Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №707/3121/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/3121/26

2/707/2255/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Суходольського О.М.

з участю секретаря Культенко Н.В.

представника позивача адвоката Осадчого О.В.

відповідачки ОСОБА_1

представника відповідачки адвоката Чечот А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (ТСЦ №7144) про поділ спільного майна, -

в с т а н о в и в:

21.07.2026 року позивач ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області через свого представника, адвоката Осадчого О.В. з указаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 15.09.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2026 (справа 707/1120/26). З рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2026 вбачається, що сімейне життя погіршилося з квітня 2025 року, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.

З відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградський областях (ТСЦ №7144) No 31/31/7144/876?аз?880?2026 від 27.06.2026 (157897) вбачається, що в період шлюбу, а саме 04.01.2024 було придбано та зареєстровано за ОСОБА_1 автомобіль OPEL VIVARO, (2013р.в.), 1995см3, який згідно даних ТСЦ No 7144 було перереєстровано на іншу особу на підставі договору дарування від 06.11.2025, без згоди ОСОБА_2 . Таким чином, вищевказане майно, придбане в період шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власністю позивача і відповідача, та підлягає поділу між ними.

Позивач зазначає, що судовим експертом було визначено середню ринкову вартість автомобіля марки OPEL VIVARO, (2013р.в.), НОМЕР_1 , яка складає 542 293 грн. Враховуючи те, що автомобіль OPEL VIVARO, (2013р.в.), НОМЕР_1 був придбаний в період шлюбу, відчужений відповідачем без згоди позивача, а також те, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, то ОСОБА_2 належить половина вартості від відчуженого без його згоди автомобіля, а саме 271 146,5 грн.. Відповідачу у справі було направлено досудову вимогу від 16.07.2026 з метою врегулювання спору в позасудовому порядку. Вказана вимога була отримана відповідачем у справі 18.07.2026 про що свідчить трекінг відправлень Укрпошта (18 0021 2850 519). Між позивачем та відповідачем будь яких домовленостей не досягнуто, а тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідачка здійснила продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання його згоди, тому має відшкодувати останньому 1/2 частину його вартості аналогічного транспортного засобу.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22.07.2026 було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та встановлено відповідачці п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позовну заяву.

27.07.2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 . Згідно даного відзиву відповідачка з позовними вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними з наступних підстав. ОСОБА_1 вказує, що вона 13 березня 2022 року виїхала до Чеської Республіки, де офіційно працевлаштувалася на заводі. Завдяки власній праці та отриманій заробітній платі 17 липня 2023 року за власні кошти придбала автомобіль Hyundai Tucson, 2015 року випуску, на чеській реєстрації. 19 липня 2023 року поставила зазначений автомобіль на тимчасовий консульський облік, що дало можливість в`їхати на ньому в Україну без його розмитнення. 21 липня 2023 року відповідачка в`їхала на цьому автомобілі в Україну, а 29 липня 2023 року виїхала назад до Чеської Республіки. Факт придбання автомобіля, а також дати його ввезення та вивезення з території України підтверджуються копіями технічного паспорта та відповіддю Львівської митниці. Вказаний автомобіль був придбаний 17 липня 2023 року, тобто до укладення шлюбу, який було зареєстровано 15 вересня 2023 року. Відповідно, автомобіль Hyundai Tucson є особистою приватною власністю ОСОБА_1 і не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Додатковим підтвердженням цього є те, що перед укладенням шлюбу відповідачка знову в`їхала в Україну на цьому автомобілі 09 вересня 2023 року, а виїхала ним після реєстрації шлюбу 23 вересня 2023 року, що також підтверджується документами Львівської митниці. Ще до укладення шлюбу ОСОБА_1 мала намір розмитнити автомобіль в Україні, однак вартість розмитнення становила близько 7 000 доларів США, що було для неї надто дорого, що підтверджується перепискою з митним брокером від 12 липня 2023 року. Саме тому було прийнято рішення тимчасово не здійснювати розмитнення, а оформити консульський облік автомобіля. Після укладення шлюбу, перебуваючи у Чеській Республіці, відповідачка дізналася, що вартість розмитнення не змінилася. У зв`язку з цим було прийнято рішення здійснити обмін автомобілями з її братом ОСОБА_3 , який постійно проживає у Чехії. Йому був потрібний автомобіль на чеській реєстрації, а відповідачка планувала повернутися на постійне проживання в Україну. У результаті ОСОБА_1 переоформила належний їй автомобіль Hyundai Tucson на брата, а він переоформив на неї належний йому автомобіль Opel Vivaro, 2013 року випуску, зареєстрований в Україні. Таким чином, хоча обмін автомобілями був здійснений під час шлюбу, він відбувся шляхом обміну особистої приватної власності відповідачки, яка була придбана ще до укладення шлюбу за її за власні кошти. Автомобіль Opel Vivaro був зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 через портал «Дія» 02 січня 2024 року, що підтверджується договором купівлі-продажу.

