Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №568/594/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/594/26

Провадження №2/568/428/26

30 жовтня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали цивільної справи №568/594/26

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 18 165,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.06.2025 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит №188898, відповідно до якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 10811,00 грн. строком на 98 днів зі сплатою відсотків за користування коштами. Проте, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 20265,47 грн., з яких: 10811,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6753,47 грн. заборгованість за відсотками, 601,00 грн. заборгованість по комісії та 2100,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штафи).

Водночас, позивач зазначив, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 18 165,47 грн.

З урахуванням викладеного, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість за договором розмірі 18165,47 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 та витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

10.10.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість.

Ухвалою від 12.08.2026 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно табелю обліку робочого часу Радивилівського районного суду Рівненської області суддя Сільман А.О. перебувала на лікарняному з 16.04.2026 р. по 11.08.2026 р., з 01.09.2026 р. по 02.10.2026 р.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що 23.06.2025 р. ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» з заявою на видачу кредиту в сумі 10811 грн. строком 98 днів (а.с.35).

23.06.2025 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 188898, відповідно до умов якого кредитодавець обов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 2.2.1. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 25-34).

Згідно з п.2.2.1 Договору передбачено, що сума кредиту становить 10 811,00 грн, яка надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 8 000,14 грн. на № рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2810,86 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00% річних, тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п.2.6 цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п.2.4 Договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Згідно з п.2.5. Договору, комісія за надання кредиту складає 2 810,86 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що загальний строк кредитування за цим договором складає 98 днів з 23.06.2025 року (дата надання кредиту) по 29.09.2025 року.

Відповідно до п.2.7.1 Договору, денна процентна ставка складає: 9571,33 грн./10811,00 грн. /98 днів * 100% = 0,9034 %/день.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 20382,33 грн. (п.2.9.1 Договору).

Пунктом 2.10 Договору передбачено, що якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 300,00 грн., а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 30,00 за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань позичальником не може перевищувати 50% від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Цей Кредитний договір укладається в електронні формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця (п. 5.1).

Сторонами підписано графік платежів (додаток до Договору про споживчий кредит), яким узгоджено дату виконання зобов`язання 23.06.2025 р. (а.с. 28).

В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту до Договору №188898 від 23.06.2025 р. (а.с. 36-37).

На виконання умов договору, ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» перерахувало грошові кошти у розмірі 8000,14 грн на вказаний відповідачем рахунок № НОМЕР_2 , призначення платежу - видача кредиту №188898 від 23.06.2025 року, що підтверджується Довідкою №207/16-01 від 16.01.2026 р. (а.с. 49-51).

Відповідач не виконала умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем по тілу кредиту в сумі 10811,00 грн.. Вказана заборгованість не спростовна відповідачем.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти з розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.3. Договору, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.5 Договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

03 грудня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» був підписаний акт прийому-передачі Реєстру прав вимог №3 до договору факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача долучено копію платіжної інструкції №745 від 09 грудня 2025 року, згідно якої ТОВ «Юніт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «Кредіплюс» 1 929 108,54 грн за відступлення прав вимог згідно договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року та Реєстру відступлення прав вимоги № 3 від 03.12.2025, без ПДВ.

Згідно витягу від 03 грудня 2025 року з додатку №1 до договору факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року реєстр права вимоги №3, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року в сумі 20265,47 грн, з яких: 10811,00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 6753,47 грн - заборгованість по відсоткам, 601,00 грн - заборгованість по комісії, 2100,00 грн - заборгованість по штрафах.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно з ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір від 23.06.2025 р., паспорт споживчого кредиту, заяву підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 2 Закону України «Про електронну комерцію».

Матеріали справи в сукупності підтверджують факт виконання позикодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме: перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача, номер якої повідомила кредитодавцю сама відповідачка.

Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем суду не надала.

В матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 10781 ЦК України).

Відповідно до долученого до справи договору факторингу, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника.

Вказаний договір факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал».

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання кредитного договору ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» перерахувало відповідачу кредиті кошти в сумі 10811,00 грн..

Однак, в порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у визначений договором строк не повернула, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10811,00 грн. тіла кредиту є обґрунтованою та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, суд враховує наступне.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Умовами договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 360,00 % річних, що становить 0,9034 % в день від суми кредиту за час користування ним (п.п. 2.3, 2.7.1).

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованості по відсоткам складає 6753,47 грн. нарахована за період з 24.06.2025 р. по 29.09.2025 р.

Здійснивши розрахунок відсотків, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 6753,47 грн. відсотків.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 601 грн. комісії, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, яка була чинна на час укладення кредитного договору, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» станом на дату укладення договору, не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до п.2.4 Договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

А відтак, позовні вимоги в частині стягнення 601 грн. комісії є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір слід покласти на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). У даній категорії справ заявник повинен довести сам факт надання послуг, а не їх оплату.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Установлено, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн..

На підтвердження наданих послуг, представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 р., додаткова угода №25771505635 до Договору, протокол погодження вартості послуг, акт прийому-передачі наданих послуг, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність на представництво інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.01.2026 р. між Адвокатським бюро «Тимошенко і партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір про надання правової допомоги № 20/01/26-02 (а.с. 13-14).

Умовами договору передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1).

Відповідно до п 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до п.3.4 після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.

Додатком № 1 до Договору сторони узгодили вартість послуг.

Додатковою угодою №25771505635 до Договору від 20.01.2026 р. передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань по справам про стягнення заборгованості, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №188898 від 23.06.2025 р. (а.с.15).

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026 року клієнту - ТОВ «Юніт Капітал» Адвокатським бюро «Тимошенко і партнери» надані юридичні послуги: складання позовної заяви витрачено 2 год., вартість послуги 5000 грн., вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості витрачено 2 год., вартість послуги 1000 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, витрачено 1 год, вартість послуги 500 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором витрачено 1 год., вартість послуг 500 грн. (а.с. 15).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, судом встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: вивчення матеріалів справи не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі вивчення матеріалів справи не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Суд вважає, що вартість адвокатських послуг за складання позову в сумі 5000 грн. є завищеною у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг, оскільки ця справа є незначної складності.

Суд враховує, що предмет спору у даній справі є однотипним, а тому не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних та судової практики; справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми та містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; позовна заява не потребувала складних правових досліджень та значного аналізу справи, не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування інформації про зарахування кредитних коштів, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо належних доказів для встановлення обставин справи та ухвалення обгрунтованого рішення. А відтак, суд вважає, що подане клопотання про витребування доказів не є необхідною процесуальною дією.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції є неспівмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт та ціною позову.

З огляду на зазначене, врахувавши характер та обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципу співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, її складності та пропорційності розміру задоволених вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість в сумі 18165,47 грн., яка складається: 10811,00 грн. тіла кредиту, 6753,47 грн. відсотків за користування кредитом та 601,00 грн. заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 2662,40 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Повний текст складено 30.10.2026 р.

Суддя А.О. Сільман