Суд: Чутівський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №550/1305/26
Суддя: Михайлюк О. І.
Справа № 550/1305/26
Провадження № 3/550/397/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року селище Чутове
Суддя Чутівського районного суду Полтавської області Михайлюк О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від УПП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ВСТАНОВИВ
28.09.2026 о 14 год 33 хв ОСОБА_1 в селищі Чутове Полтавської області по дорозі Київ-Харків-Довжанський Полтавського району керував транспортним засобом HYUIDAIELANTRA, д.н.з. НОМЕР_1 будучи особою, щодо якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом від 10.09.2024 року державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції міста Києва, ВП 57151609 від 07.09.2018 року, чим порушив вимоги статті 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність згідно з ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Наведені норми корелюються з положеннями, які з метою захисту прав людини визначені в міжнародно-правових документах (п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997) і вказують на зобов`язання держав-учасниць забезпечити у національному законодавстві кожному «право на справедливий судовий розгляд».
Відповідно до ст. 9 Конституції України, Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського Суду з прав людини (далі- ЄСПЛ) як джерело права.
Необхідною умовою реалізації права на захист є забезпечення основних його гарантій на усіх стадіях судочинства, оскільки випадки, коли особі, яка притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду справи не було призначено захисника за умови його обов`язкової участі, або розгляд справи здійснювався за його відсутністю ставлять під сумнів питання належності та допустимості доказів, на яких ґрунтується рішення суду про притягнення такої особи до адміністративної відповідальності, та є порушенням «права на справедливий судовий розгляд» (п. 63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», п. 52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та пункти 9091 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України», п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»)
Забезпечення права на захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, як основної засади судочинства, закріплено положенням ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 28.10.2026 не з`явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.
Згідно з положеннями ст. 268 КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким присутність особи у судовому засіданні є обов`язковою.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішенням, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також Європейський суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням наведеного, дотримуючись вимогст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також з урахуванням положеньст.268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта,речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 3 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
При цьому, стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляється до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною 5 статті 74 цього Закону для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.
Таким чином, склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 126 КУпАП передбачає умисну форму вини, а саме особа повинна усвідомлювати, що, будучи тимчасово обмеженою у праві керування транспортними засобами, умисно продовжує керувати транспортним засобом.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять відомостей, які б вказували на обізнаність ОСОБА_1 в існуванні щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами та, відповідно, наявність умислу останнього на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні докази того, що, керуючи транспортним засобом у зазначений час, ОСОБА_1 усвідомлював, що був тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами на момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції. Зокрема в поясненнях та відповідно до наданого працівниками поліції відеозапису, ОСОБА_1 зазначив, що дізнався про обмеження в праві керування транспортним засобом лише після зупинкипрацівниками поліції.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин (правопорушення) був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений законодавством, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, суддя доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, при розгляді справи встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч. 3 ст. 126, п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284, 294 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.І. Михайлюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua