Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №690/594/26 — Багачевський міський суд Черкаської області

Справа № 690/594/26

Провадження № 1-кп/690/109/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Багачеве

Багачевський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Багачевського міського суду Черкаської області кримінальне провадження № 12026250360000589 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Садове Арцизького району Одеської області, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , освіта середня спеціальна, одружений, не працевлаштований, має на утриманні 1 неповнолітню дитину, знятий з військового обліку за станом здоров`я, має інвалідність ІІІ групи, запобіжний захід не обирався, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи обізнаним з тим, що постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.04.2026 року в справі № 392/658/26, яка 17.04.2026 року набрала законної сили, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., та позбавлення права керувати транспортними засобами на 1 рік, діючи умисно, з метою її невиконання в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи можливість утриматися від керування транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись особистими мотивами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до змісту яких судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання фізичними особами на всій території України, 21.05.2026 року близько 13 год. 15 хв., будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, ігноруючи заборону, встановлену ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», керував скутером Honda Dio, без реєстраційного номеру, та рухався по вул. Франка в м. Багачеве Звенигородського району Черкаської області, де був зупиненим працівниками Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області.

Таким чином, ОСОБА_3 21.05.2026 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, – умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченому ОСОБА_3 зрозуміла суть обвинувачення, він визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, щиро розкаюється у вчиненому, бажає давати показання.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.03.2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, – дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.

З огляду на вказане, враховуючи те, що обвинуваченим ОСОБА_3 визнано свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі, він погоджується з кваліфікацією вчиненого нею діяння, учасники судового провадження, які з`явились у судове засідання, не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження всіх доказів щодо обставин справи, що підтверджують вину обвинуваченої і ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідженням відповідних письмових доказів, які підтверджують: обставини щодо події кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення; місцезнаходження речових доказів, а також матеріалів , які характеризують особу обвинуваченого з метою з`ясування наявності обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом`якшують його покарання.

Також суд роз`яснив учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити обставини, які не досліджувались судом у судовому засіданні, в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 надав суду показання за змістом яких 21.05.2026 року матір дружини попросила допомоги в перевезенні великогабаритиної техніки та він разом з братом дружини в обідню пору доби на скутері Honda Dio, який нещодавно придбала його дружина, поїхали за названою адресою, щоб допомогти завантажити техніку у автомобіль, а коли повертались до місця проживання їх зупинили працівники поліції. Додатково вказав, що щиро кається у вчиненому, знав про те, що рішенням суду його було позбавлено права керування транспортними засобами, але не міг відмовити в допомозі матері дружини. На запитання суду повідомив, що на даний час ним ще не сплачено в повному розмірі штраф, накладений судом, оскільки його платіжна картка заблокована та з неї щомісячно за рахунок пенсійних виплат стягуються грошові кошти на погашення заборгованості. Окрім цього, просив долучити до матеріалів справи відомості про сплату добровільного внеску на користь благодійної організації в розмірі 2 000 грн., з метою пом`якшення йому можливого покарання.

Винуватість ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, крім його визнавальних показань, також підтверджується іншими доказами, які судом визнані належними та допустимими, та безпосередньо досліджені в судовому засіданні за участю сторін кримінального провадження:

-протоколом огляду місця події від 21.05.2026 року та фототаблицею до нього відповідно до змісту яких зафіксовано факт перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 14 год. 00 хв. до 14 год. 20 хв. 21.05.2026 року на узбіччі проїжджої частини навпроти домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , поруч з припаркованим скутером Honda Dio чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 ;

-постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.04.2026 року в справі № 392/658/26, яка 17.04.2026 року набрала законної сили, якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні 22.03.2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік;

-протоколом огляду DVD диску з відеозаписами від 01.06.2026 року на яких зафіксовано факт спілкування 21.05.2026 року ОСОБА_3 з працівниками поліції в зв`язку з керуванням ним скутером Honda Dio та перевезення пасажира без шоломів, а також обізнаності ОСОБА_3 із забороною керувати транспортним засобом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, а саме у рішенні «Коробов проти України», вказано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що в ході судового розгляду кримінального провадження винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, та сумніви в суду щодо вказаного, як і підстави для визнання досліджених доказів недопустимими, відсутні.

Діяння обвинуваченого ОСОБА_3 , вчинене ним 21.05.2026 року, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, яка набрала законної сили.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає його щире каяття, оцінюючи вказане не лише з огляду на визнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення під тиском беззаперечних доказів, зібраних під час досудового розслідування, а й з урахуванням усвідомлення ним протиправності вчиненого діяння.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до змісту досудової доповіді ОСОБА_3 має непогашену кредитну заборгованість перед різними фінансовими установами, яка стягнута з нього в судовому порядку, а також ним не сплачено штраф за постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.04.2026 року в справі № 392/658/26, тож згідно Єдиного реєстру боржників відносно нього відкрито три виконавчі провадження. ОСОБА_3 має середні рівні ризику небезпеки для суспільства та вчинення повторного кримінального правопорушення, а його виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Також вказано, що в разі прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, доцільним є покладення на нього додаткового обов`язку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, крім обставини, що пом`якшує його покарання, також враховує: суспільну небезпеку, характер, обставини та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке класифікується як нетяжкий злочин; висновки досудової доповіді; особу винного; позицію прокурора та обвинуваченого про призначення покарання у виді штрафу мінімального розміру.

З урахуванням вказаного та принципу індивідуалізації покарання, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі мінімальним строком та на підставі ч.ч. 1, 4 ст. 75 КК України вважає за доцільне звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку мінімальною тривалістю та покладенням на нього обов`язків, з переліку, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, а також ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, вважаючи, що подальше його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, можливе без ізоляції від суспільства, а також, що саме така міра покарання з урахуванням обставин даної справи буде достатньою та справедливою, оскільки не становитиме надмірного тягаря для нього.

При цьому, суд вважає, що більш м`яке покарання у виді штрафу буде суттєвим майновим тягарем для обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, ще не сплатив адміністративний штраф за постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.04.2026 року в справі № 392/658/26, та має значну кредитну заборгованість, яка вже стягується з нього в примусовому порядку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, процесуальні витрати в справі відсутні.

Питання щодо речових доказів, відомості про наявність яких надано суду, вирішується відповідно до п. 7) ч. 9 ст. 100 КПК України.

При цьому, скутер Honda Dio чорного кольору, номер шасі НОМЕР_1 , яким керував обвинувачений ОСОБА_3 , у ході досудового розслідування в даному кримінальному провадженні не визнавався речовим доказом.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, підстави для їх застосування до набрання даним вироком законної сили відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 51, 63, 65-67, 382 КК України, ст.ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні 21.05.2026 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавленням волі на строк 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ч.ч. 1, 4 ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку 1 (один) рік, який рахувати з часу проголошення вироку.

На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази, а саме: 1 (один) DVD-R диск з відеозаписами залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати в справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, підстави для їх застосування до набрання даним вироком законної сили відсутні.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Багачевський міський суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1