Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №712/11136/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/11136/26

Номер провадження2/711/4516/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

5 серпня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Усенко Михайло Ігорович, звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд, з урахуванням позовної заяви в новій редакції від 16.09.2026 про стягнення заборгованості за кредитним договором (вхідний №39940 від 17.09.2026, а.с.61-66), що подана на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 53550 грн, витрати на правничу допомогу, а також витрати на сплату судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 15.04.2024 між позичальником ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №100043662 (далі – Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримала 5000 грн, на умовах визначених кредитним договором, та зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно п. 7.1 Кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами Кредитного договору.

Проте, у порушення вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконала свої зобов`язання – не вносила платежі, передбачені умовами Кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом та комісії.

У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за означеним правочином.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як позивач обгрунтовує це тим, що 29.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України, укладений договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т.

Відповідно до умов означеного договору відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором №100043662 від 15.04.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

З огляду на викладене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №100043662 від 15.04.2024 в сумі 53 550 грн (5000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 41305 грн – заборгованість за відсотками, 575 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту, та 6670 грн – заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання) і судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків для надання суду: 1) позовної заяви в новій редакції із зазначенням у цій заяві по суті справи, в тому числі і в прохальній її частині, дійсного прізвища відповідача в справі, а саме: « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 »; 2) доказів надсилання копії позовної заяви з доданими до неї документами (в тому числі і позовної заяви в новій редакції) у паперовій формі листом з описом вкладення відповідачу ОСОБА_2 на адресу місця реєстрації її проживання: АДРЕСА_1 , зокрема розрахункового документа встановленої форми та змісту (касового чеку, розрахункової квитанції тощо) про оплату послуги поштового зв`язку та опису вкладення, або, у випадку наявності у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», то квитанцію про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.58-59).

16 вересня 2026 року від представника позивача за довіреністю ОСОБА_5 до суду надійшла заява про усунення недоліків, що зареєстрована судом 17 вересня 2026 року за вхідним №39940, до якої долучено як позовну заяву в новій редакції, так і докази її направлення відповідачу в порядку, передбаченому ч.7 ст.43 ЦПК України (а.с.61-66).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 30 хв 23 жовтня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.77-79).

27 вересня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», поданий відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого відповідач просить суд: прийняти відзив та долучити його до матеріалів цивільної справи № 712/11136/26; врахувати те, що відповідач визнає отримання кредитних коштів у розмірі 5 000 грн та не заперечує проти повернення основної суми фактично отриманого кредиту; відмовити у задоволенні позовних вимог у частині, що перевищує 5 000 грн, якщо позивачем не буде доведено законність, обґрунтованість та правильність відповідних нарахувань; перевірити розрахунок заборгованості, наданий позивачем, у тому числі правильність нарахування процентів, пені, штрафів та інших платежів; застосувати, передбачені законодавством, обмеження щодо штрафних санкцій та інших платежів за порушення зобов`язань за договором споживчого кредитування; врахувати докази, витребувані судом у АТ КБ «ПриватБанк», під час встановлення факту отримання та розміру кредитних коштів; у разі часткового задоволення позову розподілити судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України; у разі заявлення позивачем витрат на професійну правничу допомогу перевірити їх документальне підтвердження, обґрунтованість та співмірність відповідно до ст. 137 ЦПК України (вхідний №41415/26, а.с.87-90).

Відзив на позовну заяву обгрунтований тим, що відповідач не заперечує проти повернення основної суми отриманого кредиту в розмірі 5 000 грн, однак заперечує проти безпідставного стягнення інших сум без належного підтвердження їх розрахунку та правових підстав.

У частині нарахування відсотків та пені відповідач у відзиві просить суд перевірити їх позивачем нарахування з призми положень ст.21 Закону України «Про споживче кредитування».

Також відповідач у відзиві зазначає про те, що позивач посилається на набуття права вимоги за кредитним договором, у зв`язку з чим просить суд перевірити належність та достатність доказів переходу права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а також відповідність заявленої до стягнення суми фактичній заборгованості.

Крім того, відповідач у відзиві заперечує проти заявленого позивачем розміру заборгованості та просить суд у разі часткового задоволення позову пропорційно визначити і розмір судових витрат. Також у разі заявлення позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідач просить суд перевірити їх документальне підтвердження, обґрунтованість та співмірність відповідно до ст. 137 ЦПК України.

7 жовтня 2026 року представник позивача адвокат Усенко М.І. подав до суду пояснення у справі, в яких навів детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, з призми того, що позивачем як правонаступником прав первісного кредитодавця у спірних правовідносинах здійснено нарахування відсотків за період з 30.08.2024 до 26.03.2025; крім того представник позивача навів детальний розрахунок штрафу з призми положень п.4.1 кредитного договору, заборгованість за яким є предметом позову.

Крім того в додаткових поясненнях представник позивача констатує, що відсутні у конкретній правовій ситуації підстави для застосування до спірних правовідносин положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з підстав того, що відповідач є дружиною військовослужбовця, починаючи з 23.08.2025, а кредитний договір укладений 15.04.2024, тому відповідні пільги не поширюються на відповідача.

І нас сам кінець, представник позивача констатує, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є обгрунтованими і вмотивованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, представник позивача просить суд позовні вимоги до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі (вхідний №43094, а.с.96-102).

Також 09.10.2026 відповідачем ОСОБА_1 до суду подані додаткові пояснення (відповідь на додаткові пояснення), у мотивувальній частині яких зазначає про наявність у розрахунку заборгованості, що проведений позивачем, арифметичних помилок, що у в наслідку призвела до різниці, яка рівна 7592,50 грн.

Крім того відповідач просить суд перевірити правомірність застосування позивачем процентної ставки на рівні 2,5% в день з призми її відповідності положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Підсумовуючи викладене в мотивувальній частині додаткових пояснень (відповіді на додаткові пояснення) відповідач визнає обов`язок повернути фактично отримані кредитні кошти у розмірі 5 000 грн; водночас вважає, що позивач не довів належними та несуперечливими розрахунками саме той розмір заборгованості, який просить стягнути (вхідний №43400, а.с.105-109).

Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника адвоката Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 08.10.2026 (а.с.83 зворот, 84 зворот). Водночас, представник позивача адвокат Усенко М.І., у п.5 прохальної частини позовної заяви, виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечив проти ухвалення заочного рішення (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 23 жовтня 2026 року о 09 год 30 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином.

З матеріалів цивільної справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання з огляду на таке.

Як встановлено судом відповідач ОСОБА_1 має зареєстрований кабінет у підсистемі «Електронний суд» у зв`язку з чим судова повістка про виклик направлялася судом в електронній формі саме до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 та отримана нею 8 жовтня 2026 року о 05 год 44 хв 34 сек (а.с.85 зворот).

Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

З огляду на те, що саме 8 жовтня 2026 року відповідач ОСОБА_1 отримала судову повістку про виклик до суду в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд», тому суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату (23 жовтня 2026), час (09 год 30 хв) і місце ( АДРЕСА_2 , 3-й поверх) судового засідання.

Водночас, 10 жовтня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій просила суд врахувати заперечення проти задоволення позовних вимог, що викладені відповідачем у заявах по суті справи (вхідний №43614/26, ас.116-117).

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа розглядалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

23 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 10 хв 30 жовтня 2026 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.10.2026 поновлено судовий розгляду у порядку, передбаченому ч.2 ст.244 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, а також процесуальну позицію відповідача, що також викладена письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 15 квітня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_6 був укладений договір про споживчий кредит №1000043662 (індивідуальна частина) (далі – Кредитний договір).

Водночас, обставина, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 – це одна і та ж сама фізична особа, судом встановлено на підставі того, що як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_1 органом податкової служби України присвоєно один і той же реєстраційний номер облікової картки платника податків, а саме: НОМЕР_1 . Також означена обставина підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №3138884 від 06.08.2026, згідно якої місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11). Крім того відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позов не заперечила того юридичного факту, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 – це не одна і та ж сама фізична особа.

Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

У пунктах 1.2-1.4 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн; кредит надається загальним строком на 345 днів з 15.04.2024 (дата надання кредиту).

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів наведеному в додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 26.03.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Також п.1.5-1.7 Кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 34287,50 грн. Денна процентна ставка складає (34287,50 грн/5400,00 грн)/345 днів*100%=1,99%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 6644.71%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 39 287,50 грн.

Комісія за надання кредиту: 575,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,5 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховується за ставкою 547,50% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912,50% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором (з урахуванням додаткових угод/договорів до цього договору) та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Пунктами 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати загальної суми комісії позичальником настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до графіку платежів. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно графіку платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно графіку платежів.

Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього договору, яка незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом встановленого графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену п.1.5.3 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду встановленого графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою, згідно п. 1.5.3. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом першого розрахункового періоду є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк та нарахованих на одну базу протягом будь-якого іншого періоду кредитування, це означає, що протягом першого розрахункового періоду позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3. та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Із п.2.4.1 Кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу є підставою виникнення у позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 договору.

Крім того, з п.6.1, 6.5 Кредитного договору встановлено, що кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

З титульної сторінки Кредитного договору суд встановив, що означений правочин підписаний позичальником ОСОБА_2 одноразовим ідентифікатором 529782 (а.с.23-28).

Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_2 , на виконання умов п. 6.3 означеного правочину, погодилася з графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору (а.с.28 зворот-29).

Крім того із заяви на отримання кредиту №100043662 як додатку №2 до Кредитного договору суд встановив, що позичальник (відповідач) ОСОБА_2 виявила волю на отримання кредиту в ТОВ «Мілоан» на наступних умовах: сума кредиту: 5000 грн; загальний строк кредитування: 345 днів, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду: 547,50% на день, протягом решти строку кредитування: 912,50% на день; комісія за надання кредиту: 11,5% від суми кредиту; платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: Mastercard Standart НОМЕР_2 , банк, що випустив картку: НОМЕР_3 (а.с.29 зворот).

Із довідки з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надання одноразового ідентифікатора у формі смс суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено Кредитний договір, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про одноразовий ідентифікатор наступні: одноразовий ідентифікатор: 529782; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 15.04.2024 о 08 год 48 хв; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_4 (а.с.33).

Із платіжного доручення №86992668 від 15.04.2024 судом встановлено, що означеного дня ТОВ «Мілоан» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 5000 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_2 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, маска картки: НОМЕР_2 , із призначенням платежу: «кошти згідно договору 100043662», що відповідає номеру Кредитного договору (а.с.33 зворот).

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-261013/73348-БТ від 22.10.2026, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів від 22.09.2026, суд встановив, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) цією банківською установою було емітовано банківську картку № НОМЕР_5 , на яку 15.04.2024 було зараховано грошові кошти в сумі 5000 грн, що відповідає розміру кредиту, який обумовлений сторонами у п.1.2 Кредитного договору (а.с.132-133).

Згідно безпосередньо дослідженої судом відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 15.04.2024 надано відповідачу ОСОБА_2 кредит в сумі 5000 грн та цього ж дня нараховано комісію за надання кредиту в сумі 575,00 грн.

Згідно означеного засобу доказування суд встановив, що відсотки первинним кредитодавцем позичальнику ОСОБА_2 нараховувалися наступним чином:

1)у період часу з 16.05.2024 до 30.04.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 75 грн згідно п.1.5.2 Кредитного договору;

2)у період часу з 01.05.2024 до 15.05.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 125 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

3)у період часу 16.05.2024 до 30.05.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 122,5 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

4)у період часу з 31.05.2024 до 14.06.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 120 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

5)у період часу з 15.06.2024 до 29.06.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 117,5 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

6)у період часу з 30.06.2024 до 14.07.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 115 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору

7)у період часу з 15.07.2024 до 29.07.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 112,50 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

8)у період часу з 30.07.2024 до 13.08.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 110 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

9)у період часу з 14.08.2024 до 28.08.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 107,5 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору;

10)за 29.08.2024 позичальнику нараховано відсотки в сумі 105 грн згідно п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору.

Крім того з означеної відомості судом також встановлено, що позичальник не здійснювала погашення ані заборгованості за тілом кредиту, ані за процентами, ані за іншими складовими Кредитного договору (а.с.34-35).

Суд, безпосередньо дослідивши договір відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 (а.с.38 зворот-43) встановив, що означеного дня між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено вказаний правочин, відповідно до 1.1. якого на умовах, встановлених цим договором, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Мілоан» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 судом встановлено із дослідженої в судовому засіданні платіжної інструкції №5483 від 29.08.2024, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 1 910 662,89 грн плати за укладення договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 (а.с.49).

Із витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , згідно Кредитного договору в сумі 27 425 грн, з яких: 5000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 180 грн – сума заборгованості за відсотками, 575,00 грн – заборгованість за комісією, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання – 6670,00 грн (а.с.50).

Також із розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що підготовлений позивачем за період з 30.08.2024 до 26.03.2025, суд встановив, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило нарахування відсотків за користування відповідачем тілом кредиту в сумі 26 125,00 грн з призми щоденного розміру відсотків 125 грн (а.с.36 зворот - 38).

Крім того суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_7 , який проходить службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 Національної гвардії України з 12 грудня 2023 року. На підтвердження означеного юридичного факту відповідачем до матеріалів справи долучено, а судом безпосередньо досліджено в судовому засіданні, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 , що видане 23.08.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.72), а також довідку військової частини НОМЕР_6 від 09.10.2025 (а.с.71), зі змісту яких суд встановив, що 23 серпня 2025 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, а також те, що чоловік відповідача ОСОБА_7 , починаючи з 12.12.2023, проходить службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_6 Національної гвардії України.

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі – Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, із дослідженого Кредитного договору суд встановив, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного правочину за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем): 529782.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «Мілоан» грошових коштів в сумі 5000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 і відображена у п.1.2 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», реквізити якого містяться в п.2.1 Кредитного договору.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_2 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первинному кредитодавцю ТОВ «Мілоан», так і його правонаступнику у спірних правовідносинах ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5000 грн у рахунок стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 15 180 грн (тобто, за період часу з 16.04.2024 до 29.08.2024) суд зазначає наступне.

Пунктами 1.5-1.7 Кредитного договору сторонами обумовлено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 34287,50 грн. Денна процентна ставка складає (34287,50 грн/5400,00 грн)/345 днів*100%=1,99%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 6644.71%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 39 287,50 грн.

Комісія за надання кредиту: 575,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,5 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховується за ставкою 547,50% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912,50% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором (з урахуванням додаткових угод/договорів до цього договору) та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Пунктами 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати загальної суми комісії позичальником настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до графіку платежів. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно графіку платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно графіку платежів.

Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього договору, яка незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом встановленого графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену п.1.5.3 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду встановленого графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою, згідно п. 1.5.3. договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом першого розрахункового періоду є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк та нарахованих на одну базу протягом будь-якого іншого періоду кредитування, це означає, що протягом першого розрахункового періоду позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п. 1.5.3. та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Із п.2.4.1 Кредитного договору встановлено судом, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу є підставою виникнення у позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом (за період часу з 16.04.2024 до 29.08.2024), керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору у взаємозв`язку з додатковим договором до Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений неправильно.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Частиною 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд, проаналізувавши п.1.5.2 – 1.5.3 Кредитного договору, дійшов висновку, що його сторони обумовили проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів нараховується за ставкою 547,5% річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 912,5% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Водночас, згідно з розрахунком заборгованості, що підготовлений ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у період часу з 30.08.2024 до 26.03.2025, відсотки відповідачу нараховувалися саме з призми відсоткової ставки 2,5%/день (125 грн / 5000 грн) (а.с.36 зворот-38).

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що за період часу з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно, відсотки за користування відповідачем як споживачем сумою кредиту підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1,5% замість 12,5%, 2,45%, 2,4%, 2,35%, 2,3%, 2,25%, 2,2%, 2,15%; водночас у період з 21.08.2024 до 29.08.2024 включно, відсотки за користування відповідачем як споживачем сумою кредиту підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1% замість 2,15% та 2,1%.

Таким чином, розмір відсотків за період кредитування (з 16.04.2024 до 29.08.2024, тобто до часу укладення договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024), з урахуванням даних відомості про щоденні нарахування та погашення, а також положень Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, є таким:

1)за період часу з 16.04.2024 до 22.04.2024 розмір відсотків становить 525 грн (75 грн х 7 днів), що узгоджується з даними відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.34-35);

1)за період часу з 23.04.2024 до 20.08.2024 розмір відсотків становить 9000 грн (5000 грн х 0,015 = 75 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 75 грн х 120 днів (кількість днів між 23.04.2024 до 20.08.2024) = 9000 грн )).

2)за період з 21.08.2024 до 29.08.2024 включно розмір відсотків становить 450 грн (5000 грн х 0,01 = 50 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 50 грн х 9 днів (кількість днів між 21.08.2024 до 29.08.2024) = 450 грн.

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем кредитодавцю ТОВ «Мілоан», у період строку кредиту з урахуванням положень ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та даних відомості про щоденні нарахування та погашення, складає 9975 грн.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми іншого розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Що стосується позовної вимоги про стягнення розміру заборгованості за відсотками в сумі 26 125 грн (тобто, за період часу з 30.08.2024 до 26.03.2025) суд зазначає про таке.

Згідно п.1.2 договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», останнє як новий кредитор відповідача ОСОБА_2 отримало право грошової вимоги за Кредитним договором, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржника за кредитними договорами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки, станом на день укладення договору відступлення прав вимоги №111-МЛ/Т від 29.08.2024, строк Кредитного договору не закінчився (діє до 26.03.2025), а до позивача як нового кредитора відповідача ОСОБА_2 перейшло право включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржника за кредитними договорами, то позивач має право на нарахування та стягнення розміру процентів, розрахованих згідно п.1.5.3 Кредитного договору, до закінчення строку його дії, тобто до 26.03.2025.

У зв’ язку з цим суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування відсотків, а відповідно і на їх стягнення у разі не сплати, за період часу, починаючи з 30.08.2024 до 26.03.2025 включно.

Так, за період з 30.08.2024 до 26.03.2025 включно з урахуванням Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, розмір відсотків, що підлягали нарахуванню позивачем на підставі п.1.5.3 Кредитного договору є таким: 5000 грн (сума непогашеного тіла кредиту) х 0,01 (процентна ставка після 21.08.2024 згідно Закону України «Про споживче кредитування» ) = 50 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 50 грн х 209 днів (кількість днів між 30.08.2024 та 26.03.2025) = 10450 грн.

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем кредитодавцям ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у період строку кредиту з урахуванням положень ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», складає 20 450 грн (9975 грн + 10450 грн).

У зв`язку з цим позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитним коштами підлягає задоволенню частково в розмірі 20 450 грн замість 41 305 грн.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що наведений позивачем розрахунок заборгованості зі сплати відсотків не узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків підлягає задоволенню частково в розмірі 20 450 грн.

Суд, надаючи правову оцінку, долученим позивачем до матеріалів справи доказам того юридичного факт, що відповідач, починаючи з 23.08.2025, є дружиною військовослужбовця з метою дотримання позивачем положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначає про таке.

Положеннями п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на момент укладення відповідачем Договору, тобто станом на 15.04.2024) передбачено було, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Отже, станом на 15.04.2024, не передбачено було розповсюдження дії означеної норми матеріального права на членів сім`ї військовослужбовців, зокрема, і на дружину.

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024, що набрав чинності 18.05.2024, п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був викладений у новій редакції, а саме: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Таким чином, суд зробив висновок, що, починаючи лише з 18.05.2024, до осіб, яким підприємства, установи і організації усіх форм власності, у тому числі банки, та фізичні особи не мають права нараховувати штрафні санкції, пеню, а також проценти за користування кредитом, законодавцем віднесено і дружин (чоловіків) військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовців під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Проте суд звертає увагу учасників справи, що відповідач ОСОБА_2 набула статусу дружини військовослужбовця лише 23 серпня 2025 року, тобто вже після нарахування як первісним кредитодавцем, так і його правонаступником у спірних правовідносинах відсотків відповідачу за користування кредитними коштами.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 ст.5 ЦК України).

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин, в контексті вирішення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, що нараховані позивачем у зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору, не підлягають застосуванню положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX від 11.04.2024.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 575 грн в рахунок сплати заборгованості за комісією за надання кредиту, то суд зазначає про таке.

Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Також п.1.5.1 Кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 575.00 грн., яка нараховується за ставкою 11,5 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 2.2.2 Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати загальної суми комісії позичальником настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу - дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до графіку платежів. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: фактична кількість днів в місяці, 365 днів в році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно графіку платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно графіку платежів.

Отже, підписанням Кредитного договору без будь-яких застережень відповідач підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеному Кредитному договорі, в контексті сплати комісії за надання кредиту, викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз договору, наданого позивачем, графіку платежів, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін Кредитного договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язана повернути зі сплатою процентів за кредитним договором та комісією, в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений Кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язалася повернути кредит, а також сплатити проценти та комісію за надання кредиту.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру комісії за надання кредиту; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_2 погодилася з умовами з приводу комісії; позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування позивачем комісії в розмірі 575 грн.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що сума несплаченої відповідачем комісії за надання кредиту, згідно умов Кредитного договору, складає 575 грн.

Крім того відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо сплати нею позивачу комісії за надання кредиту в розмірі 575 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 575 грн в рахунок заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання в сумі 6670 грн, то суд зазначає про таке.

Зі змісту відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.34-35) суд встановив, що первинним кредитодавцем нараховано відповідачу як позичальнику штраф та відсотки за прострочення виконання грошового зобов`язання сукупно в сумі 6670 грн за період 07.05.2024 до 29.08.2024.

Пунктами 4.1 та 4.2 Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.

У разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу згідно грфіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 912,5% річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України.

Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки – звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань, а також нарахування відсотків відповідно до положень ст.625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору (п.4.1, 4.2) сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу у розмірі 700 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначенні графіком платежів дати платежів, а також і відсотків у розмірі 912,5% річних згідно положень ст.625 ЦК України, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях, а також і від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки та процентів за порушення грошового зобов`язання в розмірі 6670 грн слід відмовити. У цьому контексті суд дійшов висновку про обгрунтованість заперечень відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем неустойки в сумі 6670 грн.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2024 щодо адвокатського об`єднання «Апологет» (а.с.52 зворот-53); 2) договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.53 зворот); 3) ордеру серії ВС №1408806 від 20.10.2025 (а.с.54); 4) акту наданих послуг №Д/28099 від 15.07.2026 (а.с.54 зворот); 5) детального опису наданих послуг до акту №Д/28099 від 15.07.2026 (а.с.55); 6) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012, яким документований адвокат Усенко М.І. (а.с.52).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АО «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. в справі щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.

Водночас, ч. 1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивачем були пред`явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 53 550 грн, які судом задоволені частково в розмірі 26 000 грн, що складає 48,6% від ціни позову (26025 грн / 53550 грн), тому, застосувавши до спірних відносин принцип пропорційності визначення судових витрат, із відповідача на користь позивача підлягали стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3888 грн (8000 грн х 0,486).

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим, беручи до уваги обгрунтовані заперечення відповідача щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката, суд окрім їх пропорційності зважає також на складність справи, яка по суті є малозначним спором, та співмірність, а тому визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 2500 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (підготовка АО «Апологет» позовної заяви та клопотання про витребування доказів), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №44431 від 27.07.2026 (а.с.5).

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 53 550 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково в розмірі 26 025 грн, що складає 48,6% від ціни позову (26025 грн / 53550 грн, тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 293,93 грн, тобто 48,6% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,486).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 26 025 грн, з яких: 5 000 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 20 450 грн - заборгованість за відсотками (9975 грн, що нараховані первинним кредитодавцем, та 10450 грн – нараховані позивачем). Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1293,93 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам, а також 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 510, 512, 513, 514, 516, 527, 530, 610, 626-628, 638, 1054, 1056-1, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 244, 247, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №100043662 від 15 квітня 2024 року в розмірі 26 025 (двадцять шість тисяч двадцять п`ять) гривень, з яких: 5 000 (п`ять тисяч) гривень – заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 20 450 (двадцять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень – заборгованість за відсотками, та 575 (п`ятсот сімдесят п`ять) гривень – заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1293 (одна тисяча двісті дев`яносто три) гривні 93 (дев`яносто три) копійки судового збору та 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього 3793 (три тисячі сімсот дев`яносто три) гривні 93 (дев`яносто три) копійки.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 30 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко