Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №640/22028/21 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 640/22028/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» (датована 02.08.2021 року) до Головного управління ДПС у м. Києві, у якій позивач просить суд:

прийняти адміністративний позов від 02.08.2021 року;

поновити строки;

вважати вчасно поданим;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0448330411 від 29.04.2020 року, винесене на підставі акту № 14354/26-15-04-11-13 від 28.04.2021 року;

стягнути на користь ПП «Дубекспо» усі понесені судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2021 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору. Після усунення позивачем недоліків ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2021 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На виконання Закону України від 13.12.2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом ДСА України від 16.09.2024 року № 399, справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.04.2025 року справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 22.04.2025 року справу прийнято до провадження, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.07.2021 року з заперечень представника контролюючого органу у справі № 640/4189/21 йому стало відомо про наявність штрафу у сумі 1020 грн., застосованого податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2020 року № 0448330411. Копії акта перевірки та податкового повідомлення-рішення позивач отримав лише на свій запит від 09.07.2021 року № 9 разом з відповіддю відповідача від 20.07.2021 року № 345/ЗПІ/26-15-04-16-22.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним з трьох підстав. По-перше, податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2017 року подана 21.09.2017 року, тому з урахуванням п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка могла бути проведена лише протягом 30 календарних днів, тобто до 21.10.2017 року, а не 28.04.2020 року. По-друге, податкове повідомлення-рішення прийнято 29.04.2020 року, тобто наступного дня після складення акта перевірки від 28.04.2020 року, що позбавило позивача права подати заперечення до акта перевірки у строк, визначений п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, тоді як згідно п.86.8 ст.86 цього Кодексу податкове повідомлення-рішення приймається протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки. По-третє, сума штрафу розрахована невірно, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0436670401 від 10.12.2019 року, на яке послався відповідач для застосування штрафу у подвійному розмірі, перебувало на стадії судового оскарження у справі № 640/4096/20, тому висновок про повторність порушення є припущенням.

Крім того, позивач зазначає, що він має електронний кабінет, однак акт перевірки та податкове повідомлення-рішення до електронного кабінету не надсилались, тоді як система листування, визначена ст.42 Податкового кодексу України, передбачає першочергове надсилання документів до електронного кабінету.

06.05.2025 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України в порядку ст.76 цього Кодексу проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість позивачем за серпень 2017 року, якою встановлено несвоєчасне подання податкової декларації, за результатами якої складено акт від 28.04.2020 року № 14354/26-15-04-11-13. За результатами розгляду акта винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2020 року № 0448330411, яким застосовано штрафну санкцію за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість у розмірі 1020 грн. та яке направлено платнику засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення і повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 15.07.2020 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, зазначив, що камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України, на підтвердження чого послався на постанову Верховного Суду від 15.03.2024 року у справі № 320/4840/22, а отже камеральна перевірка своєчасності подання податкової звітності за серпень 2017 року проведена у строки, встановлені Податковим кодексом України. Згідно з наявною в базах даних інформацією до позивача протягом попереднього року застосовано штраф за порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України (податкове повідомлення-рішення від 21.12.2019 року № 0436670401), тому контролюючим органом правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020 грн.

Одночасно з відзивом 06.05.2025 року представник відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Ухвалою суду від 21.10.2026 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

08.05.2025 року позивач через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, у якій просить задовольнити позовні вимоги та, зокрема, зазначає, що спір щодо податкового повідомлення-рішення, на яке послався відповідач, вирішено на користь позивача рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року у справі № 640/4096/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 року.

Розглянувши наявні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «ДУБЕКСПО» (код ЄДРПОУ 36203336) зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Горького, будинок 5, корпус Б, 01004, керівник Пасічник Ігор Юрійович, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.50).

21.09.2017 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2017 року № 9192740024, граничний строк подання якої становив 20.09.2017 року.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України в порядку п.76.3 ст.76 цього Кодексу проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2017 року ПП «ДУБЕКСПО», за результатами якої складено акт від 28.04.2020 року № 14354/26-15-04-11-13 (а.с.7).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.49.18.1 п.49.18 та п.49.2 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2017 року (граничний термін подання 20.09.2017 року, фактична дата подання 21.09.2017 року), відповідальність за що передбачена п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «П» від 29.04.2020 року №0448330411, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1020,00 грн. (а.с.9).

Згідно розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до податкового повідомлення-рішення, штраф застосовано у розмірі 1020 грн., передбаченому абзацом другим п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, з посиланням на те, що згідно з наявною в базах даних інформацією до платника було застосовано штраф за порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2019 року № 0436670401 (а.с.8).

Податкове повідомлення-рішення від 29.04.2020 року № 0448330411 направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 0410715034143, поданим до відправлення 15.05.2020 року, за адресою: м. Київ, вул. Горького, буд. 5, корп. Б, 01004, який повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (відбиток календарного штемпеля на довідці ф.20 від 15.07.2020 року) (а.с.10).

09.07.2021 року позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом № 9 про надання податкового повідомлення-рішення від 29.04.2020 року № 0448330411 та акта перевірки (а.с.5). Листом від 20.07.2021 року № 345/ЗПІ/26-15-04-16-22 відповідач надав позивачу копії податкового повідомлення-рішення від 29.04.2020 року № 0448330411 з розрахунком штрафних санкцій та акта від 28.04.2020 року № 14354/26-15-04-11-13 (а.с.6).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року у справі № 640/4096/20 за позовом ПП «ДУБЕКСПО» до Головного управління ДПС у м. Києві визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12 грудня 2019 року № 025083401 та від 10 грудня 2019 року № 0436670401, якими до позивача були застосовані штрафні санкції за п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України за неподання звітів про суми податкових пільг. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 року вказане рішення залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на вказані судові рішення.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання.

Згідно п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічний строк подання податкової декларації з податку на додану вартість встановлено п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України.

Згідно п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Щодо доводів позивача про проведення камеральної перевірки поза межами строку, встановленого абзацом першим п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

У постанові від 15.03.2024 року у справі № 320/4840/22 Верховний Суд зазначив, що у пункті 76.3 статті 76 Податкового кодексу України законодавець встановив для контролюючого органу два строки, у які може бути проведена камеральна перевірка. Розмежування цих строків здійснюється за предметом камеральної перевірки: 1) камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання; 2) камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. При цьому Верховний Суд до інших питань послідовно відносить питання своєчасності сплати грошових зобов`язань та своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а 30-денний строк стосується перевірки показників податкової звітності на предмет арифметичного, методологічного та/або логічного зв`язку, узгодженості відповідних показників.

Предметом камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 28.04.2020 року № 14354/26-15-04-11-13, була не перевірка показників податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року, а своєчасність її подання, яка пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначена окремим предметом камеральної перевірки поряд зі своєчасністю реєстрації податкових накладних та своєчасністю сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Відтак така перевірка є камеральною перевіркою з інших питань, яка проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 Податкового кодексу України.

Акт перевірки складено 28.04.2020 року, тобто в межах 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за серпень 2017 року (20.09.2017 року), а отже доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів позивача про прийняття податкового повідомлення-рішення наступного дня після складення акта перевірки суд зазначає, що сталою та послідовною є практика Верховного Суду, яка полягає у тому, що недотримання строку прийняття податкового повідомлення-рішення, встановленого п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення (постанови Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 810/5546/15, від 29.11.2023 року у справі № 640/8338/21, від 11.08.2026 року у справі № 380/19246/24). Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення, і якщо допущене порушення не впливає на зміст акта, наслідків для його дійсності не настає.

Сам факт подання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року 21.09.2017 року, тобто з порушенням граничного строку, який сплив 20.09.2017 року, позивачем не заперечується, а будь-яких обставин чи документів, які могли б бути викладені у запереченнях до акта перевірки та вплинути на висновок про наявність самого порушення, позивач не навів. Отже, прийняття податкового повідомлення-рішення 29.04.2020 року саме по собі не є підставою для його скасування.

Щодо розміру застосованого штрафу суд зазначає наступне.

Абзацом першим п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час вчинення порушення та прийняття податкового повідомлення-рішення) за несвоєчасне подання податкової декларації передбачено штраф у розмірі 170 грн. Штраф у подвійному розмірі 1020 грн., передбачений абзацом другим цього пункту, застосовується лише за умови, що ті самі дії вчинені платником податків, до якого протягом року вже було застосовано штраф за таке порушення.

Отже, підставою для застосування штрафу у розмірі 1020 грн. є повторність порушення, тобто вчинення платником податків несвоєчасного подання податкової звітності у той час, коли протягом року до нього вже було застосовано штраф за таке саме порушення. Такий штраф застосовується як захід підвищеної відповідальності до платника податків, який, будучи вже притягнутим до відповідальності, повторно вчинив аналогічне порушення.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, який є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, єдиною підставою для застосування до позивача штрафу у подвійному розмірі 1020 грн. відповідач зазначив податкове повідомлення-рішення № 0436670401, яким до позивача було застосовано штраф за порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України. Інших податкових повідомлень-рішень, якими до позивача протягом року застосовувався штраф за таке саме порушення, відповідач у розрахунку штрафних санкцій не навів, у відзиві на позов не зазначив і до матеріалів справи не надав.

Водночас податкове повідомлення-рішення № 0436670401 визнано протиправним та скасовано рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року у справі № 640/4096/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 року, а ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025 року у відкритті касаційного провадження у цій справі відмовлено. Отже, рішення суду у справі № 640/4096/20 набрало законної сили, а питання правомірності податкового повідомлення-рішення № 0436670401 остаточно вирішено на користь позивача.

Розбіжність у даті цього податкового повідомлення-рішення (у розрахунку штрафних санкцій та у відзиві зазначено 21.12.2019 року, у судових рішеннях у справі № 640/4096/20 10.12.2019 року) на висновки суду не впливає, оскільки номер податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган і платник податків збігаються, а відповідач не стверджує про існування іншого податкового повідомлення-рішення з таким номером.

Скасування індивідуального акта суб`єкта владних повноважень у судовому порядку означає, що такий акт є нечинним з моменту його прийняття і не породжує правових наслідків. Відтак штраф, застосований податковим повідомленням-рішенням № 0436670401, вважається таким, що до позивача не застосовувався.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням рішення суду у справі № 640/4096/20 відсутній факт застосування до позивача протягом року штрафу за таке саме порушення, а отже відсутня ознака повторності, з якою абзац другий п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України пов`язує застосування штрафу у розмірі 1020 грн. Відтак у відповідача не було правових підстав для застосування до позивача штрафу у подвійному розмірі, передбаченому абзацом другим п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

Суд також враховує, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф виключно на підставі абзацу другого п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, тобто саме за повторне порушення. Кваліфікація порушення та визначення розміру штрафної (фінансової) санкції належать до повноважень контролюючого органу, який за результатами перевірки приймає податкове повідомлення-рішення. Суд, перевіряючи відповідно до ч.2 ст.2 КАС України правомірність податкового повідомлення-рішення в тому вигляді, в якому його прийнято, не може підміняти контролюючий орган, самостійно перекваліфіковувати порушення на абзац перший п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України та визначати інший розмір штрафу, який відповідачем не застосовувався.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 29.04.2020 року № 0448330411 прийняте відповідачем за відсутності підстави, передбаченої абзацом другим п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідачем не доведено правомірність застосування до позивача штрафу у подвійному розмірі, передбаченому абзацом другим п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, а інші доводи позивача суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, ухвалених судами, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які пов`язані з розглядом справи та підтверджені документально, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 2270грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у попередньому розмірі 3000грн. буде вирішуватися судом у разі подання позивачем доказів надання відповідних послуг у строки, встановлені ч.7 ст.139 КАС України. Доказів понесення поштових витрат у сумі 100,00 грн., зазначених у попередньому розрахунку судових витрат, позивачем не надано.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29 квітня 2020 року № 0448330411.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270(дві тисячі двісті сімдесят)грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство «ДУБЕКСПО» (код ЄДРПОУ 36203336; місцезнаходження: вул. Горького, буд. 5, корпус Б, м. Київ, 01004).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011; місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116).

Суддя М.М. Аракелян