грн, серпень 2023 – 7059 грн, вересень 2023 – 4276 грн, жовтень 2023 – 9037 грн, листопад 2023 – 1750 грн, грудень 2023 – 2749894 грн, січень 2024 – 2292 грн, лютий 2024 – 11192 грн, березень 2024 – 5008 грн, квітень 2024 – 1033 грн, травень 2024 – 8249 грн, липень 2024 – 11852 грн, жовтень 2024 – 2659 грн, грудень 2024 – 1247395 грн;

7) пп.189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), пп.5 п.4 розд.V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 2514711 грн, в т.ч. за січень 2019 – 700 грн, березень 2019 – 834 грн, липень 2019 – 248 грн, жовтень 2019 – 3893 грн, листопад 2019 – 288 грн, грудень 2019 – 8683 грн, січень 2020 – 751 грн, березень 2020 – 541 грн, квітень 2020 – 253 грн, травень 2020 – 3832 грн, червень 2020 – 55 грн, липень 2020 – 864 грн, серпень 2020 – 4250 грн, вересень 2020 – 639 грн, жовтень 2020 – 978 грн, листопад 2020 – 1364 грн, грудень 2020 – 383585 грн, квітень 2021 – 2419 грн, травень 2021 – 327 грн, серпень 2021 – 1800 грн, жовтень 2021 – 2696 грн, грудень 2021 – 661361 грн, січень 2022 – 875 грн, вересень 2022 – 9805 грн, жовтень 2022 – 422 грн, грудень 2022 – 593203 грн, січень 2023 – 12806 грн, березень 2023 – 1433 грн, червень 2023 – 1678 грн, липень 2023 – 1789 грн, серпень 2023 – 1412 грн, вересень 2023 – 855 грн, жовтень 2023 – 1807 грн, листопад 2023 – 350 грн, грудень 2023 – 549979 грн, січень 2024 – 458 грн, лютий 2024 – 2238 грн, березень 2024 – 1002 грн, квітень 2024 – 207 грн, травень 2024 – 1650 грн, липень 2024 – 2370 грн, жовтень 2024 – 532 грн, грудень 2024 – 249479 грн;

8) підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010р. (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 194128,339 грн, в т. ч. в тому числі в 2019 році на 1098,49 грн, в 2020 році на 35308,32 грн, в 2021 році на 50145,27 грн, в 2022 році на 46229,81 грн, в 2023 році на 42001,24 грн, в 2024 році на 19345,20 грн;

9) пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: не забезпечено зберігання документів протягом установлених строків їх зберігання та ненадання до контролюючого органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом, а саме при проведенні документальної планової виїзної перевірки.

У свою чергу, позивач у ході судового розгляду заперечував щодо вказаних порушень норм податкового законодавства та зазначав, що свої доходи та витрати від підприємницької діяльності відображав у Книзі обліку доходів і витрат на основі банківських виписок про оплату та первинних документів, які були представлені контролюючому органу під час проведення перевірки. Крім того зауважував, що здійснював господарську діяльність з виготовлення та реалізації плівки поліетиленової та виробів з неї, а основною сировиною для виготовлення плівки поліетиленової та виробів з неї є поліетилен, придбання якого обліковувалось позивачем на 201 рахунку, що підтверджується журналом-ордером по 201 рахунку за 2019-2024. При цьому стверджував, що вартість поліетилену списувалася позивачем тільки на відвантажену і оплачену продукцію, що підтверджується журналом-ордером по 26 рахунку та по 201 рахунку за 2019-2024, що також вносилось позивачем в декларацію про майновий стан і доходи в додатку Ф2. Водночас поліетилен, що знаходився в переробці обліковувався позивачем на 201 рахунку і у витрати не включався. Таким чином, позивач наголошував, що поліетилен на відвантажену і оплачену продукцію не підлягає додатковому розподілу на незавершене виробництво, як описано в таблиці на сторінці 14 акту перевірки розділу 2.1.2 акту перевірки, а застосований контролюючим органом розрахунковий метод витрат без встановлення реальної кількості використаного поліетилену, необхідного для виготовлення реалізованої позивачем продукції у перевіряємому періоді, не відповідає нормам ПК України та не може вважатися допустимим способом доведення порушення.

На противагу вказаним доводам позивача, відповідач зазначив, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів та облікових даних контролюючим органом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 витрати на придбання основної складової готових виробів - поліетилену (кредит рах. 201 (поліетилен)) відносить до витрат податкових декларацій про майновий стан і доходи без врахування відсотка розподілу, при цьому наведені в позовні заяві норми виходу готових виробів є певним зразковим рецептом та носить умовний характер, однак не відображає обсяг фактично витраченої сировини та стосується лише певного виду продукції, а не всіх, які реалізовувались позивачем у звітному періоді. Також зауважує, що відповідно до наданих до перевірки пояснень №01/12-25 від 01.12.2025, первинних документів та облікових даних ФОП ОСОБА_1 у сумі витрат у незавершеному виробництві не враховує суму витрат на придбання поліетилену – основного виробничого компоненту, а тому за наслідком відсутності пропорційного розподілу витрат на придбання поліетилену у відсотковому співвідношенні контролюючим органом встановлено їх завищення, що, у свою чергу, призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу позивача.

Так, досліджуючи зміст порушень, покладених в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступних міркувань.

Як слідує з оскаржуваного рішення №1332/1700240523 від 22.01.2026, винесеного на підставі акта перевірки №21880/ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 від 22.12.2025, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого було збільшено суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 2655564,08 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 2329539,88 та застосовано штрафні санкції на суму 326024,20 грн

Суд встановив, що відповідно до проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з виготовлення та реалізації плівки поліетиленової та виробів з неї. На підставі наданих до перевірки документів: технологічного регламенту на виробництво виробів пакувальних із полімерних матеріалів, технічних умов ТУ У 22.2-2475104733-001:2018 контролюючим органом було встановлено, що основною сировиною для виготовлення реалізованої продукції ФОП ОСОБА_1 є поліетилен, який придбано відповідно до первинних документів ФОП ОСОБА_1 та суми на придбання якого віднесено до витрат декларацій про майновий стан і доходи.

З матеріалів справи слідує, що контролюючим органом 25.11.2025 було сформовано запит про надання позивачем документів №1, а саме: - оборотно-сальдові відомості 10, 15, 20, 28, 36, 63, 64, 68, 91, 92, 93, 94 по субконто (в розрізі номенклатури, кількості та вартості помісячно); - оборотно-сальдові відомості в розрізі контрагентів по рахунках 361, 362, 631, 632, 371, 377; - аналізи рахунків 10, 15, 20, 28, 36, 37, 63, 64, 68, 91, 92, 93, 94; книга обліку доходів, книга обліку доходів і витрат; структура витрат згідно з додатком 2 декларацій про майновий стан і доходи; - інформацію про наявність земельних ділянок, у разі оренди надати договори; - інформацію про наявні основні фонди (власні та орендовані), ж/о (картка по рах.10), документи які підтверджують право власності /оренди/ іншого права користування на основні фонди; - наявні дозвільні документи та ліцензії; - договори фінансово-господарської діяльності (купівлі-продажу) товарів, робіт/послуг; первинні документи (накладні, акти виконаних робіт), що підтверджують придбання товарів, послуг, документальне підтвердження фактів проведення господарських операцій, акти приймання-передачі, списання встановлення використання ТМЦ інформацію про наявну дебіторську та кредиторську заборгованість, станом на: 01.01.2019, 31.12.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 18.05.2022, 31.12.2022, 31.12.2023, 31.12.2024; інформацію та документальне підтвердження щодо придбання ТМЦ у неплатників ПДВ; оригінали виписок банку по всіх відкритих рахунках в банку; - залишки товарно-матеріальних цінностей станом на: 01.01.2019, 31.12.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 18.05.2022, 31.12.2022, 31.12.2023, 31.12.2024 в кількісному та сумарному показниках (вказати назву ТМЦ); - первинні документи складського обліку ТЦМ; - облік, оприбуткування та подальше використання готової продукції та зворотніх відходів; - акти (виробничі звіти, накладні на переміщення тощо) на передачу у виробництво сировини, виробничі звіти по виходу готової продукції та відходів отриманих з виробництва; - калькуляції на всю номенклатуру виробів; відомості нарахування зарплати, трудові договори, табелі обліку робочого часу, відомості на виплату зарплати, накази, заяви на ПСП та додатки до них; - відомості про дати і суми утриманих, нарахованих і сплачених сум податків і зборів (податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску) із нарахованих та виплачених доходів найманим особам; інші наявні документи, що стосуються предмета перевірки.

Позивачем 26.11.2025 на виконання вказаного запиту контролюючого органу надано відповідь за вих. №26/11-25, у якій позивач зазначив, що доходи та витрати, підтверджені документально та пов`язані з господарською діяльністю, відображені в Книзі обліку доходів і витрат в розрізі відповідних статей, передбачених в книзі. Для систематизації обліку підприємець використовує деякі рахунки бухгалтерського обліку з 2021 року по 2024 рік: 361- Розрахунки з покупцями; 631 - Розрахунки з постачальниками; 201, 26, 281, 209, 207, 22 - Для обліку товаро матеріальних цінностей (сировини і матеріалі, товарів, готової продукції інших матеріалів); 661, 663 - Розрахунки з працівниками; 6411, 6426, 651 - Розрахунки по податках.

Відповідно до складеного ГУ ДПС у Рівненській області акту ненадання документів від 28.11.2025 №1777/Ж6/17-00-24-05-19 слідує, що до перевірки станом на 28.11.2025 року позивачем не надано документи зазначені у запиті №1 від 25.11.2025 року, а саме: - структура витрат згідно з додатком 2 декларацій про майновий стан і доходи; - інформацію про наявну кредиторську заборгованість станом на: 01.01.2019, 31.12.2019, 31.12.2020; - залишки товарно-матеріальних цінностей станом на: 01.01.2019, 31.12.2019, 31.12.2020; - виробничі звіти по виходу готової продукції та відходів отриманих з виробництва.

28.11.2025 контролюючим органом було сформовано запит про надання позивачем документів №2, а саме: перелік податкових та видаткових накладних (із зазначенням номера документа, дати складання, суми операції та контрагента), які підтверджують витрати на придбання ТМЦ та інші витрати відповідно до додатка Ф2 декларацій про майновий стан і доходи за перевіряємий період (за кожен звітний період), оскільки показники наданих до перевірки книг обліку доходів і витрат не відповідають показникам податкових декларацій про майновий стан і доходи за перевіряємий період.

На вказаний запит позивач 01 грудня 2025 року листом за Вих. №01/12-25 повідомив, що в Книзі обліку доходів і витрат відображаються всі витрати. В кінці звітного періоду ці витрати підлягають розподілу на відвантажену продукцію та на незавершене виробництво. Підприємець веде зведену таблицю доходів і витрат (форма якої вибрана самостійно). В даній таблиці виділяються витрати за рік, які в повному обсязі включаються у витрати, а також витрати, які підлягають розподілу для включення до звіту поточного періоду. У додатку Ф2 декларації про майновий стан і доходи за звітний рік відображаються уже розподілені витрати.

Так, з наявних у матеріалах справи Книг обліку доходів і витрат суд встановив, що позивачем на рахунку 201 «Сировина й матеріали» ведеться облік сировини та виробничих компонентів необхідних для виготовлення продукції, де за дебетом рахунку 201 ведеться облік придбання сировини та виробничих компонентів, необхідних для виготовлення продукції, а за кредитом рахунка 201 ведеться облік використаної сировини та виробничих компонентів, що відповідає загальній сумі нерозподілених витрат відповідно до відомостей доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 . Залишок не використаних матеріалів (в тому числі поліетилену) обліковується за дебетом рах. 201 на кінець періоду. Вказане не заперечувалось сторонами у ході судового розгляду цієї справи.

Відповідно до змісту акту перевірки, з наданих до перевірки зведених відомостей доходів і витрат та їх розподілу чітко вбачається, що ФОП ОСОБА_1 загальні витрати сировини (Кт 201) у подальшому розподілені та віднесені до податкових декларацій про майновий стан і доходи у відсотковому співвідношенні. Проте, відповідно до наданих до перевірки первинних документів та облікових даних встановлено, що ФОП ОСОБА_1 витрати на придбання основної складової готових виробів - поліетилену (кредит рах. 201 (поліетилен)) відносить до витрат податкових декларацій про майновий стан і доходи без врахування відсотка розподілу. Також у поясненні №01/12-25 від 01.12.2025 та у відомостях доходів і витрат та їх розподілу зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в кінці звітного періоду витрати підлягають розподілу на відвантажену продукцію та незавершене виробництво. Більше того, ФОП ОСОБА_1 не включаються витрати незавершеного виробництва попереднього звітного періоду у наступному звітному періоді (після реалізації продукції).

Таким чином, за наслідком відсутності пропорційного розподілу витрат на придбання поліетилену у відсотковому співвідношенні контролюючим органом було встановлено їх завищення на загальну суму 12641894,54 грн, в тому числі в 2019 році на 41555,96 грн, в 2020 році на 2286252,25 грн, в 2021 році на 3304593,79 грн, в 2022 році на 3012203,35 в 2023 році на 2749894,37 грн, в 2024 році на 1247394,82 грн, чим порушено п.п. 177.4.5. п. 177.4 ст. ПК України.

Крім того, в ході перевірки за наслідками проведеного аналізу поданих ФОП ОСОБА_1 первинних документів, інформації щодо залишків ТМЦ, Єдиного реєстру податкових накладних, банківських виписок, контролюючим органом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат віднесено вартість придбаного товару (будматеріали, запчастини, масло і ін.), який відсутній на залишку та не встановлено факту використання такого товару у господарській діяльності в період 2019-2024 років на загальну суму 299993,68 грн, в тому числі за 2019 - 31676,39 грн, 2020 – 67635,68 грн, 2021 - 38424,33 грн 2022 69783,99 грн, 2023 - 50188,14 грн, 2024 – 42285,15 грн

Таким чином за результатами завищення витрат по використанню поліетилену та відсутність документального підтвердження використання придбаного товару (будматеріали, запчастини, масло відповідно до додатку 2) перевіркою встановлено завищення документально підтверджених витрат пов`язаних з господарською діяльністю відповідно до додатка Ф2 податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2019 – 2024 роки на загальну суму 12941888,22 грн, в тому числі в 2019 році на 73232,35 грн, в 2020 році на 2353887,93 грн, в 2021 році на 2353887,93 грн, в 2022 році на 3081987,34 в 2023 році 2800082,51 грн, в 2024 році на 1289679,97 грн, чим порушено п.п. 177.4.5. п. 177.4 ст. ПК України.

Вказані висновки про завищення витрат зумовили і висновки про заниження суми військового збору на загальну суму 221297,01 грн Зазначена сума податкового зобов`язання з військового збору і донарахована позивачу податковим повідомленням-рішенням №1333/1700240523 від 22.01.2026, із застосуванням штрафної санкції на загальну суму 27 168,68 грн

Окрім того, такі висновки також зумовили висновки про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2514711,00 грн, а зазначена сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість донарахована позивачу податковим повідомленням-рішенням №1345/1700240523 від 22.01.2026 із застосуванням штрафної санкції на загальну суму 628294,25 грн грн

Вирішуючи питання щодо правомірності зазначених у акті перевірки порушень позивачем норм податкового законодавства, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.

В силу вимог пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат підприємця, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 177.4.5. пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: - витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; - витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; - витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України; документально не підтверджені витрати.

Таким чином, витрати фізичної особи-підприємця мають бути сплачені та пов`язані з отриманням певного доходу за звітний період, а також повинні бути документально підтвердженими.

У постанові від 9 липня 2020 року у справі №440/3973/18 Верховний Суд презюмував, що відповідно до положень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України право підприємця на включення витрат до витрат звітного періоду виникає, коли вони відповідають таким вимогам: документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; пов`язані із господарською діяльністю підприємця; безпосередньо пов`язані з отриманням доходів; мають бути фактично сплачені; товари мають бути поставлені, а послуги - отримані.

У постанові від 21 травня 2020 року у справі №824/257/18-а Верховний Суд зазначав, що положення статті 177 ПК України вказують на те, що об`єктом оподаткування ПДФО є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Суд зазначає, що відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У ході розгляду справи суд встановив, що також не заперечується сторонами, що під час проведення перевірки позивачем для контролюючого органу були представлені такі документи бухгалтерського обліку, зокрема: Книги обліку доходів і витрат, декларації про майновий стан і доходи, декларації з податку на додану вартість, податкові розрахунки та звіти, договори господарської діяльності, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні ЄРПН, акти приймання-передачі, акти списання ТМЦ, банківські виписки, відомості про нарахування заробітної плати, штатний розпис, табелі обліку використання робочого часу, оборотно-сальдові відомості, зведені аналітичні дані щодо використання ТМЦ, зведені аналітичні дані щодо витрат господарської діяльності, калькуляції щодо виготовленої продукції, розрахунки щодо використаних ТМЦ у процесі виробництва, про що зазначено у п. 1.12 розділу ІІ акту перевірки.

Водночас, на запит контролюючого органу від 28.11.2025 позивачем не було надано структури витрат згідно з додатком ф2 податкових декларацій про майновий стан і доходи, за результатами чого, складено акт ненадання документів №1777/Ж6/17-00-24-05-19 від 28.11.2025, а також не надано: інформацію та підтверджуючі документи щодо використання в господарській діяльності запчастин та будматеріалів придбаних згідно ЄРПН (договори, акти виконаних робіт (наданих послуг), акти встановлення, акти обстеження, тощо); акти (виробничі звіти, накладні на переміщення тощо) на передачу у виробництво сировини, виробничі звіти по виходу готової продукції та відходів отриманих з виробництва; норми виходу та втрат поліетилену для виробництва пакетів (рукав, мішок, плівка, пакети майка, і ін.), Наказ «Про затвердження норм витрат та норм утворення відходів»; документи щодо оприбуткування відходів, їх списання, передачу на утилізацію, Наказ «Про порядок обліку відходів поліетилену» - облік готової продукції із зазначенням параметрів передбачених п.1.7 технічних умов; затверджені норми витрат сировини по видах продукції, зокрема полімеру мінералонаповненого, поліетилену, вторсировини та/або перероблених відходів власними силами, барвника тощо; інформацію щодо списання у виробництво кількості зворотних відходів, які переробляються власними силами, відповідно до розпорядження №09/10/18 від 09.10.2018 (за кожний звітний період - рік); акти оприбуткування відходів, використання їх у виробництві та списання на утилізацію.

За результатами ненадання вищезазначених документів контролюючим органом також було складено акти ненадання документів №1797/Ж6/17-00-24-05-19 від 02.12.2025 та №1820/Ж6/17-00- 24-05-19 від 11.12.2025, за наслідком чого перевіркою було встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2019 по 31.12.2024. Зокрема з наданої до перевірки Книги обліку доходів і витрат встановлено невідповідність показників витрат з показникам податкових декларацій про майновий стан і доходи.

Суд зазначає, що при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи використовуються дані книги обліку доходів та витрат, тому їх показники у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 ПК України повинні бути підтверджені первинними документами, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно із пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України. Отже, фізичні особи - підприємці зобов`язані забезпечити зберігання первинних документів, на підставі яких заповнювалися дані книги обліку доходів та витрат, що використовувалися для складання податкової декларації про майновий стан і доходи фізичної особи - підприємця, або інші первинні документи, які використовуються для складання податкової звітності по іншим податкам і зборам - у разі їх сплати.

Положеннями п. 177.10 ст. 177 ПК України передбачено, що фізичні особи підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Пунктом 9 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (втратив чинність 16.07.2021 р.), передбачено, що дані книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Пунктом 2 Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами-підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 р. №261, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 р. за №865/36487, передбачено, що облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством.

Отже, з вказаного слідує, що підставою для обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді (п.2).

Відповідно до пункту 6 цього Порядку, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;

4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);

5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня;

7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;

8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо;

9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (п.9).

За змістом пункту 3 розділу IV Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за №1298/27743 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у додатку Ф2 до декларації "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою":

1) у розділі I додатка Ф2 "Доходи від провадження господарської діяльності", що заповнюється фізичними особами - підприємцями, зазначаються:…

…у графах 5 - 7 - сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, амортизаційні відрахування)…

..Значення граф 5 - 8 дорівнюють значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці згідно з пунктом 177.10 статті 177 розділу IV Кодексу.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що фізична особа-підприємець має право включити до складу витрат звітного періоду відповідні суми, підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які безпосередньо пов`язані з отриманням доходів та господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, і які підпадають під перелік витрат операційної діяльності, передбачених пунктом 177.4 статті 177 ПК України. Такі витрати мають бути відображені в Книзі обліку доходів і витрат фізичної особи-підприємця із обов`язковим зазначенням реквізитів документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. У свою чергу, показники податкової декларації про майновий стан і доходи відповідного податкового (звітного) періоду, формуються на підставі даних Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці.

Як судом вже зазначалось вище, з наданих позивачем Книг обліку доходів і витрат за 2019-2024 роки, зведених відомостей доходів і витрат за 2019-2024 роки, оборотно-сальдових відомостей за 2019-2024 роки слідує, що позивачем на рахунку 201 ведеться облік сировини та виробничих компонентів необхідних для виготовлення продукції, де за дебетом рахунка 201 ведеться облік придбання сировини та виробничих компонентів, необхідних для виготовлення продукції, а за кредитом рахунка 201 ведеться облік використаної сировини та виробничих компонентів, що відповідає загальній сумі нерозподілених витрат відповідно до відомостей доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 . Залишок не використаних матеріалів (в тому числі поліетилену) обліковується за дебетом рах. 201 на кінець періоду.

Зі змісту пояснень позивача від 01.12.2025 №01/12-25 наданих на запит контролюючого органу слідує, що ФОП ОСОБА_1 в кінці звітного періоду витрати підлягають розподілу відповідно до вартості відвантаженої продукції та незавершеного виробництва. З наданих до перевірки зведених відомостей доходів і витрат та їх розподілу прослідковується, що ФОП ОСОБА_1 загальні витрати сировини (Кт 201) у подальшому розподілені та віднесені до податкових декларацій про майновий стан і доходи у відсотковому співвідношенні. Проте, відповідно до наданих до перевірки первинних документів та облікових даних слідує, що витрати на придбання основної складової готових виробів - поліетилену (кредит рах. 201 (поліетилен)) позивач відносить до витрат податкових декларацій про майновий стан і доходи без врахування такого відсоткового співвідношення.

Вказані дії призвели до завищення витрат на придбання поліетилену. Зокрема, зі змісту акту перевірки (таблиці на а.с. 30 том 1) суд встановив, що у графі 1 - вартість витрат на придбання поліетилену відповідно до наданої структури витрат, що відповідає декларації у 2019 році складає 4372888,74 грн (графа 2), що у відсотковому співвідношенні витрат (матеріалів на виробництво реалізованої продукції) за даними платника податків становить 100 (графа 3) тобто 4372888,74 грн, у 2020 році вартість витрат на придбання поліетилену відповідно до вказаного відсотка становить 3832784,18 грн, де відсоток витрат становить 46,96, а вартість витрат на придбання поліетилену до вказаного відсотка становить 1914858,98 грн (розбіжність 1917925,20 грн).

При цьому, згідно наведеного розрахунку у таблиці, така розбіжність вартості придбання витрат на придбання поліетилену відповідно до наданої структури витрат, що відповідає деклараціям та вартості витрат на придбання поліетилену відповідно до відсотка витрат у 2021 році становить 3304593,79 грн (37,87%), у 2022 році – 3012203,35 грн (63,56%), у 2023 році – 2749894,37 грн (62,74%) та у 2024 році – 1247394,82 грн (82,71%).

Суд також зазначає, що з наявної у матеріалах справи Книги обліку доходів і витрат за 2019 рік (розрахунок поліетилену на оплачену продукцію з 01.01.2019 року) суд встановив, що позивачем вартість використаного в процесі господарської діяльності поліетилену зазначено у розмірі 4331332,78 грн, що не відповідає даним зазначеним у Зведених відомостях доходів і витрат та їх розподілу за 2019 рік та декларації про майновий стан і доходи за 2019, оскільки у вказаних документах така вартість використаного поліетилену становить 4372888,74, тобто з різницею у 41555,96 грн

Вказане свідчить про те, що позивачем загальні витрати сировини (Кт 201) у подальшому розподілені та віднесені до податкових декларацій про майновий стан і доходи у відсотковому співвідношенні, водночас відповідно до первинних документів та облікових даних позивачем витрати на придбання основної складової готових виробів - поліетилену (кредит рах. 201 (поліетилен)) відносено до витрат податкових декларацій про майновий стан і доходи без урахування такого відсоткового розподілу.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для додаткового розподілу на незавершене виробництво поліетилену на відвантажену і оплачену продукцію з посиланням у позовній заяві та додаткових поясненнях на розрахунки (формулу) для визначення кількості поліетилену (у кілограмах), витрачену на виготовлення плівки наведену у Технічних умовах ТУ У 22.2-2475104733-001-2018, то суд зазначає, що позивачем до позовної заяви надано розпорядження №09/10/2018 від 9 жовтня 2018 року про встановлення норми виходу із сировини при виготовлення поліетиленової плівки в процесі екструзії, у якому зазначено, що при виготовленні поліетиленової плівки та виробів необхідно дотримуватися технічних умов ТУ У 22.2-2275104733-001:2018 «Вироби пакувальні із полімерних матеріалів.

Водночас, суд зауважує, що вказане розпорядження не містить детального та чіткого розрахунку щодо використання поліетилену на кожну номенклатуру реалізованої продукції, зокрема про те, яку кількість і які саме складові сировини містить кожна номенклатура виробу, виготовлена і реалізована ФОП ОСОБА_1 , і яку частку в кожній номенклатурі займає сировина - поліетилен. Окрім того, контролюючим органом у запиті було запропоновано надати структуру витрат згідно з додатком ф2 податкових декларацій про майновий стан і доходи, водночас позивачем таких документів надано не було, про свідчить акт ненадання документів №1777/Ж6/17-00-24-05-19 від 28.11.2025. Позивачем також не було обґрунтовано, чому відповідно до наданих до перевірки первинних документів та облікових даних витрати на придбання основної складової готових виробів - поліетилену (кредит рах. 201 (поліетилен)) ним відносились до витрат податкових декларацій про майновий стан і доходи без врахування відсотка розподілу, у той час коли такий обрахунок був застосований до інших витрат сировини на виготовлення продукції, яка реалізовувалась позивачем. Позивачем також не спростовано висновків контролюючого органу щодо не включення витрат незавершеного виробництва попереднього звітного періоду у наступному звітному періоді (після реалізації продукції).

Суд враховує, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування мають бути фактично здійснені, безпосередньо пов`язані з отриманням доходу та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 по справі №280/3292/20.

Водночас у спірному випадку, позивачем не надано належних доказів обсягу фактично витраченої сировини, яка була придбана та використана для виготовлення оподатковуваної продукції реалізованої позивачем.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується із висновками контролюючого органу про завищення витрат по використанню поліетилену та інших витрат на загальну суму 12641894,54 грн, в тому числі в 2019 році на 41555,96 грн, в 2020 році на 2286252,25 грн, в 2021 році на 3304593,79 грн, в 2022 році на 3012203,35 в 2023 році на 2749894,37 грн, в 2024 році на 1247394,82 грн, чим порушено п.п. 177.4.5. п. 177.4 ст. 177 ПК України, та відповідно відхиляє протилежні висновкам контролюючого органу доводи позивача.

Окрім того, в ході перевірки на підставі аналізу первинних документів, інформації щодо залишків ТМЦ, Єдиного реєстру податкових накладних, банківських виписок, контролюючим органом було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат віднесено вартість придбаного товару (будматеріали, запчастини, масло і ін.), який відсутній на залишку та не встановлено факту використання такого товару у господарській діяльності в період 2019-2024 років на загальну суму 299993,68 грн, в тому числі за 2019 - 31676,39 грн, 2020 – 67635,68 грн, 2021 - 38424,33 грн 2022 69783,99 грн, 2023 - 50188,14 грн, 2024 – 42285,15 грн Перелік, кількість та вартість такого товару наведено в додатку 1 до акта перевірки.

Позивач у ході судового розгляду справи зауважував, що товаро-матеріальні цінності були використані для підтримання в належному стані обладнання та орендованого приміщення, що використовувався позивачем для виготовлення продукції. Заміна запасних частин та масла у обладнанні, поточний ремонт орендованого приміщення здійснювалося власними силами, в тому числі найманими працівниками, що перебували у трудових відносинах з ним.

Водночас, на противагу вказаному відповідач зауважував, що позивачем документально не підтверджено понесені витрати, зокрема позивачем не було надано дефектних актів, актів виконаних робіт, та/або інших документів, які б підтверджували проведення ремонтних робіт, заміну придбаних мастильних матеріалів та запчастин на виробничому обладнанні, що безпосередньо використовувалися у підприємницькій діяльності та пов`язані з отриманням доходу.

Пунктом 177.2 статті177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4. 3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З вказаного слідує, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат витрати на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності.

Не є спірною обставина, що під час проведення перевірки позивачем для контролюючого органу були надані накладні на придбання, акти списання та документи, що підтверджують оплату ТМЦ. При цьому, позивач стверджує, факт використання придбаних товаро-матеріальних цінностей в господарській діяльності підтверджується актами списання товарно-матеріальних цінностей, копії яких було надано під час перевірки, додані до заперечення на акт перевірки та долучені до матеріалів справи. Водночас, суд зазначає, що у вказаних актах списання відсутня інформація щодо: кількості списаних мастильних матеріалів та запчастин в розрізі виробничого устаткування, ким надані послуги заміни та назва обладнання, який потребував заміни, тощо. Також, з актів списання не можливо встановити, для чого придбавались будматеріали та інші господарські товари, на яких саме об`єктах та ким проводились ремонтні роботи, та як такі витрати пов`язані з виробничою необхідністю та веденням господарської діяльності позивача із виробництва виробів із пластмас.

Суд зауважує, що умовою належного документального підтвердження операцій є можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а роботи чи послуги виконані. З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті наданих послуг, розкривати їх господарську доцільність. Отже, акт списання є зведеним документом, що складається на підставі первинних документів, зокрема але не виключно актів обстеження, що свідчать про необхідність заміни мастильних матеріалів та запчастин на виробничому обладнанні тощо, які, у свою чергу, були відсутні у позивача, що останнім не спростовано.

Як суд вже зазначав вище, контролюючим органом було надіслано позивачу ряд запитів про надання документів бухгалтерського обліку, зокрема, але не виключно: первинні документи (накладні, акти виконаних робіт), що підтверджують придбання товарів, послуг, документальне підтвердження фактів проведення господарських операцій, акти приймання-передачі, списання встановлення використання ТМЦ; залишки товарно-матеріальних цінностей станом на: 01.01.2019, 31.12.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 18.05.2022, 31.12.2022, 31.12.2023, 31.12.2024 в кількісному та сумарному показниках (вказати назву ТМЦ); первинні документи складського обліку ТЦМ; інформацію підтверджуючі документи щодо використання в господарській діяльності запчастин та будматеріалів придбаних згідно ЄРПН (договори, акти виконаних робіт, акти обстеження тощо), які не були надані на момент проведення перевірки, про що контролюючим органом складені акти ненадання документів від 28.11.2025 №1777/Ж6/17-00-24-05-19, від 02.12.2025 №1797/Ж6/17-00-24-05-19, та які відсутні у матеріалах справи.

Окремо слід зазначити щодо тверджень позивача про те, що заміна запасних частин та масла у обладнанні, поточний ремонт орендованого приміщення здійснювалося власними силами, в тому числі найманими працівниками, що перебували у трудових відносинах з ним.

Водночас, жодних доказів на підтвердження вказаного позивач не надав ні контролюючому органу під час проведення перевірки ні до матеріалів справи.

Суд зауважує, що основним критерієм правильності списання/використання ТМЦ є можливість, на підставі наявних документів, зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та безпосередньо пов`язані з провадженням господарської діяльності, а умовою належного документального підтвердження операцій є можливість зробити обґрунтований висновок про те, що витрати фактично понесені, а роботи чи послуги виконані (надані). З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті наданих послуг, розкривати їх господарську доцільність.

Водночас з наданих позивачем документів, зокрема актів списання та видаткових накладних щодо придбання товарно-матеріальних цінностей не можливо встановити фактично понесені витрати на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 по справі №160/3364/19 звертала увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Оскільки з наданих позивачем актів списання та видаткових накладних щодо придбання товарно-матеріальних цінностей не можливо встановити фактично понесені витрати на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності позивача, зокрема щодо кількості списаних мастильних матеріалів та запчастин в розрізі виробничого устаткування, ким надана послуги заміни та назва обладнання, який потребував заміни, відтак суд приходить до висновку, що контролюючий орган дійшов обґрунтованого висновку про завищення документально підтверджених витрат пов`язаних з господарською діяльністю відповідно до додатка Ф2 податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2019 – 2024 роки на загальну суму 12941888,22 грн, в тому числі в 2019 році на 73232,35 грн, в 2020 році на 2353887,93 грн, в 2021 році на 2353887,93 грн, в 2022 році на 3081987,34 в 2023 році 2800082,51 грн, в 2024 році на 1289679,97 грн, чим допустив заниження чистого оподатковуваного доходу, що призвело також до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2329539,88 грн, в тому числі в 2019 році на 13181,82 грн, в 2020 році на 423699,83 грн, в 2021 році на 601743,26 грн, в 2022 році на 554757,72 грн, в 2023 році на 504014,85 грн, в 2024 році на 232142,39 грн

Таким чином, відповідач правомірно збільшив суму грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 2655564,08 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 2329539,88 грн та штрафні санкції на суму 326024,20 грн

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення №1332/1700240523 від 22.01.2026, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» у загальному розмірі 2655564,08 грн, де за податковими зобов`язаннями у розмірі 2329539,88 грн та за штрафними санкціями у розмірі 326024,20 грн є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 22.01.2026 №1345/1700240523, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 3143005,25 грн, з яких 2514711,00 грн за податковим та/або іншим зобов`язанням, а 628294,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд зазначає таке.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

- газу, який постачається для потреб населення;

- електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 статті 201 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У свою чергу податковий кредит звітного (податкового) періоду, у відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, складається із сум податків, нарахованих платником податку протягом такого звітного періоду, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та придбанням послуг, основних засобів, ввезенням товарів або необоротних активів на митну територію України.

Так, у ході проведеної перевірки податкові зобов`язання по ПДВ контролюючим органом були визначені на підставі Єдиного реєстру податкових накладних та банківських виписок, де за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 12821068 грн

Водночас, зі змісту акту перевірки слідує, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 встановлено їх заниження на суму 2514711 грн, в т.ч. за січень 2019 - 700 грн, березень 2019 – 834 грн, Липень 2019 - 248 грн, серпень 2019 - 2401 грн, вересень 2019 - 470 грн, жовтень 2019 - 1022 грн, листопад 2019 – 288 грн, грудень 2019 – 8683 грн, січень 2020 - 751 грн, березень 2020 - 541 грн, квітень 2020 - 2881 грн, травень 2020 – 1204 грн, червень 2020 - 55 грн, липень 2020 – 864 грн, серпень 2020 - 4250 грн, вересень 2020 - 639 грн, жовтень 2020 - 978 грн, листопад 2020 - 1364 грн, грудень 2020 - 383585 грн, лютий 2021 - 2066 грн, березень 2021 – 119 грн, квітень 2021 - 234 грн, травень 2021 - 327 грн, липень 2021 - 217 грн, серпень 2021 - 1583 грн, вересень 2021 - 2563 грн, жовтень 2021 - 133 грн, грудень 2021 - 661361 грн, січень 2022 – 875 грн, квітень 2022 – 1945 грн, травень 2022 – 6797 грн, червень 2022 - 138 грн, липень 2022 - 433 грн, вересень 2022 - 492 грн. жовтень 2022 - 422 грн, грудень 2022 – 605296 грн, січень 2023 - 713 грн, лютий 2023 - 1180 грн, березень 2023 - 253 грн, травень 2023 - 893 грн, червень 2023 - 785 грн, липень 2023 - 1789 грн, серпень 2023 – 1412 грн, вересень 2023 - 855 грн, жовтень 2023 - 1807 грн, листопад 2023 - 350 грн, грудень 2023 – 549979 грн, січень 2024 – 458 грн, лютий 2024 – 2238 грн, березень 2024 - 1002 грн, квітень 2024 - 207 грн, травень 2024 - 1650 грн, липень 2024 - 2370 грн, жовтень 2024 - 532 грн, грудень 2024 - 249479 грн

Так, у ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснювалося придбання будівельних матеріалів, запчастин, масла та інших товарів наведених додатку 1 до акта перевірки, які відсутні на залишку, та використання яких у період з 2019 по 2024 роки у господарській діяльності позивача не підтверджується документально.

Оцінку таким твердженням відповідача у ході проведеної перевірки та виявленого порушення суд уже надав в межах дослідження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №1332/1700240523 від 22.01.2026.

Зокрема про те, що з наданих позивачем документів, зокрема актів списання та видаткових накладних щодо придбання товарно-матеріальних цінностей не можливо встановити фактично понесені витрати на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності позивача.

Внаслідок вказаних дій ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань вартість ТМЦ, які віднесені до складу податкового кредиту та не використовувались в господарській діяльності та відсутні на залишках на суму ПДВ 59997 грн, а також вартості придбаного товару, що було віднесене до складу податкового кредиту, в т.ч. за січень 2019 – 700 грн, березень 2019 – 834 грн, липень 2019 – 248 грн, серпень 2019 – 2401 грн, вересень 2019 – 470 грн, жовтень 2019 – 1022 грн, листопад 2019 – 288 грн, грудень 2019 – 372 грн, січень 2020 – 751 грн, березень 2020 – 541 грн, квітень 2020 – 2881 грн, травень 2020 – 1204 грн, червень 2020 – 55 грн, липень 2020 – 864 грн, серпень 2020 – 4250 грн, вересень 2020 – 639 грн, жовтень 2020 – 978 грн, листопад 2020 – 1364 грн, лютий 2021 – 2066 грн, березень 2021 – 119 грн, квітень 2021 – 234 грн, травень 2021 – 327 грн, липень 2021 – 217 грн, серпень 2021 – 1583 грн, вересень 2021 – 2563 грн, жовтень 2021 – 133 грн, грудень 2021 – 442 грн, січень 2022 – 875 грн, квітень 2022 – 1945 грн, травень 2022 – 6797 грн, червень 2022 – 138 грн, липень 2022 – 433 грн, вересень 2022 – 492 грн, жовтень 2022 – 422 грн, грудень 2022 – 2855 грн, січень 2023 – 713 грн, лютий 2023 – 1180 грн, березень 2023 – 253 грн, травень 2023 – 893 грн, червень 2023 – 785 грн, липень 2023 – 1789 грн, серпень 2023 – 1412 грн, вересень 2023 – 855 грн, жовтень 2023 – 1807 грн, листопад 2023 – 350 грн, січень 2024 – 458 грн, лютий 2024 – 2238 грн, березень 2024 – 1002 грн, квітень 2024 – 207 грн, травень 2024 – 1650 грн, липень 2024 – 2370 грн, жовтень 2024 – 532 грн Такі дії позивача призвели до порушення пп. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5ст. 198 ПК України.

Окрім того, зважаючи також на відсутність пропорційного розподілу витрат на придбання поліетилену (основного виробничого компоненту) у відсотковому співвідношенні та, відповідно, не використання в господарській діяльності частини придбаного поліетилену, контролюючим органом також було обґрунтовано встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань вартість поліетилену, який віднесено до складу податкового кредиту та не використовувався в господарській діяльності та відсутній на залишках на суму ПДВ 2454714 грн, в т.ч. за грудень 2019 – 8311 грн, грудень 2020 – 383585 грн, грудень 2021 – 660919 грн, грудень 2022 – 602441 грн, грудень 2023 – 549979 грн, грудень 2024 - 249479 грн

Суд враховує, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі непідтвердження факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.04.2024 у справі №420/16677/21, від 17.10.2024 у справі №520/13270/23.

Суд зауважує, що з урахуванням встановлених вище судом фактів завищення позивачем документально підтверджених витрат пов`язаних з господарською діяльністю, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу у зв`язку із неналежним веденням позивачем податкового обліку, зокрема віднесення позивачем до складу податкового кредиту вартості придбаного товару (будматеріалів, запчастин, масла та інших товарів), який відсутній на залишку та використання якого у господарській діяльності позивача за період з 2019-2024 не підтверджено, а також у зв`язку із відсутністю пропорційного розподілу витрат на придбання поліетилену (основного виробничого компоненту) у відсотковому співвідношенні, суд вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 2514711 грн, в т.ч. за січень 2019 - 700 грн, березень 2019 – 834 грн, липень 2019 - 248 грн, жовтень 2019 – 3893 грн, листопад 2019 - 288 грн, грудень 2019 8683 грн, січень 2020 - 751 грн, березень 2020 – 541 грн, квітень 2020 – 253 грн, травень 2020 - 3832 грн, червень 2020 - 55 грн, липень 2020 - 864 грн, серпень 2020 - 4250 грн, вересень 2020 – 639 грн, жовтень 2020 – 978 грн, листопад 2020 – 1364 грн, грудень 2020 - 383585 грн, квітень 2021 - 2419 грн, травень 2021 - 327 грн, серпень 2021 - 1800 грн, жовтень 2021 - 2696 грн, грудень 2021 – 661361 грн, січень 2022 - 875 грн, вересень 2022 - 9805 грн, жовтень 2022 - 422 грн, грудень 2022 - 593203 грн, січень 2023 - 12806 грн, березень 2023 - 1433 грн, червень 2023 - 1678 грн, липень 2023 - 1789 грн, серпень 2023 - 1412 грн, вересень 2023 - 855 грн, жовтень 2023 – 1807 грн, листопад 2023 - 350 грн, грудень 2023 - 549979 грн, січень 2024 - 458 грн, лютий 2024 - 2238 грн, березень 2024 - 1002 грн, квітень 2024 - 207 грн, травень 2024 - 1650 грн, липень 2024 - 2370 грн, жовтень 2024 - 532 грн, грудень 2024 - 249479 грн, чим порушено пп. 189.1 ст.189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Суд також зазначає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема, для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 ПК України, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (п.201.10 ст. 201 ПК України).

В ході проведеної перевірки податковий кредит визначено на підставі отриманих податкових накладних по придбанню товарів (робіт, послуг), зареєстрованих в єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Оскільки за результатами вищевикладених порушень позивачем не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 ПК України на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 12573561 грн, в т.ч. за січень 2019 – 3501 грн, березень 2019 – 4169 грн, липень 2019 – 1239 грн, серпень 2019 – 12006 грн, вересень 2019 – 2351 грн, жовтень 2019 – 5108 грн, листопад 2019 – 1442 грн, грудень 2019 – 43416 грн, січень 2020 – 3755 грн, березень 2020 – 2705 грн, квітень 2020 – 14403 грн, травень 2020 – 6019 грн, червень 2020 – 276 грн, липень 2020 – 4322 грн, серпень 2020 – 21249 грн, вересень 2020 – 3195 грн, жовтень 2020 – 4889 грн, листопад 2020 – 6822 грн, грудень 2020 – 1917925 грн, лютий 2021 – 10329 грн, березень 2021 – 597 грн, квітень 2021 – 1171 грн, травень 2021 – 1633 грн, липень 2021 – 1083 грн, серпень 2021 – 7915 грн, вересень 2021 – 12817 грн, жовтень 2021 – 667 грн, грудень 2021 – 3306805 грн, січень 2022 – 4375 грн, квітень 2022 – 9726 грн, травень 2022 – 33985 грн, червень 2022 – 688 грн, липень 2022 – 2167 грн, вересень 2022 – 2458 грн, жовтень 2022 – 2109 грн, грудень 2022 – 3026479 грн, січень 2023 – 3563 грн, лютий 2023 – 5899 грн, березень 2023 – 1267 грн, травень 2023 – 4467 грн, червень 2023 – 3925 грн, липень 2023 – 8945 грн, серпень 2023 – 7059 грн, вересень 2023 – 4276 грн, жовтень 2023 – 9037 грн, листопад 2023 – 1750 грн, грудень 2023 – 2749894 грн, січень 2024 – 2292 грн, лютий 2024 – 11192 грн, березень 2024 – 5008 грн, квітень 2024 – 1033 грн, травень 2024 – 8249 грн, липень 2024 – 11852 грн, жовтень 2024 – 2659 грн, грудень 2024 – 1247395 грн, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно застовано штраф за порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України, зокрема за не подання в ЄРПН податкових накладних.

З огляду на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення–рішення №1345/1700240523 від 22.01.2026, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 3143005,25 грн, з яких 2514711,00 грн за податковим та/або іншим зобов`язанням, а 628294,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також податкового повідомлення-рішення №1344/1700240523 від 22.01.2026, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрацій податкових накладних податок на суму 20846,15 грн

Щодо правомірності винесених контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №1333/1700240523 від 22.01.2026, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.01.2026 №Ф-1328/1700240523, рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок №1347/1700240523 від 22.01.2026, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №1331/1700240523 від 22.01.2025, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Суд також зазначає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI).

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону №2464-VI). Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону №2464-VI ).

У відповідності до пп. 2 п. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкції №449), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІКС. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).

За неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, податковим органом накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів (п. 5 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до пп. 4 п. 2 розділу VII Інструкції №449 та п. 5 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок; за формою згідно з додатком 14 Інструкції.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 ПК України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Ставка збору складає 1,5 відсотки об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 ПК України (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 цього Кодексу).

Підпунктом 1.2 пунктом 161 підрозділу 10 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування фізичної особи підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).

Тобто, по своїй правовій природі база нарахування єдиного внеску та військового збору для фізичної особи-підприємця визначається із суми доходу такого підприємця.

Так, судом встановлено, що за результатами порушень, викладених в п. 2.1.2 розд. 2 ч. ІІ акту перевірки, перевіркою встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, на загальну суму 12941888,22 грн, в тому числі в 2019 році на 73232,35 грн, в 2020 році на 2353887,93 грн, в 2021 році на 2353887,93 грн, в 2022 році на 3081987,34 в 2023 році на 2800082,51 грн, в 2024 році на 1289679,97 грн, що призвело до заниження суми військового збору на загальну суму 194128,339 грн, в т. ч. в тому числі в 2019 році на 1098,49 грн, в 2020 році на 35308,32 грн, в 2021 році на 50145,27 грн, в 2022 році на 46229,81 грн, в 2023 році на 42001,24 грн, в 2024 році на 19345,20 грн, чим порушено підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями).

Таке заниження суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 12941888,22 грн призвело також до заниження суми зобов`язань по єдиному внеску на 1020252,75 грн, в т.ч. за 2019 рік – 16111,08 грн, 2020 рік – 122429,49 грн, 2021 рік – 200282,65 грн, 2022 рік - 215774,65 грн, 2023 рік – 212678, 16 грн, 2024 рік – 252976,72 грн, що відображено у п. 2.5 Розділу ІІ акту перевірки.

Статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України.

Відповідно до цього, податковим органом зроблено цілком слушні висновки про порушенням позивачем обов`язків закріплених за платником податків у ст. 16, 36 ПК України, що призвело до порушення податкового обліку, зокрема, в частині сплати податкового зобов`язання по єдиному внеску та військовому збору.

Враховуючи правомірність висновків відповідача про заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, на загальну суму 12941888,22 грн, який є базою для нарахування військового збору та єдиного соціального внеску, то підстави для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №1333/1700240523 від 22.01.2026 щодо донарахування суми військового збору в розмірі 194128,33 грн та штрафних санкцій 27168,68 грн, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.01.2026 №Ф-1328/1700240523, рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок №1347/1700240523 від 22.01.2026, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №1331/1700240523 від 22.01.2025 на суму 328514,54 грн - відсутні.

З урахуванням досліджених судом матеріалів справи враховуючи наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є такими, які прийняті обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

При цьому позивач у ході судового розгляду не навів доводів/аргументів з відповідним документальним підтвердженням, водночас посилається лише на загальні твердження про товарність здійснених операцій та достатність/повноту поданих до перевірки первинних документів, проте належних підтверджень наведеним доводам надано не було.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для зменшення розміру податкових зобов`язань внаслідок зменшення бази оподаткування (витрати за податковим законодавством), одержання права на податкове вирахування (податковий кредит), одержання права на податкову пільгу. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень про застосування штрафних санкцій щодо позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

5. Розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 44070166).

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2026 року.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК