Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №372/5664/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/5664/25

Провадження 2-342/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Висоцької Г.В., за участю секретаря судового засідання – Куник О.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Шипілова О.В., відповідача – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

30 вересня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 липня 2010 року. Шлюб розірвано рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року у справі № 760/21659/21. Домовленості щодо поділу спільного майна сторони не досягли. За твердженням позивача, у період шлюбу сторони набули: автомобіль Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , придбаний 01 жовтня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу № 532, ринкова вартість якого згідно з висновком експерта ТОВ «Незалежна судова експертиза «Лекс-Анте» № 20/08/25/1-АВ від 01 вересня 2025 року становить 478 490 грн; житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3223110100:01:077:0041, за адресою: АДРЕСА_1 , придбані за договорами купівлі-продажу від 15 липня 2011 року; на місці придбаного будинку площею 32,4 кв.м сторони під час шлюбу збудували новий житловий будинок загальною площею 119,6 кв.м, житловою площею 52,3 кв.м; ринкова вартість домоволодіння згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 03 вересня 2025 року становить 2 390 072 грн; земельну ділянку площею 0,02 га, кадастровий номер 3223110100:01:077:0042, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, за тією ж адресою, придбану за договором купівлі-продажу від 15 липня 2011 року, ринкова вартість якої згідно з висновком ФОП ОСОБА_3 від 03 вересня 2025 року становить 74 796 грн; майнові права за попереднім договором купівлі-продажу квартири, укладеним відповідачем з ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», за яким сплачено 1 743 708,25 грн; з посиланням на рішення Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/25370/23 позивач стверджувала, що цей договір укладено 21 грудня 2021 року, тобто в період шлюбу.

Позивач просила:припинити її право на частку в автомобілі Honda CR-V та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки в сумі 239 245 грн, а в разі відсутності підстав для присудження компенсації – виділити їй 1/2 частку автомобіля;припинити її право на частку в житловому будинку та земельних ділянках і стягнути з відповідача компенсацію вартості 1/2 частки в загальній сумі 1 232 434 грн, а в разі відсутності підстав для присудження компенсації – виділити їй 1/2 частку цього нерухомого майна;стягнути з відповідача компенсацію 1/2 сум, сплачених за попереднім договором купівлі-продажу квартири, в розмірі 871 854,12 грн;стягнути з відповідача судові витрати.

У відповіді на відзив позивач заперечувала проти доводів відповідача, зазначала, що відповідач фактично визнав спільність автомобіля та нерухомого майна, а спір між сторонами стосується лише вартості. Вказувала, що відповідач не подав власної оцінки майна. Щодо коштів, сплачених за попереднім договором, стверджувала, що вони походять зі спільних коштів подружжя, накопичених до припинення шлюбних відносин, та посилалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц щодо правового режиму доходів фізичної особи-підприємця.

Стислий виклад позиції відповідача

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач визнав, що автомобіль Honda CR-V, житловий будинок із земельною ділянкою площею 0,1 га набуті сторонами в період шлюбу. Він не заперечував права позивача на 1/2 частку в цьому майні та визнав, що новий будинок площею 119,6 кв.м збудовано на місці старого, а з вересня 2021 року будівельні роботи не проводились.

Відповідач заперечував проти визначеної позивачем вартості майна. Щодо автомобіля зазначав, що висновок експерта № 20/08/25/1-АВ складено без огляду транспортного засобу, на підставі довідкових даних про середню ціну технічно справного автомобіля, без урахування його фактичного стану, пробігу та дорожньо-транспортних пригод 2011, 2012 та 2017 років. Посилався на постанову Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 349/487/21. Водночас запропонував виплатити позивачу компенсацію за її 1/2 частку автомобіля в розмірі 178 500 грн, визначивши вартість автомобіля в 357 000 грн.

Щодо домоволодіння та земельної ділянки площею 0,02 га відповідач вказував на відсутність інженерних комунікацій, під`їзної дороги та методологічні недоліки висновків ФОП ОСОБА_3 .

Щодо майнових прав на квартиру відповідач зазначав, що попередній договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. 17 лютого 2023 року за реєстровим № 147, тобто після розірвання шлюбу, а оплату здійснено в лютому 2023 року за рахунок його особистих коштів, отриманих від підприємницької діяльності після розірвання шлюбу. Дата 21 грудня 2021 року, на думку відповідача, є помилкою у відзиві ПрАТ «ХК «Київміськбуд» у справі № 760/25370/23.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав свою позицію.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Під час підготовчого провадження судом задоволено клопотання сторін про виклик для допиту експерта та свідків, а також про витребування доказів. Ухвалою суду від 11 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У ході судового розгляду позивач та її представник щодо житлового будинку та земельних ділянок просили визнати за позивачем право власності на 1/2 частку цього майна. Позивач визнала, що попередній договір купівлі-продажу квартири укладено після розірвання шлюбу. В іншій частині позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 липня 2010 року (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис № 609). Шлюб розірвано рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року у справі № 760/21659/21.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 жовтня 2010 року, тобто в період шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу № 532 сторони набули автомобіль Honda CR-V, VIN НОМЕР_2 , об`єм двигуна 2354 куб.см, державний номерний знак НОМЕР_1 . Автомобіль перебуває у володінні та користуванні відповідача, що сторони не заперечували.

15 липня 2011 року за договорами купівлі-продажу, посвідченими приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П. за реєстровими № 1598 та № 1601, сторони набули житловий будинок загальною площею 32,4 кв.м та земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3223110100:01:077:0041, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Того ж дня за договором купівлі-продажу, посвідченим тим самим нотаріусом за реєстровим № 1607, набуто земельну ділянку площею 0,02 га, кадастровий номер 3223110100:01:077:0042, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, за тією ж адресою.

У період шлюбу на місці придбаного будинку сторони збудували новий житловий будинок загальною площею 119,6 кв.м, житловою площею 52,3 кв.м. Будівельні роботи завершено до вересня 2021 року. Об`єкт прийнято в експлуатацію на підставі декларації про готовність до експлуатації від 07 серпня 2023 року, право власності зареєстровано за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27305641. Відповідач ці обставини визнав.

Попередній договір купівлі-продажу квартири між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. 17 лютого 2023 року за реєстровим № 147. Оплату за ним відповідач здійснив 21–22 лютого 2023 року платежами на суми 700 000 грн, 325 755,65 грн, 1 000 грн та 398 999,98 грн. Ці обставини підтверджуються документами, отриманими від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. та ПрАТ «ХК «Київміськбуд», а також платіжними документами. Після їх отримання позивач погодилася з позицією відповідача щодо дати укладення договору.

Сторони не досягли згоди щодо вартості спільного майна. Вартість автомобіля визначено висновком експерта ТОВ «Незалежна судова експертиза «Лекс-Анте» № 20/08/25/1-АВ від 01 вересня 2025 року в розмірі 478 490 грн. Іншого висновку експерта чи звіту про оцінку автомобіля відповідач суду не подав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною першою статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічне правило містить частина друга статті 372 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

За змістом статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а за недосягнення згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11).

Згідно з частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Щодо житлового будинку та земельних ділянок

Відповідач визнав, що житловий будинок і земельна ділянка площею 0,1 га набуті в період шлюбу, новий будинок площею 119,6 кв.м збудовано сторонами на місці придбаного до вересня 2021 року, і не заперечував права позивача на 1/2 частку в цьому майні. Ці обставини в силу частини першої статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Земельна ділянка площею 0,02 га, кадастровий номер 3223110100:01:077:0042, набута 15 липня 2011 року за договором купівлі-продажу, тобто в період шлюбу. Відповідач заперечував лише проти її вартості, а презумпцію спільності цього майна не спростовував.

Та обставина, що житловий будинок прийнято в експлуатацію та право власності на нього зареєстровано після розірвання шлюбу, не змінює правового режиму об`єкта. Будівництво завершено в період шлюбу за спільні кошти сторін, що відповідач визнав, а державна реєстрація лише засвідчує право, яке виникло у сторін як у співвласників.

Позовні вимоги щодо нерухомого майна позивач сформулювала як альтернативні: стягнення компенсації вартості її частки, а в разі відсутності підстав для цього – визнання за нею права власності на 1/2 частку. Під час розгляду справи, зокрема в судовому засіданні 22 жовтня 2026 року, позивач неодноразово заявляла, що вимогу про стягнення компенсації не підтримує, і просила визнати за нею право власності на 1/2 частку майна. Вона пояснила, що подані нею висновки суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 замовлені для визначення ціни позову та розміру судового збору, а не для визначення розміру компенсації.

Крім того, суд враховує, що відповідач згоди на виплату компенсації за нерухоме майно не надав. Право співвласника на компенсацію вартості частки без згоди інших співвласників за статтею 364 ЦК України виникає, якщо його частка не може бути виділена в натурі. Доказів того, що частка позивача в житловому будинку та земельних ділянках не може бути визначена та виділена, матеріали справи не містять. Отже, умова, за якої позивач просила застосувати альтернативний спосіб поділу, настала.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За таких обставин суд вирішує спір щодо нерухомого майна в межах вимоги, яку підтримує позивач. Оскільки суд задовольняє ту з альтернативних вимог, яку підтримує позивач, вимога про стягнення компенсації окремому вирішенню не підлягає. Позивач, як співвласниця майна, не позбавлена права в майбутньому звернутися з вимогами, передбаченими статтями 364, 367 ЦК України.

За таких обставин суд вважає за необхідне в порядку поділу майна подружжя визнати за кожною зі сторін право власності на 1/2 частку житлового будинку загальною площею 119,6 кв.м, земельної ділянки площею 0,1 га та земельної ділянки площею 0,02 га.

Оскільки вимога про компенсацію за це майно позивачем не підтримується, доводи відповідача про завищення вартості домоволодіння та земельної ділянки у висновках ФОП ОСОБА_3 на результат вирішення спору в цій частині не впливають і додаткової оцінки не потребують.

Щодо майнових прав за попереднім договором купівлі-продажу квартири

Презумпція спільності, встановлена статтею 60 СК України, поширюється лише на майно, набуте за час шлюбу. Майно, набуте після розірвання шлюбу, не є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя, якщо не доведено, що воно набуте за рахунок спільних коштів подружжя. Обов`язок доведення цієї обставини покладається на того, хто на неї посилається.

Судом встановлено, що попередній договір купівлі-продажу квартири між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 посвідчено 17 лютого 2023 року за реєстровим № 147, а оплату за ним здійснено 21–22 лютого 2023 року, тобто через чотири місяці після розірвання шлюбу.

Посилання позивача в позовній заяві на дату 21 грудня 2021 року ґрунтувалося на рішенні Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/25370/23, в якому ця дата наведена при викладенні позиції ПрАТ «ХК «Київміськбуд», а не як обставина, встановлена судом. Документи, отримані від нотаріуса, який посвідчив договір, та від забудовника, підтверджують, що договір укладено 17 лютого 2023 року за реєстровим № 147. Після їх отримання позивач погодилася з позицією відповідача щодо цих обставин, а тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

Доводи, викладені у відповіді на відзив, про те, що оплата за договором здійснена за рахунок спільних коштів, накопичених до припинення шлюбних відносин, позивач після отримання відомостей про дату укладення договору не підтримувала. Доказів використання спільних коштів подружжя для оплати за договором матеріали справи не містять.

За таких обставин у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

З огляду на те, що всі спірні об`єкти набуто або до 25 серпня 2021 року, або після 06 жовтня 2022 року, встановлення дати фактичного припинення шлюбних відносин сторін на вирішення спору не впливає. Відповідач із зустрічним позовом не звертався, а викладені у відзиві прохання встановити таку дату та визнати висновки оцінки «недійсними» є запереченнями проти позову і самостійними вимогами, які підлягають вирішенню в резолютивній частині, не є.

За клопотанням відповідача в судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Їхні показання стосуються обставин сімейного життя сторін і часу припинення їхніх фактичних шлюбних відносин. Оскільки ці обставини на вирішення спору не впливають, а відомостей про час, підстави набуття та вартість спірного майна показання свідків не містять, суд відповідно до статті 77 ЦПК України не бере їх до уваги як неналежні докази.

Щодо автомобіля Honda CR-V

Автомобіль набуто в період шлюбу, що відповідач визнав. Він є неподільною річчю та перебуває у володінні відповідача. Позивач проживає за кордоном і ним не користується.

Позивач заявила вимогу про стягнення компенсації вартості своєї частки на підставі статті 364 ЦК України. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 760/789/19, у спорі, в якому позивач просить припинити своє право на частку з отриманням компенсації, попереднє внесення коштів на депозитний рахунок суду не вимагається, а згода відповідача на виплату компенсації не є обов`язковою.

Крім того, відповідач сам запропонував виплатити позивачу компенсацію за її 1/2 частку автомобіля, тобто не заперечував проти способу поділу, а заперечував лише проти розміру компенсації.

Визначаючи вартість автомобіля, суд виходить з такого.

Позивач надала висновок експерта ТОВ «Незалежна судова експертиза «Лекс-Анте» № 20/08/25/1-АВ від 01 вересня 2025 року, згідно з яким середня ринкова вартість автомобіля становить 478 490 грн. Висновок складено експертом ОСОБА_7 , який має свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1399. У висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тобто він відповідає вимогам частини сьомої статті 102 та статті 106 ЦПК України.

Експерт ОСОБА_7 був допитаний у судовому засіданні після попередження про кримінальну відповідальність. Він підтвердив, що вартість визначено без огляду автомобіля, і пояснив, що огляд та врахування аварійної історії могли б вплинути на оцінку.

Оцінюючи ці пояснення, суд зважає на те, що експерт лише припустив можливість такого впливу. Він не стверджував, що вартість автомобіля є нижчою, і не визначив, у якому напрямі та розмірі вона могла б змінитися. Встановити це можна було лише шляхом проведення судової експертизи з оглядом автомобіля, який перебуває у володінні відповідача. Відповідач від клопотання про призначення такої експертизи відмовився. Припущення про можливу іншу вартість не спростовує визначеної експертом вартості, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідач, заперечуючи проти цієї вартості, жодного іншого висновку експерта чи звіту про оцінку автомобіля не надав. У підготовчому судовому засіданні 02 грудня 2025 року (12 хв 54 с технічного запису) він відмовився від клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, викладеного у відзиві, пояснивши, що недоліки висновку мала б усувати позивач, зокрема звернувшись до нього для забезпечення огляду автомобіля експертом.

Такі доводи суд відхиляє. Позивач виконала свій процесуальний обов`язок і подала доказ вартості спірного майна. Обставини, на які посилається відповідач (незадовільний технічний стан автомобіля, наслідки дорожньо-транспортних пригод), є підставою його заперечень, а тому згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України їх доведення покладається саме на відповідача.

Автомобіль увесь час перебуває у володінні відповідача, тоді як позивач проживає за кордоном. Отже, саме відповідач мав реальну можливість забезпечити огляд автомобіля експертом, подати власний висновок або підтримати клопотання про призначення судової експертизи. Відмовившись від цього, відповідач відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням ним процесуальних дій. Запропонована відповідачем вартість 357 000 грн будь-яким доказом не підтверджена.

Надані відповідачем докази стосуються дорожньо-транспортних пригод 2011, 2012 та 2017 років, після яких автомобіль було відремонтовано за рахунок страхових виплат. Ці докази не містять даних про поточний технічний стан автомобіля та не дають змоги визначити, чи впливають давні відновлені пошкодження на його вартість станом на час розгляду справи і в якому розмірі. Твердження відповідача про зниження вартості на 20–40 % не ґрунтується на жодному доказі.

Верховний Суд у постанові від 06 березня 2025 року у справі № 760/25662/21 (провадження № 61-11185св23) погодився з визначенням вартості автомобіля для стягнення компенсації навіть на підставі даних сайту auto.ria.com, оскільки інша сторона доказів іншої вартості не надала і клопотання про призначення експертизи не заявила. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 619/3759/17.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Висновок експерта № 20/08/25/1-АВ є єдиним належним доказом вартості автомобіля, і його відомості відповідачем не спростовані. Ризик ненадання доказів на підтвердження власних заперечень несе відповідач (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація вартості 1/2 частки автомобіля в розмірі 239 245 грн з припиненням права позивача на частку в цьому майні та визнанням за відповідачем права власності на автомобіль.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 2 343 533,12 грн. Задоволено вимоги на загальну суму 1 471 679 грн (компенсація за автомобіль – 239 245 грн; визнання права власності на 1/2 частку нерухомого майна вартістю 1 232 434 грн), що становить 62,8 % від ціни позову. У задоволенні вимоги на суму 871 854,12 грн відмовлено.

Позивач сплатила судовий збір у загальному розмірі 12 112 грн (9 084 грн при поданні позову та 3 028 грн доплати). Пропорційно розміру задоволених вимог з відповідача підлягає стягненню 7 606,03 грн.

Позивач заявила витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 695 грн, підтверджені договором про надання правничої допомоги № 848 від 09 квітня 2025 року, протоколом № 2 від 04 вересня 2025 року та актом виконаних робіт до договору від 20 вересня 2025 року, складеним з адвокатом Шипіловим О.В., на суму 22 695 грн. Пропорційно розміру задоволених вимог з відповідача підлягає стягненню 14 251,88 грн.

Витрати позивача на проведення експертизи автомобіля в розмірі 3 600 грн та на оцінку нерухомого майна в розмірі 5 000 грн підтверджені договорами, рахунками, актами наданих послуг та банківськими квитанціями про їх оплату. Ці витрати пов`язані з розглядом справи (пункт 2 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Кожна з оцінок стосується окремої позовної вимоги, і обидві ці вимоги задоволено в повному обсязі. Висновок щодо вартості автомобіля покладено в основу рішення, а оцінка нерухомого майна була необхідна для визначення ціни позову, яку позивач зобов`язана зазначити відповідно до статті 176 ЦПК України. Тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача повністю, у розмірі 8 600 грн.

Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 457,91 грн судових витрат.

Керуючись статтями 12, 13, 76–82, 89, 141, 259, 263–265, 268, 354 ЦПК України, статтями 60, 68–71 СК України, статтями 364, 368, 372 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації задовольнити частково.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частку: житлового будинку загальною площею 119,6 кв.м, житловою площею 52,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27305641; земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 3223110100:01:077:0041, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за тією ж адресою; земельної ділянки площею 0,02 га, кадастровий номер 3223110100:01:077:0042, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, за тією ж адресою.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на 1/2 частку: житлового будинку загальною площею 119,6 кв.м, житловою площею 52,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27305641; земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 3223110100:01:077:0041; земельної ділянки площею 0,02 га, кадастровий номер 3223110100:01:077:0042.

Припинити право ОСОБА_1 на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль Honda CR-V, VIN НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , та визнати право власності на цей автомобіль за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля Honda CR-V, VIN НОМЕР_2 , у розмірі 239 245 (двісті тридцять дев`ять тисяч двісті сорок п`ять) грн.

У задоволенні позову в частині стягнення компенсації 1/2 частини коштів, сплачених за попереднім договором купівлі-продажу квартири, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 30 457,91 грн, з яких 7 606,03 грн – судовий збір, 14 251,88 грн – витрати на професійну правничу допомогу, 8 600 грн – витрати на оцінку майна.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Суддя Г.В. Висоцька