Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №420/30686/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/30686/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за участю третьої особи - ОСОБА_1 в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.09.2026 ВП № 81270862 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає протиправною постанову державного виконавця від 21.08.2026 ВП № 81270862 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн, оскільки вжило всіх залежних від нього заходів для виконання рішення суду у справі № 420/41452/25. Позивач зазначає, що здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , обчислив належну до виплати заборгованість та вніс відповідні відомості до електронної пенсійної справи й Реєстру судових рішень. Водночас виплата заборгованості в повному обсязі не здійснена через відсутність достатнього бюджетного фінансування та невизначеність механізму фінансування після визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 821. На думку позивача, зазначені обставини є об`єктивними причинами часткового невиконання судового рішення, які не залежали від його волевиявлення, а державний виконавець не врахував наданих доказів виконання рішення та вжитих заходів. З огляду на викладене позивач просить скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою суду позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

12.10.2026 року позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху..

Ухвалою суду від 16 жовтня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження з урахуванням особливостей ст.287 КАС України.

Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що рішення суду у справі № 420/41452/25 не виконано в повному обсязі, оскільки позивач продовжує виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці без урахування встановленого судом розміру. Відповідач зазначає, що проведення перерахунку та облік нарахованої заборгованості не свідчать про належне виконання судового рішення, а посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування не є поважною причиною його невиконання. Після визнання постанови Кабінету Міністрів України № 821 протиправною та нечинною позивач не мав правових підстав застосовувати передбачений нею порядок часткової виплати нарахованих сум. Водночас доказів виплати щомісячного довічного грошового утримання у визначеному судом розмірі та наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали виконання рішення, позивач не надав. За таких обставин відповідач вважає оскаржувану постанову про накладення штрафу правомірною та просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа у письмових поясненнях зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки рішення суду у справі № 420/41452/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не виконано в повному обсязі. Вказує, що виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється без урахування встановленого судом розміру, а посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє від обов`язку виконати судове рішення. Вважає, що накладення штрафу за невиконання судового рішення є правомірним, та просить відмовити в задоволенні позов

У судове засідання, призначене на 28.10.2026 року на 11:00 год. учасники процесу не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, згідно приписів ст.268 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням вищенаведеного, а також того, що дана справа відноситься до окремої категорії термінових адміністративних справ, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини: Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з грудня місяця 2025 року із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”, починаючи з 01.12.2025 року, з урахуванням раніше проведених виплат. В решті позовних вимог – відмовлено. Заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду – задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати суду звіт про виконання судового рішення у строк один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10 лютого 2025 № 155250006723 «Про часткову відмову в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняти рішення про призначення з 31 січня 2025 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді виходячи із суми суддівської винагороди, вказаної у довідці Одеського апеляційного суду від 31 січня 2025 року № 06-27/17/2025 про суддівську винагороду визначену із врахуванням встановленого станом на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., і відповідно до наданого розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який становить - 30 (тридцять) років 2 (два) місяці 7 (сім) днів).

Постановою cтаршого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Косютою Василем Ігоровичем, від 15.06.2026 року за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду № 420/41452/25 від 10.06.2026 року відкрито виконавче провадження за №81270862.

Судом встановлено, що Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 81270862 від 15.06.2026, відкритого з примусового виконання виконавчого листа № 420/41452/25, виданого Одеським окружним адміністративним судом 10.06.2026, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області направлено вимогу виконавця, якою зобов`язано виконати рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, починаючи з 01.12.2025, з урахуванням раніше проведених виплат. Також вимагалося надати відомості про вчинені дії та вжиті заходи щодо виконання судового рішення разом із доказами на їх підтвердження. Строк для надання відповіді встановлено три дні з дня отримання вимоги. У вимозі зазначено, що станом на час її складення державному виконавцю не надано відомостей про виконання судового рішення або поважність причин його невиконання, а в разі ненадання відповіді та невиконання рішення без поважних причин можливе застосування передбачених статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» заходів, зокрема накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

01.07.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області направило до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) лист №1500-0305-5/105397 про виконання рішення, в якому зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 по справі №420/41452/25 зобов`язано Головне управління здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи з 01.12.2025 року, з урахуванням раніше проведених виплат та надати звіт до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 по справі №420/4500/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняти рішення про призначення з 31 січня 2025 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді виходячи із суми суддівської винагороди, вказаної у довідці Одеського апеляційного суду від 31 січня 2025 року № 06-27/17/2025 про суддівську винагороду визначену із врахуванням встановленого станом на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., і відповідно до наданого розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який становить 30 (тридцять) років 2 (два) місяці 7 (сім) днів). Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 по справі №420/4500/25 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 змінено шляхом викладення абзацу 3 (третього) резолютивної частини у новій редакції, а саме: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання з 31 січня 2025 року, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 31 січня 2025 року №06-27/17/2025 про суддівську винагороду, із врахуванням встановленого станом на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розміром 2102 (дві тисячі сто дві) гривні». Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 420/4500/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання з 31 січня 2025 року, врахувавши стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді у розмірі 30 років, 2 місяці і 7 днів. На виконання судових рішень ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці з 31.01.2025. Розмір призначеного довічного грошового утримання з 31.01.2025 склав 204566,25 грн. Загальна сума обчисленого боргу за період з 31.01.2025 по 31.01.2026 склала 2213327,58 грн., з яких: 1264589,81 грн. минула заборгованість (за період до набрання судовим рішенням законної сили з 31.01.2025 по 26.08.2025) та 948737,77 грн. поточна заборгованість (за період після набрання судовим рішенням законної сили з 27.08.2025 по 31.01.2026). Інформація про виконання рішення суду по справі № 420/4500/25 та доплата за період з 31.01.2025 по 31.01.2026 Головним управлінням обліковується в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 та на її підставі в Реєстрі. Повідомлено, що протягом жовтня грудня 2025 року ОСОБА_1 виплачено заборгованість в розмірі 30116,46 грн. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік», зміни до якого внесено постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2026 № 532. Протягом лютого-червня 2026 року ОСОБА_1 виплачено заборгованість у сумі 5111,00 грн. Всього виплачено заборгованості 35227,46 грн. Таким чином, виплата ОСОБА_1 обчисленої заборгованості здійснювалась відповідно до Порядку, затвердженого Постановою № 821, у сумі пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням на цю мету. З метою виконання рішення суду у справі № 420/4500/25 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 обчисленої доплати, Головне управління зверталось до Пенсійного фонду України з проханням розглянути питання щодо виділення коштів для виконання рішення суду по зазначеній справі листом від 14.01.2026 № 1500-0403-5/5489. У відповіді Пенсійного фонду України від 24.02.2026 № 2800-030102-9/13593 вказується, що фінансування пенсій, призначених за нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", забезпечується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Відповідно статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відтак, виплата коштів, нарахованих на виконання рішень судів здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. 24.06.2026 Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України листом №1500-0504-5/100810 щодо розгляду питання виділення коштів для виплати ОСОБА_1 розрахованого боргу. З метою забезпечення належного та своєчасного виконання судових рішень, недопущення порушення прав пенсіонерів, а також уникнення застосування до посадових осіб територіальних органів Пенсійного фонду України заходів процесуального примусу, Головним управлінням направлено лист від 11.06.2026 № 1500-0902-5/91575 до Пенсійного фонду України, щодо порядку дій територіальних органів Пенсійного фонду України до прийняття відповідного нормативно-правового акта або визначення іншого механізму фінансування та здійснення зазначених виплат. З огляду на перелічені вище обставини та виходячи з того, що Головним управлінням здійснюються заходи в межах наданих повноважень задля можливості проведення виплати ОСОБА_1 , розрахованої під час виконання рішення суду доплати пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Таким чином, визначені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 №420/41452/25 зобов`язання виконано в порядку, встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на Головне управління.

21.09.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Косютою В.І. у виконавчому провадженні № 81270862 винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду у справі № 420/41452/25. В обґрунтування постанови державний виконавець зазначив, що після набрання законної сили судовим рішенням боржник продовжує виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 23 330,23 грн замість 204 566,25 грн, тобто з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, визнаної протиправною та нечинною. При цьому доказів виконання судового рішення у визначений спосіб або наявності поважних причин його невиконання державному виконавцю не надано. У зв`язку з цим державний виконавець дійшов висновку про невиконання боржником судового рішення без поважних причин, наклав штраф у розмірі 5100 грн, зобов`язав виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення.

Позивач не погодився із правомірністю зазначеної постанови та звернувся до суду із цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 (справа № 1-7/2013) Конституційний Суд України наголосив, що він неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.04.2025 у справі № 440/10814/24, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та від 18.05.2022 у справа № 140/279/21).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно із частинами другою, третьою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та/або КАС України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.02.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частинами першою - третьою статті 63 Закону № 1404-VIII установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання рішення без поважних причин, якщо його можна виконати без участі боржника, виконавець інформує орган досудового розслідування про кримінальне правопорушення та продовжує заходи примусового виконання.

Згідно із приписами частин першої, другої статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

У цій справі рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у справі № 420/41452/25, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026, на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області покладено обов`язок здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, починаючи з 01.12.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

Отже, судовим рішенням визначено не лише обов`язок позивача провести відповідний перерахунок, а й здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання без застосування зазначеного нормативно-правового акта. Тому підтвердження проведення перерахунку та обліку нарахованих сум саме по собі не свідчить про виконання рішення в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у листі від 01.07.2026 № 1500-0305-5/105397 повідомив державного виконавця про визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у сумі 204566,25 грн. та обчислення заборгованості. Водночас позивач зазначив про виплату протягом жовтня–грудня 2025 року 30 116,46 грн., а протягом лютого-червня 2026 року - 5111 грн., пояснивши часткове погашення заборгованості обсягом виділених бюджетних асигнувань.

Зазначені відомості підтверджують проведення перерахунку та часткову виплату нарахованих сум, однак не свідчать про виконання судового рішення у визначений ним спосіб. Навпаки, наведені позивачем дані підтверджують, що заборгованість погашена лише частково.

Крім того, у постанові від 21.09.2026 державний виконавець зазначив, що ОСОБА_1 продовжувало виплачуватися щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 23330,23 грн. замість визначених 204 566,25 грн. Позивач не надав належних доказів, які б спростовували цей висновок, зокрема документів, що підтверджують фактичне здійснення виплат у визначеному судом розмірі.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваної постанови судове рішення залишалося невиконаним у частині здійснення виплат без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 821.

Оцінюючи посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування, суд ураховує, що відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас саме по собі посилання на бюджетні обмеження не звільняє боржника від обов`язку довести наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали виконання судового рішення у встановлений строк.

Із наданих документів вбачається, що позивач звертався до Пенсійного фонду України листами від 14.01.2026 № 1500-0403-5/5489 та від 24.06.2026 № 1500-0504-5/100810 щодо виділення коштів для виплати нарахованої заборгованості. Також листом від 11.06.2026 № 1500-0902-5/91575 порушувалося питання щодо подальших дій територіальних органів до визначення механізму фінансування відповідних виплат.

Однак наведене листування підтверджує вжиття позивачем заходів для вирішення питання фінансування, але саме по собі не доводить відсутності можливості виконати судове рішення в усіх його частинах. Зокрема, матеріали справи не містять достатніх документальних даних щодо обсягу бюджетних асигнувань, фактично доведених до позивача для здійснення відповідних виплат, руху коштів за відповідними бюджетними програмами та об`єктивної неможливості здійснення виплат у визначеному судом розмірі.

Суд не заперечує значення бюджетного фінансування для здійснення виплат, однак у межах розгляду цього спору оцінює не загальну проблему фінансування судових рішень, а наявність конкретних поважних причин невиконання рішення у справі № 420/41452/25 на момент винесення оскаржуваної постанови. Надані позивачем листи не містять достатніх відомостей, які б підтверджували, що невиконання рішення в частині виплат було зумовлене виключно незалежними від позивача обставинами.

Суд також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною. Постановою Верховного Суду від 10.09.2026 зазначені судові рішення залишено без змін.

Отже, на момент винесення оскаржуваної постанови від 21.09.2026 постанова № 821 не могла бути правовою підставою для застосування спеціального порядку часткової виплати нарахованих на виконання судових рішень сум. Відтак посилання позивача на здійснення виплат пропорційно до бюджетних асигнувань відповідно до цього Порядку не спростовує висновку державного виконавця про невиконання судового рішення.

Відповідач у відзиві також обґрунтовано звернув увагу, що позивач не надав державному виконавцю належних доказів фактичної виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у визначеному судом розмірі, а також документів, які б підтверджували об`єктивну неможливість такої виплати. Сам факт звернення до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів не підтверджує виконання судового рішення та не спростовує встановленого державним виконавцем факту продовження виплати в меншому розмірі.

При цьому суд бере до уваги, що накладення штрафу відповідно до статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» можливе за умови невиконання рішення без поважних причин. У цій справі державний виконавець установив факт невиконання судового рішення, зазначив обставини, на яких ґрунтується його висновок, та застосував передбачений законом захід відповідальності.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів протиправності постанови старшого державного виконавця від 21.09.2026 у виконавчому провадженні № 81270862 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн. Доводи позову та надані документи не спростовують установленого державним виконавцем факту невиконання судового рішення без доведених поважних причин.

Отже, підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ураховуючи наведене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється згідно з приписами статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (вул. Канатна 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Б. Хмельницького, 34, м. Одеса, 65605, код ЄДРПОУ 45862901) за участю третьої особи - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К.Василяка

.