Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/15390/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/15390/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Трускавецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області (далі - відповідач, Виконавчий комітет), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області від 23.05.2019 №89 про присвоєння адреси об`єктам нерухомості по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначає, що перебувала у шлюбі зі ОСОБА_2 , під час якого 09.02.2001 за спільні кошти подружжя придбано ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_2 (квартира АДРЕСА_3 ) по АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою, а надалі до вказаного будинку подружжям здійснено самочинну прибудову та надбудову, право спільної сумісної власності на які визнано рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 25.01.2010 у справі №2-63/10. Стверджує, що спірним рішенням №89 відповідач поділив об`єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1 - на два окремі об`єкти, залишивши адресу АДРЕСА_1 та присвоївши адресу АДРЕСА_1 , за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тоді як вона (позивачка), будучи співвласником спірного майна, із заявою про присвоєння чи зміну адреси не зверталася та згоди на такий поділ не давала. Наголошує, що майно є предметом судового спору про поділ майна подружжя (справа №2-1324-167/11, провадження у якій зупинено), а також, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення змінилася нумерація і, відповідно, реєстрація її місця проживання, що стало підставою для постановлення щодо неї незаконного судового рішення у справі №457/1497/20, згодом скасованого. Зазначає, що після прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір про зміну розміру часток у спільній частковій власності та поділу (виділу) об`єкта нерухомого майна від 04.09.2019, щодо обставин укладення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України. Вказує, що про існування оскаржуваного рішення дізналася лише після отримання відповіді на адвокатський запит 04.03.2025, а тому вважає, що строк звернення до суду не пропущено, а в разі його пропуску - наявні підстави для поновлення, оскільки вона постійно проживає за межами України. Вважаючи рішення №89 таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та порушує її законні права та інтереси, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Трускавецьку міську раду, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що позивачкою без поважних причин пропущено встановлений ст.122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки оскаржуване рішення прийняте 23.05.2019 та оприлюднене на офіційному веб-сайті Трускавецької міської ради, було відкритим і загальнодоступним, а отримання представником позивачки копії рішення на адвокатський запит 04.03.2025 не може вважатися поважною причиною пропуску строку та механізмом його продовження. Звертає увагу, що 28.11.2024 представниця позивачки у справі №457/1497/20 подала заяву про перегляд заочного рішення та посилалася на докази існування домоволодінь за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , що, на думку відповідача, свідчить про обізнаність позивачки з цими обставинами до звернення з адвокатським запитом. Зазначає, що оскаржуваним рішенням не порушено прав позивачки, оскільки поділ об`єкта нерухомого майна проведено за заявою його співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі долучених правовстановлюючих документів, технічних паспортів та висновку щодо технічної можливості поділу, а рішення про присвоєння поштової адреси об`єкта нерухомого майна не порушує майнових прав позивачки. Вказує, що станом на 24.11.2000 за даними бюро технічної інвентаризації житловий будинок АДРЕСА_1 мав загальну площу 153,7 кв.м, а його власниками були ОСОБА_6 та ОСОБА_3 по 1/2 ідеальної частини, а представниця позивачки не підтвердила проведення державної реєстрації змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після ухвалення рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 25.01.2010 у справі №2-63/10. Стверджує, що оскаржуване рішення вже виконано (проведено державну реєстрацію права власності на два окремі об`єкти), а тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом позову є не оскарження процедури прийняття рішення суб`єкта владних повноважень, а захист майнових прав та інтересів позивачки, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин та належність спору до цивільної юрисдикції. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Треті особи свою позицію щодо позову суду не повідомили, пояснень не подали.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

07.06.1997 ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_7 ) та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується відміткою органу реєстрації актів громадянського стану в паспорті громадянина України позивачки та встановлено рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 25.01.2010 у справі №2-63/10. Шлюб між ними розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції складено актовий запис №27 від 14.04.2009, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України позивачки.

Згідно з будинковою книгою для прописки громадян за місцем проживання будинку АДРЕСА_1 , станом на 23.11.2000 за даними Дрогобицького міжміського бюро технічної інвентаризації загальна площа цього будинку становила 153,7 кв.м, житлова - 56,2 кв.м, а будинкова книга перебувала у користуванні ОСОБА_6 (1/2 ідеальної частини) та ОСОБА_3 (1/2 ідеальної частини).

Перебуваючи у шлюбі, 09.02.2001 ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу частини житлового будинку разом із земельною ділянкою, посвідченим приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кенц-Березюк І.М. та зареєстрованим у реєстрі за №305, придбав у ОСОБА_6 належну продавцю на праві приватної власності 1/2 ідеальну частину житлового будинку за номером АДРЕСА_2 (квартира АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою розміром 0,0282 га, переданою для обслуговування житлового будинку. Відповідно до реєстраційного посвідчення Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 1/2 ідеальна частина житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі вказаного договору, про що 12.02.2001 зроблено запис у реєстровій книзі №2 за реєстровим №95.

З 19.06.2001 позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті громадянина України позивачки, а також відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області від 28.12.2020, наданими на запит Трускавецького міського суду Львівської області від 14.12.2020 у справі №457/1497/20.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 25.01.2010 у справі №2-63/10 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до виконавчого комітету Трускавецької міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, управління архітектури та містобудування Трускавецької міської ради, Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно позов задоволено та визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на самочинно прибудовану до будинку АДРЕСА_2 (квартира АДРЕСА_1 веранду зовнішніми розмірами 2,50 м х 6,76 м та надбудовані приміщення другого поверху, а саме: коридор (літ. 2-6) площею 10,8 кв.м, кімнату (літ. 2-7) площею 11,4 кв.м, кімнату (літ. 2-8) площею 13,8 кв.м, вбиральню (літ. 2-9) площею 10,6 кв.м та кімнату (літ. 2-10) площею 11,1 кв.м. У мотивувальній частині цього рішення суд установив, що 1/2 ідеальна частина житлового будинку АДРЕСА_2 (квартира АДРЕСА_3 ) по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0282 га, на якій він розташований, були набуті в шлюбі та належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. Представник виконавчого комітету Трускавецької міської ради під час розгляду цієї справи позовні вимоги визнав.

02.03.2011 Трускавецьким міським судом Львівської області зареєстровано цивільну справу №2-1324-167/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що підтверджується відомостями про справу, отриманими представницею позивачки 26.11.2024 з офіційної електронної адреси судової влади ІНФОРМАЦІЯ_1 У цій справі ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву від 12.04.2011 про поділ майна бувшого подружжя, у якій, зокрема, просив визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_4 . Доказів ухвалення рішення у справі №2-1324-167/11 матеріали справи не містять.

25.09.2018 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0285 га (кадастровий номер 4611500000:06:001:0003) на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ №0429, виданого 12.01.2001. 12.03.2019 приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кенц-Березюк І.М. за заявою ОСОБА_2 зареєстровано за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0282 га (кадастровий номер 4611500000:06:001:0037) на підставі дубліката договору купівлі-продажу частини житлового будинку разом із земельною ділянкою від 09.02.2001 №305, виданого взамін втраченого, та нотаріально засвідченої копії державного акта на право приватної власності на землю серії ЛВ №436, виданого 14.02.2001. Ці обставини підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.10.2018 №139654013 та від 14.03.2019 №159466895.

18.04.2019 приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д. за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 279,7 кв.м, житловою площею 131,7 кв.м, що складається з десяти житлових кімнат, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1815623646115), та зареєстровано право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку в ньому на підставі договору міни від 23.11.2000 №2665; форма власності - приватна, вид спільної власності - спільна часткова. Ці обставини підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.04.2019 №164332441.

23.04.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 складено висновок №23/04-19 щодо технічної можливості поділу об`єктів нерухомого майна, виданий співвласникам житлового будинку АДРЕСА_5 - ОСОБА_3 (1/2 ідеальної частини) та ОСОБА_2 (1/2 ідеальної частини). У висновку зазначено, що об`єкт знаходиться у спільній частковій власності на підставі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.04.2019 №164332441 та №164332391, а співвласниками погоджено поділ об`єкта з фактичним використанням житлових та допоміжних приміщень. Відповідно до цього висновку у результаті поділу утворюються два житлові будинки: власник ОСОБА_3 - загальною площею 137,1 кв.м, житловою площею 70,3 кв.м; власник ОСОБА_2 - загальною площею 142,6 кв.м, житловою площею 61,4 кв.м, до складу якого включено, зокрема, приміщення 20 (коридор площею 10,6 кв.м), 21 (кімната площею 11,4 кв.м), 22 (кімната площею 13,7 кв.м) та 23 (санвузол площею 11,1 кв.м).

23.04.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради заяву (реєстраційний номер 29004-001499491-004-24) про надання адміністративної послуги «присвоєння та зміна адреси виділеним (поділеним) об`єктам нерухомості» щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , до якої долучено копії документів про право власності на земельну ділянку та на нерухоме майно, технічного паспорта, паспорта заявника та висновок щодо технічної можливості поділу нерухомого майна. Позивачкка ОСОБА_1 із заявою про присвоєння чи зміну адреси об`єкта нерухомого майна до відповідача не зверталася, письмової згоди на подання такої заяви не надавала. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

23.05.2019 Виконавчий комітет Трускавецької міської ради Львівської області, керуючись ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положенням про порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості у місті Трускавець, затвердженим рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 21.11.2013 №200, розглянувши заяву ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 23.04.2019 «Про присвоєння та зміну адреси виділеним (поділеним) об`єктам нерухомості», технічні паспорти від 23.04.2019, висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна №23/04-19 від 23.04.2019, прийняв рішення №89 «Про присвоєння адреси об`єктам нерухомості по АДРЕСА_1 », яким вирішив: 1) залишити адресу поділеному об`єкту нерухомого майна, житловому будинку, загальною площею - 137,1 кв.м, житловою - 70,3 кв.м, АДРЕСА_1 ; 2) присвоїти адресу поділеному об`єкту нерухомого майна, житловому будинку, загальною площею - 142,6 кв.м, житловою - 61,4 кв.м, АДРЕСА_1 .

04.09.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір про зміну розміру часток у спільній частковій власності та поділу (виділу) об`єкта нерухомості, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області Кіселичник І.М. за №899. На підставі цього договору 04.09.2019 приватним нотаріусом Кіселичник І.М. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 137,1 кв.м, житловою площею 70,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1907206046115), та право власності ОСОБА_2 на житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 142,6 кв.м, житловою площею 61,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1907208346115). 22.11.2021 щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна на підставі постанови державного виконавця Трускавецького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 22.11.2021 про арешт майна боржника ОСОБА_2 . Відомості про речові права на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Ці обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16.11.2024 №404089568 та №404089090, від 19.11.2024 №404397716 та від 20.11.2024 №404585862. Підставою внесення записів про право власності на новоутворені об`єкти в указаних довідках зазначено договір від 04.09.2019 №899; відомостей про рішення відповідача №89 ці довідки не містять.

Листом відділення поліції №2 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області від 26.11.2024, наданим на адвокатський запит, поданий в інтересах ОСОБА_1 , представницю позивачки повідомлено про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 03.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України, та про можливість ознайомлення з його матеріалами в порядку ст.221 Кримінального процесуального кодексу України.

У 2020 році ОСОБА_3 звернулася до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зазначивши останньою відомою адресою реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 09.02.2021 у справі №457/1497/20 позов задоволено та визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою цього суду від 17.12.2024 за заявою представниці ОСОБА_1 - адвоката Білобородченко М.В., поданою 28.11.2024, заочне рішення скасовано. У цій ухвалі суд зазначив, що з 12.10.2019 ОСОБА_1 перебуває за кордоном, про що свідчить штамп про перетин кордону України в закордонному паспорті, та що заявницею представлено докази про існування домоволодінь за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 24.03.2025 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду за заявою позивача у тій справі.

На адвокатський запит представниці позивачки - адвоката Білобородченко М.В. від 25.02.2025 №01-32/24/25 (вхідний №18-582/1 від 28.02.2025) відповідач листом від 06.03.2025 №18/12-540/1 надіслав завірену копію рішення №89 від 23.05.2019 «Про присвоєння адреси об`єктам нерухомості по АДРЕСА_1 » та копії документів, на підставі яких воно прийняте, на 20 аркушах.

29.07.2025 позивач звернулася до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є правомірність рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області від 23.05.2019 №89 «Про присвоєння адреси об`єктам нерухомості по АДРЕСА_1 ».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Щодо доводів відповідача про належність спору до цивільної юрисдикції суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За приписами п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд враховує, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору, а публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про приватноправовий характер спірних правовідносин з огляду на таке. Предметом цього позову є перевірка правомірності рішення суб`єкта владних повноважень - Виконавчого комітету Трускавецької міської ради - про присвоєння адреси об`єктам нерухомого майна, тобто індивідуального акта, прийнятого органом місцевого самоврядування під час здійснення ним владних управлінських функцій. Позивачка не заявляє вимог про визнання за нею права власності, поділ майна, визнання недійсними правочинів чи скасування державної реєстрації речових прав. Питання про поділ майна подружжя, у тому числі щодо 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , є предметом розгляду у цивільній справі №2-1324-167/11, і в межах цієї справи суд його не вирішує.

Верховний Суд у постанові від 16.09.2025 у справі №320/18939/24, ухваленій у справі щодо оскарження рішення виконавчого комітету міської ради про присвоєння адреси об`єкту нерухомості, зазначив: «Присвоєння адреси об`єкту нерухомості є публічно-владним управлінським актом, що має на меті впорядкування адресної системи населеного пункту, забезпечення ідентифікації об`єктів нерухомості для цілей державної реєстрації та виконання інших публічних функцій. Такі рішення приймаються не в порядку цивільно-правових або господарсько-правових відносин на засадах рівності сторін, а в односторонньому порядку на підставі повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. Тому спір щодо таких рішень має публічно-правовий характер незалежно від того, які майнові наслідки може мати таке рішення для конкретних осіб» (п.42, 43). Верховний Суд також вказав, що «те, що такі рішення можуть мати наслідки для майнових прав позивача або інших осіб, не змінює їх публічно-правової природи та не виводить спір із адміністративної юрисдикції» (п.49). Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 09.12.2021 у справі №620/4688/21.

Посилання відповідача на те, що оскаржуване рішення вже виконано, а тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд оцінює критично. У зазначеній постанові від 16.09.2025 у справі №320/18939/24 Верховний Суд щодо індивідуального акта зазначив: «Такий акт не має нормативного характеру, хоча породжує, змінює чи припиняє права та обов`язки, і породжує правові наслідки навіть після формального «вичерпання» його виконання. Зокрема, рішення про присвоєння адреси продовжує діяти та використовуватися в реєстраційних процедурах тощо» (п.53). Посилання відповідача на ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України також не є підставою для іншого висновку, оскільки позивачка не заявляє вимог щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, а оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень. За таких обставин цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а доводи відповідача про належність спору до цивільної юрисдикції не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачкою строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскаржуване рішення №89 прийняте за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивачка заявником у процедурі присвоєння адреси не була, адресатом рішення не визначена. Доказів надсилання (вручення) позивачці копії рішення №89 чи повідомлення її про його прийняття відповідач суду не надав. Не надав відповідач і доказів дати та способу оприлюднення оскаржуваного рішення на офіційному веб-сайті Трускавецької міської ради, на яке він посилається у відзиві. Водночас з 12.10.2019 позивачка перебуває за межами України, що підтверджується відміткою органу прикордонного контролю в паспорті громадянина України для виїзду за кордон та встановлено ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 17.12.2024 у справі №457/1497/20.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачці було відомо про оскаржуване рішення ще до розгляду справи №457/1497/20. Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримані представницею позивачки 16.11.2024 - 20.11.2024, а також ухвала Трускавецького міського суду Львівської області від 17.12.2024 у справі №457/1497/20 свідчать лише про обізнаність представниці позивачки щодо існування об`єктів нерухомого майна за адресами: вул. Л. Українки, 5 та вул. Л. Українки, 5-А. Відомостей про рішення відповідача №89 як підставу присвоєння адрес ці документи не містять, а підставою виникнення права власності на новоутворені об`єкти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено договір від 04.09.2019 №899.

Зі змісту листа відповідача від 06.03.2025 №18/12-540/1 вбачається, що копію рішення №89 надіслано на адвокатський запит представниці позивачки від 25.02.2025. Інших доказів, які б свідчили про те, що позивачка чи її представниця знали або повинні були дізнатися про існування та зміст оскаржуваного рішення раніше, матеріали справи не містять. Позов подано до суду 29.07.2025, тобто до спливу шестимісячного строку.

За таких обставин суд доходить висновку, що строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, позивачкою не пропущено, а тому підстав для застосування ч.3 ст.123 КАС України та для вирішення заяви позивача про поновлення строку немає.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України №280/97-ВР від 21.05.1997 «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР; у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Відповідно до ч.2 ст.11 Закону №280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Підпунктом 10 п. «б» ч. 1 ст. 30 Закону №280/97-ВР до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено облік відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Згідно зі ст. 40 Закону №280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 у справі №344/9283/16-а, предметом розгляду в якій було рішення виконавчого комітету міської ради про присвоєння поштової адреси житловому будинку, виснував: «Системний аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що вирішення питання про присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. При цьому, діюче в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси, незважаючи на те, що жодного правочину з нерухомим майном неможливо здійснити, якщо йому не присвоєно поштову адресу. В той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури на місцях».

Тимчасовий порядок реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» №367 від 27.03.2019, до спірних правовідносин не застосовується, оскільки абзацом восьмим п.2 Постанови №367 встановлено, що присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна з 1 липня 2019 р. здійснюється виключно відповідно до Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженого цією постановою, а згідно з п.7 Постанови №367 абзац третій п.1 цієї постанови набирає чинності з 1 липня 2019 р. Оскаржуване рішення прийняте 23.05.2019.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості у м. Трускавці визначався Положенням про порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості у місті Трускавець, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Трускавецької міської ради від 21.11.2013 №200 (далі - Положення №200), на яке послався і відповідач в оскаржуваному рішенні.

Пунктом 2 Розділу ІІ Положення №200 визначено, що УМАтаЗ при підготовці проектів рішень щодо упорядкування адрес в існуючих кварталах, виділу, поділу земельної ділянки садиби (комплексу нежилих будівель) суб`єкти господарювання та фізичні особи в разі наявності документа, який посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, подають заяву до виконавчого комітету Трускавецької міської ради, яка передається на виконання в УМАтаЗ (делеговані повноваження). До заяви додаються такі документи: 2.1. Копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою. 2.2. Копія правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності заявника на об`єкт нерухомого майна (в разі наявності). 2.3. Технічний паспорт будівлі з реальним виділом чи поділом об`єкту нерухомого майна. 2.4. Для фізичної особи - копія паспорта, ідентифікаційного номеру. 2.5. Для юридичної особи - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. 2.6. Кадастровий план з розподілом земельної ділянки, виготовлений ліцензованою проектною організацією і погоджений в установленому порядку.

Згідно з п.4 Розділу ІІ Положення №200 після прийняття виконавчим комітетом Трускавецької міської ради відповідного рішення «Про присвоєння адреси», власник нерухомого майна звертається у Реєстраційну службу Трускавецького міського управління юстиції Львівської області для заміни існуючого правовстановлюючого документу.

Відповідно до п.1 Розділу ІІІ Положення №200 присвоєння та зміна адрес об`єктам нерухомого майна здійснюється шляхом прийняття виконавчим комітетом Трускавецької міської ради відповідного рішення.

Згідно з пп.5.4 Розділу ІІІ Положення №200 у разі, коли у власника об`єкта нерухомого майна на законних підставах виникло право власності на об`єкт нерухомого майна, який знаходився у складі інших об`єктів нерухомого майна, що мали єдину адресу (поділ садиби, комплексу нежилих будинків), то такий об`єкт нерухомого майна позначається номером цієї садиби або комплексу нежилих будинків з великою літерою алфавіту через дефіс.

Отже, Положення №200 пов`язує присвоєння окремої адреси об`єкту нерухомого майна, що знаходився у складі садиби з єдиною адресою, з виникненням у власника на законних підставах права власності на такий об`єкт, а до заяви про присвоєння адреси долучаються, зокрема, правовстановлюючі документи заявника на об`єкт нерухомого майна та технічний паспорт будівлі з реальним виділом чи поділом об`єкта нерухомого майна.

Надаючи правову оцінку доводам сторін щодо виду власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), чинного на час набуття ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно з ч.1, 2 ст.60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1, 2 ст.355 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч.1, 3 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно з абз.1 ч.2 ст.369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 у справі №372/504/17 щодо наведених норм зазначила: «Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує». У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала: «Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності».

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз наведених норм у взаємозв`язку з установленими обставинами дає підстави для висновку, що на час прийняття оскаржуваного рішення житловий будинок АДРЕСА_1 перебував у спільній частковій власності, у якій 1/2 частка належала ОСОБА_3 , а інша 1/2 частка була зареєстрована за ОСОБА_2 . При цьому 1/2 частка, зареєстрована за ОСОБА_2 , набута ним 09.02.2001 у період шлюбу з позивачем, а тому в силу приписів ч.1 ст.22 КпШС України, ч.1, 2 ст.60 СК України та ч.3 ст.368 ЦК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_9 . Ця обставина встановлена рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 25.01.2010 у справі №2-63/10, у якій брали участь позивачка, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відповідач у цій справі, а тому відповідно до ч.4 ст.78 КАС України вона не доказується. Відповідач обставини, встановлені цим рішенням, не заперечує, а доказів його скасування матеріали справи не містять. Розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 в силу ст.68 СК України не припинило права спільної сумісної власності на це майно, а спір про його поділ у справі №2-1324-167/11 на час прийняття оскаржуваного рішення та на час розгляду цієї справи не вирішено.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що представниця позивачки не підтвердила проведення державної реєстрації змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після ухвалення рішення у справі №2-63/10. Право спільної сумісної власності подружжя на 1/2 частку житлового будинку виникло з підстав, визначених законом, а саме ч.1 ст.22 КпШС України, а державна реєстрація права власності на цю частку лише за одним із подружжя не змінює її правового режиму. Відомостей про спростування презумпції спільності майна подружжя щодо цієї частки, зокрема судового рішення про визнання її особистою приватною власністю ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Відтак, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними нормами слідує, що на 23.05.2019 позивачка була співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 у складі 1/2 частки, що перебувала у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_9 , а розпоряджання цим майном після розірвання шлюбу в силу ч.2 ст.68 СК України та абз.1 ч.2 ст.369 ЦК України могло здійснюватися співвласниками виключно за взаємною згодою.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступним.

Оскаржуване рішення №89 прийняте за заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які звернулися за присвоєнням та зміною адреси «виділеним (поділеним) об`єктам нерухомості». Пунктом 1 цього рішення адресу АДРЕСА_1 залишено поділеному об`єкту загальною площею 137,1 кв.м, який згідно з висновком №23/04-19 від 23.04.2019 визначено для ОСОБА_3 , а пунктом 2 адресу АДРЕСА_1 присвоєно поділеному об`єкту загальною площею 142,6 кв.м, визначеному для ОСОБА_2 . Тобто оскаржуване рішення ґрунтується на поділі житлового будинку, у якому 1/2 частка перебувала у спільній сумісній власності позивача та ОСОБА_2 , та стосується безпосередньо тієї частини будинку, яка відповідає цій частці. Згідно з п.4 Розділу ІІ Положення №200 рішення про присвоєння адреси є підставою для звернення власника до органу реєстрації для заміни правовстановлюючого документа.

Позивачка як співвласник 1/2 частки житлового будинку із заявою про присвоєння адреси не зверталася, згоди на поділ житлового будинку та на присвоєння окремих адрес новоутвореним об`єктам не надавала, до участі в процедурі прийняття оскаржуваного рішення не залучалася. Висновок №23/04-19 від 23.04.2019, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, містить відомості лише про погодження поділу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідач у справі №2-63/10 брав участь як відповідач, а його представник визнав позов про визнання за позивачкою та ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на самочинно прибудовані до будинку АДРЕСА_4 ) приміщення. Отже, на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач мав відомості про те, що позивачка є співвласником майна в складі цього будинку. Водночас, розглядаючи заяву від 23.04.2019, відповідач не з`ясував коло співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 , не перевірив, чи погоджено поділ будинку всіма співвласниками, та не забезпечив позивачці можливість взяти участь у процедурі прийняття рішення.

Крім того, станом на 23.05.2019 житловий будинок АДРЕСА_1 був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як один об`єкт загальною площею 279,7 кв.м у спільній частковій власності. Право власності на окремі житлові будинки загальною площею 137,1 кв.м та 142,6 кв.м виникло лише 04.09.2019 на підставі договору про зміну розміру часток у спільній частковій власності та поділу (виділу) об`єкта нерухомості №899, укладеного після прийняття оскаржуваного рішення. Тобто на час прийняття оскаржуваного рішення у заявників не виникло на законних підставах право власності на окремі об`єкти нерухомого майна, які знаходилися у складі будинку з єдиною адресою, з чим пп.5.4 Розділу ІІІ Положення №200 пов`язує позначення такого об`єкта номером садиби з великою літерою алфавіту через дефіс. Висновок суб`єкта господарювання щодо технічної можливості поділу правовстановлюючим документом не є.

Доводи відповідача про те, що рішення про присвоєння поштової адреси не порушує прав позивачки, суд відхиляє. Оскаржуване рішення стало передумовою для поділу житлового будинку, у складі якого перебувала частка, що є спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_2 , без участі позивачки, а також визначило адресу АДРЕСА_1 для частини будинку, яка відповідно до висновку №23/04-19 від 23.04.2019 визначена для ОСОБА_3 , тоді як місце проживання позивачки з 19.06.2001 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 . Після прийняття оскаржуваного рішення відомості про об`єкт за адресою: АДРЕСА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Суд наголошує, що в межах цієї справи не вирішується питання про належність позивачці права власності на конкретні приміщення житлового будинку, про розмір її частки чи про дійсність договору від 04.09.2019 №899. Предметом судового контролю є правомірність рішення відповідача з точки зору дотримання ним порядку його прийняття, обґрунтованості та врахування права позивачки на участь у процесі прийняття рішення.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення №89 від 23.05.2019 прийняте відповідачем без з`ясування кола співвласників майна, щодо якого вирішувалося питання присвоєння адрес, без урахування прав та законних інтересів позивачки як співвласника, без забезпечення її права на участь у процесі прийняття рішення, а також за відсутності передбачених пп.5.4 Розділу ІІІ Положення №200 умов для присвоєння адреси новоутвореному об`єкту, що є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За приписами ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення, не довів, що таке рішення прийняте з дотриманням вимог Положення №200, обґрунтовано та з урахуванням права позивачки на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржуване рішення на відповідність наведеним критеріям, суд дійшов висновку, що воно не відповідає вимогам п.3, 9 ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, зокрема кола співвласників майна та відсутності передбачених пп.5.4 Розділу ІІІ Положення №200 умов, а також без урахування права позивачки як співвласника майна на участь у процесі прийняття рішення, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання цього позову позивачка сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн. Оскільки позов задоволено, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Трускавецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області від 23 травня 2019 року №89 «Про присвоєння адреси об`єктам нерухомості по вул. Л. Українки».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивачка - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Виконавчий комітет Трускавецької міської ради Львівської області (місцезнаходження: вул. Бориславська, буд.2, м. Трускавець, Львівська обл., 82200; ЄДРПОУ 04055914).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Трускавецька міська рада (місцезнаходження: вул. Бориславська, буд. 2, м. Трускавець, Львівська обл., 82200; ЄДРПОУ 26230588);

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна