Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №547/140/26 — Семенівський районний суд Полтавської області

Суд: Семенівський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: спори щодо права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №547/140/26

Суддя: Самойленко Л. М.

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/140/26

Провадження №2/547/281/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Дороженко О.Л.,

прокурора Курченко Я.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Дронова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Семенівської селищної ради, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Фермерське господарство «Проскурня», про витребування земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

24 лютого 2026 року керівник Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах — Семенівської селищної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фермерське господарство «Проскурня», про витребування земельної ділянки.

Свої вимоги мотивує тим, що Глобинською окружною прокуратурою установлено факт незаконного використання права на безоплатну приватизацію ОСОБА_1

ОСОБА_1 всупереч ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норми безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Отримавши у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.07.2019, в подальшому передав в оренду Фермерському господарству «Проскурня» на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.10.2019 строком на 10 років.

ОСОБА_1 , який на даний час є власником спірної земельної ділянки, беззаперечно був обізнаний про незаконність використання права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

У зв`язку із зазначеним прокурор просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Семенівської селищної ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 вартістю 6669,27 грн, яка знаходиться в адміністративних межах Семенівської територіальної громади, та стягнути із відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3 328 грн.

Разом із позовною заявою до суду керівником Глобинської окружної прокуратури Полтавської області було подано заяву про забезпечення позову, а саме: про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 площею 2,0000 га, розташовану на території Семенівської селищної ради, яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

Ухвалою Семенівського районного суду від 26.02.2026 вказану заяву було задоволено та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 площею 2,0000 га, розташовану на території Семенівської селищної ради, шляхом заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об`єднання та вчинення інших реєстраційних дій, передачі в заставу або іпотеку до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою суду від 23.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, відклавши проголошення рішення на 30.10.2026 на 09.00.

18.05.2026 представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Дроновим А.О. було направлено відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що прокурор не обґрунтував і не довів суду факту бездіяльності компетентного органу, а саме невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку, після того як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, а також не вказав причини того, чому компетентний орган не звернувся самостійно до суду з позовом в інтересах держави чи не міг звернутися. Також вважає, що прокуратурою порушені строки позовної давності та порушено принцип «належного урядування». У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

26.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив від Глобинської окружної прокуратури, у якій заперечуються доводи представника відповідача адвоката Дронова А.О. щодо не доведеності підстав представництва прокурором інтересів Семенівської селищної ради, прокурор зазначає, що оскільки до суду за захистом порушених прав Семенівська селищна рада не звернулась, єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави є позов органу прокуратури. Щодо строку позовної давності зазначено, що коли станом на момент запровадження воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 строк позовної давності не сплив, подання окремого клопотання про визнання строку давності непропущеним або пропущеним, – не вимагається (постанова Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 947/8885/21). Позивач та прокурор довідалися про порушення вимог законодавства під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024175510000326 від 11.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за обвинувачення ОСОБА_1 , зауваження щодо недотриманні принципу «належного урядування» вважають безпідставним.

У судовому засіданні прокурор Глобинської окружної прокуратури Полтавської області Курченко Я.М. просила позов задовольнити з підстав, зазначених у позові. Також просила стягнути з відповідача судові витрати на користь Полтавської обласної прокуратури (а.с.139).

Семенівська селищна рада в судове засідання свого представника не направила, про розгляд справи повідомлені належним чином ( а.с.247).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Фермерське господарство «Проскурня» в судове засідання свого представника не направило, про розгляд справи повідомлене належним чином (а.с.248).

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, вважає, що земельну ділянку отримав без порушень, а також підтримав позицію свого представника щодо не доведеності прокурором підстав представництва інтересів Семенівської селищної ради у даній справі.

Представник відповідача адвокат Дронов А.О. підтримав свої заперечення щодо позову, зазначені у відзиві на позовну заяву, просив позовні вимоги залишити без задоволення, наголошував на тому, що у прокурора відсутні підстави для представництва у даній справі.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 . Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області 30.08.2018 видано наказ № 5916-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено раніше розроблений проєкт землеустрою та передано йому у власність земельну ділянку площею 2,00 га сіножатей (кадастровий номер 5324283100:00:002:0040) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, на території Пащенківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (а.с.47)

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324283100:00:002:0040 за ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.09.2018 (а.с. 45-46).

21.09.2018 вказану ділянку ОСОБА_1 продав, що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с. 28) та інформаційною Довідкою з державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с. 45-46)

У подальшому ОСОБА_1 06.12.2018 звернувся до Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га на території Семенівської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням сесії Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області йому було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її у власність за межами населених пунктів на території Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності (землі не надані у власність або постійне користування) орієнтовною площею 2,00 га.

Рішенням сорок восьмої сесії першого скликання Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області від 12.07.2019 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 – на земельну ділянку за межами населених пунктів на території Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області, площею 2,00 га та кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 та передано вказану ділянку йому у власність (а.с. 49).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.07.2019 (а.с. 45-46).

В подальшому, 30.10.2019 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Проскурня» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 площею 2,00 га (номер запису про інше речове право 34545069) на строк 10 років (а.с. 50-52, 45-46)

Тобто, ОСОБА_1 всупереч ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України, на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

За вказаним фактом Сектором дізнання ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024175510000326 від 11.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України, та 20.01.2025 обвинувальний акт скеровано до суду.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 26.06.2025 у справі № 547/93/25, яка набрала законної сили 04.07.2025, закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України, та звільнено його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (а.с.53-54).

Однак, з огляду на практику Великої Палати Верховного Суду у справі № 711/4218/15-к від 08 жовтня 2024 року закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України) є нереабілітуючою підставою.

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У ст. 116 ЗК України зазначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом, один раз по кожному виду цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства – не більше 2 га.

Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 отримав у приватну власність 30.08.2018 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 5324293100:00:002:0040 та повторно 12.07.2019 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 5324583900:00:001:0284 (а.с. 45-46)

Таким чином, ОСОБА_1 всупереч ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 Цивільного кодексу України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно з положень ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України). На підставі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У спорах про витребування майна суд встановлює обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацу 1 п. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для проведення у Державному реєстрі речових прав державної реєстрації права власності на нерухоме майно за належним власником.

Оскільки на момент безоплатного отримання у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 ОСОБА_1 уже скористався своїм правом на безоплатну приватизацію та 10.09.2018 набув у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 5324583100:00:002:0040 площею 2,00 га, суд приходить до висновку, що 16.07.2019 відповідач отримав земельну ділянку з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 з порушенням норм земельного законодавства та володіє нею незаконно.

Враховуючи викладене земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284 підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів Семенівської сільської ради суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Відповідно до абзаців 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 4 - 5 ст. 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Керівник Глобинської прокуратури повідомив Семенівську селищну раду, що Глобинською окружною прокуратурою установлено факт незаконного використання права на безоплатну приватизацію ОСОБА_2 на території Семенівської селищної ради, що свідчить про наявність підстав для звернення до суду з відповідним позовом.(а.с71-73).

На вказане повідомлення Семенівська селищна рада надала відповідь 15.01.2026, згідно з якою повідомила, що бюджетом ради не передбачено коштів на сплату судового збору. У зв`язку у з чим Семенівської селищна рада не має можливості самостійно звернутися з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки (а.с. 74).

Крім того, Семенівська селищна рада, будучи потерпілою стороною у кримінальному провадженні № 12024175510000326 від 11.10.2024 та після набрання ухвалою суду від 26.06.2025 законної сили, не вжила жодних належних заходів для захисту порушених інтересів територіальної громади, що лише додатково свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, у тому числі регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту «б» ч. 1 ст. 33 вказаного Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Таким чином, Семенівська селищна рада, маючи відповідні повноваження, може і повинна, як розпорядник земель комунальної власності, виявляти порушення земельного законодавства та звертатися до суду для відновлення порушених прав та інтересів.

У даному випадку порушення інтересів держави відбулося через порушення норм законодавства під час передачі у власність фізичній особі земельної ділянки, яка не мала на це права та полягає у фактичному володінні та користуванні відповідачем землею без законних підстав.

Таким чином, за наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим способом захисту порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде є представництво органами прокуратури інтересів держави в особі Семенівська селищна рада.

Отже, суд вважає, що звернення прокурора в даному випадку з позовом до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо безоплатної передачі земельної ділянки у приватну власність з порушенням закону та повернення її для потреб територіальної громади Семенівської селищної ради, яка вибула з її розпорядження незаконно. Семенівська селищна рада своєчасно не звернулась до суду з позовом про відновлення порушеного права територіальної громади Семенівської селищної ради як власника земельної ділянки та не мала на меті цього робити, про що повідомила керівника Глобинської окружної прокуратури.

Щодо строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 257, 261 ЦК України).

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Крім того, у період з 17.03.2022 по 30.01.2024 під час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257–259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжувалися на строк його дії.

Аналогічні положення закріплено у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, які були чинними з 02.04.2020 по 01.07.2023 та передбачали, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.

За час дії норм п. п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України Верховним Судом сформовано правові висновки щодо їх застосування.

Зокрема, у постанові від 30.01.2024 у справі № 904/3153/22 (904/4344/22) Верховний Суд вказав, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, передбачає, що моментом, з якого продовжується позовна давність, є запровадження карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, тобто з 12.03.2020.

Також у постанові від 25.10.2024 у справі № 922/5064/23 Верховний Суд зазначив, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і досі.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено нормою, за якою перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії воєнного стану.

З викладеного випливає, що з часу запровадження в Україні воєнного стану перебіг позовної давності зупинився. Відтак і на момент звернення прокурора до суду з відповідними вимогами позовна давність ще не спливла.

Таким чином, згідно з вимогами п. п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у випадку, коли строк позовної давності почав перебіг та не сплив станом на 12.03.2020, цей строк вважається таким, що не пропущений, оскільки він був продовженим, а надалі зупиненим.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено та відновлено перебіг строку позовної давності.

Позивач та прокурор довідалися про порушення вимог законодавства під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024175510000326 від 11.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за обвинувачення ОСОБА_1 .

У зв`язку в викладеним, вимоги ст. 257 ЦК України прокурором не порушено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог керівника Глобинської окружної прокуратури та витребування земельної ділянки із незаконного володіння відповідача.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, прокурором при зверненні до суду в інтересах держави сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн за подання позовної заяви, а також судовий збір у розмірі 1664,00 грн за подання заяви про забезпечення позову, яку судом задоволено.

Враховуючи, що позов керівника Глобинської окружної прокуратури та витребування земельної ділянки із незаконного володіння відповідача підлягає до задоволення, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача Глобинської окружної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3328,00 грн за подання позовної заяви, а також судовий збір у розмірі 1664,00 грн за подання заяви про забезпечення позову, що разом становить 4992,00 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Семенівської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Фермерське господарство «Проскурня», про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Семенівської селищної ради (код ЄДРПОУ 22538295) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га з кадастровим номером 5324583900:00:001:0284, вартістю 6669,27 грн, яка знаходиться в адміністративних межах Семенівської територіальної громади (реєстраційний номер об`єкта нерухомості – 1877746153245).

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 4992,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач Глобинська окружної прокуратури Полтавської області (місцезнаходження: Полтавська обл., м. Глобине, вул. Центральна, 191; код ЄДРПОУ 0291006021)

в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Семенівської селищної ради (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с-ще Семенівка, вул. Незалежності, 44, ; код ЄДРПОУ 22538295).

Відповідач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Фермерське господарство «Проскурня» (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с-ще Семенівка, вул. Волі, 69-А; код ЄДРПОУ 40272027).

Рішення ухвалене та оголошене 30.10.2026.

Суддя Л.М.Самойленко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua