Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/2529/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2529/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», які полягають у здійсненні розрахунку грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії) ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 12.08.2021 без використання розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017;

- зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" здійснити перерахунок грошового забезпечення (основних, додаткових видів, щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премії) ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 12.08.2021 включно з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України від 15.12.2020 №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у неповному розмірі всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, Порядку, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 №260, та встановленим Міністром оборони України правилам бюджетної політики на 2020 рік, затвердженої наказ МОУ від 18.02.2020 №45, прийнятому рішенню комісії Командування ВМС ЗСУ, оформленому протоколом від 17.11.2020 №6, про виплату матеріальної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення;

- зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" здійснити перерахунок ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у розмірі місячного грошового забезпечення (визначеного відповідно до п.7 розділу XXIV Порядку, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 №260 та виплатити різницю між належним і фактично виплаченим розміром цієї допомоги за 2020 рік з урахуванням раніше здійсненої виплати;

- визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", які полягають у ненарахуванні та невиплати ОСОБА_1 надбавки за спортивне звання майстер спорту у розмірі 5% посадового окладу відповідно до підпункту 4 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та розділу XIV Порядку, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 №260, за період з 13.07.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.06.2019 року по 12.08.2021 року (включно);

- зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки за спортивне звання майстер спорту за період з 17.07.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.06.2019 року по 12.08.2021 року (включно) у розмірі 5% посадового окладу за кожний місяць, з урахуванням раніше здійснених виплат та із проведенням перерахунку різниці, що підлягає доплаті;

- визнати Національного університету "Одеська морська академія", які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 доплати за науковий ступінь кандидат наук у заниженому розмірі, ніж визначеному у ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» за період з 13.07.2018 року по 12.08.2021 року;

- визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", які полягають у не нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 доплати за вчене звання старший дослідник за період з 14.05.2020 року по 01.12.2020 року;

- визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 доплати за вчене звання старший дослідник у заниженому розмірі, ніж визначеному у ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту» за період з 01.12.2020 року по 12.08.2021 року;

- зобов?язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 належних доплат за науковий ступінь кандидат наук у розмірі 15% посадового окладу та за вчене звання старший дослідник у розмірі 25% посадового окладу за період з 13.07.2018 року по 12.08.2021 року, з урахуванням уже здійснених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період, зокрема, з 29.01.2020 року по 12.08.2021 року проходив військову службу в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".

Однак, за твердженням позивача, у період проходження служби нарахування грошового забезпечення (враховуючи надбавки, доплати, одноразові додаткові види грошового забепхпечення) здійснювалося у заниженому розмірі, а саме виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, затвердженого Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Оскільки у спірний період нараховування та виплата позивачу грошового забезпечення було здійснено в заниженому розмірі, позивач вирішив звернутися до суду з даним адміністративним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду у справі №420/2529/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

До суду від представника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що доводи позивача про те, що скасування судом пункту 6 Постанови №103 відновлює раніше встановлений порядок, визначений у Постанові №704, є безпідставними. Також було зазначено, що в ході перевірки аудиту відповідності та фінансового аудиту Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” за період 01.01.2016 по 31.08.2019 було встановлено, що підполковнику ОСОБА_1 , начальнику кафедри тактики та загальновійськових дисциплін, була здійснена переплата у сумі 6020,00 грн. у зв`язку із застосуванням надбавки за спортивне звання “майстра спорту” при нарахуванні грошового забезпечення. З урахуванням вищезазначеного, та на підставі листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України, №248/1336 від 20.02.2020 року, посада, яку обіймав підполковник ОСОБА_1 , має військово-облікову спеціальність – 0201002 та не відноситься до військово-облікової спеціальності 32010 “Організація фізичної підготовки та спорту”, так, відповідно до вимог чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, підстави для перерахунку та виплати надбавки за спортивне звання - відсутні. Також у відзиві зазначено, що оплата праці для працівників встановлена Постановою Кабінету Міністрів від 30.08.2002 року №1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”. Разом з тим, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом, за що, відповідно до статті 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців”, передбачене грошове забезпечення військовослужбовців, до складу якого входить посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, ототожнювати заробітну плату працівників та грошове забезпечення військовослужбовців є хибним твердженням. Підсумовуючи вищезазначене представник відповідача зазначив, що підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу в Інституті, а не був працівником Інституту, у зв`язку з чим грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось згідно вимог чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, а тому підстави для перерахунку грошового забезпечення відсутні.

Також у відзиві представник відповідача заявив клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаною позовною заявою.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку від відповідача до суду не надходило.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 (далі – позивач) у період, зокрема, з 13.07.2018 року по 12.08.2021 року включно проходив військову службу в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (далі – Інститут) на посаді начальника кафедри тактики та загальновійськових дисциплін Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".

Наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (по стройовій частині) від 12.08.2021 року №153 позивач був виключений із списків особового складу Інституту та знятий зі всіх видів забезпечення.

За твердженням позивача, у період з 29.01.2020 року по 12.08.2021 року його грошове забезпечення (основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення) нараховувалося зі застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018 року у сумі 1762,00 грн. відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Разом з тим позивач стверджує, що його грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 12.08.2021 року повинно було нараховуватись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.

Окрім того, згідно листа Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 30.11.2025 року №460/2951 вбачається, що наказом начальника Інституту 30.12.2020 року №255 позивачу встановлено розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік в сумі 10 151,91 грн., нараховано та виплачено в такому ж розмірі. Підстави для зміни суми вищевказаної доплати відсутні.

Також у вказаному листі Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 30.11.2025 року №460/2951 було вказано, що оскільки військова облікова спеціальність з липня 2018 року по вересень 2021 року не була пов`язана та не відповідала спортивному званню, підстави для встановлення надбавки за спортивне звання відсутні. Окрім того, надбавка за вчене звання старшого дослідника за період з 01.05.2020 року по 01.12.2020 року в нормативно-правових актах щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ не передбачена.

Не погоджуючись із нараховуванням та виплатою грошового забезпечення в заниженому розмірі, а також ненарахуванням надбавки за спортивне звання, доплати за науковий ступінь та доплати за вчене звання, позивач звернувся до суду задля захисту своїх прав та законних інтересів з позовом у справі №420/2529/26.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Суспільні відносини з винагороди за працю військовослужбовця додатково деталізовані приписами ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Щодо вимог, що стосуються розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 року по 12.08.2021 року включно, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.03.2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі – Постанова №704), якою було затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2.

Пунктом 2 постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд акцентує увагу на тому, що враховуючи вищевказані нормативні приписи, грошове забезпечення військовослужбовців, складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У свою чергу, до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення входять підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди та премії.

Приписи пункту 2 постанови №704 корелюються із приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 (далі – Порядок №260).

За п.3 Постанови №704 закріплено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018 року пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п.6 постанови КМ України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 року була відновлена дія п. 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.

Отже з 29.01.2020 року виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про те, що позивач мав право на отримання грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України на відповідний календарний рік.

Разом з тим, відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року.

Оскільки приписи п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, то в даному випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Аналогічну правову позицію було висловлено у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 року по справі №420/10137/22.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає – 1762,00 грн.

Разом з тим, згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2 102,00 грн., а згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2021 року – 2 270,00 грн.

За таких умов суд доходить висновку, що у період з 29.01.2020 року по 12.08.2021 року включно грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Окрім того, за п.1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Разом з тим, на думку суду, невірне визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача у періоді 2020 року, про що було зазначено судом вище, відповідно вплинуло й на обчислення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 12.08.2021 року включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року.

Також суд вважає за необхідне зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) з 29.01.2020 року по 12.08.2021 року включно, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, позивачем не було надано доказів отримання ним у період з 29.01.2020 року по 12.08.2021 року інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, окрім матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, а тому суд доходить висновку, що позивачем на виконання приписів ч.ч.1 та 2 ст.9 КАС України не доведено під час розгляду справи здійснення йому виплати інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення у зменшеному розмірі за спірний період, у зв`язку з цим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо заявленої вимоги про визнання протиправними дій Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" в частині нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у неповному розмірі, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, у 2020 році позивачу була нарахована та виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Водночас, позивач в адміністративному позові посилався на те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік була нарахована йому не у повному обсязі, всупереч встановленим Міністром оборони України правилам бюджетної політики на 2020 рік, затверджених наказом від 18.02.2020 №45 та прийнятому рішенню комісії Командування ВМС ЗСУ, оформленому протоколом від 17.11.2020 №6 про виплату матеріальної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення.

З цього приводу суд зазначає, що за п.2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За п.1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно п.7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

За п.6 наказу Міністерства оборони України від 18.02.2020 року №45 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2020 рік», копія якого наявна в матеріалах справи, було зазначено про необхідність виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі одного окладу за їх військовим званням.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 04.03.2020 року №84 та наказу Міністерства оборони України від 26.06.2020 року №236 вносились зміни до пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 18.02.2020 року №45, та передбачалось, що матеріальну допомогу військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань (далі – матеріальна допомога) необхідно виплачувати у розмірі одного окладу за їх військовим званням.

Виплату матеріальної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав, зокрема, порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними первинними документами (виписний епікріз, довідка про захворювання, постанова ВЛК).

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу із протоколу засідання комісії з розгляду рапортів військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України щодо виплати матеріальної допомоги у 2020 році №6 від 17.11.2020 року вбачається, що рішенням Комісії було вирішено виплатити позивачу в межах фонду грошового забезпечення військових частин матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовців.

Як вбачається з довідки-розрахунку грошового забезпечення позивача за період липня 2018 року по вересень 2021 року, у листопаді 2020 року позивачу було нараховано в загальному розмірі місячне грошове забезпечення на суму 27 649,39 грн., а в грудні 2020 року – 28 245,84 грн.

Водночас, судом під час розгляду справи було встановлено, що наказом начальника Інституту 30.12.2020 року №255 позивачу було встановлено розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік в сумі 10 151,91 грн., нараховано та виплачено в такому ж розмірі.

Варто зазначити, що відповідачем за час розгляду справи не було зазначено підстав виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у зменшеному розміру, замість встановленого Комісією з розгляду рапортів військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України щодо виплати матеріальної допомоги у 2020 році розміру матеріальної допомоги, розрахованої виходячи із місячного грошового забезпечення військовослужбовця, який у листопаді 2020 року становив 27 649,39 грн., а в грудні 2020 року – 28 245,84 грн.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо нездійснення розрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, виходячи із місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Також суд вважає за необхідне зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, виходячи із місячного грошового забезпечення військовослужбовця, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо заявленої вимоги про визнання протиправними дій Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" в частині ненарахуванні та невиплати позивачу надбавки за спортивне звання майстер спорту у розмірі 5% посадового окладу за період з 13.07.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.06.2019 року по 12.08.2021 року (включно), суд зазначає наступне.

Згідно п.п.4 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, виплачувати надбавку за спортивні звання військовослужбовцям, виплачується особам рядового і начальницького складу, які мають спортивне звання “заслужений тренер”, “заслужений майстер спорту”, “майстер спорту міжнародного класу”, в розмірі 10 відсотків посадового окладу, “майстер спорту” - 5 відсотків посадового окладу. За наявності двох і більше звань надбавка до посадового окладу виплачується за одним (вищим) званням.

Надбавка за спортивні звання виплачується військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в разі, коли їх діяльність відповідає за профілем спортивним званням.

За п.1 розділу ХІV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають спортивні звання, щомісяця виплачується надбавка у відсотках посадового окладу в таких розмірах:

за спортивні звання "заслужений тренер", "заслужений майстер спорту", "майстер спорту міжнародного класу" - 10 відсотків;

за спортивне звання "майстер спорту" - 5 відсотків.

Відповідно до п.2 розділу ХІV Порядку №260 надбавка за спортивне звання встановлюється наказом командира військової частини на підставі рапорту військовослужбовця та копії посвідчення про наявність спортивного звання:

із дня вступу до виконання обов`язків за посадами - військовослужбовцям, які до призначення на посади мали спортивні звання;

із дня присвоєння відповідного спортивного звання - військовослужбовцям, яким присвоєно спортивне звання вперше або вище спортивне звання.

Згідно п.3 розділу ХІV Порядку №260 виплата надбавки припиняється із дня, наступного за днем звільнення з посади, або із дня вступу до тимчасового виконання обов`язків за посадами, які за профілем не збігаються з наявним спортивним званням.

Отже, аналізуючи приписи чинного законодавства, виплата надбавки за спортивне звання здійснюється військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в разі, коли їх діяльність відповідає за профілем спортивним званням.

Як встановлено судом під час розгляду справи, за досягнення у спорті відповідно до наказу Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту від 12.02.2008 року позивач отримав спортивне звання «майстер спорту України» з гирьового спорту.

Водночас, як вбачається з листа Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 30.11.2025 року №460/2951, оскільки військова облікова спеціальність позивача з липня 2018 року по вересень 2021 року не була пов`язана та не відповідала спортивному званню, підстави для встановлення йому надбавки за спортивне звання відсутні.

Згідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1336 від 20.02.2020 року вбачається, що посада, яку обіймав позивач (начальник кафедри тактики та загальновійськових дисциплін) не відноситься до військово-облікової спеціальності « 32010» (Організація фізичної підготовки та спорту). Більш того, в ході перевірки аудиту відповідності та фінансового аудиту Інституту за період 01.01.2016 по 31.08.2019 було встановлено, що позивачу, начальнику кафедри тактики та загальновійськових дисциплін, була здійснена переплата у сумі 6 020,00 грн., у зв`язку із застосуванням надбавки за спортивне звання “майстра спорту” при нарахуванні грошового забезпечення.

Варто зазначити, що вищевказані відомості, зазначені у листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1336 від 20.02.2020 року, а також відомості щодо результатів перевірки аудиту відповідності та фінансового аудиту Інституту за період 01.01.2016 по 31.08.2019, позивачем за час розгляду справи спростовано не було.

Враховуючи вищевказані обставини, зокрема той факт, що посада, яку обіймав позивач у спірний період, не відносилась до військово-облікової спеціальності « 32010», тобто, не відповідала за профілем спортивному званню, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу надбавки за спортивне звання «майстер спорту» у розмірі 5% посадового окладу за період з 13.07.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.06.2019 року по 12.08.2021 року включно, а тому позовні вимоги в цій частині адміністративного позову задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування та виплати позивачу доплати за науковий ступінь «кандидат наук» та доплати за вчене звання «старший дослідник» заниженому розмірі, ніж визначеному у ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є кандидатом технічних наук із спеціальності «Озброєння і військова техніка», на підтвердження чого надано диплом кандидата наук серії НОМЕР_1 , виданий на підставі рішення Атестаційної колегії від 03.04.2014 року.

Також позивачу присвоєно вчене звання старшого дослідника, на підтвердження чого надано атестат старшого дослідника від 14.05.2020 року серії АС №000297.

Згідно п.п.2 та 3 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, виплачувати:

доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем;

доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які обіймають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю, і мають вчене звання доцента, старшого наукового співробітника або старшого дослідника, в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.

За п.1 розділу ХV Порядку №260 вбачається, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук, якщо діяльність за профілем згідно з функціональними обов`язками за посадою відповідає їх науковому ступеню, щомісяця виплачується доплата за науковий ступінь з відповідної спеціальності у відсотках посадового окладу в таких розмірах:

за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) - у розмірі 5 відсотків;

за науковий ступінь доктора наук - у розмірі 10 відсотків.

За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем.

Відповідність наукового ступеня профілю діяльності військовослужбовця за займаною ним посадою визначається відповідно до:

галузі науки (знань), з якої присуджено науковий ступінь, теми дисертації та функціональних обов`язків за посадою (або рішенням вченої ради) - для військовослужбовців, які обіймають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю;

військово-облікової спеціальності та функціональних обов`язків за посадою - для інших військовослужбовців.

За п.п.2-5 розділу ХV Порядку №260 військовослужбовцям, які мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника, старшого дослідника) або професора та обіймають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю, щомісяця виплачується доплата за вчене звання у відсотках посадового окладу в таких розмірах:

за вчене звання доцента (старшого наукового співробітника, старшого дослідника) - 5 відсотків;

за вчене звання професора - 10 відсотків.

За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.

Розмір доплати за науковий ступінь та за вчене звання встановлюється наказом керівника (начальника, командира) відповідного військового навчального закладу (наукової установи, організації, військової частини):

із дня вступу до виконання обов`язків за посадами, за якими встановлено виплату доплат, але не раніше дня видання наказу про призначення - військовослужбовцям, які до дня призначення на посади мають науковий ступінь та (або) вчене звання;

з дати видачі відповідного диплома (атестата) - військовослужбовцям, які займають посади, за якими встановлено виплати доплат, і які одержали науковий ступінь та (або) вчене звання в період виконання обов`язків за цими посадами, у тому числі вперше;

із дня прибуття до докторантури, але не раніше початку навчального року - військовослужбовцям, які мають науковий ступінь та (або) вчене звання і одержували доплати за науковий ступінь та (або) вчене звання до зарахування на навчання.

Підставами для видання наказу є копії документів, що підтверджують присвоєння (наявність) наукового ступеня чи вченого звання, та рапорт військовослужбовця.

Військовослужбовцям, які мають науковий ступінь та (або) вчене звання і займають посади, за якими не передбачено виплату доплат, та тим, які перебувають у розпорядженні, звільненим від посад і допущеним до тимчасового виконання обов`язків за вакантними посадами, за якими встановлено виплату доплат, ці доплати виплачуються за період тимчасового виконання обов`язків за посадами.

Виплата військовослужбовцям доплат за науковий ступінь та (або) вчене звання припиняється із дня, наступного за днем звільнення з посади або вступу до тимчасового виконання обов`язків за посадами, за якими виплату доплат не встановлено.

Отже, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 та Порядку №260, доплата за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) та доплата за вчене звання доцента (старшого наукового співробітника, старшого дослідника) виплачується військовослужбовцям в розмірі відповідно 5% посадового окладу.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачу надбавка за науковий ступінь виплачувалась за грудень 2018 року, та за період, починаючи з березня 2019 року по вересень 2021 року (у довідці-розрахунку грошового забезпечення позивача надбавка за період січня-лютого 2019 року зазначена у мінусовому значенні), а доплата за вчене звання – за грудень 2018 року, березень 2019 року, червень 2019 року, та починаючи з грудня 2020 року по вересень 2021 року.

Водночас, позивач посилається на те, що доплата за науковий ступінь «кандидат наук» та доплата за вчене звання «старший дослідник» мають виплачуватись у розмірі, вказаному в Законі України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року №1556-VII (далі – Закон №1556-VII).

Відповідач у відзиві навпаки посилається на те, що норми Закону №1556-VII не поширюються на правовідносини, що стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців.

З цього приводу суд зазначає, що основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти врегульовані Законом України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року №1556-VII (далі - Закон №1556-VII).

Згідно п.6) ч.1 ст.1 Закону №1556-VII вищий військовий навчальний заклад - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського і старшинського) складу з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, інших розвідувальних органів України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно ч.4 статті 13 Закону №1556-VII державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов`язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад`юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту».

За ч.2 ст.59 Закону №1556-VII науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.

Підпунктом 8 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1556-VII визначено, що після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.

Аналізуючи вищевказане, законодавством передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти.

Разом з тим, відповідно до п.п.2 та 3 п.6 постанови №704 доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.

Як вже було встановлено судом вище, позивач проходив військову службу у Військовій академії (м. Одеса) на посаді начальника кафедри тактики та загальновійськових дисциплін Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".

У той же час, як зазначено вище, до спірних правовідносин за участю позивача, як до науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу зі специфічними умовами навчання, мають застосовуватися приписи Закону №1556-VII, якими, зокрема ч.2 ст.59, установлено доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) - 15% від посадового окладу та за вчене звання старшого дослідника - 25% від посадового окладу.

Отже, по відношенню до науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, саме Закон №1556-VII є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.

У постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року по справі №380/24050/21 колегія суддів зазначила, що правила визначення доплати за науковий ступінь, установлені підпунктом 2 пункту 6 постанови №704, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону №1556-VII.

Понад це, установлення науково-педагогічним працівникам у залежності від виду навчального закладу різних розмірів доплат за науковий ступінь розглядається судом як дискримінаційне ставлення до окремої категорії осіб, які, маючи відповідні наукові ступені та звання та працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких урегульована Законом №1556-VII, отримують доплати в менших розмірах, ніж працівники освіти, які працюють у вищих навчальних закладах освіти.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму частини 2 статті 59 Закону №1556-VII, а не положення підзаконного акта - постанови №704.

Отже, при визначенні доплати за науковий ступінь та вчене звання позивачу необхідно застосовувати доплату за науковий ступінь (кандидат наук) у розмірі 15% посадового окладу та за вчене звання (старшого дослідника) - 25% посадового окладу відповідно до частини 2 статті 59 Закону № 1556-VII.

Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як було встановлено судом, позивач почав проходити службу з 13.07.2018 року та з 12.08.2021 року, згідно наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (по стройовій частині) від 12.08.2021 року №153, він був звільнений з посади начальника кафедри тактики та загальновійськових дисциплін Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".

Оскільки Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" є вищим військовим навчальним закладом, а посада позивача відноситься до науково-педагогічних посад, що відповідачем за час розгляду спростовано не було, то на позивача поширюється дія ч.2 статті 59 Закону України №1556-VII «Про вищу освіту», з огляду на що останній має право на встановлення відсоткової надбавки за науковий ступінь у розмірі 15% від посадового окладу та надбавки за вчене звання у розмірі 25% від посадового окладу.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, а також вищезазначену правову позицію Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 року по справі №380/24050/21, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов позивача в частині позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо заниження відсоткового значення надбавки за науковий ступінь за період з 13.07.2018 року по 12.08.2021 року.

Для ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" здійснити перерахунок та виплату надбавки за науковий ступінь «кандидат наук» у розмірі 15% від посадового окладу за період з 13.07.2018 року по 12.08.2021 року.

Що стосується доплати за вчене звання «старший дослідник», то з цього приводу суд зазначає, що позивачу присвоєно вчене звання старшого дослідника, на підтвердження чого надано атестат старшого дослідника від 14.05.2020 року серії АС №000297.

Водночас, вказана доплата йому почала нараховуватись лише з грудня 2020 року, та також у заниженому розмірі.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнання протиправною бездіяльності Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо ненарахування та невиплати позивачу доплати за вчене звання старшого дослідника, починаючи з 14.05.2020 року по 12.08.2021 року.

Для ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" здійснити перерахунок та виплату доплати за вчене звання старшого дослідника у розмірі 25% від посадового окладу за період з 14.05.2020 року по 12.08.2021 року.

Щодо посилань представника відповідача у відзиві на факт пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, та необхідність залишення адміністративного позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Так, нормами Кодексу законів про працю України, який регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.09.2023 року по справі №140/2168/23 та від 29.01.2025 року по справі №500/6880/23.

Тобто, у спірний період, зокрема період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до адміністративного суду у справі №420/2529/26, та, як наслідок, відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі не здійснювати.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 12.08.2021 року включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року.

Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) з 29.01.2020 року по 12.08.2021 року включно, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо нездійснення розрахунку ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, виходячи із його місячного грошового забезпечення.

Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, виходячи із місячного грошового забезпечення військовослужбовця, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо заниження ОСОБА_1 відсоткового значення надбавки за науковий ступінь за період з 13.07.2018 року по 12.08.2021 року.

Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за науковий ступінь «кандидат наук» у розмірі 15% від посадового окладу за період з 13.07.2018 року по 12.08.2021 року, з урахуванням вже виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 позивачу доплати за вчене звання старшого дослідника, починаючи з 14.05.2020 року по 12.08.2021 року.

Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати за вчене звання старшого дослідника у розмірі 25% від посадового окладу за період з 14.05.2020 року по 12.08.2021 року, з урахуванням вже виплачених сум.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач – Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8, код ЄДРПОУ 26614030).

Суддя О.В. Білостоцький