Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №369/10954/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10954/26

Провадження № 2-о/369/533/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документа, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документа, заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Заява обґрунтована тим, що 06 травня 2026 року заявниця звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, надавши необхідні документи, зокрема посвідчення громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 14 травня 2026 року № 104650026682 заявниці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підставою для відмови стало те, що в посвідченні громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, прізвище заявниці російською мовою зазначено як « ОСОБА_2 », що, на думку органу Пенсійного фонду України, не відповідає паспортним даним заявниці. Заявниця зазначає, що посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3), видане 22 квітня 1993 року Житомирською обласною державною адміністрацією, належить саме їй — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому вказує, що у зазначеному посвідченні в графі «По-батькові» міститься запис « ОСОБА_3 », тоді як у паспорті громадянина України її по батькові зазначено « ОСОБА_4 », а російською мовою — « ОСОБА_5 ». На переконання заявниці, вказані розбіжності виникли внаслідок допущених під час оформлення документів помилок та особливостей написання власних назв українською і російською мовами. На підтвердження належності їй зазначеного посвідчення заявниця посилається на трудову книжку серії НОМЕР_2 , видану 15 серпня 1990 року на прізвище ОСОБА_6 , яка містить відмітку про зміну прізвища на ОСОБА_7 у зв`язку з укладенням шлюбу; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 07 квітня 1999 року Коростишівським РВ УМВС України в Житомирській області; витяг з реєстру територіальної громади; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про народження; довідку Олевської міської ради Житомирської області від 16 квітня 2026 року № 88, а також інші документи. На підтвердження неможливості виправлення допущених помилок у позасудовому порядку заявниця посилається на лист Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної (військової) адміністрації від 26 травня 2026 року № 07 Д-673, відповідно до якого копії документів, у яких не створювалися оригінали, не засвідчуються, у зв`язку з чим заявниця вважає неможливим внесення відповідних змін до раніше виданого посвідчення. На думку заявниці, надані нею документи в сукупності підтверджують, що посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3), видане 22 квітня 1993 року Житомирською обласною державною адміністрацією, належить саме ОСОБА_1 , незважаючи на розбіжності в написанні її персональних даних. Заявниця зазначає, що встановлення факту належності їй вказаного посвідчення має юридичне значення, оскільки необхідне для підтвердження статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, та реалізації права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також заявниця зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області визначено заінтересованою особою, оскільки саме цим органом прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, а Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області — оскільки заявниця зареєстрована та проживає на території Київської області і зазначений орган здійснюватиме відповідне пенсійне забезпечення. Посилаючись на викладені обставини та положення статей 293, 315 ЦПК України, заявниця просить суд встановити факт належності їй посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3) громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, виданого 22 квітня 1993 року Житомирською обласною державною адміністрацією, у якому в графі «По-батькові» зазначено « ОСОБА_3 », а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Коростишівським РВ УМВС України в Житомирській області 07 квітня 1999 року, РНОКПП НОМЕР_5 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2026 року справа прийнята до провадження, призначене проведення судового засідання.

В судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представник — адвокат Янчик Маріанна Іванівна — не з`явилися. Від представника заявниці надійшла заява від 05 жовтня 2026 року про розгляд справи за відсутності заявниці та її представника. У поданій заяві представник зазначила, що заявниця підтримує заявлені вимоги в повному обсязі, просить розглянути справу без їхньої участі та задовольнити заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Представник заінтересованої особи — Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у судове засідання не з`явився. Від представника управління Алли Маслій надійшла заява про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи. У зазначеній заяві представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомила, що управління ознайомилося зі змістом заяви ОСОБА_1 та не заперечує щодо заявлених вимог. Просила провести розгляд справи без участі представника управління та направити копію судового рішення на адресу управління.

Представник заінтересованої особи — Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності їй посвідчення громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_1 , категорії 3, виданого 22 квітня 1993 року Житомирською обласною державною адміністрацією.

На підтвердження обставин, викладених у заяві, заявницею надано письмові докази.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 07 квітня 1999 року Коростишівським РВ УМВС України в Житомирській області, його власником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Зольня Олевського району Житомирської області. На другій сторінці паспорта відомості про особу зазначені російською мовою: « ОСОБА_8 ».

Відповідно до копії картки фізичної особи — платника податків, виданої Коростишівською МДПІ 11 листопада 2003 року, ОСОБА_1 присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Із витягу з реєстру територіальної громади № 2026/008691911, сформованого 28 травня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована з 01 лютого 2005 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Зольня Олевського району Житомирської області. У свідоцтві батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Свідоцтво містить відомості про актовий запис № 12.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , ОСОБА_9 24.02.1990 року уклала шлюб із ОСОБА_12 . Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 15 серпня 1990 року, її власницею зазначена ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На титульному аркуші трудової книжки міститься запис про зміну прізвища « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » на підставі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 . Трудова книжка також містить записи про трудову діяльність її власниці, переведення на іншу роботу та звільнення із зазначенням відповідних дат і підстав внесення записів.

Із копії диплома НОМЕР_7 , виданого 28 червня 1990 року, вбачається, що ОСОБА_9 закінчила Коростишівське педагогічне училище за відповідною спеціальністю та їй присвоєно кваліфікацію, зазначену в дипломі.

До матеріалів справи також долучено копію виписки з табеля обліку успішності Коростишівського педагогічного училища, оформленої на ім`я ОСОБА_9 , яка містить відомості про результати навчання, оцінки з навчальних дисциплін та державних іспитів.

Згідно з копією посвідчення громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_1 , категорії 3, виданого 22 квітня 1993 року Житомирською обласною державною адміністрацією, у ньому зазначені прізвище « ОСОБА_7 », ім`я « ОСОБА_13 », а у графі «По батькові» — « ОСОБА_3 ». Посвідчення містить фотокартку власниці, її підпис, дату видачі, найменування органу, який його видав, та відповідні реквізити.

Відповідно до копії довідки № 411-3, виданої Олевською районною державною адміністрацією Житомирської області за формою додатка № 6 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідку оформлено на ім`я ОСОБА_8 , 1971 року народження. У довідці зазначено про проживання в зоні гарантованого добровільного відселення в селі Зольня Олевського району Житомирської області протягом 1986–1992 років. У тексті документа вказано, що довідка є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 3.

Згідно з довідкою Олевської міської ради Житомирської області Зольнянського старостинського округу від 16 квітня 2026 року № 88, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період із 26 квітня 1986 року по 30 квітня 1990 року була зареєстрована та фактично проживала в селі Зольня Коростенського району Житомирської області.

У довідці зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 село Зольня колишнього Олевського району належить до III зони добровільного (гарантованого) відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Також зазначено, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX територія ліквідованого Олевського району увійшла до складу Коростенського району Житомирської області. Підставою для видачі довідки вказано погосподарську книгу № 1а села Зольня за 1986–1990 роки, особовий рахунок № НОМЕР_8 .

Із листа Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної (військової) адміністрації від 26 травня 2026 року № 07 Д-673, адресованого ОСОБА_14 , вбачається, що за результатами розгляду її звернення Департаментом надіслано копію довідки № 411-3, виданої Олевською районною державною адміністрацією, на підставі якої заявниця отримала посвідчення громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3, серії НОМЕР_1 від 22 квітня 1993 року.

У зазначеному листі повідомлено, що додана копія довідки не засвідчена Департаментом, оскільки відповідно до пункту 70 Типової інструкції з діловодства, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, установа може засвідчувати копії лише тих документів, які створюються в ній.

Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14 травня 2026 року № 104650026682 про відмову в призначенні пенсії, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06 травня 2026 року звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, надавши трудову книжку, посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, довідку про місце проживання та паспорт.

У рішенні зазначено, що тривалість проживання заявниці в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить 4 роки 5 днів, а загальний страховий стаж — 36 років 5 місяців 24 дні. За результатами розгляду поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області встановлено, що в посвідченні потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи прізвище заявниці російською мовою зазначено як « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_7 ». У зв`язку з цим рішенням від 14 травня 2026 року № 104650026682 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 із прізвищем, що відповідає паспортним даним. У рішенні також зазначено, що після дооформлення та надходження у тримісячний строк прийнятих і поданих додаткових документів рішення буде переглянуто щодо визначення права на пенсійне забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті.

За змістом частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до пункту 12 зазначеної постанови при розгляді справ про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, прізвище, ім`я, по батькові якої, зазначені в документі, не збігаються з відповідними відомостями у паспорті або свідоцтві про народження, суд повинен з`ясувати належність такого документа заявникові та можливість внесення відповідних виправлень органом, який його видав.

Отже, предметом доказування у цій справі є факт належності заявниці конкретного правовстановлюючого документа, наявність розбіжностей у зазначених у ньому персональних даних, юридичне значення встановлення цього факту та неможливість усунення відповідних розбіжностей у позасудовому порядку.

Як убачається з матеріалів справи, заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду у зв`язку з наявністю розбіжностей у написанні її персональних даних у посвідченні громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3, серії НОМЕР_1 , виданому 22 квітня 1993 року Житомирською обласною державною адміністрацією, та документах, що посвідчують її особу.

З наданої копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , свідоцтва про народження, свідоцтва про укладення шлюбу, трудової книжки, диплома та інших письмових доказів убачається послідовність зміни прізвища заявниці з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » у зв`язку з укладенням шлюбу, а також відповідність її імені, по батькові, дати народження та інших персональних відомостей.

Зокрема, свідоцтвом про народження підтверджується, що заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Зольня Олевського району Житомирської області та до укладення шлюбу мала прізвище « ОСОБА_6 ». Свідоцтвом про укладення шлюбу підтверджується зміна прізвища заявниці на « ОСОБА_7 ». Відомості про відповідну зміну прізвища також відображені у трудовій книжці заявниці.

Таким чином, надані документи підтверджують зв`язок між персональними даними заявниці, зазначеними в документах, виданих до та після укладення шлюбу.

Крім того, довідкою Олевської міської ради Житомирської області Зольнянського старостинського округу від 16 квітня 2026 року № 88 підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період із 26 квітня 1986 року по 30 квітня 1990 року була зареєстрована та фактично проживала в селі Зольня Житомирської області, яке належало до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Вказані відомості узгоджуються зі змістом довідки № 411-3, виданої Олевською районною державною адміністрацією, яка містить інформацію про проживання особи, зазначеної в ній як ОСОБА_8 , 1971 року народження, у відповідній зоні радіоактивного забруднення протягом 1986–1992 років.

Суд враховує, що довідка № 411-3 безпосередньо пов`язана з оформленням спірного посвідчення, оскільки відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної (військової) адміністрації від 26 травня 2026 року № 07 Д-673 саме на підставі цієї довідки було видано посвідчення громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3, серії НОМЕР_1 від 22 квітня 1993 року.

При цьому Департамент у зазначеному листі прямо пов`язав довідку № 411-3 із посвідченням, виданим заявниці, та надіслав її копію у відповідь на звернення ОСОБА_1 .

Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення справи, оскільки підтверджують не лише збіг персональних відомостей заявниці з відомостями в документах, що стали підставою для видачі посвідчення, а й документальний зв`язок між довідкою про проживання на забрудненій території та безпосередньо спірним посвідченням.

Оцінюючи розбіжності в написанні прізвища та по батькові заявниці, суд виходить із того, що такі розбіжності самі по собі не спростовують належності їй відповідного документа, якщо інші встановлені обставини та сукупність доказів дозволяють ідентифікувати особу, якій цей документ було видано.

У даному випадку відомості щодо імені заявниці, року її народження, попереднього прізвища, зміни прізвища у зв`язку з укладенням шлюбу, місця її народження та проживання на території, що зазнала радіоактивного забруднення, узгоджуються між собою та підтверджуються кількома незалежними письмовими документами.

Суд бере до уваги також те, що спірне посвідчення містить фотокартку його власниці, дату видачі, серію та номер, найменування органу, який його видав, і відомості, які співвідносяться з іншими дослідженими документами.

Наведене в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що розбіжності у написанні персональних даних у спірному посвідченні не змінюють факту його належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд також враховує, що необхідність встановлення зазначеного юридичного факту обумовлена реалізацією заявницею права на пенсійне забезпечення.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, за наявності передбачених законом умов може бути встановлено зменшення пенсійного віку.

Як убачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14 травня 2026 року № 104650026682, заявниця звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до зазначеного Закону. Однак за результатами розгляду поданих документів їй було відмовлено у призначенні пенсії, зокрема у зв`язку з розбіжністю у написанні прізвища в посвідченні потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та паспорті громадянина України.

Таким чином, наявність розбіжностей у персональних даних спірного посвідчення стала перешкодою для використання заявницею цього документа під час вирішення питання про призначення пенсії.

Встановлення факту належності посвідчення має для заявниці юридичне значення, оскільки створює умови для підтвердження належності їй документа, необхідного для реалізації права на пенсійне забезпечення.

При цьому суд враховує, що посвідчення громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, є документом, який підтверджує відповідний статус особи та використовується для реалізації передбачених законодавством прав і соціальних гарантій, а тому встановлення факту його належності особі відповідає правовій природі справ, передбачених пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтями 77–80 ЦПК України докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані письмові докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд вважає, що вони є взаємопов`язаними, послідовними та такими, що підтверджують обставини, на які посилається заявниця.

Будь-яких доказів, які б спростовували належність заявниці спірного посвідчення, матеріали справи не містять.

Відтак, сукупність досліджених письмових доказів дає підстави для висновку, що вказане посвідчення належить саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини справи, взаємний зв`язок та сукупність досліджених доказів, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Таким чином, заява підлягає задоволенню, а факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3, серії НОМЕР_1 , виданого 22 квітня 1993 року Житомирською обласною державною адміністрацією, — встановленню.

Керуючись статтями 12, 13, 76–82, 89, 133, 137, 141, 259, 263–265, 268, 273, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 07 квітня 1999 року Коростишівським РВ УМВС України в Житомирській області, посвідчення громадянки, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3, серії НОМЕР_1 , виданого 22 квітня 1993 року Житомирською обласною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_8 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

30.10.2026 року