Крім того, відповідачка вказує, що 08 лютого 2024 року після повернення до України вона отримала зазначений автомобіль у Житомирській області за місцем проживання брата. Причиною повернення до України стало суттєве погіршення стану здоров`я. Під час роботи на заводі в Чехії у неї виник тяжкий алергічний дерматит, спричинений контактом із хімічними речовинами. Ці обставини підтверджуються медичними документами, виданими лікувальним закладом у Чеській Республіці. Отже, автомобіль Opel Vivaro був набутий не за рахунок спільних коштів подружжя, а внаслідок обміну належного відповідачці на праві особистої приватної власності автомобіля Hyundai Tucson, який був придбаний до шлюбу за її особисті кошти, зароблені під час роботи у Чеській Республіці. Таким чином, вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за автомобіль Opel Vivaro є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і нормам сімейного законодавства України.

29.07.2026 року на виконання ухвали суду від 22 липня 2026 року про витребування доказів, від Територіального сервісного центру МВС № 7144 надійшла відповідь разом із копією договору дарування транспортного засобу № 7144/2025/5726809 від 06 листопада 2025 року, який став підставою для перереєстрації автомобіля OPEL VIVARO, 2013 року випуску.

30.07.2026 року від представника третьої особи: Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях Шимка Б.В. через систему «Електронний суд» надійшли пояснення щодо позову. У поясненнях вказані повноваження третьої особи щодо реєстрації транспортних засобів, зокрема до основних функцій ТСЦ МВС належить: проведення реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів з видачею свідоцтв про реєстрацію, тимчасових реєстраційних талонів та номерних знаків на транспортні засоби, здійснення обміну реєстраційних документів та номерних знаків на транспортні засоби, зняття з обліку зареєстрованих транспортних засобів. Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі, встановлюється «Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388). Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій (пункт 3 Порядку № 1388). Так, з відомостей наявних в ЄДР ТЗ слідує, що автомобіль OPEL VIVARO, (2013 р.в.), НОМЕР_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 04.01.2024р. та вподальшому, 06.11.2025р. перереєстровано на іншу особу.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Крім того, 16.09.2026 року від ОСОБА_1 надійшла письмова заява-пояснення щодо обставин продажу автомобіля Opel Vivaro, який перебував у її власності з 04.01.2024 року по 06.11.2025 року. Відповідачка наголошує, що продаж автомобіля відбувався відкрито. ОСОБА_2 знав про те, що автомобіль продається, і на момент продажу він не висловлював жодних заперечень. Після того як сторони фактично припинили спільне проживання, з листопада 2025 року по червень 2026 року ОСОБА_2 фактично не надавав відповідачці коштів на утримання дитини.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Осадчий О.В. повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Чечот А.А. заперечили щодо задоволення позовних вимог, підтримавши свої доводи, що викладені у відзиві та додаткових письмових поясненнях, зазначивши, що позовні вимоги є безпідставні і необґрунтовані. ОСОБА_1 пояснила, що вона ще до шлюбу з позивачем працювала у Чехії і заробила десь 20000доларів США, що є її особистими коштами, за які вподальшому був придбаний автомобіль Хюндай Туксон, на якому вона двічі приїзджала в Україну. Про факт перетину кордону на вказаному автомобілі є підтвердження з митних органів України, що додані до матеріалів справи. Вподальшому, в період шлюбу, вона переоформила на свого двоюрідного брата ОСОБА_3 автомобіль Хюндай Туксон, а ОСОБА_3 переоформив на неї спірний автомобіль Opel Vivaro, 2013 року випуску. З огляду на вказані обставини, відповідачка та її представник вважають позовні вимоги про стягнення грошової компенсації безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно абзацу першому пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11, вбачається, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи ().

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази, наданий відповідачкою відзив, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.09.2023 року.

Згідно рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.04.2026 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградський областях (ТСЦ №7144) №31/31/7144/876?аз?880?2026 від 27.06.2026 (а.с.10) вбачається, що в період шлюбу між сторонами, а саме 04.01.2024р. було придбано та зареєстровано за ОСОБА_1 автомобіль OPEL VIVARO, (2013р.в.), 1995см3. Вподальшому, згідно даних ТСЦ № 7144 вказаний автомобіль було перереєстровано на іншу особу на підставі договору дарування від 06.11.2025р. (а.с.63).

Договір дарування автомобіля від 06.11.2025р. був укладений без згоди ОСОБА_2

07.05.2025р. в ТСЦ №7144 згідно договору купівлі-продажу №7144/2025/5326315 від 07.05.2025р. було зареєстровано автомобіль Хюндай Туксон, 2005року випуску, на ім`я ОСОБА_1 .

06.11.2025р. в ТСЦ №7144 згідно договору купівлі-продажу було перереєстровано автомобіль Хюндай Туксон, 2005року випуску, на іншу особу.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 13.07.2026 року №59 (а.с.11-14), вбачається, що судовим експертом було визначено середню ринкову вартість автомобіля марки OPEL VIVARO, (2013р.в.), НОМЕР_1 , яка складає 542 293 грн. Враховуючи те, що автомобіль OPEL VIVARO, (2013р.в.), НОМЕР_1 був придбаний в період шлюбу, відчужений відповідачем без згоди позивача, а також те, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, то ОСОБА_2 належить половина вартості від відчуженого без його згоди автомобіля, а саме 271 146,5 грн.

Вказаний висновок суд вважає належним і допустимим доказом, оскільки висновок сторонами не оспорений, не спростований іншими доказами, клопотань від сторін про призначення відповідної товарознавчої експертизи до суду не надходило. Враховуючи, що на момент розгляду справи спірний автомобіль не перебуває у власності сторін, а відчужений третій особі, тому суд вважає, що в інший спосіб визначити вартість спірного автомобіля Опель Віваро є неможливим, що також узгоджується із судовою практикою з аналогічних спорів.

Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачці ОСОБА_1 досудову вимогу від 16.07.2026 з метою врегулювання спору в позасудовому порядку. Вказана вимога була отримана відповідачем у справі 18.07.2026 про що свідчить трекінг відправлень Укрпошта (18 0021 2850 519), однак вимога задоволена не була.

Вподальшому, згідно з договором дарування транспортного засобу № 7144/2025/5726809 від 06 листопада 2025 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.59-60), встановлено, що ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_4 безоплатно транспортний засіб марки OPEL VIVARO, 2013 року випуску, чорного кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Згідно з відміткою на вказаному договорі, правочин зареєстровано в Територіальному сервісному центрі МВС № 7144 адміністратором ОСОБА_5 06 листопада 2025 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з пунктом першим третім частини першої статті 57 Сімейного кодексу України(далі - СК України) особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин 2, 4 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2, 3 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Статтею 62 СК України передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі №344/5528/22, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка не потребує доказування і встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує, поки не спростована належними доказами.

Судом встановлено, що спірний автомобіль OPEL VIVARO, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 1995 куб. см, був зареєстрований за відповідачкою ОСОБА_1 04 січня 2024 року, тобто під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі (дата реєстрації шлюбу — 15 вересня 2023 року). Вказаний факт підтверджується офіційними відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів, наданими Регіональним сервісними центром ГСЦ МВС.

Тому, суд вважає, що автомобіль OPEL VIVARO є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 згідно положень СК та ЦК України.

Суд оцінює критично доводи відповідачки ОСОБА_1 про те, що автомобіль OPEL VIVARO є її особистою приватною власністю, оскільки був набутий у порядку трансформації майна внаслідок обміну на автомобіль Hyundai Tucson, який був придбаний за власні кошти, зароблені в Чеській Республіці.

Статтями 76, 77, 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.

У матеріалах справи наявні документи (а.с.34, 43-46), на які посилається відповідачка як на підтвердження своєї праці та придбання первинного авто в Чехії. Разом з тим, відповідно до вимог чинного законодавства України, документи, видані установами іноземних держав, допускаються як докази лише за умови їх легалізації та надання автентичного перекладу українською мовою, завіреного в установленому законом порядку. Оскільки вказані документи (а.с.34, 43-46) не перекладені українською мовою у встановленому порядку, суд визнає їх неналежними та недопустимими доказами в даній справі й не бере їх до уваги під час ухвалення рішення.

Твердження ОСОБА_1 про те, що автомобіль в Чехії був придбаний нею за власні кошти до шлюбу, не підтверджено жодними належними фінансовими документами, оскільки стороною відповідачки не надано суду даних про її офіційні доходи та фінансову спроможність на момент придбання майна. Сам по собі факт неодноразового перетину кордону відповідачкою на автомобілі Hyundai Tucson, відображений у довідках митних органів, не свідчить про право власності на нього, а лише вказує на факт користування цим транспортним засобом.

Суд констатує, що сторонами не надано до суду даних про свої доходи, як до шлюбу так і в період шлюбу.

Крім того, суд критично оцінює надану відповідачкою письмову заяву від імені ОСОБА_3 (якого вона називає своїм двоюрідним братом) щодо обставин усного обміну автомобілями. По-перше, відповідачкою не надано суду жодного документального підтвердження наявності між ними родинних зв`язків та ступеня спорідненості. По-друге, вказана письмова заява не завірена нотаріально чи в інший визначений законом спосіб, що викликає у суду обґрунтовані сумніви щодо того, що вона складена та підписана саме тією особою, яка в ній зазначена. Заява від імені ОСОБА_3 надано до суду відповідачкою.

Суд констатує, що клопотань про виклик та допит ОСОБА_3 або інших осіб як свідків у судове засідання від сторін (як позивача, так і відповідача) до суду не надходило. Суд також керується принципом безпосередності дослідження доказів, зокрема допиту свідків згідно положень ст.ст.90, 91, 229, 230 ЦПК України. Основне правило принципу безпосередності допиту свідків — свідок повинен з`явитися до зали засідань і дати показання усно перед судом.

Тому, з урахуванням вказаних обставин, суд вважає неналежним доказом по справі письмову заяву від імені ОСОБА_3 (а.с.103).

Суд оцінює критично та вважає неналежними доказами долучені відповідачкою до справи роздруківки із чатів (а.с.47-50) щодо питань вартості автомобіля, розпитнення автомобіля, оскільки відповідачкою не доведено коли саме, між ким саме, при яких обставинах була здійснена вказана переписка, не підтверджено з яких саме джерел походить вказана інформація (переписка).

Щодо наявної в матеріалах справи копії договору дарування № 7144/2025/5726809 від 06 листопада 2025 року, суд зазначає, що відповідно до положень статті 34 Закону України «Про дорожній рух» та постанови «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» №1388, державна реєстрація транспортних засобів є формою адміністративного обліку, який не замінює собою цивільно-правових підстав набуття права власності, проте є офіційним підтвердженням володіння майном. Оформлення договору дарування від 06.11.2025 року на майно, яке вже тривалий час було зареєстроване за відповідачкою під час шлюбу, та подальше його відчуження на користь третіх осіб без нотаріально завіреної згоди чоловіка (позивача), свідчить про умисні процесуальні та юридичні дії відповідачки, спрямовані на приховання майна від поділу та ухилення від виконання обов`язків, передбачених ст. 65 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 65 СК України, дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, за взаємною згодою. Відчуження спільного майна одним із подружжя без згоди іншого є підставою для виплати грошової компенсації у розмірі 1/2 частини вартості такого майна.

Згідно з висновком судової експертизи, середня ринкова вартість автомобіля OPEL VIVARO становить 542 293 грн. Оскільки відповідачка відчужила вказаний автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя, без законної згоди позивача, а презумпція спільності майна не була спростована відповідачкою жодним належним доказом, позовні вимоги ОСОБА_2 є повністю обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню. Відповідно, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація в розмірі 1/2 вартості автомобіля, що становить 271 146 грн 50 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2163,18 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в порядку поділу майна подружжя, грошову компенсацію в розмірі вартості автомобіля OPEL VIVARO, 2013року випуску, 1995см3, а саме 271146грн. 50коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 2163грн. 18коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 жовтня 2026 року.

Суддя: О. М. Суходольський