Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/19546/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19546/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 29 травня 2026 року № 913210169693 про відмову мені у перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за перерахунком пенсії за віком, тобто за 2023, 2024, 2025 роки починаючи з 01.04.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на сьогоднішній день є непрацюючим пенсіонером. 22 травня 2026 року позивач звернулась із заявою про перерахунок її пенсійного забезпечення, а саме: здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за перерахунком пенсії за віком, тобто за 2023-2025 роки.

Позивач вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 29 травня 2026 року № 913210169693 їй було відмовлено у перерахунку пенсії. Вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.05.2026 року №913210169693 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідачем неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення питання щодо перерахунку мого пенсійного забезпечення, а також безпідставно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду від 08.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача у відзиві вказує, що переведення з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством, а саме зміна виду пенсії, що визначені ст. 9 Закону №1058. Позивачу з 13.08.2014 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058. При призначенні пенсії враховано показник середньої заробітної плати за 2011-2013 роки відповідно до ст. 40 Закону № 1058. З 17.03.2026 позивачу проведено перерахунок пенсії як непрацюючій особі відповідно до поданої заяви від 01.04.2026 та наданих документів. Нормами чинного законодавства не передбачено застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за перерахунком пенсії, при проведенні перерахунку пенсії у зв`язку із звільнення з роботи. Сам по собі факт припинення трудових відносин (звільнення) не є самостійною правовою підставою для визначення нового показника середньої заробітної плати, передбаченого ст 40 Закону № 1058.

До суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вказує, що за результатами розгляду документів доданих до заяви встановлено, що з 13.08.2014 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону. При призначенні пенсії враховано показник середньої заробітної плати за 2011-2013 роки відповідно до ст. 40 Закону. Дані про встановлення інвалідності відсутні. Документи, які б слугували підставою для застосування показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки відсутні. Відповідачем здійснено переведення позивача в межах норм чинного законодавства та позовні вимоги є безпідставними.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Уварова- ОСОБА_2 є пенсіонером та з 13.08.2014 року їй призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, при призначенні їй пенсії застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2011-2013 роки.

В подальшому пенсія позивача розраховувалась із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки

З 17.03.2026 позивачу проведено перерахунок пенсії як непрацюючій особі, розмір пенсії позивача обчислено при страховому стажі 48 років 03 місяців 26 днів.

22.05.2026 року ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням з роботи 16.03.2026 року через веб-портал електронних послуг подала заяву, в якій просила: “Здійснити мені перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за перерахунком пенсії за віком, тобто за 2023-2025 роки”.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.05.2026 року № 913210169693 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з підстав: “...За результатами розгляду документів доданих до заяви встановлено, що з 13.08.2014 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону. При призначенні пенсії враховано показник середньої заробітної плати за 2011-2013 роки відповідно до ст. 40 Закону. Дані про встановлення інвалідності відсутні. Документи, які б слугували підставою для застосування показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки відсутні”.

Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ (далі Закон №1788) передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

В ч. 1 ст. 9 Закону Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон № 1058) визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч.1). Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (ч.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П розмір пенсії, у гривнях; Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії унормований статтею 40 Закону №1058.

Приписами ч. 2 ст. 40 Закону №1058 передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу з 2014 року було призначено та виплачувалась пенсія за віком за Законом № 1058.

Позивачу пенсію за іншим законом не призначено, а у свою чергу чинним пенсійним законодавством України не передбачено права працюючого пенсіонера на перерахунок пенсії після звільнення з роботи із застосуванням нового показника середньої заробітної плати (доходу), який передує зверненню за таким перерахунком.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016).

Суддя П.П. Марин

.