Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №369/19122/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19122/25

Провадження № 2/369/6809/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Чехун Юлії Віталіївни звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13260,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 вересня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферту) № 09.09.2024-100000779, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 98 днів, із кінцевою датою повернення 15 грудня 2024 року. Позивач вказує, що умовами договору передбачено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % на день протягом перших чотирьох чергових періодів користування кредитом та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % на день протягом наступних періодів. Крім того, договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 300,00 грн, комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 300,00 грн у кожному з трьох визначених договором періодів, а також неустойку за порушення виконання зобов`язань. За твердженням позивача, кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону відповідача. При цьому ідентифікацію позичальника здійснено за допомогою системи BankID Національного банку України. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши 09 вересня 2024 року відповідачу кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн на зазначений ним картковий рахунок, що, за твердженням позивача, підтверджується відповідною квитанцією про перерахування коштів. Водночас відповідач, як стверджує позивач, належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасного та повного повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших передбачених договором платежів не здійснив. Позивач також зазначає, що 29 вересня 2024 року відповідач здійснив часткову сплату за кредитним договором у розмірі 1 560,00 грн, яку було враховано під час визначення розміру заборгованості. На думку позивача, здійснення такого платежу свідчить про визнання відповідачем наявності боргових зобов`язань. Унаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, за розрахунком позивача, утворилася заборгованість у загальному розмірі 13 260,00 грн, яка складається з: 6 000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту; 3 780,00 грн — заборгованість за процентами; 900,00 грн — заборгованість за додатковою комісією; 2580,00 грн — неустойка за порушення виконання договірних зобов`язань. У зв`язку з викладеним ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів і просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 09.09.2024-100000779 від 09 вересня 2024 року в загальному розмірі 13 260,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року справа прийнята до провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 березня 2026 року суд перейшов до розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначив судове засідання.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду письмове клопотання, в якому просив розглянути справу за відсутності представника, вимоги позову підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надіслав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, посилаючись на перебування на лікарняному та неможливість взяти участь у судовому засіданні. У поданій заяві просив розглянути справу без його участі, підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн, однак не погоджується з розміром заявленої до стягнення заборгованості в частині нарахованих процентів, штрафних санкцій та інших платежів, вважаючи їх надмірними й неспівмірними із сумою отриманого кредиту. На обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на положення статей 3, 509, 551 ЦК України, принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також положення Закону України «Про споживче кредитування». Зазначав, що розмір нарахованих платежів суттєво перевищує суму отриманого кредиту, а його матеріальне становище є складним. У зв`язку з викладеним відповідач просив суд перевірити правомірність та обґрунтованість розрахунку заборгованості, зменшити розмір штрафних санкцій і процентів, визначити до стягнення лише фактично отриману суму кредиту та розумні проценти, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За змістом статей 76–80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що 09 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 09.09.2024-100000779 в електронній формі.

З наданої позивачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) вбачається, що вона визначає загальні умови кредитування, порядок укладення електронного кредитного договору, права та обов`язки сторін, порядок надання і повернення кредитних коштів, нарахування процентів, комісій та відповідальність за невиконання договірних зобов`язань.

Відповідно до заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору № 09.09.2024-100000779 від 09 вересня 2024 року, позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 98 днів, із кінцевою датою повернення 15 грудня 2024 року.

У заявці зазначено реквізити електронного платіжного засобу позичальника, на який мали бути перераховані кредитні кошти, а також визначено умови їх повернення.

Як убачається з умов кредитного договору та графіка платежів, сторони погодили порядок нарахування процентів за користування кредитом, строки здійснення платежів, а також сплату комісій, передбачених договором.

Зокрема, умовами кредитування передбачено застосування процентних ставок «Стандарт» та «Економ», а також комісії за надання кредиту і комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до графіка платежів комісія за надання кредиту становить 300,00 грн, а комісія за обслуговування кредитної заборгованості передбачена в розмірі 300,00 грн у кожному з трьох відповідних платіжних періодів.

Крім того, судом досліджено відомості щодо підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

З матеріалів справи вбачається, що для підписання кредитного договору на фінансовий номер телефону позичальника було направлено одноразовий ідентифікатор Е936, який зазначено в електронних документах як засіб підтвердження волевиявлення позичальника на укладення договору.

На підтвердження ідентифікації відповідача позивачем також надано інформацію, отриману через систему BankID Національного банку України, відповідно до якої ідентифікаційні дані позичальника були отримані через АТ КБ «ПриватБанк».

Вказані відомості містять дані про позичальника, які узгоджуються з анкетними даними, зазначеними у кредитному договорі та заявці.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Згідно зі статтею 12 зазначеного Закону електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, надані позивачем відомості про застосування одноразового ідентифікатора підтверджують укладення сторонами кредитного договору в електронній формі.

Крім того, відповідач у поданому відзиві на позовну заяву прямо зазначив, що не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн.

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 246-0610 від 06 жовтня 2025 року.

Зі змісту зазначеного листа вбачається, що 09 вересня 2024 року о 11 год 30 хв 31 с через платіжний сервіс iPay.ua було успішно перераховано кошти в сумі 6 000,00 грн на платіжну картку позичальника. Призначення платежу — видача кредиту за договором № 09.09.2024-100000779.

Вказаний доказ узгоджується з умовами кредитного договору та заявкою позичальника.

Отже, суд вважає підтвердженим факт виконання позивачем зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

З наданої позивачем довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 09.09.2024-100000779 вбачається, що загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості становить 13 260,00 грн, з яких 6 000,00 грн — основна сума кредиту, 3780,00 грн — проценти за користування кредитом, 900,00 грн — комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 2 580,00 грн — неустойка.

При цьому позивач у позовній заяві зазначив, що 29 вересня 2024 року відповідачем здійснено часткову оплату за кредитним договором у розмірі 1 560,00 грн.

Позивач вказує, що зазначена оплата врахована під час формування довідки-розрахунку заборгованості та визначення суми позовних вимог.

Суд враховує, що відповідно до статті 534 ЦК України в разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі така сума погашає вимоги кредитора у встановленій законом черговості, якщо інше не визначено договором або законом.

Отже, здійснення відповідачем часткової оплати не обов`язково свідчить про зменшення саме основної суми кредиту на відповідний розмір, оскільки сплачені кошти можуть бути зараховані в рахунок інших платежів у порядку, визначеному законом та договором.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн.

Водночас відповідач не погоджувався з розміром заявленої до стягнення заборгованості в частині процентів, штрафних санкцій та інших платежів, посилаючись на їх надмірність і неспівмірність із сумою отриманого кредиту. Зазначав, що розмір нарахованих платежів суттєво перевищує суму кредиту, а його матеріальне становище є складним. На обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на положення статей 3, 509, 551 ЦК України, принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також положення Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з цим просив зменшити розмір штрафних санкцій та процентів, визначити до стягнення лише фактично отриману суму кредиту та розумні проценти, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не оспорюється.

Саме по собі посилання відповідача на складне матеріальне становище не є підставою для звільнення його від виконання зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів.

Щодо нарахованих процентів суд зазначає, що відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено платність користування кредитними коштами.

Як убачається з довідки-розрахунку, позивачем заявлено до стягнення проценти в розмірі 3 780,00 грн, нараховані за період з 09 вересня 2024 року до 15 грудня 2024 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідач не заперечує факту користування кредитними коштами, а наведені ним доводи про надмірність процентів самі по собі не свідчать про неправомірність їх нарахування.

Щодо заявленої до стягнення комісії в розмірі 900,00 грн суд зазначає, що її сплата передбачена графіком платежів та умовами кредитного договору.

Звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 09.09.2024-100000779 від 09 вересня 2024 року, зокрема неустойку в розмірі 2 580,00 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом передбачено списання кредитодавцем неустойки та інших платежів, нарахованих включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання відповідних зобов`язань.

Суд враховує, що кредитний договір № 09.09.2024-100000779 укладено 09 вересня 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Водночас позивач обґрунтовує правомірність нарахування неустойки змінами до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких передбачено особливості застосування звільнення споживачів від відповідальності залежно від дати укладення кредитного договору. На думку позивача, оскільки кредитний договір укладено після 24 січня 2024 року, вимога про стягнення неустойки є правомірною.

Однак пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану та не містить прямого обмеження щодо дати укладення відповідного кредитного договору.

Оскільки кредитний договір № 09.09.2024-100000779 укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 09 вересня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який триває, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України неустойка в розмірі 2 580 грн, нарахована позивачем за прострочення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, не підлягає стягненню з відповідача. Відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 09.09.2024-100000779 від 09 вересня 2024 року в розмірі 10 680,00 грн, з яких 6 000,00 грн — основна сума кредиту, 3 780,00 грн — проценти за користування кредитом, 900,00 грн — комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення неустойки в розмірі 2 580,00 грн слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що заявлена ціна позову становить 13 260,00 грн, а сума задоволених вимог — 10 680,00 грн, частка задоволених вимог становить 80,54 %.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 950,98 грн, виходячи з розрахунку: 2 422,40 грн ? 10 680,00 грн / 13 260,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4-5, 11-13, 19, 76-81, 89, 128, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором № 09.09.2024-100000779 від 09 вересня 2024 року в розмірі 10680 (десять тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн 99 коп.

У решті позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Лапченко О.М.

30.10.2026 року