Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №420/19799/26
Суддя: Тарасишина О.М.
Справа № 420/19799/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Гур`євої К.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2026 року №20315/15-32-24-04-20, №20319/15-32-24-04-20, №20326/15-32-24-04-20, №20335/15-32-24-04-20, №20342/15-32-24-04-20,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2026 року №20315/15-32-24-04-20, №20319/15-32-24-04-20, №20326/15-32-24-04-20, №20335/15-32-24-04-20, №20342/15-32-24-04-20.
Ухвалою від 02.07.2026 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами позапланової перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Наголошено, що відповідачем не забезпечено належне отримання платником податку наказу та повідомлення про проведення перевірки, з огляду на що рішення, прийняті за результатами такої перевірки, є необґрунтованими.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Наголосив, що всі документи направлені за адресою реєстрації платника податку, з огляду на що підстав для скасування рішень немає.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС в Одеській області отримана інформація, в рамках Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії стосовно одержання доходів фізичними особами – резидентами України за створення контенту на платформі OnlyFans британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd».
Згідно отриманої інформації, громадянка ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 отримала дохід за створення контенту на платформі OnlyFans британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» протягом 2023 року у сумі 9402,00 долара США.
Головне управління ДПС в Одеській області листом від 13.10.2025 №14076/ КПР/15-32-24-04-09 повідомлено ФОПП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як отримувача зазначеного доходу, про необхідність подання Декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та якщо є документи, які свідчать про базу оподаткування (або її відсутність) податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, запрошено їх надати. Даний лист направлено за адресою: АДРЕСА_2 засобами поштового оператора «Укрпошта», рекомендованим листом з повідомленням про вручення R067018099303.
Від оператора «Укрпошта» повернено 01.11.2025 повідомлення про вручення поштового відправлення без позначки.
Відповідно пп.20.1.4 п.20.1. ст.20, пп.75.1.2, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 05.02.2026 № 1113-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 », головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб, координації та інформаційно - аналітичного забезпечення управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області Шкрудь Тетяною Ігорівною, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (далі ФОПП ОСОБА_1 ), з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих платником податків за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року.
Копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.02.2026 № 1113-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 05.02.2026 року №149/15-32-24-04-14, було направлено засобами поштового зв`язку «Укрпошта» (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) 05.02.2026 року (№ R067095069832)
Поштове відправлення від 16.02.2026 року, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано членом сім`ї/родичем ОСОБА_2 16.02.2026.
На підставі наведеного відповідачем було проведено перевірку, за результатами якої сформовано висновок про наявність порушень, а саме:
1) на порушення: п.49.1, пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.3,п.163.1 ст.163, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 Кодексу, ФОПП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік та не задекларовано суму отриманого доходу за 2023 рік у сумі 357110,53 грн., як інші доходи, отримані з джерел за межами України;
2) на порушення: пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.3 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3, п.164.1, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.170.11.1 п.170.11 ст.170, п.179.7 ст.179 Кодексу, ФОПП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , занижено податок на доходи з фізичних осіб за 2023 рік на суму 64279,90 грн., в наслідок не нарахування та не сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб з суми інших доходів, отриманих з джерел за межами України;
3) на порушення: пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.3 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3, п.164.1, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.170.11.1 п.170.11 ст.170, п.179.7 ст.179, пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3. п. 16? підрозділу 10 розд. XX Кодексу, в наслідок чого ФОПП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 занижено військовий збір у 2023 році на суму 5356,66 грн., в наслідок не нарахування та не сплати до бюджету військового збору з суми інших доходів, отриманих з джерел за межами України;
4) порушення п.44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Кодексу в частині зберігання та надання контролюючому органу первинних документів;
5) На порушення пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 Кодексу, ФОПП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановлено ненадання інформації, визначеної в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження.
За вказаними порушеннями були складені податкові повідомлення-рішення від 24.04.2026 року №20315/15-32-24-04-20, №20319/15-32-24-04-20, №20326/15-32-24-04-20, №20335/15-32-24-04-20, №20342/15-32-24-04-20.
Не погоджуючись із вказаними повідомленнями-рішеннями, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22.09.2020р. у справі №520/8836/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
З урахуванням зазначеного, а також визначених позивачем підстав позову, першочерговим у даній справі є вирішення питання дотримання контролюючим органом вимог податкового законодавства щодо процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 .
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно пп.21.1.1 та пп.21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Пунктом 79.1 статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п.79.3 ст.79 ПК України).
Положення п.42.2 ст.42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з приписами п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З аналізу даних правових норм слідує, що проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, є процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником законодавства у межах податкового контролю.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови або надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.
Податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Верховний Суд у питанні застосування положень п.79.2 ст.79 ПК України у взаємозв`язку з п.42.2 ст.42 ПК України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.
Також, у постанові від 08.09.2021р. у справі №816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення факту направлення контролюючим органом до початку перевірки наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а також дати, з якої наказ про проведення перевірки та повідомлення вважаються врученими у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.
Саме дотримання вимог щодо належного направлення копії наказу та повідомлення позивачка ставить в обґрунтування позову, наголошуючи, що у періоді, коли документи були їй направлені, вона перебувала за межами території України, а саме у період з 09.01.2026 року по 13.04.2026 року. На переконання позивачки, вони не могла фізично отримати вказані документи, що виключає факт дотримання вимоги щодо належного надання копії документів платнику податків до проведення перевірки.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.02.2026 № 1113-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 05.02.2026 року №149/15-32-24-04-14, було направлено засобами поштового зв`язку «Укрпошта» (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) 05.02.2026 року (№ R067095069832).
Вказаний лист було направлено на адресу АДРЕСА_1 , що збігається із зареєстрованим місцем проживання позивачки.
Більше того, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення його було вручено ОСОБА_3 16.02.2026 року.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях, зокрема і у постанові КАС ВС від 05.05.2025 у справі № 520/18946/23, звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про прийняті ним рішення кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень.
Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Положення п.42.2 ст.42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Тобто, контролюючий орган забезпечив належне виконання приписів ст.79.2 ПК України та ст.42.2. ПК України, з огляду на що доводи позивачки в цій частині суд відхиляє.
По суті встановлених порушень суд наголошує на такому.
На переконання позивачки, листування між податковими органами має інформативний характер, однак такі документи не можуть вважатись первинними документами в розумінні Податкового кодексу України. Крім цього, за даними самої позивачки, її дохід складає лише 90866,41 грн.
Судом встановлено, що ДПС України отримано від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії інформацію щодо отримання позивачем доходів від компанії «Fenix International LTD» за створення контенту на платформі за 2023 рік.
Вказана інформація отримана відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна та містила персональні дані позивача, відомості щодо джерела виплат, кількості транзакцій, періоду отримання доходу та загальної суми виплат.
Відповідно до ст. 27 Конвенції компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція в тій мірі, доки оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати шахрайство і полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна і буде розкрита тільки особам або властям (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збиранням, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляції стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в публічних судових засіданнях і юридичних рішеннях.
З урахуванням наведених положень законодавства Державною податковою службою України від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії одержано у законний спосіб інформацію щодо доходів, які отримали громадяни України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі «OnlyFans».
При цьому, судом установлено, що лист Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі «OnlyFans» за 2023 рік складається з описової частини англійською мовою та файлів у форматі «Excel».
Зведена інформація щодо акаунту наведена в Акті перевірки (стор.5).
Відповідно до підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з підпунктом 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується, зокрема, інформація від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.
Пунктом 83.1 статті 83 ПК України визначено, що підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок є, зокрема, документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення та інші матеріали, отримані у порядку та у спосіб, передбачені законом.
Отже, інформація, отримана від компетентного органу іноземної держави у порядку, передбаченому міжнародним договором України, є передбаченим Податковим кодексом України джерелом інформації, яке відповідно до статей 72, 75 та 83 ПК України може враховуватись контролюючим органом під час здійснення податкового контролю та оцінюватись у сукупності з іншими матеріалами перевірки. Положення статей 72, 75 та 83 ПК України прямо передбачають можливість використання податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, під час здійснення податкового контролю.
Так, листом Державною податковою службою України на адресу відповідача, було направлено інформацію, надану компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993, стосовно одержання доходів фізичними особами резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2023 рік.
Зазначені відомості використано при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань повноти нарахування податків і зборів з отриманого доходу від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlуFans, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Таким чином інформація отримана на підставі міжнародного запиту від компетентного органу іноземної держави і яка містить конкретні дані про платника (персональні дані позивачки, суму нарахованого їй доходу) підпадає під ознаки податкової інформації.
Отже, у спірному випадку контролюючий орган мав усі правові підстави для призначення перевірки, оскільки отримав в установленому законом порядку податкову інформацію про можливі порушення платником податків норм податкового законодавства, та надіслав такому платнику податків запит про надання пояснень та документів, що стосувалися предмета перевірки.
При цьому, суд зауважує, що у даному випадку контролюючим органом отримано не абстрактну чи узагальнену інформацію, а конкретні відомості щодо фізичної особи - платника податків, із зазначенням її персональних даних, джерела доходу, сум виплат, періоду отримання коштів та кількості транзакцій.
Слід зазначити, що у статтях 73-76 КАС України врегульовано питання належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.
Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими є докази, які одержані в порядку, встановленому законом, та які можуть підтверджувати конкретні обставини справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Водночас, потрібно враховувати і вимоги частини першої статті 77 цього Кодексу, згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд не заперечує, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб`єкта владних повноважень, однак, це не звільняє позивачку від права та обов`язку спростувати надані відповідачем/суб`єктом владних повноважень докази.
Пасивну процесуальну поведінку позивача, яка проявляється в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача/суб`єкта владних повноважень, у цьому випадку слід тлумачити саме на користь відповідача/суб`єкта владних повноважень.
У даній справі, зі змісту позову вбачається, що позивач не заперечувала отримання доходу від суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd".
Втім позивач фактично лише посилалася на неналежність, недопустимість, недостатність наданих відповідачем доказів, а відтак і про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, при цьому не надаючи доказів на спростування висновків податкового органу. Висновки акта перевірки не спростовані позивачем первинними документами, поданими під час судового розгляду.
Разом з цим, на переконання суду, під час прийняття оскаржуваних рішень податковий орган послуговувався вагомими доказами, отриманими в порядку міжнародної взаємодії з іноземними державними органами, що підтверджують отримання позивачем доходу за створення контенту на платформі «OnlyFans».
Згідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (пп.164.1.3 п. 164.2 ст. 162 ПК України).
Відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 162 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
При цьому, згідно пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України, оподаткування іноземних доходів передбачає, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім: а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу; б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 цієї статті; в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 цієї статті; г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв`язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11-1 цієї статті».
Крім того, згідно п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування збором, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Окрім того, згідно п. 179.1 ст. 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. 179.7 ст. 179 ПК України, фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Враховуючи отриману від компетентного податкового органу іноземної держави податкову інформацію про нарахований позивачу дохід від суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за 2023 рік у розмірі 9402 дол. США, виходячи із наведених положень ПК України, ГУ ДПС в Одеській області правомірно винесла податкові повідомлення-рішення №20315/15-32-24-04-20, №20319/15-32-24-04-20 та №20326/15-32-24-04-20, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежами податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також застосовано штрафну санкцію у розмірі 340 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік.
Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ст.85 ПК України).
Згідно п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Як встановлено судом, після призначення перевірки ГУ ДПС в Одеській області надіслало на податкову адресу позивача поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення запит від 18.02.2026 року №1643/КПР/15-32-24-04-09 про надання первинних документів, які підтверджують суми отриманих доходів від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans протягом 2023 року. Поштове відправлення повернулося відправнику із відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» (номер відправлення R067103911017).
Відповідно до Акту перевірки, оскільки первинні документи (виписки банку, тощо) не надано, були складено акт про ненадання документів від 01.04.2025 року №1921/15-32-24-04-16.
На думку суду, ненадання позивачем відповіді на запит ГУ ДПС в Одеській області від 18.02.2026 року №1643/КПР/15-32-24-04-09, є порушенням п.85.2 ст.85 ПК України, за яке передбачена відповідальність пунктом 121.1 статті 121 ПК України.
За таких обставин суд вважає правомірним застосування до позивача штрафу у розмірі 1020,00 грн за податковим повідомленням-рішенням №20335/15-32-24-05-20 від 24.04.2026.
Також як було встановлено судом, податковим повідомлення-рішенням №20342/15-32-24-04-20 від 24.04.2026 до позивача застосовано штраф на суму 8647,00 грн на підставі пункту 121.2 ст.121 ПК України за порушення пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України, яке полягає у ненаданні відповіді на запит ГУ ДПС в Одеській області.
Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Підпунктом пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України визначено, що платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 121.2 статті 121 ПК України ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Зі змісту Акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення пп.73.3.3 п.73.3. ст 7.3 ПК України щодо ненадання відповіді на письмовий запит ГУ ДПС в Одеській області від 13.10.2025 №14076/КПР/15-32-24-04-09.
В той же час, зі змісту вказаного запиту вбачається, що контролюючий орган у цьому запиті вказав на необхідність надання обґрунтованих пояснень щодо неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та на необхідність надати копії документів, які підтверджують суми отриманих доходів від вищевказаного британського суб`єкта господарювання, зокрема, договори, банківські документи, інші документи з цього питання. Також контролюючий орган у запиті навів положення пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 та п.121.2 статті 121 ПК України.
Як було встановлено судом, даний запит було направлено 08.10.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення з дотриманням порядку, визначеного статтею 42 ПК України. Поштове відправлення повернулося відправнику із відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
На думку суду, що сам факт ненадання позивачем відповіді на запит ГУ ДПС в Одеській області від 13.10.2025 №14076/КПР/15-32-24-04-09 з поясненнями стосовно доходів за 2023 рік є порушенням пп.73.3.3 п.73.3 ст.73 ПК України, за яке передбачена відповідальність пунктом 121.2 статті 121 ПК України, незалежно від наявності або відсутності у позивача запитуваних документів по взаємовідносинам з британським суб`єктом господарювання Fenix International Ltd.
При цьому, п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №20342/15-32-24-04-20 від 24.04.2026 та відсутності підстав для його скасування.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2026 року №20315/15-32-24-04-20, №20319/15-32-24-04-20, №20326/15-32-24-04-20, №20335/15-32-24-04-20, №20342/15-32-24-04-20 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2026 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua