Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №400/3144/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №400/3144/26

Суддя: Ярощук В.Г.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р.№ 400/3144/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки індексації грошового забезпечення (з 26.10.2015 по 02.02.2018) по день фактичного розрахунку при звільненні, тобто з 23.06.2021 по 26.02.2026 з розрахунку середнього грошового забезпечення за останні два календарні місяці;

зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки індексації грошового забезпечення (з 26.10.2015 по 02.02.2018) по день фактичного розрахунку при звільненні, тобто з 23.06.2021 по 26.02.2026 з розрахунку середнього грошового забезпечення за останні два календарні місяці.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 26.10.2015 по 02.02.2018 він проходив військову службу у відповідача, а з 23.06.2021 його було виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України. Проте, з ним не було проведено повного розрахунку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 400/833/24 зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 26.10.2015 по 02.02.2018. На виконання зазначеного судового рішення 26.02.2026 відповідач виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 26.10.2015 по 02.02.2018 у розмірі 73222,81 гривні. Провівши виплату грошового забезпечення на виконання зазначеного судового рішення, відповідач, як вважає позивач, протиправно не нарахував і не виплатив йому середній заробіток за час затримки розрахунку.

У відзиві на позовну заяву від 14.04.2026 відповідач заперечив проти позову і просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачена спеціальним військовим законодавством. Крім того, спірні правовідносини виникли під час дії статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції, яка чинна з 19.07.2022, а тому відшкодування середнього заробітку не може перевищувати суму за шість місяців. До спірних правовідносин необхідно застосувати частину другу статті 117 Кодексу законів про працю України щодо зменшення розміру відшкодування.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази, а також рекомендовано позивачу подати докази.

08.04.2026 позивач надав суду рекомендовані докази.

Водночас відповідач до відзиву на позовну заяву від 14.04.2026 додав частину витребуваних доказів, про причини неподання інших доказів не повідомив. Так, ним не було надано суду такі витребувані докази:

довідку про розмір грошового забезпечення позивача за квітень і травень 2021 року;

довідку про загальний розмір виплат, виплачених позивачу при виключенні його 22.06.2021 зі списків особового складу.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 400/833/24, яке набрало законної сили 07.05.2024, позов позивача до відповідача задоволено повністю, зокрема, зобов`язано відповідача виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 26.10.2015 по 02.02.2018 включно, враховуючи базовий місяць – січень 2008 року.

Відповідно до Довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 02.03.2026 № 5GAIEH0A4SNF7OLK на виконання зазначеного рішення суду відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 400/833/24 у розмірі 73222,81 гривні.

Вважаючи, що відповідач зобов`язаний був виплатити йому також середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам між сторонами, суд виходив із такого.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність військових частин за невиплату або несвоєчасну виплату військовослужбовцю всіх належних сум. З метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд дійшов висновку про можливість застосування норм КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16 і від 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022, тобто яка була чинна на день виключення позивача зі списків особового складу відповідача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З наведеного випливає, що стаття 116 КЗпП України оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 КЗпП України передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Тому застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати грошового забезпечення у повному розмірі на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

Ці висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) визначена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Із синтаксичного аналізу змісту цієї норми випливає, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо).

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу зробити правовий висновок, який випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022), про те, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 та від 30.04.2024 № 400/8493/23.

Таким чином, відповідно до законодавства, чинного до 18.07.2022, за несвоєчасний розрахунок зі звільненим працівником роботодавець підлягав притягненню до юридичної відповідальності у формі виплати середнього заробітку, який підлягав сплаті працівникові за весь період затримки виплати належних сум, і розмір цього середнього заробітку визначався із застосуванням принципу співмірності.

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон № 2352-ІХ), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до статті 117 КЗпП України шляхом викладення її в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

У постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

У постанові від 30.09.2026 у справі № 520/18224/25 Верховний Суд зауважив, що відповідно до наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум, до того ж, одним з критеріїв для цього може бути поведінка сторін. Однак, це не означає можливості зменшувати суму відшкодування довільно, без жодного розрахунку числового виразника зменшення цієї суми.

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі (за весь спірний період до 18.07.2022 та за шість місяців щодо періоду після 19.07.2022) підлягає встановленню:

розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;

загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;

частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат;

частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.05.2026 у справі № 380/1727/24.

Так, 30.03.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про витребування у відповідача доказів.

Відповідач до відзиву на позовну заяву від 14.04.2026 додав частину витребуваних доказів, а саме: довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 400/833/24.

Натомість про причини неподання інших доказів він не повідомив. Так, ним не було надано суду такі витребувані докази:

довідку про розмір грошового забезпечення позивача за квітень і травень 2021 року;

довідку про загальний розмір виплат, виплачених позивачу при виключенні його 22.06.2021 зі списків особового складу.

За відсутності зазначених даних суд першої інстанції не має можливості обчислити середній заробіток за загальним алгоритмом із використанням грошового забезпечення за останні два календарні місяці. Водночас це не перешкоджає визначенню розміру відшкодування за статтею 117 КЗпП України із застосуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності на підставі інших установлених у справі показників.

Так, згідно з довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення, доданою відповідачем до відзиву на позовну заяву від 14.04.2026, на виконання судового рішення у справі № 400/833/24 позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення в розмірі 77076,64 грн (після утримання податків і зборів – 73222,81 грн) та 9032,16 грн (після утримання податків і зборів – 8896,67 грн), усього – 86108,80 грн (після утримання податків і зборів – 82119,48 гривні).

Згідно з платіжними інструкціями від 08.05.2024 № 1481 і від 24.02.2026 № 648 відповідач виплатив позивачу зазначену індексацію в розмірі 8896,67 грн і 77222,81 грн відповідно.

З огляду на встановлені обставини суд визначає розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, із застосуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності. Суд ураховує розмір несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення – 86108,80 грн, тривалість затримки з 23.06.2021 по 26.02.2026, запроваджену з 19.07.2022 шестимісячну межу відповідальності, а також неподання відповідачем витребуваних доказів. За сукупністю цих критеріїв співмірний розмір відшкодування становить 100 відсотків несвоєчасно нарахованої індексації, тобто 86108,80 гривні.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 480/3354/19 та від 02.02.2023 у справі № 460/10582/21.

Оцінивши наявні у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному й об`єктивному дослідженні, та врахувавши наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді, а тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 22, 139, 238, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.06.2021 по 26.02.2026.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку (нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі з 26.10.2025 по 28.02.2018) за період з 23.06.2021 по 26.02.2026 в розмірі 86108 (Вісімдесят шість тисяч сто вісім) гривень 80 копійок.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

8. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

9. Повний текст рішення суду складено 30.10.2026.

Суддя В.Г.Ярощук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua