Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №420/25360/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25360/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 19.08.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні повторного направлення на знайомство з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. Зобов`язати Службу у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 повторне направлення на знайомство з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

3. Надати дозвіл здійснювати аудіо та відео фіксацію зустрічей ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на обліку в Службі у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації як кандидат в усиновлювачі з 12 жовтня 2023 року за № 17 та включений до Єдиного банку даних про дітей, які можуть бути усиновлені, та осіб, які бажають усиновити дитину. 12.10.2023 Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації написала висновок № 40-2008, у якому зазначає, що Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація вважає за можливе громадянину України ОСОБА_1 бути усиновлювачем однієї дитини віком від 9 до 15 років. 06 грудня 2023 року Службою у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації Позивачу було видано направлення № 02-13/39 для знайомства з дитиною, а саме з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наразі проживає у дитячому будинку сімейного типу «Саналатій» за адресою: АДРЕСА_1 (далі ДБСТ «Саналатій»).

В межах строку дії направлення № 02-13/39 для знайомства з дитиною, а саме з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу не вдалось встановити контакт з малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з огляду на вчинення матір`ю вихователем ОСОБА_3 дій, які перешкоджали спілкуванню позивача з дитиною. Окрім цього в подальшому матір вихователька ОСОБА_3 спонукала малалолітнього ОСОБА_4 надати недостовірні відомості щодо результатів спілкування з Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.08.2026 позивачем та бажання бути усиновленим саме позивачем. Таким чином, знайомство позивача з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 носило суто формальний характер та як наслідок призвело до неможливості встановлення контакту між позивачем та дитиною. За таких обставин 19 червня 2025 року позивач звернувся до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації із заявою про повторну видачу направлення на знайомство з дитиною.

15 травня 2026 року позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом, яким просив повідомити дату та час розгляду заяви позивача від 19 червня 2025 року про повторну видачу направлення на знайомство з дитиною на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року по справі № 420/29304/25. 25 травня 2026 року відповідачем було надіслано лист (вих. № 946/21/03.01-17/2-26/5 ІЗ-21 від 25 травня 2026 року) на адресу електронної пошти представника позивача, адвок Касьяненко Дмитра Леонідовича, яким відповідач повідомляв позивача про недоцільність видачі повторного направлення на знайомство з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 21.08.2026 постановлено залишити позовну заяву без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду документу про додаткову сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

31.08.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/99360/26) про надання в якості додатку квитанцію № 0262510494 від 28.08.2026 про сплату судового збору у розмірі 1065,00 грн.

Ухвалою судді від 03.09.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

01.09.2026 суд ухвалив у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Касьяненка Д.Л. (вх. №99661/26 від 31.08.2026) про забезпечення позову – відмовити.

24.09.2026 від представника відповідача Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕС/109334/26) у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що служба, діючи в найкращих інтересів дитини з метою встановлення думки малолітнього щодо його можливого усиновлення та бажання знайомитись з кандидатами в усиновлювачі, направила лист від 04.04.2024 № 346/01-37/2-24 Службі у справах дітей Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області (додається) для залучити дитячого психолога для проведення бесіди та з`ясування неупередженої думки дитини. Зазначає, що за згодою ОСОБА_3 , матері-виховательки (додається) був залучений клінічний психолог КНП “Захарівська багатопрофільна лікарня” Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_5 . Відповідно до протоколу-висновку індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_2 від 16.04.2024 (додається) зазначено, що у дитини було виявлено високий рівень адаптованості у стосунках Дитина-Батьки-Школа, що свідчить про хорошу морально психологічну ситуацію для дитини у школі, а також вдома. Дитина оцінила рівень емоційного благополуччя - високий; психологічного комфорту-дуже високий. На питання пов`язані з усиновленням та можливим переїздом до іншої родини, дитина дратується, стає емоційною та каже, що не має такого бажання. Виходячи з вищевикладеного, можна стверджувати, що дитина не хоче змінювати теперішній статус. Служба для з`ясування зазначеного звернулася листом від 21.08.2026 № 1743/01-37/2-26 до КНП «Захарівська багатопрофільна лікарня» Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області щодо надання підтверджуючих документів повноважень клінічного-психолога ОСОБА_5 , на час проведення психічного діагностування ОСОБА_2

12.10.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій заявник на позовних вимогах наполягає та вказує, що під час прийняття спірного рішення неперевірені причини зміни поведінки дитини, невстановлені умови її опитування та неоцінені пояснення заявника безпосередньо впливають на висновок про доцільність і безпечність повторного знайомства. Йдеться не про несуттєву формальність, а про відсутність перевірюваного обґрунтування несприятливого рішення. Підкреслює, що наданий відповідачем висновок не має статусу судової експертизи за статтями 101– 104 КАС України та його належить оцінювати як поданий письмовий документ без наперед установленої сили, а у травні 2026 року Служба використала результат квітня 2024 року - понад дворічної давності. Наданий диплом від 01.07.2014 підтверджує здобуття ОСОБА_5 освіти за спеціальністю «Психологія». Кадрові накази підтверджують оформлення трудових відносин, у тому числі на посаді клінічного психолога до 16.04.2024. Тому заперечення позивача полягає не у запереченні існування диплома чи факту працевлаштування, а в недоведеності спеціальної компетенції для конкретного дослідження та перевірюваності його результатів.

12.10.2026 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Касьяненка Д.Л. надійшла відповідь на відзив (вх. №ЕС/116812/26)у якій заявник на позовних вимогах наполягає.

20.10.2026 суд ухвалив заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Касьяненка Д.Л. (вх. №120031/26 від 19.10.2026) про забезпечення позову – повернути без розгляду.

Ухвалою суду від 21.10.2026 постановлено задовольнити клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Касьяненка Д.Л. щодо поновлення строку на подання відповіді на відзив; поновити позивачу ОСОБА_1 строк для подання до суду відповіді на відзив у справі №420/25360/26; відмовити у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Касьяненка Д.Л. про витребування доказів.

29.10.2026 суд ухвалив у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Касьяненка Д.Л. (вх. №ЕС/123313/26 від 26.10.2026) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін – відмовити.

29.10.2026 суд ухвалив у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Касьяненка Д.Л. (вх. №124427/26 від 28.10.2026) про забезпечення позову – відмовити.

Розглянувши наявні по суті справи докази на обґрунтування заявлених вимог, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 перебував на обліку в Службі у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації як кандидат в усиновлювачі з 12 жовтня 2023 року за № 17 та включений до Єдиного банку даних про дітей, які можуть бути усиновлені, та осіб, які бажають усиновити дитину.

12.10.2023 Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації склала висновок № 40-2008 (а.с.18), у якому зазначає, що Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація вважає за можливе громадянину України ОСОБА_1 бути усиновлювачем однієї дитини віком від 9 до 15 років.

06 грудня 2023 року Службою у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації позивачу було видано направлення № 02-13/39 для знайомства з дитиною, а саме з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який наразі проживає у дитячому будинку сімейного типу «Саналатій» за адресою: АДРЕСА_1 (далі ДБСТ «Саналатій»).

07 грудня 2023 року відбулась зустріч позивача з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.95).

Як зазначає позивач, в подальшому 10 грудня 2023 року та 11 грудня 2023 року відбулись додаткові дві зустрічі між позивачем та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Під час даних зустрічей матір`ю – вихователем ОСОБА_3 вчинялись спроби тиску на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та перешкоди у спілкуванні між Позивачем та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В межах строку дії направлення № 02-13/39 для знайомства з дитиною, а саме з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу не вдалось встановити контакт з малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з огляду на вчинення матір`ю вихователем ОСОБА_3 дій, які перешкоджали спілкуванню Позивача з дитиною. Окрім цього в подальшому матір вихователька ОСОБА_3 спонукала малолітнього ОСОБА_4 надати недостовірні відомості щодо результатів спілкування з позивачем та бажання бути усиновленим саме позивачем. Таким чином, знайомство позивача з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 носило суто формальний характер та як наслідок призвело до неможливості встановлення контакту між позивачем та дитиною.

18.12.2023 Службою у справах дітей Роздільнянської РДА складено повідомлення про відмову кандидатів в усиновлювачі від усиновлення дитини №03-02/382 (а.с.98 зворот), відповідно до якого під час знайомства позивача з ОСОБА_2 07.12.2023 контакт з дитиною не встановлено, дитина відмовилась від усиновлення, кандидат в усній формі за допомогою телефонного зв`язку відмовився від усиновлення.

Відповідно до протоколу бесіди від 17.01.2024 (а.с.98-99), яку провів начальник Служби у справах дітей Роздільнянської РДА з ОСОБА_2 , дитина прохала, щоб його не віддавали жити до «дядька ОСОБА_6 » та що у нього вже є сім`я.

19 червня 2025 року позивач звернувся до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації із заявою про повторну видачу направлення на знайомство з дитиною.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року по справі № 420/29304/25 за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії заявлену позовну заяву задоволено частково та ухвалено визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації щодо розгляду заяви позивача від 19.06.2025 про повторну видачу направлення на знайомство з дитиною та зобов`язано Службу у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації розглянути заяву позивача від 19.06.2025 про повторну видачу направлення на знайомство з дитиною у встановленому порядку та надати обґрунтовану відповідь та/або рішення.

25 травня 2026 року відповідачем було надіслано лист (вих. № 946/21/03.01-17/2-26/5 ІЗ-21 від 25 травня 2026 року) (а.с.29) на адресу позивача, яким повідомлено про недоцільність видачі повторного направлення на знайомство з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Зі змісту листа (вих. № 946/21/03.01-17/2-26/5 ІЗ-21 від 25 травня 2026 року) вбачається, що оскаржуване рішення прийнято на основі протоколу – висновку індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного за результатами проведеного психологічного огляду клінічним психологом КНП «Захарівська багатопрофільна лікарня» Захарівської селищної ради Гуд І.М.

Повідомлено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Дитина відмовилася від усиновлення, виявивши бажання залишитися в сім`ї ОСОБА_7 (протокол бесіди з ОСОБА_8 від 17.01.2024).

При цьому, матеріали справи містять протокол-висновок індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_2 , проведеної 16.04.2024 клінічним психологом Захарівської БПЛ (а.с.118-123), відповідно до якого дитина не хоче змінювати теперішній статус та прагне залишитися у будинку сімейного типу з опікуном ОСОБА_9 .

Вважаючи спірну відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

20 листопада 1959 року Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй було проголошено Декларацію прав дитини для забезпечення дітям щасливого дитинства. Декларація стала першим міжнародно-правовим документом, яким єно принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини і яка враховує те, на внаслідок її фізичної й розумової незрілості потребує спеціальної охорони та піклування, зокрема належного правового захисту до й після народження, зазначалося вище, Верховною Радою України 27.02.1991 було ратифіковано ю про права дитини, яку було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989. Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що я питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню дитини. Зокрема, має бути наданий такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя(ураховуючи при цьому права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, що відповідають за неї за законом), і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи. Окрім Конвенції про права дитини 1989 року, принцип забезпечення «найкращих інтересів дитини» також закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних 4 свобод 1950 року. Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міжнародного ЧУ усиновлення 1993 року.

Комітетом ООН із прав дитини принцип «найкращих інтересів дитини» був докладно потлумачений у Зауваженні загального порядку № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів». Зокрема, Комітет акцентує увагу на тому, що призначенням концепції найкращих інтересів дитини е забезпечення повномасштабної та ефективної реалізації всіх прав, проголошених у Конвенції, усебічний розвиток дитини (п. 4 ), оцінка найкращих інтересів дитини в кожному окремому випадку при дотриманні балансу «усіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей» (п. 46). Визначення того, яке саме рішення буде прийнято в «найкращих інтересах дитини», має починатися з оцінки конкретних обставин, що роблять дитину унікальною. Це означає врахування судом одних та ігнорування інших елементів, а також впливає на те, яким чином вони будуть ураховані один щодо одного (п. 49). Комітетом визнано за необхідне скласти невичерпний, непідпорядкований перелік елементів, які можна розглядати при проведенні оцінки найкращих інтересів дитини будь- якою особою, відповідальною за прийняття рішень (п. 50). Крім того, у питаннях визначення й оцінки найкращих інтересів дитини має бути враховано багато різних важливих факторів й аспектів. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, питання втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «M. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, наголосив, що основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Слід зазначити, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Категорія «забезпечення інтересів дитини» деталізується у Законі України «Про охорону дитинства», а саме, згідно зі ст. 1 цього Закону, забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Також, відповідно до ст. 12 Конвенції, Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19 зазначив, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини,стаття 171 СК України,стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»). Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

При цьому, законодавством України не визначено вікових обмежень щодо висловлення (заслуховування) думок дитини під час вирішення спірних питань.

Як вбачається з протоколу бесіди від 17.01.2024 (а.с.98-99), яку провів начальник Служби у справах дітей Роздільнянської РДА з ОСОБА_2 , дитина прохала, щоб його не віддавали жити до «дядька ОСОБА_6 » та що у нього вже є сім`я.

Крім того, відповідно до протоколу-висновку індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_2 , проведеної 16.04.2024 клінічним психологом Захарівської БПЛ (а.с.118-123), дитина не хоче змінювати теперішній статус та прагне залишитися у будинку сімейного типу з опікуном ОСОБА_9 .

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України. Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними рами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч.ч. 7,8 ст.7 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частина 5 статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» встановлює, що усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону.

Враховуючи думку ОСОБА_2 та те, що на даний час дитина фактично проживає разом з опікуном ОСОБА_9 , відмова відповідача ОСОБА_1 у наданні повторного направлення на знайомство з дитиною ОСОБА_2 , з метою усиновлення - не суперечитиме інтересам дитини, позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.

Частинами 3, 4, 5 ст. 232 Сімейного кодексу України встановлено, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, які він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Усиновлення - це пріоритетна і єдина форма влаштування дитини, яка може забезпечити для неї справжніх батьків і повноцінну родину. Усиновлена дитина прирівнюється до кровної і пожиттєво має всі права дитини за народженням, а усиновителі - всі права рідних батьків. Тобто, усиновлення це оптимальна, найкраща форма влаштування дитини, з погляду захисту прав та інтересів дитини.

Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 №905 (далі – Порядок №905).

Відповідно до п.1 Порядку №509, усиновлення дітей є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до п.66, 67 Порядку №509, у разі коли до закінчення строку дії направлення кандидати в усиновлювачі не подали до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву про бажання усиновити дитину, вважається, що вони відмовилися від усиновлення.

Служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини у триденний строк надсилає органу, який видав направлення, повідомлення про відмову кандидатів в усиновлювачі від усиновлення дитини за формою згідно з додатком 9 і вносить інформацію до Єдиного банку даних.

Кандидати в усиновлювачі - громадяни України, які відмовились від усиновлення дитини, можуть звернутися до служби у справах дітей, яка видала їм направлення, чи Державної служби у справах дітей для повторного ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, та отримання нового направлення для знайомства з дитиною. Дата повторного ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, узгоджується заявниками із службою у справах дітей чи Державною службою у справах дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2023 Службою у справах дітей Роздільнянської РДА складено повідомлення про відмову кандидатів в усиновлювачі від усиновлення дитини №03-02/382 (а.с.98 зворот), відповідно до якого під час знайомства позивача з ОСОБА_2 07.12.2023 контакт з дитиною не встановлено, дитина відмовилась від усиновлення, кандидат в усній формі за допомогою телефонного зв`язку відмовився від усиновлення.

При цьому, матеріали справи не містять подання позивачем заяви про бажання усиновити дитину, а відтак суд вважає, що повторне направлення позивачем на знайомство з дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не містить й правового підґрунтя.

Підсумовуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, пр-т Шевченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 22500499).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.