Суд: Ставищенський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №378/1280/26
Суддя: Гуртовенко Р. В.
Єдиний унікальний номер: 378/1280/26
Провадження № 1-кп/378/55/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
представника потерпілого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань селища Ставище Київської області кримінальне провадження №42026112030000340 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розкішна Ставищенського району Київської області, громадянина України, освіта вища, непрацюючого, інваліда ІІ групи, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , невійськовозобов`язаного, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України за слідуючих обставин.
Згідно ст. 1 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Відповідно ч. 1 ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга є обмеженнями прав на землю, що відрізняються між собою за порядком встановлення, розміром та режимом господарської діяльності, і які потребують нормативного закріплення як обмеження прав власності та прав користування землею. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів. Відповідно ст. 61 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, зокрема забороняється розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво. ОСОБА_5 на початку 2026 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, умисно з метою збагачення, всупереч встановленому законом порядку, а саме в порушення вимог преамбули Водного кодексу України, нехтуючи вимогами частини першої статті 58, ст. ст. 112, 116-126, 150 Земельного Кодексу України та статті 4 Водного кодексу України, згідно з якою, до земель водного фонду належать землі зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, частини першої статті 59 Земельного кодексу України, згідно якої землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 16,3 га, з якої частина земельної ділянки площею 8,18 га знаходиться в прибережній захисній смузі водного об`єкта русла річки Гнилий Тікич, відноситься до земель водного фонду та є охоронною зоною, що розташована поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером: 3224281200:04:001:0058, частково накладаючись не неї, в с. Брилівка в адміністративних межах Ставищенської селищної територіальної громади Білоцерківського району Київської області, власником якої є Ставищенська селищна рада. На вказаній земельній ділянці навесні 2026 року (точної дати під час досудового розслідування не встановлено), провів за допомогою найнятої сільськогосподарської техніки та найнятих осіб обробіток ґрунту загальною площею 16,3 га, з них в зоні прибережної захисної смуги - 8,18 га, та здійснив посів сільськогосподарської культури - сої. Внаслідок самовільного зайняття вказаної земельної ділянки площею 16,3 га Ставищенській селищній раді заподіяно майнової шкоди у розмірі 149947 гривень, з них 93458 грн. - внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 56489 грн. - внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушення нормативів і правил використання земель.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними протиправними діями, що виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронних зонах, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України.
У підготовчому судовому засіданні укладено угоду про примирення між представником потерпілого Ставищенської селищної ради - ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
Згідно вказаної угоди представник Ставищенської селищної ради, яка є потерпілою особою - ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій останнього за ч. 2 ст. 197-1 КК України, обвинувачений повністю визнав свою винуватість. Також вказаною угодою сторони погодили покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 , а саме -у виді 1 року позбавлення волі. Сторони також погоджуються на звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, та покладенням на ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарань, визначеним ст. 65 КК України. Виконання обвинуваченим своїх зобов`язань за вказаною угодою є реальним.
Заслухавши думку прокурора, представника потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_5 , які просять суд затвердити угоду про примирення, перевіривши дану угоду, матеріали кримінального провадження, з`ясувавши у обвинуваченого, що він розуміє викладені у ч. 5 ст. 474 КПК України обставини щодо його прав, наслідків укладення та затвердження угоди, характеру обвинувачення, виду покарання, а також інших заходів, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, які йому були детально роз`яснені судом, роз`яснивши і з`ясувавши у потерпілого, а також переконавшись, що останній цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, - суд вважає, що укладення угоди є добровільним, угода повністю відповідає вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України та може бути затверджена судом. Кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 197-1 КК України відноситься до нетяжких злочинів, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, виконання угоди обвинуваченим є можливим.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Виходячи з викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного ОСОБА_5 , який визнає свою вину повністю, по місцю проживання характеризуються задовільно, є інвалідом ІІ групи, раніше не судимого та з урахуванням обставин, що пом`якшують йому покарання, суд дійшов висновку про можливість затвердження вищевказаної угоди про примирення і про призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання у виді 1 року позбавлення волі із застосуванням умов ст. 75 КК України, зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, бо саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 475 КПК України, суд –
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про примирення від 30 вересня 2026 року в кримінальному провадженні № 42026112030000340 між представником Ставищенської селищної ради - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі із застосуванням умов ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік; на підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua