Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/5470/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/5470/26

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Карп`як О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» (далі позивач, ТОВ «Ядзакі Україна») до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, Західне МУ ДПС по роботі з ВПП), у якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №679/33-00-07-01 від 11.09.2025, №678/33-00-07-01 від 11.09.2025.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 30.07.2025 №296/33-00-07-02/32269989, висновки якого щодо господарських операцій з ТОВ «МАКСБУД 2020» не відповідають обставинам справи. Позивач вказав, що за договором підряду від 03.01.2024 №03/01/2024 отримав від ТОВ «МАКСБУД 2020» послуги з ремонтування та технічного обслуговування устаткування, що оформлені актами надання послуг від 02.05.2025 №64 та від 16.05.2025 №66 на загальну суму 343200,00 грн, у тому числі ПДВ 57200,00 грн. Реальність цих операцій, на думку позивача, підтверджується первинними документами та додатковими документами, а саме детальними звітами до актів, журналом виконаних робіт, реєстром входу та виходу персоналу підрядника, запитами підрядника щодо оформлення перепусток, листом ТОВ «МАКСБУД 2020» від 31.10.2025 з переліком залучених працівників. Позивач стверджує, що законодавство не встановлює ступеня деталізації опису господарської операції у первинному документі, а зміст послуг слід встановлювати з усієї сукупності доказів. Позивач послався на постанову Верховного Суду від 14.08.2025 у справі №640/19418/20, ухвалену за його позовом за подібних обставин. Позивач зазначив, що залучення підрядника обумовлене масштабом виробництва, наявністю у підрядника дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та відсутністю таких дозволів у позивача, а оцінка економічної доцільності витрат не належить до повноважень контролюючого органу. Позивач також вказав на внутрішню суперечність висновків акта перевірки: відповідач одночасно стверджує, що послуги фактично не надавалися, і що ці послуги використані в операціях, які не є господарською діяльністю. Оскільки послуги пов`язані з господарською діяльністю позивача, обов`язку нараховувати податкові зобов`язання на підставі підп.«г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України) у позивача не було, а тому немає підстав і для застосування штрафу за нереєстрацію відповідної податкової накладної.

Ухвалою від 30.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Зазначив, що висновки акта перевірки ґрунтуються на аналізі документів платника. Акти надання послуг ТОВ «МАКСБУД 2020» мають формальний характер, містять лише загальну назву послуг і не розкривають змісту та обсягу господарської операції, що суперечить ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV). Позивач не надав письмових завдань замовника, передбачених договором, дефектних актів, технічних завдань, заявок, звітів про використання матеріалів, графіків планово-попереджувальних робіт, відміток у технічних паспортах обладнання, актів приймання обладнання з ремонту, журналів інструктажів з техніки безпеки для персоналу підрядника. У штаті позивача є кваліфікований персонал, до обов`язків якого належить технічне обслуговування та ремонт устаткування, тому залучення підрядника свідчить про відсутність ділової мети. Підрядник не має власних основних засобів для складних ремонтних робіт. Журнал виконаних робіт не є первинним документом, а реєстр входу та виходу підтверджує лише фізичне перебування осіб на території підприємства. Відповідач вказав, що постанова Верховного Суду у справі №640/19418/20 не має преюдиційного значення, а включення ТОВ «МАКСБУД 2020» до переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства не підтверджує реальності кожної окремої операції. Щодо штрафу відповідач зазначив, що оскільки послуги не використано в господарській діяльності, позивач був зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання за п.198.5 ст.198 ПК України та зареєструвати зведену податкову накладну, а невиконання цього обов`язку тягне відповідальність за ст.120-1 ПК України. До відзиву відповідач долучив додатки №1-3 до акта перевірки. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача. Зазначив, що послуги з технічного обслуговування устаткування прямо визначені п.1.2 договору і не потребують окремого письмового завдання, а обсяг робіт на кожен день визначали працівники технічного відділу позивача. Доводи про дефектні акти, інвентарні номери, графіки планово-попереджувальних робіт, технічні паспорти, журнали інструктажів, простої обладнання та відсутність у підрядника основних засобів не досліджувалися під час перевірки, такі документи у позивача не витребовувалися і не покладені в основу висновків акта перевірки. Підрядник обслуговує інженерне устаткування заводу (системи опалення, кондиціювання, електромережі, пожежну систему, побутове обладнання, компресори), а виробниче обладнання обслуговують штатні працівники позивача. Позивач також зазначив, що відзив не містить доказів на підтвердження наведених у ньому обставин.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ТОВ «Ядзакі Україна» (код ЄДРПОУ 32269989) зареєстроване платником податку на додану вартість та здійснює виробництво схемних джгутів для автомобілів на заводі у с.Минай Ужгородського району Закарпатської області.

03.01.2024 між ТОВ «Ядзакі Україна» (замовник) та ТОВ «МАКСБУД 2020» (код ЄДРПОУ 43656597, підрядник) укладено договір підряду №03/01/2024 (далі договір). За п.1.1 договору підрядник зобов`язався за завданням замовника, на свій ризик виконувати роботи з технічного обслуговування, складання монтажних дошок та обслуговування виробництва та прилеглої території відповідно до переліку в п.1.2-1.4, супутні роботи та інші підрядні роботи відповідно до завдання на виконання робіт. Пунктом 1.2 договору визначено перелік робіт з технічного обслуговування щодо системи опалення, систем кондиціювання офісу та виробництва, системи ВЗТ, внутрішніх електромереж, силового електрообладнання, пожежної системи, побутового обладнання, компресорів та повітропроводів стиснутого повітря, а також додаткові роботи. Місцем виконання робіт визначено завод замовника (п.1.7 договору). Відповідно до п.2.1 договору завдання на виконання робіт на конкретних об`єктах замовника оформляється шляхом підписання сторонами відповідного додатку до договору. За п.5.2.3 договору підрядник забезпечує постійну можливість виконання робіт, необхідних для замовника, зокрема дев`ятьма спеціалістами з технічного обслуговування за професією «Технік з експлуатації та ремонту устаткування». Згідно з п.6.7 договору, якщо інше не передбачено у відповідному завданні або акті приймання-передачі робіт, вартість окремих робіт може визначатися відповідно до часу, витраченого представниками підрядника на виконання робіт, за ціною для спеціаліста з технічного обслуговування 260 грн з ПДВ за годину.

На виконання договору сторони склали акт надання послуг від 02.05.2025 №64 та акт надання послуг від 16.05.2025 №66. У кожному з цих актів зазначено послугу «Послуги з ремонтування та технічного обслуговування устаткування» вартістю 143000,00 грн без ПДВ, ПДВ 28600,00 грн, усього 171600,00 грн, наведено посилання на договір, акти підписані представниками сторін та скріплені печатками. До актів складено детальні звіти про надання послуг за період з 16 по 30 квітня 2025 року та з 01 по 15 травня 2025 року, у яких щодо кожного з дев`яти працівників підрядника ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) зазначено дати роботи, кількість відпрацьованих годин, тариф 216,67 грн за годину без ПДВ та вартість. Загальна кількість годин у кожному звіті становить 660, а вартість - 143000,00 грн без ПДВ, що відповідає ціні, визначеній п.6.7 договору (260 грн з ПДВ за годину). Підрядник виставив рахунки на оплату від 02.05.2025 №45 та від 16.05.2025 №48. Платіжною інструкцією від 21.05.2025 №25052160 позивач перерахував ТОВ «МАКСБУД 2020» 278779,93 грн з призначенням платежу, яке містить посилання на акт №66 та рахунок №48. В акті перевірки відповідач зазначив, що у травні 2025 року позивач сплатив ТОВ «МАКСБУД 2020» за договором 645006,09 грн.

ТОВ «МАКСБУД 2020» склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 02.05.2025 №2 (зареєстрована 02.06.2025) та від 16.05.2025 №56 (зареєстрована 17.06.2025) на суму ПДВ по 28600,00 грн кожна. На підставі цих податкових накладних позивач включив до податкового кредиту за травень 2025 року 57200,00 грн. У бухгалтерському обліку позивача вартість послуг відображено за дебетом рахунку 8180000 «Собівартість реалізованої продукції», що встановлено в акті перевірки.

До матеріалів справи долучено рукописний журнал виконаних робіт за період з 16.04.2025 по 31.05.2025, у якому за кожну зміну зазначено прізвища працівників, які прийняли та здали зміну, перелік виконаних робіт та підписи. Записи журналу стосуються, зокрема, перевірки манометрів, засипання солі у водоочисну установку, заміни змішувачів, кранів і механізмів зливу у санвузлах, ремонту та заміни світильників і ламп, заміни вимикачів, перезапуску насосів на складі, обслуговування фільтрів кондиціонерів, розміщення вогнегасників, підключення електроживлення ліній, роботи з ліфтами та шинопроводами. Прізвища осіб у журналі збігаються з прізвищами працівників, зазначеними у детальних звітах.

Листом від 26.12.2023 №4 ТОВ «МАКСБУД 2020» просило позивача надати доступ на територію підприємства та виготовити перепустки двадцяти працівникам, серед яких ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 . Листом від 03.03.2025 №28.02/4 підрядник просив виготовити перепустку ОСОБА_8 для стажування на посаді техніка з обслуговування. Листом від 31.10.2025 ТОВ «МАКСБУД 2020» підтвердило надання позивачу послуг за договором у 2024-2025 роках та надало перелік із 37 працівників, залучених до виконання робіт, із зазначенням дат актів, кількості працівників та їх прізвищ.

Позивач долучив до позовної заяви витяг з обліку входів та виходів за ідентифікаційними картками працівників ТОВ «МАКСБУД 2020». Відомості цього витягу стосуються періоду з 15.04.2024 по 04.06.2024.

Позивач також долучив документи щодо ТОВ «МАКСБУД 2020»: декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, зареєстровану 29.04.2021 за №617, дозвіл від 17.05.2021 №383.21.32 та дозвіл від 15.12.2023 №ДЗ-5343/Ц/2-23 на виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, висновки експертизи стану охорони праці, сертифікати систем управління якістю та екологічного управління, посвідчення працівників підрядника про допуск до роботи та проходження навчання. Крім того, долучено листи ТОВ «МАКСБУД 2020» від 12.08.2025 до ГУ ДПС у Закарпатській області з поясненнями щодо взаємовідносин з позивачем та повідомлення про включення ТОВ «МАКСБУД 2020» згідно з наказом ДПС від 29.08.2025 №873 до Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства станом на серпень 2025 року. Позивач долучив посадові інструкції працівників інженерно-технічного департаменту та департаменту виробництва.

У період з 08.07.2025 по 28.07.2025 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ядзакі Україна» з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами перевірки складено акт від 30.07.2025 №296/33-00-07-02/32269989 (далі акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем п.189.1 ст.189, абз.«г» п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання за травень 2025 року на 57200,00 грн та завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), на 57200,00 грн, а також порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України щодо нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних за травень 2025 року на загальну суму 343200,00 грн, у тому числі ПДВ 57200,00 грн. Висновок акта перевірки щодо завищення суми бюджетного відшкодування на 638845 грн не є предметом спору в цій справі.

Висновки акта перевірки щодо операцій з ТОВ «МАКСБУД 2020» ґрунтуються на таких обставинах. Акти надання послуг мають типовий зміст, містять загальну назву послуг, не містять переліку робіт відповідно до п.1.2-1.4 договору, не розкривають змісту та обсягу господарської операції в натуральному та вартісному виразі і не містять обов`язкового реквізиту, передбаченого ст.9 Закону №996-XIV. На цій підставі відповідач дійшов висновку, що фактичне надання послуг не підтверджено. Відповідач зазначив, що в штаті позивача є 16 техніків інженерно-технічного департаменту та працівники департаменту виробництва, а у травні 2025 року позивач отримував послуги від ТОВ «СПЕКТР Д», ТОВ «Фаєр-Файтінг Сервіс», ФОП ОСОБА_10 , ТОВ «СВІТ ЛОГІСТИКИ», ТОВ «ЛАН СИСТЕМС». Відповідач вказав на відсутність економічної доцільності витрат на послуги та причинного зв`язку між їх придбанням і отриманням економічної вигоди. Відповідач також зазначив, що на вимогу від 22.07.2025 №1 позивач не надав акти приймання-передачі прихованих робіт, завдання замовника на виконання робіт, інформацію щодо перетину працівниками підрядника території підприємства та інформацію про осіб, які здійснювали технічний нагляд. Підсумковий висновок щодо цього епізоду викладено так: у позивача відсутнє право на формування у складі витрат послуг, які не призвели до вчинення певної дії, що забезпечує функціонування діяльності платника податків, а тому в даний момент послуги починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, і платник зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ. Водночас в акті перевірки зазначено, що в охопленому перевіркою періоді позивач не оформляв взаємовідносин з ризиковими контрагентами.

29.08.2025 позивач подав заперечення на акт перевірки, до яких долучив договір, акти надання послуг, рахунки, детальні звіти, платіжні інструкції, робочий журнал, реєстр входу та виходу персоналу ТОВ «МАКСБУД 2020», дозвільні документи та документи щодо кваліфікації працівників підрядника. 08.09.2025 позивач подав доповнення до заперечень, до яких долучив посадові інструкції працівників.

Листом від 10.09.2025 №3219/6/33-00-07-01 відповідач повідомив позивача, що за висновком постійної комісії від 10.09.2025 №44/33-00-07-01/32269989 висновки акта перевірки є правомірними, а надані документи та аргументи заперечення їх не спростовують. У цьому листі відповідач навів зміст записів робочого журналу за травень 2025 року та зазначив, що згідно з витягом з реєстру входу та виходу персоналу ТОВ «МАКСБУД 2020» за період з 29.04.2025 по 02.06.2025 у окремі дні не зафіксовано входу або виходу окремих працівників. Відповідач також зазначив, що реєстр входу та виходу за період з 16.04.2025 по 29.04.2025 до заперечення не надано.

11.09.2025 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «В4» №679/33-00-07-01, яким на підставі підп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України за порушення п.189.1 ст.189, абз.«г» п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2025 року на 57200,00 грн, та податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №678/33-00-07-01, яким за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму ПДВ 57200,00 грн застосовано штраф у розмірі 5 відсотків обсягу постачання 286000,00 грн, обмежений сумою 3400,00 грн.

Позивач не використовував процедуру адміністративного оскарження та звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України.

Згідно з підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз.1 п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: ... г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України з метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за товарами/послугами визначається виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абз.4 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-XIV.

Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є документи, які підтверджують здійснення господарської операції. Згідно з ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд виходить з такого.

Податкове повідомлення-рішення форми «В4» №679/33-00-07-01 прийнято не у зв`язку з виключенням сум ПДВ зі складу податкового кредиту на підставі п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України. Підставою для його прийняття відповідач визначив порушення п.189.1 ст.189, абз.«г» п.198.5 ст.198 ПК України, тобто заниження податкових зобов`язань у зв`язку з неналежним, на думку відповідача, ненарахуванням позивачем так званих компенсуючих податкових зобов`язань за послугами, використаними в операціях, що не є господарською діяльністю платника. Податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №678/33-00-07-01 є похідним від цього висновку, оскільки штраф застосовано за нереєстрацію зведеної податкової накладної, складення якої передбачено п.198.5 ст.198 ПК України.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язок нарахувати податкові зобов`язання на підставі підп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України виникає за наявності двох умов. По-перше, товари/послуги мають бути фактично придбані з податком на додану вартість. По-друге, такі товари/послуги мають бути призначені для використання або почати використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника. Податкові зобов`язання в такому разі визначаються на дату придбання або на дату початку фактичного використання, визначену в первинних документах. Отже, застосування цієї норми потребує встановлення контролюючим органом конкретної операції, яка не є господарською діяльністю платника, та дати, з якої послуги почали в ній використовуватися.

Такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 18.03.2024 у справі №480/1798/22, у якій зазначив: «Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що аналіз вказаних норм свідчить про те, що обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань та складення і реєстрації зведеної податкової накладної виникає у платника лише у разі, якщо придбані товари призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Важливим у цьому випадку є також встановлення звітного періоду, в якому відбувається така операція». У цій же постанові Верховний Суд наголосив: «Суд наголошує на тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».

Відповідач в акті перевірки не встановив жодної операції позивача, яка не є господарською діяльністю, і в якій були б використані послуги ТОВ «МАКСБУД 2020». Акт перевірки не містить відомостей про те, яким чином, ким і з якої дати ці послуги використовувалися поза межами господарської діяльності. Висновок про використання послуг в операціях, що не є господарською діяльністю, відповідач зробив виключно на підставі недостатньої, на його думку, деталізації актів надання послуг та відсутності економічного ефекту від цих послуг.

Крім того, висновки акта перевірки щодо цього епізоду є внутрішньо суперечливими. Відповідач одночасно стверджує, що фактичне надання послуг не підтверджено, і що ці послуги почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника. Застосування підп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України передбачає, що послуги отримані та використовуються платником, але не в господарській діяльності. Якщо ж послуги фактично не надавалися, вони не можуть використовуватися у будь-яких операціях платника. Таким чином, висновок про відсутність факту надання послуг не може бути підставою для нарахування податкових зобов`язань за підп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України.

Суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, оскільки порушення цих норм не встановлене оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням форми «В4» №679/33-00-07-01 і не покладене в основу визначення відповідачем суми зменшення від`ємного значення.

Щодо реальності господарських операцій, суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2025 у справі №640/19418/20 виклав такий висновок: «Верховний Суд дотримується усталеної позиції, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами».

У цій же постанові, ухваленій у справі за позовом ТОВ «Ядзакі Україна» до Західного МУ ДПС по роботі з ВПП, Верховний Суд надав оцінку доводам контролюючого органу про недостатню конкретизацію змісту господарських операцій в актах наданих послуг та зазначив: «Усталеною є позиція Верховного Суду (викладена, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 квітня 2019 року у справі № 826/1392/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 813/3577/13-а, від 20 березня 2020 року у справі № 560/3956/18, від 02 липня 2020 року у справі № 560/711/19, від 02 квітня 2020 року у справі № 160/93/19), що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку і зазначає, що визначальною є саме можливість дійти за наслідками дослідження первинних документів беззаперечного висновку, що відповідна господарська операція, з урахуванням її характеру, дійсно мала місце. Чинне законодавство не зобов`язує суб`єктів господарювання повторно дублювати інформацію щодо суті наданих послуг в актах про надання послуг; суть та зміст наданих послуг мають встановлюватися за результатами дослідження у сукупності та взаємозв`язку всіх наявних у матеріалах справи доказів, що і було зроблено судами. При цьому різні за змістом та характером послуги дають неоднакову можливість деталізувати їх суть у актах виконаних робіт. Суть та зміст послуг, про надання яких свідчать акти, можуть додатково розкриватися в інших документах, які не належать до первинних документів у розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проте, у сукупності з іншими первинними документами можуть бути враховані при оцінці реальності господарських операцій».

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідач правильно зазначає, що постанова у справі №640/19418/20 стосується іншого податкового періоду та іншого контрагента і не має преюдиційного значення для цієї справи. Водночас суд застосовує не обставини, встановлені в тій справі, а висновки щодо застосування ст.9 Закону №996-XIV та норм ПК України, які стосуються оцінки змісту первинних документів. Ці висновки є релевантними для цієї справи, оскільки в обох справах предметом оцінки є акти надання послуг, вартість яких визначається за часом роботи персоналу виконавця, та додаткові документи, що розкривають зміст таких послуг.

Акти надання послуг від 02.05.2025 №64 та від 16.05.2025 №66 містять назву документа, дату складання, найменування сторін, посилання на договір, назву послуги, її вартість, суму ПДВ, підписи представників сторін та відбитки печаток. Обсяг послуг у натуральному виразі розкривають детальні звіти до цих актів, у яких зазначено кожного працівника підрядника, дати роботи та кількість відпрацьованих годин. Загальна кількість годин (660 за кожен період) у поєднанні з погодинною ціною, визначеною п.6.7 договору, повністю пояснює вартість послуг у кожному акті (143000,00 грн без ПДВ). Зміст робіт за кожну зміну відображено у журналі виконаних робіт, записи якого стосуються обслуговування саме того інженерного устаткування, що визначене п.1.2 договору: систем водопостачання та водоочищення, освітлення, внутрішніх електромереж, санітарно-технічних приладів, насосів, фільтрів кондиціонерів, протипожежного обладнання. Прізвища працівників у журналі, детальних звітах, листах підрядника щодо оформлення перепусток та листі від 31.10.2025 збігаються.

Відповідач не навів обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, зазначених у цих документах. Відповідач не встановив, що названі працівники не працювали у ТОВ «МАКСБУД 2020», не перебували на території позивача або не могли виконувати зазначені роботи. Журнал виконаних робіт та витяг з реєстру входу та виходу за травень 2025 року були подані відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки. Відповідач дослідив ці документи, що підтверджується листом від 10.09.2025 №3219/6/33-00-07-01, у якому наведено зміст записів журналу та зазначено про відсутність фіксації входу або виходу окремих працівників у окремі дні. Відсутність окремих відміток у системі контролю доступу щодо окремих працівників у кілька днів не спростовує факту перебування цих працівників на території позивача в інші дні та не свідчить про відсутність господарської операції в цілому.

Суд враховує, що витяг з обліку входів та виходів, долучений позивачем до позовної заяви, містить відомості за період з 15.04.2024 по 04.06.2024, а тому відповідно до ч.1 ст.73 КАС України не є належним доказом перебування працівників підрядника на території позивача у квітні-травні 2025 року. Водночас наявність у позивача реєстру входу та виходу за період з 29.04.2025 по 02.06.2025 та його зміст щодо конкретних працівників підтверджується листом відповідача від 10.09.2025 №3219/6/33-00-07-01. Крім того, обставини виконання робіт у спірному періоді підтверджуються іншими доказами, наведеними вище, у їх сукупності.

Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем на вимогу від 22.07.2025 №1 завдань замовника, актів прихованих робіт та відомостей про перетин території, суд зазначає, що частину таких документів позивач подав разом із запереченнями на акт перевірки. Верховний Суд у постанові від 11.12.2025 у справі №300/4485/23 зазначив: «Водночас, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення».

Відсутність письмових завдань на виконання робіт, передбачених п.2.1 договору, свідчить про неповне дотримання сторонами договірної форми узгодження робіт. Водночас вартість послуг за спірними актами визначена не на підставі завдань, а за правилом п.6.7 договору, тобто за часом роботи представників підрядника. Відсутність окремого документа, передбаченого договором, за наявності інших доказів фактичного виконання робіт та їх оплати, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції. Така обставина також не свідчить про використання отриманих послуг в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.

Щодо висновку про відсутність економічного ефекту та ділової мети суд зазначає таке. Предметом послуг є обслуговування систем опалення, водопостачання, електропостачання, освітлення, пожежної безпеки та стиснутого повітря на заводі позивача, на якому здійснюється виробництво продукції. Вартість цих послуг відображено у собівартості реалізованої продукції, що встановив сам відповідач. Відповідач не навів доказів того, що такі послуги не потрібні для функціонування виробничого підприємства або були спрямовані на інші цілі. Отже, зв`язок послуг з господарською діяльністю позивача, спрямованою на отримання доходу, підтверджується матеріалами справи.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 у справі №160/19323/23 зазначив: «Верховний Суд вважає правильними висновки судових інстанцій, що оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективність використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. ПК України не містить положень, що дають можливість контролюючому органу оцінювати здійснені платником операції з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин».

Наявність у штаті позивача техніків та інших працівників не свідчить про відсутність ділової мети у залученні підрядника. Відповідач не встановив, що штатні працівники позивача виконували роботи, зазначені у журналі виконаних робіт, або мали можливість виконувати їх у тому ж обсязі. Посадові інструкції техніка та налагоджувальника, на які послався відповідач, визначають обов`язки щодо експлуатації та ремонту виробничого обладнання, налаштування зварювальних верстатів, ручних пресів та аплікаторів. Ці обов`язки не збігаються з роботами з обслуговування інженерних систем заводу, які виконував підрядник. Так само отримання позивачем у травні 2025 року послуг від інших виконавців (технічне обслуговування кондиціонерів та протипожежних систем, ремонт навантажувальної техніки, обслуговування інформаційно-телекомунікаційної системи, інженерні послуги з підтримки виробництва) не свідчить про дублювання послуг ТОВ «МАКСБУД 2020». Відповідач не співставив зміст цих послуг з роботами, відображеними у журналі виконаних робіт, і не встановив, що одні й ті самі роботи оплачено двічі.

Додатки №1-3 до акта перевірки, долучені відповідачем до відзиву, містять відомості про експортні операції позивача, обсяги імпортних операцій та документи, що підтверджують оплату постачальникам для цілей бюджетного відшкодування. Ці документи не містять відомостей щодо операцій з ТОВ «МАКСБУД 2020». Вони підтверджують значний обсяг виробничої діяльності позивача, але не доводять відсутності потреби в обслуговуванні інженерних систем заводу. Тому доводи відповідача про економічну необґрунтованість залучення підрядника з посиланням на ці додатки суд відхиляє.

Відповідач у відзиві послався на ненадання позивачем дефектних актів, технічних завдань, заявок, звітів про використання матеріалів, графіків планово-попереджувальних робіт, відміток у технічних паспортах обладнання, актів введення обладнання в експлуатацію, журналів інструктажів з техніки безпеки, а також на відсутність у підрядника основних засобів і на відсутність даних про простої обладнання. Ці обставини не були встановлені під час перевірки, не відображені в акті перевірки та в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, а відповідач не надав суду доказів на їх підтвердження. Відзив містить також відомості, які не відповідають матеріалам справи, а саме посилання на договір №2024/051, на код ЄДРПОУ ТОВ «МАКСБУД 2020» 43501713 та на наказ про проведення перевірки від 10.07.2025 №145, тоді як договір між сторонами має №03/01/2024, код ЄДРПОУ підрядника 43656597, а перевірку проведено на підставі наказу від 08.07.2025 №155.

Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а зазначив, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення». З огляду на це доводи відповідача, які не були покладені в основу оскаржуваних рішень, не можуть обґрунтовувати їх правомірність. Крім того, законодавство не встановлює обов`язку платника податків складати перелічені відповідачем технічні документи як умову для визнання господарської операції чи віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Щодо доводу про відсутність у ТОВ «МАКСБУД 2020» основних засобів суд також враховує, що до матеріалів справи долучено дозволи Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки та декларацію відповідності матеріально-технічної бази, видані підряднику. Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 у справі №520/4829/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у контрагентів платника матеріальних та трудових ресурсів, які полягали в тому, що «такі обставини не виключають можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчать про отримання необґрунтованої вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за умови укладення цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу».

Посилання відповідача на те, що журнал виконаних робіт не є первинним документом, суд не приймає як підставу для висновку про нереальність операцій. Такий журнал, як і детальні звіти, листи підрядника та реєстр входу і виходу, є додатковими документами, які у сукупності з первинними документами розкривають зміст наданих послуг, що відповідає наведеному висновку Верховного Суду у справі №640/19418/20.

Щодо включення ТОВ «МАКСБУД 2020» до Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства суд погоджується з відповідачем, що ця обставина сама по собі не підтверджує реальність кожної окремої операції. Водночас суд враховує, що ні в акті перевірки, ні у відзиві відповідач не навів обставин, які б свідчили про відсутність у підрядника податкової правосуб`єктності, про його ризиковість або про участь позивача в узгоджених діях з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди. В акті перевірки прямо зазначено, що позивач у перевіреному періоді не оформляв взаємовідносин з ризиковими контрагентами. Податкові накладні підрядника зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних без зупинення реєстрації. Та обставина, що весь обсяг постачання ТОВ «МАКСБУД 2020» у травні 2025 року припадає на позивача, сама по собі не свідчить про нереальність операцій.

Посилання позивача на Закон України від 24.02.2026 №4791-IX суд до уваги не бере, оскільки цей Закон прийнято після виникнення спірних правовідносин і він не має зворотної дії в часі.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «МАКСБУД 2020» з отримання послуг з ремонтування та технічного обслуговування устаткування у квітні-травні 2025 року підтверджені первинними документами та додатковими документами, що узгоджуються між собою. Ці послуги пов`язані з господарською діяльністю позивача. Відповідач не довів, що отримані послуги призначалися для використання або почали використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю позивача. Тому у позивача не було обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 57200,00 грн на підставі підп.«г» п.198.5 ст.198 ПК України та скласти і зареєструвати відповідну зведену податкову накладну.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 11.09.2025 №679/33-00-07-01 форми «В4» прийняте без належних підстав і підлягає скасуванню. Оскільки у позивача не виникло обов`язку скласти та зареєструвати податкову накладну відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, відсутній і склад правопорушення, передбаченого абз.4 п.120-1.2 ст.120-1 ПК України. Тому податкове повідомлення-рішення від 11.09.2025 №678/33-00-07-01 форми «ПН» про застосування штрафу в сумі 3400,00 грн також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Ці рішення прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому не відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява №4909/04), п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

З огляду на наведене позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачений судовий збір у сумі 3328,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Позивач у позовній заяві зазначив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Станом на дату ухвалення рішення такі докази до суду не надійшли, тому питання про розподіл цих витрат суд вирішить після їх подання у порядку, передбаченому ст.252 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.09.2025 №679/33-00-07-01 та від 11.09.2025 №678/33-00-07-01.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» (код ЄДРПОУ 32269989) за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44045187) 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна