Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №537/2532/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2980/2026

Справа № 537/2532/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кременчук цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Крюківського районного суду м. Кременчука надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.12.2022 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 8167938, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 8167938 від 11.12.2022 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. П. 7.1. Кредитного договору № 8167938 від 11.12.2022 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та Відповідачем не був би укладений. Після чого, укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої Відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від Кредитодавця. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 23781,48 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 3328 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 19503,48 грн, заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання становить - 0 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 950 грн. Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 24.12.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 110-МЛ/Т від 24.12.2024. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 8167938 від 11.12.2022 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. З врахуванням вищенаведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №8167938 від 11.12.2022 у сумі 23 781 грн 48 коп., суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 року дана позовна заява, відповідно до ст. 31 ЦПК України, передана за підсудністю на розгляд до Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області.

Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно, за клопотанням позивача витребувано додаткові докази у акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк».

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 червня 2026 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 8167938 від 11.12.2022 у загальному розмірі 23 781 гривня 48 копійок, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 328,00 грн.; простроченої заборгованості за сумою відсотків 19 503,48 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту 950,00 грн, стягнуто судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 червня 2026 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 червня 2026 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

12 жовтня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовної заяви. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження дотримання сторонами вимог статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» під час укладання Договору про споживчий кредит № 8167938 від 11.12.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .. Також не доведено позивачем ознайомлення його з текстами наданих Товариством договорів та його згоди з викладеними в них умовами, оскільки у матеріалах справи відсутні докази підписання договорів електронним цифровим підписом ОСОБА_1 .. Зокрема, суду не надано інформацію про підписання відповідачем договору за допомогою одноразового ідентифікатора створеної заінтересованими особами. Позивачем також не надано належних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем коштів від первинного кредитора за вищезазначеним договором. Створені ТОВ «Мілоан» документи, які містять інформацію про розмір заборгованості ОСОБА_1 не є належними доказами фактичного отримання грошей відповідачем або здійснення розрахункових операції в його інтересах. Також позивач не надав належних та допустимих доказів видачі відповідачу банківської картки, відкриття йому рахунку, а також виписки з такого рахунку, з якого можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою та наявність у нього заборгованості за кредитом у заявленій сумі. А відтак, складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування боргу в розмірі 23 781,48 грн.. Враховуючи відсутність належних доказів отримання відповідачем коштів, вважає, що суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу та процентів на неї, а тому у задоволенні позову просить відмовити. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, просить суд взяти до уваги, що розглядувана справа має незначну складність, не викликає суспільного інтересу під час її розгляду, результат вирішення цієї справи не має вплинути на репутацію сторін, спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, законодавство у цій категорії справ є сталим і судова практика має ознаку єдності. Також просить суд звернути увагу на сплив позовної давності щодо вимог позивача. Термін виконання Відповідачем основного зобов`язання за Кредитним договором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту № 8167938 від 11.12.2022 року закінчився 27.03.2023 року, а тому строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення кредитної заборгованості сплив саме 28.03.2026 року, в той час як позивач звернувся до суду лише 17.04.2026 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4. ст. 267 ЦК).

21 жовтня 2026 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення у справі, відповідно до яких просить позов задовольнити. У додаткових поясненнях викладені обґрунтування аналогічні обґрунтуванням викладених в позовній заяві. Щодо позовної давності, позивач зауважує, що починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Таким чином вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено. Щодо витрат на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн заначив, що вказані витрати є обґрунтованими та підтвердженими договором №0107 від 01.07.2025, ордером, актом №Д/20184 та детальним описом наданих послуг.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у відсутність представника, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час його проведення був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши позицію позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11.12.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 8167938, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. Договору у кредит (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п. 1.1.).

Відповідно до п.п. 1.2.-1.4 п. 1 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 11.12.2022 р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26.12.2022р. (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 26.03.2023 р. (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 26.12.2022р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 26.03.2023р. (останнього дня строку кредитування).

Підпунктом 2.1 п.2 договору, визначено, що Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 414949*59.

Згідно із п.1.5.1 п.1 договору Комісія за надання кредиту: 950.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно п.п. 1.5.2, 1.5.3, 1.6 п. 1 договору, Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1500.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13 500.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.

Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування. Максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у таблиці, а саме: 3 дні - 3%, 7 днів - 6%, 15 днів - 10% (п.2.3.1 Договору).

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п.1.4 Договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов`язань Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5, 3.2.6 Договору. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати остаточного погашення заборгованості) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту. Сплата заборгованості в останній день строку кредитування (дату

остаточного погашення заборгованості) не тягне настання негативних наслідків для Позичальника, якщо Кредитодавець в цей день отримає кошти або інформаційне повідомлення про зарахування платежу, згідно п.2.6. Сплата заборгованості після спливу строку кредитування є підставою виникнення у Позичальника додаткових обов`язків щодо сплати нені та/або процентів, згідно розділу 4 Договору (п.п.2.4.1, 2.4.2 п. 2 Договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, цей Договір (з додатками №1,№2 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п.1.4 Договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Кредитодавцем та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Сторонами узгоджено графік платежів за договором про споживчий кредит № 8167938 від 11.12.2022, що є додатком №1 до договору.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачем підписано кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором L90160, дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 11.12.2022 0:41, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_1.

Доводи відповідача, що кредитний договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме відповідачем спростовуються наявними у справі доказами, зокрема, аркушем 1 договору про споживчий кредит (індивідуальна частина), який містить відомості про його підписання ОСОБА_1 11.12.2022 00:41 одноразовим ідентифікатором L90160, а також відомостями первинного кредитора ТОВ «Мілоан» щодо проведення процедури ідентифікації особи позичальником та направлення на вказаний ним номер мобільного телефону НОМЕР_1 11.12.2022 00:41 одноразового ідентифікатора L90160.

Доказів на спростування дотримання первинним кредитором процедури проходження позичальником верифікації та ідентифікації особи в особистому кабінеті позичальника, стороною відповідача не надано. При цьому, саме процесуальним обов`язком відповідача є надання суду доказів, які б спростовували приналежність йому номеру мобільного телефону, а також відсутність реєстрації особистого кабінету на веб-сайті ТОВ «Мілоан», який у цій справі не є учасником судового процесу.

Укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти у сумі 5 000,00 грн, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника 414949*59, що підтверджується платіжним дорученням №88823228 від 11.12.2022.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.

Також не спростовано, що банківська платіжна картка НОМЕР_2 *59 належить ОСОБА_1 , та зокрема підтверджується повідомленням, наданим АТ «Комерційний Банк «ПриватБанк» за вих.№20.1.0.0.0/7-260505/64966-БТ від № 15.05.2026, з якого вбачається, що на рахунок банківської картки НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), емітованої баном на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), було зарахування коштів в розмірі 5 000 грн в період з 11.12.2022 по 18.12.2022.

За вкладених обставин, суд приходить до висновку, що кредитодавець ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти.

Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

За даними позову розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 8167938 від 11.12.2022, становить 23 781,48 грн., з яких: - прострочена заборгованість за сумою кредиту 3 328,00 грн., - прострочена заборгованість за сумою відсотків 19 503,48 грн., - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 950 грн.

Нарахування комісії за оформлення кредиту та процентів за користування кредитом відображено у доданій до матеріалів справи відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 8167938 від 11.12.2022.

Окрім того, як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 8167938 від 11.12.2022, відповідачем вносились кошти на сплату тіла кредиту, процентів по кредиту та комісії за управління та обслуговування кредиту, відповідно до п.2.3.1 Договору.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За частинами 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Кредитний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину, а також факту надання у кредит коштів за цими договором .

24.12.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 8167938 від 11.12.2022, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, що підтверджується витягом з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.12.2024, платіжною інструкцією (безготівковий переказ в національній валюті) №9565 від 24.12.2024 на суму 894 467,78 грн (оплата згідно договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.12.2024 без ПДВ.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 8167938 від 11.12.2022 у загальному розмірі 23 781,48 грн.

Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 24068741/4539 від 02.03.2026.

Доказів повернення відповідачем на користь позивача кредитної заборгованості, сплати процентів та комісії за видачу кредиту за умовами договору матеріали справи не містять, наведений позивачем розрахунок заборгованості повністю або частково не спростований відповідачем.

Згідно ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки фактично отримані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав останнього, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, тому з відповідача підлягають стягненню прострочена заборгованість за сумою кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією за вдачу кредиту.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У судовому засіданні встановлено, та зокрема підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 8167938 від 11.12.2022, відповідач ОСОБА_1 здійснив оплату комісії за управління та обслуговування кредиту в загальному розмірі 800,00 грн, а саме 12.01.2023, 27.01.2023, 11.02.2023, 09.03.2023,25.03.2023, 09.04.2023, 27.04.2023 та 15.05.2023. Тобто у відповідності до вимог п.2.3.1 Договору неодноразово було продовжено пільговий період та збільшено строк кредитування.

Суд зауважує, що 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 -259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.

Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (17 квітня 2026 року) про стягнення заборгованості за кредитним договором в Україні діяв правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив позовну давність, визначену статтею 257 ЦК України, підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з його пропуском не вбачається.

Зважаючи на що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідачем не спростовано факту укладення договору, отримання коштів та користування ними, у свою чергу позивачем доведено належними доказами набуття права вимоги до ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі вказаного договору про споживчий кредит № 8167938 від 11.12.2022, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 23 781, 48 грн.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням висновку суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 127/25480/21 (провадження № 61-8836св22), вказав, що для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Наведене узгоджується із позицією ОП Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 01.07.2025 року між позивачем та адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правничої допомоги №0107 із зазначеним вартості послуг правничої допомоги на 1 кредитну справу 8 000,00 грн (п.2.3). 09.03.2026 року сторонами договору складено Акт № Д/20184 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) щодо боржника ОСОБА_1 на суму 8 000,00 грн, із детальним описом наданих послуг.

За змістом вищенаведених положень цивільного процесуального законодавства розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позивача, щодо стягнення судових витрат та доводи відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Враховуючи те, що вказана справа за позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, є нескладною, процесуальним кодексом віднесена до малозначних справ, судова практика у цій категорії справ є незмінною, обсяг доказів, які необхідно зібрати для підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, не є значним, а рівень складності даної справи не вимагає великого обсягу правничої допомоги та значного часу на її надання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що розмір витрат позивача, є непропорційним до предмету позову, не відповідає принципам справедливості та верховенства права. Вартість послуг є вочевидь завищеною, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу позивачу в розмірі в розмірі 3500,00 грн.

За таких обставин у відповідності із ст. 141 ЦПК України, підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 19, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (місцезнаходження: місто Львів, вулиця Смаль - Стоцького, будинок 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 8167938 від 11.12.2022 у загальному розмірі 23 781 (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят одна) гривня 48 копійок, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 328,00 грн.; простроченої заборгованості за сумою відсотків 19 503,48 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту 950,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 29.10.2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева