Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №756/3257/26 — Оболонський районний суд міста Києва

27.08.2026 Справа № 756/3257/26

Номер справи 756/3257/26

Номер провадження 2/756/4869/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Погорелової В.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») в особі представника Котницького І.О. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 800001440 від 08.08.2007, розрахованої на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, у розмірі 377496,05 грн, з яких: 95 266,17 грн - сума 3 % річних від простроченої суми; 282 229,88 грн - сума інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.08.2007 між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 800001440, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 225900,00 дол. США; додатковим договором № 1/800030040 від 24.06.2011 змінено розмір процентної ставки та інші умови кредитування. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між сторонами укладено іпотечний договір № 800001440-И від 08.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3426, предметом якого є земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,1001 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 8000000000:78:410:0006.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.12.2013 у справі № 756/2127/13 (провадження 2/756/1662/13) позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 800001440-И від 08.08.2007 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 800030040 від 24.06.2011, яка станом на 24.10.2012 становила 667 355,12 грн (заборгованість за кредитом - 594 386,02 грн, за відсотками - 43 555,55 грн, пеня - 29 413,55 грн), шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження на користь кредитора, з початковою ціною предмета іпотеки 11410 078,00 грн. Рішення набрало законної сили 12.06.2014.

На підставі виданого 28.10.2015 виконавчого листа № 2/756/1662/13 постановою державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 25.05.2017 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, яке, за інформацією Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 31.07.2026 № 156947, станом на вказану дату не завершено. Постановою державного виконавця від 06.11.2017 у межах цього виконавчого провадження додатково звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника ОСОБА_1 за місцем його роботи у ТОВ «Хойте Україна» у розмірі 20 % до повного погашення загальної суми боргу 734418,63 грн (яка складається із суми заборгованості за судовим рішенням 667355,12 грн, виконавчого збору 66 735,51 грн та витрат на проведення виконавчих дій 328,00 грн). Зазначена постанова станом на 31.07.2026 перебуває на виконанні, а утримані з доходів боржника кошти перераховуються на користь стягувача.

Позивач зазначив, що з огляду на триваюче невиконання судового рішення та, відповідно, грошового зобов`язання за кредитним договором, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України ним нараховано на залишок заборгованості (з урахуванням його поступового зменшення за рахунок часткових утримань у межах виконавчого провадження) 3 % річних та інфляційні втрати за період з 02.04.2017 по 23.02.2022. Період нарахування обмежено датою 23.02.2022 у зв`язку з набранням чинності пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX), яким боржників звільнено від відповідальності за статтею 625 ЦК України за прострочення грошового зобов`язання, що настало в період дії воєнного стану.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.03.2026 відкрито спрощене провадження по справі.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У письмових поясненнях (запереченнях) від 11.05.2026, додаткових письмових поясненнях (запереченнях) від 08.06.2026 та додаткових поясненнях від 27.08.2026, поданих через представника - адвоката Кочкарьова С.В. відповідач навів наступні заперечення.

Відповідач вважає, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.12.2013 у справі № 756/2127/13 вирішено виключно питання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження; резолютивна частина рішення та виконавчий лист не містять вимоги про стягнення грошових коштів безпосередньо з відповідача, а покладають обов`язок примусового виконання на орган державної виконавчої служби. На переконання відповідача, він є лише титульним власником предмета іпотеки, позбавленим можливості вплинути на перебіг виконавчого провадження, а тому не є боржником у розумінні Закону України «Про виконавче провадження» і не повинен нести відповідальність за статтею 625 ЦК України.

Звернув увагу на наявність у матеріалах справи двох примірників постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з різними датами - 25.05.2017 та 30.05.2017, що, на його думку, створює невизначеність щодо законності виконавчого провадження, та просив витребувати від органу державної виконавчої служби матеріали виконавчого провадження.

Відповідач заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, зазначивши, що з урахуванням продовження перебігу позовної давності на строк дії карантину (пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX) та воєнного стану (пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX) позивач має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат лише за три останні роки, що передували кінцевій даті розрахунку, тобто за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, а щодо вимог за період з 02.04.2017 по 22.02.2019, на його думку, позовна давність пропущена.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені судом належним чином. Представник відповідача у поданих письмових поясненнях просив розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.

Вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», з яким первісний кредитор позичальника - ОСОБА_1 перебував у правовідносинах за кредитним договором № 800001440 від 08.08.2007. Зміна найменування юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 23494714 з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», здійснена 30.11.2022 на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 12.08.2022, є зміною найменування тієї самої юридичної особи, а не її реорганізацією чи припиненням.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.12.2013 у справі № 756/2127/13 (провадження № 2/756/1662/13), яке набрало законної сили 12.06.2014, звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №800001440-И від 08.08.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрований в реєстрі № 3426, а саме на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,1001 га, що знаходиться за адресою: 4 лінія, урочище Наталка Оболонського району міста Києва, кадастровий номер 8000000000:78:410:0006, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 800030040 від 24.06.2011, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження - на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк, початкова ціна предмета іпотеки - 11410078,00 грн., для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» за кредитним договором №800030040 від 24.06.11, яка станом на 08.08.07 складає 667355,12 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 594386,02 грн., заборгованість по відсоткам - 43555,55 грн., пеня у розмірі 29413,55 грн.

Резолютивна частина рішення та виданий на його виконання виконавчий лист № 2/756/1662/13 від 28.10.2015 не містять окремої вимоги про стягнення грошових коштів безпосередньо з ОСОБА_1 ; боржником у виконавчому листі зазначено ОСОБА_1 , стягувачем - ПАТ «Альфа-Банк».

Постановою державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гусєвої Я.А. від 25.05.2017 на підставі виконавчого листа № 2/756/1662/13 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3, боржником у якому визначено ОСОБА_1 , стягувачем - ПАТ «Альфа-Банк» (згодом - АТ «Сенс Банк», у зв`язку зі зміною найменування стягувача державним виконавцем у порядку статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Судом встановлено, що наявний у матеріалах справи примірник постанови з датою «30.05.2017», наданий позивачем як додаток до позовної заяви, та примірник з датою «25.05.2017», отриманий представником відповідача від органу державної виконавчої служби за адвокатським запитом, є різними роздруківками однієї й тієї самої постанови за номером виконавчого провадження НОМЕР_3, з тотожним змістом, тим самим ідентифікатором доступу та тим самим державним виконавцем. Офіційною відповіддю Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 31.07.2026 № 156947 підтверджено, що постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 винесено 25.05.2017, а саме виконавче провадження перебуває на виконанні й станом на 31.07.2026 не закінчено.

Постановою державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гусєвої Я.А від 06.11.2017 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 додатково звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 за місцем його роботи в ТОВ «Хойте Україна» в розмірі 20 % до повного погашення загальної суми боргу 734 418,63 грн (яка включає суму стягнення за судовим рішенням 667 355,12 грн, виконавчий збір 66 735,51 грн та витрати на вчинення виконавчих дій 328,00 грн). Відповідно до відповіді органу державної виконавчої служби від 31.07.2026, зазначена постанова перебуває на виконанні, а утримані з доходів боржника кошти перераховуються на рахунок стягувача.

Наданим позивачем розрахунком за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, підтверджено, що сума заборгованості за судовим рішенням протягом зазначеного періоду поступово зменшувалася (з 667 355,12 грн до 620 749,76 грн) з урахуванням часткових утримань із доходів боржника в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, а нарахування 3 % річних та інфляційних втрат здійснено помісячно на залишок заборгованості, зменшуваний на суму кожного часткового платежу. Загальна сума нарахувань за вказаний період становить 377 496,05 грн, з яких: 95 266,17 грн - 3 % річних; 282 229,88 грн - інфляційні втрати.

Відповідач наведений розрахунок по суті не оспорив та контррозрахунку не надав.

Оцінюючи довід відповідача про те, що рішенням від 09.12.2013 у справі № 756/2127/13 на нього не покладено особистого обов`язку сплатити грошові кошти, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 625 ЦПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитний договір № 800001440 від 08.08.2007 породжує для ОСОБА_1 грошове зобов`язання в розумінні ст. 509 ЦК України, яке не припинилося та не було замінене іншим внаслідок укладення іпотечного договору чи ухвалення рішення суду від 09.12.2013.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця.

Згідно зі статтею 33 цього Закону у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки є лише способом примусового задоволення вимог кредитора за основним грошовим зобов`язанням, що не припиняє та не замінює самого грошового зобов`язання боржника. Обрання кредитором у справі № 756/2127/13 такого способу захисту (без одночасної вимоги про стягнення грошових коштів) є процесуальним вибором позивача за попереднім позовом і не свідчить про припинення грошового зобов`язання ОСОБА_1 . Судове рішення від 09.12.2013 лише підтвердило розмір цього зобов`язання та визначило спосіб його примусового задоволення.

Крім того, за статтею 39 Закону України «Про іпотеку» у разі недостатності коштів від продажу предмета іпотеки для повного задоволення вимог іпотекодержатель має право отримати решту суми за рахунок іншого майна боржника, що прямо підтверджує збереження особистої відповідальності боржника за грошовим зобов`язанням після звернення стягнення на забезпечувальне майно. Відповідну правову позицію послідовно підтримує Верховний Суд, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012, від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 341/416/20 та інших, згідно з якою право кредитора на нарахування сум за частиною другою статті 625 ЦК України після настання строку виконання грошового зобов`язання не поставлено в залежність від обраного кредитором способу захисту порушеного права.

Суд також враховує, що відповідальність за частиною другою статті 625 ЦК України є особливим видом відповідальності, що не залежить від вини боржника: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Метою цих нарахувань є компенсація кредитору втрат від знецінення коштів унаслідок інфляції та плата за користування чужими грошовими коштами, а не покарання за винну поведінку, тому довід відповідача про відсутність у нього фактичної можливості вплинути на перебіг виконавчого провадження не є юридично значущим для застосування статті 625 ЦК України.

Суд також зазначає, що саме орган державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 визначив ОСОБА_1 боржником та з 06.11.2017 здійснює звернення стягнення на його доходи в розмірі 20 % до повного погашення боргу, що відповідає повноваженням державного виконавця, передбаченим пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», та додатково спростовує довід відповідача про відсутність будь-якого його зв`язку з виконанням грошового зобов`язання.

За сукупністю наведеного суд відхиляє довід відповідача про відсутність у нього статусу боржника у грошовому зобов`язанні та про відсутність підстав для застосування до нього відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України як такий, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та суперечить сталій практиці Верховного Суду.

Щодо розбіжності у даті постанови про відкриття виконавчого провадження

Щодо доводу відповідача про наявність двох постанов про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з різними датами (25.05.2017 та 30.05.2017) суд зазначає, що, як встановлено судом, обидва примірники є різними роздруківками однієї й тієї самої постанови (той самий номер виконавчого провадження, той самий державний виконавець, той самий ідентифікатор доступу), а офіційною відповіддю органу державної виконавчої служби від 31.07.2026 № 156947 підтверджено дату винесення постанови - 25.05.2017. Зазначена розбіжність є технічною і не ставить під сумнів факт відкриття та безперервний статус виконавчого провадження № НОМЕР_3. Крім того, незалежно від того, яку з двох дат вважати правильною, обидві передують усьому заявленому в позові періоду нарахування (з 02.04.2017), а тому ця розбіжність не впливає на обґрунтованість позовних вимог і не потребує витребування додаткових матеріалів виконавчого провадження.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, що встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України). Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому позовна давність за вимогами на підставі статті 625 ЦК України обчислюється окремо щодо кожного періоду прострочення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину; карантин діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023. Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX цей розділ доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії воєнного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦК України, продовжуються на строк його дії; воєнний стан запроваджено з 24.02.2022 і на час ухвалення цього рішення не скасовано.

Найбільш ранній період нарахування, заявлений позивачем, розпочинається 02.04.2017, тривалість позовної давності за цією вимогою за відсутності наведених продовжень спливала б 02.04.2020. Оскільки карантин розпочався 12.03.2020, тобто до спливу позовної давності за вказаною вимогою (залишалося близько 21 дня), перебіг позовної давності за нею, а також за всіма пізнішими вимогами заявленого періоду (аж до 23.02.2022), не сплив станом на 12.03.2020 і був продовжений на весь строк дії карантину. Оскільки станом на дату запровадження воєнного стану (24.02.2022) карантин усе ще діяв, а позовна давність за жодною з вимог заявленого періоду не сплила, її перебіг додатково й безперервно продовжується на весь строк дії воєнного стану, який не скасовано й на момент звернення позивача до суду (04.03.2026) та ухвалення цього рішення. Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23, на яку посилаються обидві сторони спору.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що строк позовної давності за жодною з вимог, заявлених у межах періоду з 02.04.2017 по 23.02.2022, не сплив, а відтак передбачені статтею 267 ЦК України підстави для відмови в позові у зв`язку зі спливом позовної давності відсутні в повному обсязі заявлених вимог. Суд окремо зазначає, що доводи відповідача в цій частині є внутрішньо суперечливими: виклавши той самий механізм продовження позовної давності з посиланням на ту саму постанову Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 206/2984/23, яка визнала правомірним нарахування саме за період з 02.04.2017, відповідач водночас дійшов висновку про пропуск позовної давності щодо періоду з 02.04.2017 по 22.02.2019, що логічно не випливає з наведених ним самим норм і не підкріплено самостійним розрахунком чи обґрунтуванням того, чому механізм продовження давності не поширюється на більш ранній період. За таких обставин заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він здійснений із щомісячним нарахуванням 3 % річних та інфляційних втрат на залишок заборгованості, який протягом періоду нарахування поступово зменшувався з урахуванням часткових платежів, стягнутих з доходів відповідача, а підсумкові суми складових нарахувань (95 266,17 грн та 282229,88 грн) у сукупності (377496,05 грн) відповідають заявленій ціні позову. Відповідач не спростував точність розрахунку та не подав розрахунку. Керуючись принципом змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України) та з огляду на розподіл обов`язку доказування (стаття 81 ЦПК України), суд приймає розрахунок заборгованості, наданий позивачем, як належний та достатній доказ розміру позовних вимог.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність грошового зобов`язання відповідача за кредитним договором № 800001440 від 08.08.2007, факт і тривалість прострочення його виконання, а також розмір нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 у загальній сумі 377 496,05 грн. Отже, позовні вимоги АТ «Сенс Банк» є обґрунтованими, підтвердженими належними, допустимими й достатніми доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 4529,96 грн, документально підтверджені наявною в матеріалах справи квитанцією, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141, 209-211, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) заборгованість за кредитним договором № 800001440 від 08.08.2007, нараховану на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, у загальному розмірі 377496 (триста сімдесят сім тисяч чотириста дев`яносто шість) грн 05 копійок з яких: 95266,17 грн - 3 % річних від простроченої суми; 282 229,88 грн - інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) судовий збір у розмірі 4529 (чотири тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна