Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №755/4021/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4021/26

Провадження №: 2/755/5322/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Зубко А.О.,

прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва - Курлатова Ю.О.,

інші учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, за участю прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Згідно заявлених вимог позивача просить суд:

1. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ); адреса: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

2. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ); адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 доходу з дати подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

3. Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_2 ).

Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач є бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (син позивача), який з 2022 року проходить військову службу в Національній гвардії України. Онук позивача проживає з нею та її чоловіком, фактично вихованням та утриманням онука займається позивач. Відповідач, яка є матір`ю дитини, систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків, веде маргінальний спосіб життя та зловживає алкоголем, тривалий час не з`являлась вдома, залишаючи піклування про дитини на позивача. Оскільки відповідач, забираючи дитину на прогулянки, зникала на декілька днів, залишала онука на сторонніх осіб, позивач була вимушена звертатися до поліції. Також, за доводами позовної заяви, відповідач не дбає про здоров`я сина, відвідала сімейного лікаря лише двічі, востаннє - 16.07.2024, після чого дитину до лікаря приводила виключно позивач. 30.09.2025 працівниками ССД було складено Акт обстеження умов проживання сім`ї №182, яким встановлено факт відсутності батьківського піклування. Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 жовтня 2025 року було влаштовано малолітнього ОСОБА_4 до сім`ї позивача, через невиконання відповідачем батьківських обов`язків. Після цього відповідач фактично не проживала вдома, своє місцезнаходження не повідомляла, сином не цікавилась на не займалась. В листопаді 2025 року відповідач, взявши дитину в колясці на прогулянку, вкрала в магазині матеріальні цінності, заховавши їх у коляску дитини. Після затримання, відповідач залишила сина знайомим. 09 грудня 2025 року відповідач прийшла до квартири позивача та вимагала віддати їй дитину, отримавши відмову, вдарила позивача, яка отримала струс мозку. Після приїзду поліції, яка склала протокол, відповідач забрала свої речі з квартири та більше не поверталась. Наслідком цих подій стало притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. З 09 грудня 2025 року відповідач жодного разу не цікавилась життям свого сина, не передавала їжу, речі, гроші на його утримання. За доводами позовної заяви, відповідач, з моменту народження дитини систематично та свідомо ухилялась від виконання батьківських обов`язків, веде аморальний спосіб життя, що характеризується регулярним зловживанням алкогольними напоями, залишенням немовляти на сторонніх осіб та тривалим ігноруванням його базових потреб, деструктивна поведінка відповідача включає вчинення кримінальних правопорушень та спроби залучення малолітньої дитини до протиправної діяльності. Крім того, відповідач в присутності дитини вчиняла фізичне насильство, чим спричинила Ярославу психологічну травму. Наведені обставини позивач визначає, як фактичні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав. Крім того, оскільки, з моменту народження дитини відповідач не надає жодної фінансової допомоги на утримання сина - не передає їжу, одяг та грошові кошти, а повним матеріальним забезпеченням дитини займається позивач, оскільки батько дитини проходить військову службу, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини, яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Крім того, посилаючись на аморальну та протиправну поведінку відповідача, що унеможливлює проживання дитини з матір`ю, та враховуючи перебування батька дитини на військовій службі, що унеможливлює здійснення ним піклування про сина, а також наводячи позитивну інформацію про себе, позивач вважає, що визначення місця проживання дитини з нею є єдиним дієвим механізмом захисту прав дитини та гарантією її нормального психофізичного розвитку.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію. Зобов`язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, як орган опіки та піклування, відповідно до вимог ст. 19 Сімейного кодексу України, надати письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року частково задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів та постановлено:

Витребувати у Головного управління Національної поліції в місті Києві інформацію щодо внесення відомостей в ЄРДР про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом викрадення товарів, що мало місце 25 листопада 2025 року в магазині «SINSAY» за адресою м. Київ, Воскресенський проспект, 36. Надати інформацію чи було розпочато досудове розслідування та за якою статтею КК України було внесено відомості до ЄРДР, повідомити єдиний унікальний номер даного кримінального провадження та про результати досудового розслідування цього кримінального провадження. В разі передання обвинувального акту, за фактом викрадення товарів, що мало місце 25 листопада 2025 року в магазині «SINSAY» за адресою м. Київ, Воскресенський проспект, 36, до суду, повідомити інформацію: до якого саме суду було скеровано обвинувальний акт та єдиний унікальний номер судової справи.

Витребувати у Дніпровського районного управління Головного управління національної поліції у місті Києві інформацію щодо внесення відомостей в ЄРДР про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом викрадення товарів, що мало місце 25 листопада 2025 року в магазині «SINSAY» за адресою м. Київ, Воскресенський проспект, 36. Надати інформацію чи було розпочато досудове розслідування та за якою статтею КК України було внесено відомості до ЄРДР, повідомити єдиний унікальний номер даного кримінального провадження та про результати досудового розслідування цього кримінального провадження. В разі передання обвинувального акту, за фактом викрадення товарів, що мало місце 25 листопада 2025 року в магазині «SINSAY» за адресою м. Київ, Воскресенський проспект, 36, до суду, повідомити інформацію: до якого саме суду було скеровано обвинувальний акт та єдиний унікальний номер судової справи.

Витребувати у Державної податкової служби України відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків/джерела виплачених доходів та утриманих податків за період з 16 травня 2024 року по час надання відповіді щодо громадянки України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано у Дніпровського районного суду міста Києва копію вироку від 15 травня 2026 року у справі №755/6947/26.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2026 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2026 року залучено до участі у справі прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.

Позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Зубко А.О. в судовому засіданні позов підтримали частково, а саме - в частині позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, просили вказані вимоги позовної заяви задовольнити з підстав, викладених у позові.

Позивач пояснила, що батьки дитини перебували у шлюбі, відповідач ще до одруження переїхала жити до позивача з її чоловіком, син позивача на той час вже проходив військову службу. Після народження дитини, відповідач одразу повідомила, що не відчуває батьківських почуттів, коли дитині виповнився один місяць, відмовилась годувати груддю. В тримісячному віці дитина захворіла, а відповідач на 5 днів пішла з дому. Залишення відповідачем дитини без особистого догляду - на позивача мало непоодинокий характер, відповідач неодноразово по декілька днів не приходила додому. Коли позивач з дитиною влітку перебували на дачі, відповідач навіть не телефонувала. Позивач підкреслила, що відповідач кричала на дитину, могла вдарити, не займалась розвитком дитини, не хотіла купати сина, не водила до лікарів, внаслідок чого 30 вересня 2025 року онука позивача було влаштовано в її родину. В помешканні позивача відповідач проживала до жовтня 2025 року, в грудні цього ж року відповідач з`явилась, хапала дитину, влаштувала скандал, побила позивача, внаслідок чого дитина тримала психологічну травму. Додатково позивач пояснила, що з 01 вересня 2026 року дитина відвідує дитячий садочок. Батько дитини періодично приїжджає у відпустки з військової служби. Підкреслила, що дитину утримує позивач та її чоловік.

Представник позивача надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та наголосила на тому, що відповідач з грудня 2025 року не цікавиться життям дитини, отримує декретні виплати, проте жодних коштів на утримання дитини не надає.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засіданні не з`явилась, була повідомлена про день, час та місце розгляду справи належним чином - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, заяв чи клопотань до суду не подала.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позбавлення відповідача батьківських прав є доцільним та відповідатиме інтересам дитини, тому підтримує позовні вимоги та не заперечує проти їх задоволення. Також в поясненнях вказується на те, що відповідач зловживає алкогольними напоями та наркотичними речовинами, здійснює крадіжки з магазинів, поводилась агресивно по відношенню до ОСОБА_3 та його батьків, взагалі не доглядала за сином, нічого йому не купувала, не годувала груддю, на прохання приділити увагу сину реагувала агресивно, казала, що не відчуває до сина материнських почуттів.

Представники третіх осіб Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровської районної в місті Києві державна адміністрації в судове засідання не з`явились, представник Дніпровської районної в місті Києві державна адміністрації - Дяченко С.О. направила до суду заяву, в якій просила розглядати справу без участі представника служби та органу опіки та піклування і прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва - Курлатова Ю.О. висловила позицію, згідно якої вважала, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, також вважала обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини.

Вислухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, за даними свідоцтв про народження матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є відповідач ОСОБА_2 , батьком - третя особа ОСОБА_3 , бабусею дитини (матір`ю третьої особи) є позивач ОСОБА_1 (т.1 а.с.20, 155).

30 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 зверталась до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про тимчасове влаштування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в її родину, в якій вказувала на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 батьківських обов`язків. Також позивач зазначала, що її син - ОСОБА_3 проходить військову службу. (т. 2 а.с.21)

Батько дитини - ОСОБА_3 з 06 травня 2021 року перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2 а.с.21)

За змістом службової характеристики ОСОБА_3 , наданої ВЧ НОМЕР_3 НГУ, батько дитини позитивно характеризується за місцем служби. (т.1 а.с.50)

Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 жовтня 2025 року №20 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишився без батьківського піклування, влаштовано до родини бабусі ОСОБА_1 з 30.09.2025 до 30.03.2026 (т. 2 а.с.29-30)

07 січня 2016 року ОСОБА_3 подав до органу опіки та піклування заяву, в якій повідомив, що є дійсним військовослужбовцем, у зв`язку із чим на даний час фактично не має можливості належним чином виконувати батьківські обов`язки, а також, що мати дитини ОСОБА_2 систематично не виконує батьківські обов`язки, не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, не забезпечує належних умов для проживання, розвитку сина, залишає дитину на бабусю, зловживає алкогольним и та наркотичними речовинами, веде аморальний спосіб життя, використовувала дитячий візок для крадіжок з магазинів. За наведених обставин ОСОБА_3 просив розглянути питання щодо позбавлення матері дитини батьківських прав, влаштувати дитину для проживання і виховання в родину бабусі - ОСОБА_1 (т.2 а.с.22)

За змістом акту №71 оцінки потреб сім`ї/особи від 22 січня 2026 року та висновку оцінки потреб сім`ї №71 соціальна картка №779, що проводилась з 22.01.2026 ро 27.01.2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з бабусею ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , де дитині створені належні умови проживання. Також соціальною службою з`ясовано та відображено у висновку, що причиною складних життєвих умов дитини стало домашнє насильство, ухилення матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а фактори і середовище родини бабусі дитини сприяють розв`язанню проблеми. (т.1 а.с.32-38)

В акті від 19.03.2026 відображено, що мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитиною не цікавиться (т.2 а.с.30-а - 31).

Згідно акту обстеження умов проживання від 20.03.2026 №101, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з бабусею ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , де дитині створені належні умови проживання. Мати дитини з сином не проживає, не цікавиться дитиною. (т.2 а.с.31-а - 32)

19 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 зверталась до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про продовження наказу про тимчасове влаштування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в її родину, в якій вказувала на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 батьківських обов`язків. Також зазначала, що батько дитини - ОСОБА_3 проходить військову службу. (т. 2 а.с.33)

Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 31 березня 2026 року №8 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишився без батьківського піклування, влаштовано до родини бабусі ОСОБА_1 з 31.03.2025 до 30.09.2026. (т. 2 а.с.34-35)

В акті від 15.10.2026 відображено, що мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитиною не цікавиться (т.2 а.с.36).

Згідно акту обстеження умов проживання від 15.10.2026 №301 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з бабусею ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , де дитині створені належні умови проживання. Мати дитини з сином не проживає, батько дитини - військовослужбовець ЗСУ, щомісяця перераховує на дитину 10 000,00 - 15 000,00 грн. (т.2 а.с.37)

Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 жовтня 2026 року №19 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишився без батьківського піклування, влаштовано до родини бабусі ОСОБА_1 з 16.10.2026 до 16.04.2027. (т. 2 а.с.38)

Також за матеріалами справи вбачається що ОСОБА_1 уклала декларацію з лікарем, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.17).

За змістом характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданої 14.10.2026 директором та вихователем Дошкільного навчального закладу №471, ОСОБА_6 відвідує ДНЗ №471 з 01 вересня 2026 року, за період його перебування в закладі, вихованням займається бабуся ОСОБА_1 та дідусь ОСОБА_5 . Мати дитини, ОСОБА_2 в ДНЗ жодного разу не з`являлась, з вихователями не спілкувалась, участі у житті дитини не приймає. (т.2 а.с.18)

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року, у справі №755/24758/25, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та встановлено, що 09 грудня 2025 року, близько 20-00 год., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно свекрухи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: кричала та штовхала останню, що призвело до удару об стіну, чим завдала шкоди психічному та фізичному здоров`ю останній. (т.1 а.с.29-31)

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2026 року, у справі №755/6947/26 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 1 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. (т.1 а.с.177-178)

Згідно наявних у матеріалах справи відповідей НПУ, кримінальне провадження за фактом вчинення ОСОБА_2 викрадення товарів 25.11.2025 в магазині «SINSAY», закрито 23.02.2026 на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. (т.1 а.с.179-182)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що він є братом позивача, зі слів якої свідку відомо, що відповідач влітку зникла з дитиною на декілька днів, свідок зателефонував відповідачу, та була в неадекватному стані, свідок просив повідомити, де вона, щоб не нашкодила дитині. За змістом показань свідка, відповідач не проявляла інтересу до дитини, навіть, коли та плакала, коли дитина захворіла, відповідач пішла з дому, сказала, що не бажає бачити, як дитина хворіє. В грудні 2025 року відповідач побила позивача в присутності дитини, яка від цього злякалась. Зазначив, що позивач створила відповідачу та дитині всі умовим для проживання. Відповідач не готувала їсти, не годувала дитину, не цікавилась сином, їй давали гроші, але на дитину відповідач їх не витрачала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що він є кумом відповідача та третьої особи - батьків дитини. Зазначив, що на початку відповідач здавалась нормальною, потім почала гуляти, ненормально поводитись, нецензурно лаялась в присутності дитини. Пояснив, що на прохання позивача, коли та була зайнята, сидів з дитиною, оскільки відповідач зникла. Зазначив, що відповідач, залишаючи дитину, неодноразово зникала на декілька днів. Зауважив, що відповідач рік тому брала у нього гроші в борг, але витрачала їх не на дитину, тоді свідок бачив відповідача в останнє. Після цього відповідач телефонувала свідку в нетверезому стані. Зі слів батька дитини свідку відомо, що той знайшов у відповідача наркотики.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є сусідкою позивача та постійно була свідком конфліктних ситуацій, остання з яких сталася в грудні 2025 року, коли відповідач перебуваючи в неадекватному стані, вибігла з дитиною, яка була не вдягнена, у дитини стався нервовий зрив. Також свідок показала, що відповідач періодично зникала, залишаючи дитину, після повернення влаштовувала істерики. За показаннями свідка, дитиною займається лише позивач та її чоловік, а також батько дитини, воли приходить зі служби.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона є подругою позивача. Зазначила, що переважно дитиною займалась позивач. Коли відповідач ще проживала з дитиною, то займалась виключно своїми справами, по декілька днів не з`являлась вдома, залишаючи дитину, не виконувала належним чином своїх обов`язків по відношенню до дитини, не годувала сина, лікуванням дитини займалась виключно позивач, утримували дитину позивач та її чоловік, батько дитини передавав кошти.

Статтями 12-15 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

Судом, з урахуванням положень ст. 171 СК України, враховуючи вік малолітньої дитини, визнано за недоцільне вислуховування думки дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по суті спору.

Відповідно до ч.1 ст. 56 ЦК України, п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 18.05.2026 (протокол засідання комісії від 13.05.2026 №9) комісією встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає з бабусею ОСОБА_1 , яка займається його вихованням та утриманням, дитину влаштовано до родини бабусі, батько малолітнього ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за контрактом. За адресою проживання дитини: АДРЕСА_2 , дитині створені належні умови проживання та розвитку. Мати дитини ОСОБА_2 з сином не проживає з вересня 2025 року, від народження дитини вихованням та утриманням не займається, не цікавиться його життям та здоров`ям, інтересами, не бере участі у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини, матеріально не допомагає. Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що вона ухилилася від виховання та утримання дитини. (т.1 а.с.143-144)

Предметом судового розгляду в цій справі є обставини щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини, матір`ю якої вона є.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

В силу ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (ст. 164-167).

За правилами, визначеними ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно позовної заяви, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав з підстав, визначених п.2 ч.1 ст. 164 СК України, а саме, - ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року (далі - Постанова), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Системний аналіз зазначених вище норм сімейного права дає підстави вважати, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При цьому, врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Частинами 2 та 4 ст. 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази та показання свідків, приймаючи до уваги пояснення позивача, діючи виключно з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно її сина з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, оскільки відповідач фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по відношенню до свого сина, протягом тривалого часу не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не створює належних умов для проживання та розвитку дитини, не цікавиться її здоров`ям та навчанням, нехтує її потребами, навіть не спілкується з дитиною та не цікавиться нею.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, за участю прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, про позбавлення батьківських прав, через ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При цьому, суд роз`яснює, що відповідно до положень статей 168, 169 СК України, у разі позбавлення батьківських прав, особа не позбавлена права на звернення до суду як із заявою про надання права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно із ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від зобов`язання по утриманню дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду. (ч. 3 ст. 166 СК України)

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням та в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як це передбачено ст. 182 СК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом установлено, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштований до родини позивача, яка є його бабусею та, серед іншого, займається утриманням онука.

Відповідач самоусунулась від виховання сина, що стало підставою для позбавлення її батьківських прав цим судовим рішенням, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період з травня 2024 року по квітень 2026 року, ОСОБА_2 була працевлаштована лише три дні - з 27.11.2024 по 29.11.2024, решта доходів відповідача становлять соціальні виплати на дитину. (т.1 а.с.185)

Законодавчо на відповідача покладено обов`язок забезпечення утримання дитини, якого вона не виконує, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги ст.182 СК України, та беручи до уваги ненадання відповідачем будь-яких доказів на спростування обставин, викладених позивачем та підтверджених матеріалами справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17 березня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Отже, позов у частині стягнення аліментів також підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позовної заяви про визначення місця проживання дитини з бабою, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1ст. 161 СК України, якщо мати або батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, законодавчо встановлено першочергове право на визначення місця проживання дитини з одним із батьків.

Згідно ч. 3ст. 161 СК України якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

За нормою ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У спорах між батьками та бабою / дідом про визначення місця проживання дитини, баба / дід, які не є законними представниками малолітньої дитини, не мають права на звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з ними на підставі ст. 161 СК України. Водночас якщо буде встановлено, що батько був позбавлений батьківських прав під час судового розгляду / перегляду справи, а баба навпаки набула статусу законного представника дитини, а також з огляду на те, що дитина прижилася в баби та вважає її домівку звичайним місцем свого проживання, визначення місця проживання дитини разом із бабою, яка є їй близьким родичем, відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Належними сторонами у справі є особи, між якими виник спір, який є предметом розгляду та вирішення судом, і які є суб`єктами спірних матеріальних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Тобто, пред`явлення позову до неналежного складу відповідачів є самостійною підставою для відмови в позові, вирішення позову з неналежним складом відповідачів не може мати наслідки встановлення судом обставин справи та викладення у рішенні відповідних висновків щодо відмови в позові з інших підстав.

В розрізі спірних правовідносин в даній справі, за вимогою про визначення місця проживання дитини з бабусею, належним складом відповідачів мали бути обидва батьки. Проте, батько дитини, який не позбавлений батьківських прав, визначений позивачем, як третя особа. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача другого з батьків, з урахуванням наявності обов`язкової процесуальної співучасті, в даному випадку є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

При цьому, суд також ураховує, що Наказами Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , влаштовано до родини бабусі - позивача у справі ОСОБА_1 , отже відмова в задоволенні вимог останньої про визначення місця проживання онука з нею, не порушувати прав та інтересів дитини.

За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн - за вимогою про позбавлення батьківських прав. Крім того, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1331,20 грн судового збору за вимогою про стягнення аліментів, від сплати якого при зверненні до суду позивач була звільнена.

На підставі викладеного та керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 1, 7, 150, 161, 164-166, 179, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 2, 4, 10, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 272, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДПРОУ 37397237, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд.4-А), Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (ЄДРПОУ 37203257, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Івана Котляревського, буд.1/1), за участю прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 14-А), про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 17 березня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя: