Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/335/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокусправа № 380/335/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Карп`як О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного аміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області від 30.09.2025 № 13318392/36738948 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю “ЛЬВІВ-АГРОТЕХ” у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 73 від 14.04.2025;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛЬВІВ-АГРОТЕХ”, податкову накладну № 73 від 14.04.2025 датою того операційного дня, коли ця накладна була направлена засобами електронного зв`язку для реєстрації в ЄРПН;

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області від 30.09.2025 № 13318391/36738948 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю “ЛЬВІВ-АГРОТЕХ” у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 77 від 15.04.2025;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛЬВІВ-АГРОТЕХ”, податкову накладну № 77 від 15.04.2025 датою того операційного дня, коли ці накладна була направлена засобами електронного зв`язку для реєстрації в ЄРПН.

В обґрунтування позову зазначено, що податкові накладні складено за першою подією, якою було зарахування коштів покупця на банківський рахунок позивача, а реєстрацію цих накладних зупинено з посиланням на п.8 Критеріїв ризиковості платника податків без зазначення податкової інформації, що стала підставою для застосування такого критерію. Позивач вказує, що ні квитанції про зупинення реєстрації, ні надіслані згодом повідомлення не містили конкретизованого переліку документів, попри те, що відповідна графа форми повідомлення залишилася незаповненою. На пропозицію контролюючого органу позивач двічі подав письмові пояснення з копіями первинних, розрахункових та інших документів, які підтверджують як придбання товару, так і його подальше постачання, проте в реєстрації податкових накладних було відмовлено. Наведені у графі «Додаткова інформація» оскаржуваних рішень обставини позивач вважає такими, що не передбачені як підстави для відмови, не стосуються події, з настанням якої виник обов`язок скласти податкові накладні, та не відповідають фактичним обставинам. Оскільки такі рішення порушують права позивача, він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 12.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідачів проти позову заперечив. Зазначив, що реєстрацію податкових накладних зупинено правомірно, оскільки у квитанції чітко визначено критерій ризиковості, достатній для зупинення реєстрації, а зміст господарської операції контролюючому органу невідомий, через що він не може повідомити платнику вичерпний перелік документів. Вказав, що саме платник, обізнаний зі змістом операції, визначає, які первинні документи слід подати, а обов`язок підтвердити операцію належно оформленими документами покладено на позивача. Повідомив, що комісія приймала рішення на підставі тих документів, які надавались на її розгляд, і що позивач не скористався можливістю надання додаткових пояснень, оскільки не надав необхідних підтверджуючих документів. На обґрунтування своєї позиції послався на постанови Верховного Суду від 24.03.2025 у справі №140/32696/23, від 31.03.2025 у справі №140/20330/23, від 02.07.2024 у справі №440/5004/23, від 13.02.2024 у справі №240/5563/23, а також на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №380/8435/24, від 06.02.2025 у справі №380/3396/24 та від 30.09.2024 у справі №380/16964/23. Щодо вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні зазначив, що така вимога є передчасною та становить втручання у дискреційні повноваження, а належним способом захисту вважає зобов`язання повторно розглянути питання щодо реєстрації. Окремо навів заперечення проти розміру витрат на професійну правничу допомогу. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позову. Зазначив, що твердження про складення податкових накладних за подією передачі товару не відповідає матеріалам справи, оскільки товар передано 16.04.2025, а накладні складено за датами зарахування коштів. Вказав, що у квитанціях зазначено п.8, а не п.1 Критеріїв ризиковості платника податків, а сам цей критерій є загальним і не розкриває, яка податкова інформація стала підставою для зупинення реєстрації. Звернув увагу, що податкова накладна містить відомості про зміст операції, а після подання пояснень контролюючий орган мав можливість конкретизувати перелік необхідних документів у повідомленні, чого не зробив. Зазначив, що всі витребувані документи подано, у тому числі повторно разом із додатковими поясненнями, а наведені у рішеннях обставини не є підставами для відмови в реєстрації. Витрат на професійну правничу допомогу до відшкодування не заявляв.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36738948, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 12.10.2009 за номером 14151020000022707. Платником податку на додану вартість позивача зареєстровано 21.10.2009, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість №100320020 від 21.10.2009. Основним видом економічної діяльності позивача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням, код КВЕД 46.61.

09.04.2025 між позивачем як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТОС ТРАНССЕРВІС», ідентифікаційний код 45050418, як покупцем укладено договір купівлі-продажу №352/25-133. Згідно зі специфікацією №1 від 09.04.2025 до цього договору предметом постачання визначено прес-підбирач RXYK-8070 з карданним валом, код УКТ ЗЕД 8433400000, у кількості 1 шт. вартістю 78699,99 грн, у тому числі податок на додану вартість 13116,66 грн, грунтофрезу ТМ-150, код УКТ ЗЕД 8432295000, у кількості 10 шт. загальною вартістю 216000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 36000,00 грн, та грунтофрезу ТМ-140, код УКТ ЗЕД 8432295000, у кількості 18 шт. загальною вартістю 354600,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 59100,00 грн, а всього на 649300,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 108216,67 грн.

На оплату товару позивач виставив рахунок №338 від 09.04.2025. Покупець перерахував кошти двома платежами: 14.04.2025 у сумі 240000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 40000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №45 від 14.04.2025 та випискою з особового рахунку за 14.04.2025, і 15.04.2025 у сумі 409300,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 68216,67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №48 від 15.04.2025 та випискою з особового рахунку за 15.04.2025.

Передачу товару покупцю здійснено 16.04.2025, що підтверджується видатковою накладною №354 від 16.04.2025 та актом приймання-передачі №б/н від 16.04.2025. Наявність товару у позивача на час виникнення податкових зобов`язань підтверджується інвентаризаційним описом №41 від 15.04.2025, а його якість - сертифікатами відповідності виробника №24C3707A3104/00005 від 12.06.2024 та №24C3707A3104/00003 від 14.05.2024 і технічною характеристикою грунтофрези.

За подією, що сталася раніше, - зарахуванням коштів покупця на банківський рахунок - позивач склав та подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №73 від 14.04.2025 і податкову накладну №77 від 15.04.2025.

Реєстрацію податкової накладної №73 від 14.04.2025 зупинено, про що позивачу надіслано квитанцію №9118324112 від 30.04.2025. Реєстрацію податкової накладної №77 від 15.04.2025 зупинено, про що позивачу надіслано квитанцію №9119772762 від 01.05.2025. В обох квитанціях як підставу зупинення зазначено, що податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податків (додаток 1 Порядку). Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів за переліком, що дослівно відтворює перелік, наведений у п.5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

19.09.2025 позивач подав контролюючому органу пояснення №359 від 19.09.2025 щодо податкової накладної №73 від 14.04.2025, а 22.09.2025 - пояснення №360 від 22.09.2025 щодо податкової накладної №77 від 15.04.2025, долучивши до кожного з них копії документів довільного формату з №1 по №97. Подання цих пояснень підтверджується повідомленнями про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, та квитанціями №2 від 19.09.2025 і від 22.09.2025.

Разом із поясненнями позивач надав копії договору купівлі-продажу №352/25-133 від 09.04.2025 зі специфікацією, видаткової накладної №354 від 16.04.2025, акта приймання-передачі від 16.04.2025, інвентаризаційного опису №41 від 15.04.2025, рахунку №338 від 09.04.2025, платіжних інструкцій №45 від 14.04.2025 і №48 від 15.04.2025 та виписок з особового рахунку. Щодо придбання товару позивач надав копії контракту №WJH01-07-2022 від 01.07.2022 з додатками №12 від 18.04.2024 і №13 від 03.05.2024, інвойсів №JH20240318-1 від 19.05.2024 та №JH20240318-2 від 06.05.2024 з пакувальними листами, товарно-транспортних накладних CMR, митних декларацій №24UA100440320950U6 від 31.07.2024 і №24UA100440322008U8 від 23.08.2024, а також платіжних інструкцій в іноземній валюті та повідомлень SWIFT про оплату товару. Крім того, подано документи щодо перевезення, транспортно-експедиторського обслуговування, митного оформлення та послуг митних терміналів, документи щодо оренди нежитлових приміщень і земельної ділянки, повідомлення за формою №20-ОПП з квитанціями, довідку банку від 04.12.2023 №031-11-3-3-344, накази про штатний розпис та сертифікати відповідності.

25.09.2025 Комісія регіонального рівня надіслала позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, №13305251/36738948 та №13305610/36738948. У цих повідомленнях запропоновано надати копії первинних документів щодо постачання, придбання товарів, послуг, зберігання продукції та копії розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Графу «Додаткова інформація» у повідомленнях не заповнено.

26.09.2025 позивач подав додаткові пояснення №374 від 26.09.2025 та №373 від 26.09.2025, долучивши до кожного з них 98 додатків, якими повторно надав документи на підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних №73 від 14.04.2025 та №77 від 15.04.2025. Подання цих пояснень підтверджується повідомленнями про подання додаткових пояснень та/або документів від 26.09.2025, квитанціями №1 від 26.09.2025 і документами довільного формату з №1 по №98.

30.09.2025 Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області прийняла рішення №13318392/36738948, яким відмовила в реєстрації податкової накладної №73 від 14.04.2025, та рішення №13318391/36738948, яким відмовила в реєстрації податкової накладної №77 від 15.04.2025.

В обох рішеннях підставою відмови зазначено ненадання / часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку. У графі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» обох рішень вказано, що платник здійснює накопичення залишків нереалізованих товарів, операції з підприємствами, щодо яких прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості; щодо платника прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості, визначеним постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019; відсутня можливість встановлення осіб, задіяних у господарській операції згідно з видатковою накладною.

03.10.2025 позивач оскаржив ці рішення до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України, подавши скарги №9303071251 та №9303260875 з поясненнями до скарг №390 від 03.10.2025 і №392 від 03.10.2025 та документами довільного формату з №1 по №99 до кожної скарги. Рішеннями від 10.10.2025 №39519/36738948/2 та №39540/36738948/2 скарги залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня - без змін. Підставою зазначено ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційних описів, у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Судом також встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №380/22213/24 визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області №26823 від 17.09.2024, яким позивача віднесено до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, та зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області виключити позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Копію цього рішення позивач надавав контролюючому органу разом із поясненнями.

Не погоджуючись із рішеннями від 30.09.2025 №13318392/36738948 та №13318391/36738948, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підп.«а», «б» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Положеннями п.201.16 ст.201 ПК України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 11.12.2019 №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).

Відповідно до п.5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з п.6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 11 Порядку №1165 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. №520.

Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1 до Порядку №1165) визначено, що платник податку відповідає критеріям ризиковості у разі, коли у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі - Порядок №520).

Відповідно до п.4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з п.5 Порядку №520 платник податку, який склав податкову накладну/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації таких податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

За змістом п.9 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Згідно з п.10 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується наступним.

Насамперед суд перевіряє довід відповідачів про те, що податкові накладні №73 від 14.04.2025 та №77 від 15.04.2025 складено за першою подією - передачею товару. Цей довід спростовується матеріалами справи. Передачу товару покупцю оформлено видатковою накладною №354 від 16.04.2025 та актом приймання-передачі від 16.04.2025, тобто вона відбулася пізніше за дати складення податкових накладних. Натомість 14.04.2025 і 15.04.2025 на банківський рахунок позивача зараховано кошти покупця, що підтверджується платіжними інструкціями №45 від 14.04.2025 і №48 від 15.04.2025 та виписками з особового рахунку за відповідні дати. Отже, першою подією у розумінні п.187.1 ст.187 ПК України було саме зарахування коштів, а податкові накладні складено у дати настання цієї події.

Наведене визначає і коло обставин, які підлягали документальному підтвердженню. Такими обставинами є факт отримання оплати за товар у відповідних сумах, особа покупця, номенклатура, кількість та вартість товару, визначені договором купівлі-продажу №352/25-133 від 09.04.2025 і специфікацією №1 від 09.04.2025.

Суд відхиляє посилання відповідачів на те, що у квитанціях чітко визначено критерій, передбачений п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Квитанції №9118324112 від 30.04.2025 та №9119772762 від 01.05.2025 містять іншу підставу зупинення, а саме відповідність позивача п.8 Критеріїв ризиковості платника податків. Таким чином, цей довід не відповідає змісту документів, на підставі яких зупинено реєстрацію податкових накладних.

Пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість пов`язує ризиковість із наявністю у контролюючих органах податкової інформації, яка визначає ризиковість здійснення господарської операції. Зміст такої інформації у квитанціях не розкрито, розрахований показник за цим критерієм, про який ідеться у підп.2 п.11 Порядку №1165, не наведено. Перелік документів, запропонований позивачу у квитанціях, дослівно відтворює перелік, наведений у п.5 Порядку №520, і не враховує ні змісту конкретної операції, ні підстави зупинення реєстрації.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 11.06.2026 у справі №160/7954/25, у якій зазначено, що формальне зазначення у квитанції або рішенні комісії лише номера пункту Критеріїв ризиковості без розкриття змісту податкової інформації, яка визначає ризиковість саме тієї господарської операції, що відображена у поданій на реєстрацію податковій накладній, не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас суд враховує, що недоліки квитанції про зупинення реєстрації самі по собі не вирішують спір, оскільки предметом оскарження є рішення, прийняті на наступному етапі адміністративної процедури. Після подання позивачем пояснень №359 від 19.09.2025 та №360 від 22.09.2025 контролюючий орган скористався передбаченою п.9 Порядку №520 можливістю і надіслав повідомлення №13305251/36738948 та №13305610/36738948 від 25.09.2025.

Саме на цьому етапі контролюючий орган мав конкретизувати перелік документів та інформації, які додатково слід надати платнику податків. Такий висновок сформульовано Верховним Судом у постановах від 24.03.2025 у справі №140/32696/23 та від 31.03.2025 у справі №140/20330/23, на які посилаються відповідачі. У постанові від 31.03.2025 у справі №140/20330/23 Верховний Суд зазначив, що законодавець передбачив, що у разі недостатності пояснень та документів, наданих за наслідками отримання квитанцій про зупинення, податковий орган саме у повідомленні про надання додаткових документів повинен конкретизувати той перелік документів та інформації, яку додатково слід надати платнику податків.

Матеріалами справи підтверджено, що повідомлення від 25.09.2025 такої конкретизації не містять. У них відтворено узагальнені найменування груп документів - первинні документи щодо постачання, придбання товарів, послуг, зберігання продукції та розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків, тобто ті самі категорії, що вже були запропоновані у квитанціях. Графа «Додаткова інформація», яка за формою повідомлення (додаток 2 до Порядку №520) призначена для конкретизації, залишилася незаповненою. Відповідачі не навели, які саме документи з наданих позивачем було визнано недостатніми та яку інформацію вони не підтверджували.

Попри це позивач скористався правом, передбаченим абз.6 п.9 Порядку №520, і 26.09.2025, тобто у межах установленого строку, подав додаткові пояснення №373 та №374 від 26.09.2025 із 98 додатками до кожного. Твердження відповідачів про те, що позивач не скористався можливістю надання додаткових пояснень, спростовується повідомленнями про подання додаткових пояснень та/або документів від 26.09.2025, квитанціями №1 від 26.09.2025 та переліком документів довільного формату.

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.03.2025 у справі №140/32696/23 та від 31.03.2025 у справі №140/20330/23, на які посилаються відповідачі, не є релевантними для обставин справи, що розглядається. У справі №140/32696/23 Верховний Суд виходив з того, що платник податків не скористався правом надання додаткових пояснень і копій документів за наслідками отримання повідомлень, і саме ігнорування платником пропозиції контролюючого органу було визнано самостійною підставою для прояву негативної дискреції. У справі, що розглядається, позивач на повідомлення відреагував і подав додаткові пояснення з документами наступного дня після їх направлення. З цих самих підстав не підлягають застосуванню висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.07.2026 у справі №120/3427/25, де платник у встановлений строк додаткових пояснень та копій витребуваних документів не подав.

Та обставина, що підставою відмови у рішеннях зазначено ненадання / часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів, не звільняє суд від оцінки документів, які були фактично подані. Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі №500/6492/25 зазначив, що за змістом пунктів 4, 5, 9 та 10 Порядку №520 предметом розгляду комісії регіонального рівня є не формальна повнота переліку витребуваних документів як така, а наявність достатнього документального підтвердження інформації, зазначеної у конкретній податковій накладній. Факт часткового ненадання документів, зазначених у повідомленні комісії, підлягає оцінці не ізольовано, а у взаємозв`язку зі змістом господарської операції та сукупністю документів, фактично поданих платником податку. Інакше передбачена пунктом 10 Порядку №520 підстава для відмови набувала б суто формального характеру та застосовувалася б незалежно від того, чи підтверджують уже подані документи інформацію, відображену у податковій накладній. У цій самій постанові Верховний Суд вказав, що саме поняття «повний пакет документів» не є критерієм, установленим пунктами 4, 5, 9 та 10 Порядку №520, а пункт 5 цього Порядку містить перелік документів, які платник може подати з урахуванням змісту конкретної операції, а не встановлює безумовного обов`язку подати всі перелічені у ньому або додатково витребувані контролюючим органом документи незалежно від їх значення для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 10.09.2026 у справі №160/727/26.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що подані позивачем контролюючому органу документи були достатніми для підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних №73 від 14.04.2025 та №77 від 15.04.2025. Подія, з настанням якої виник обов`язок скласти ці накладні, підтверджена платіжними інструкціями №45 від 14.04.2025 і №48 від 15.04.2025 та виписками з особового рахунку за відповідні дати. Підстава платежу і його зв`язок із конкретною операцією підтверджені договором купівлі-продажу №352/25-133 від 09.04.2025, специфікацією №1 від 09.04.2025 та рахунком №338 від 09.04.2025. Номенклатура, кількість, ціна товару і коди УКТ ЗЕД, відображені у податкових накладних, узгоджуються зі специфікацією та видатковою накладною №354 від 16.04.2025. Наявність товару у позивача підтверджена інвентаризаційним описом №41 від 15.04.2025, а походження товару - контрактом №WJH01-07-2022 від 01.07.2022 з додатками, інвойсами, товарно-транспортними накладними CMR, митними деклараціями та документами про оплату нерезиденту. Суперечностей між цими документами та змістом податкових накладних відповідачі не навели, а суд не встановив.

Окремої оцінки потребують обставини, наведені у графі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» оскаржуваних рішень.

Посилання на накопичення залишків нереалізованих товарів не передбачене п.10 Порядку №520 як підстава для відмови в реєстрації податкової накладної. Крім того, така обставина не стосується події, з настанням якої виник обов`язок скласти спірні податкові накладні, і не спростовує факту зарахування коштів покупця. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням, обсяги реалізації якої залежать від строків проведення сільськогосподарських робіт, а придбання товару здійснювалося за зовнішньоекономічним контрактом із тривалим строком доставки, що підтверджується митними деклараціями від 31.07.2024 та від 23.08.2024. Відповідачі не навели ні розрахунку залишків, ні пояснення того, яким чином ця обставина впливає на підтвердження інформації, відображеної у податкових накладних.

Посилання на здійснення операцій з підприємствами, щодо яких прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості, також не є підставою для відмови в реєстрації. Відповідальність за податковими зобов`язаннями має індивідуальний характер, і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, у рішеннях не зазначено, про яких саме контрагентів ідеться і який зв`язок ці операції мають із постачанням товару на користь ТОВ «ЛОГІСТОС ТРАНССЕРВІС».

Посилання на прийняте щодо позивача рішення про відповідність критеріям ризиковості не узгоджується з матеріалами справи. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №380/22213/24 рішення Комісії №26823 від 17.09.2024 про віднесення позивача до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв, визнано протиправним і скасовано, а Головне управління ДПС у Львівській області зобов`язано виключити позивача з відповідного переліку. Копію цього рішення позивач надавав контролюючому органу. Інших рішень про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку відповідачі до матеріалів справи не надали.

Посилання на відсутність можливості встановити осіб, задіяних у господарській операції згідно з видатковою накладною, суд також відхиляє. Суд враховує, що видаткова накладна №354 від 16.04.2025 оформлює передачу товару, яка не є подією, за якою складено спірні податкові накладні. Крім того, документів, якими оформлено повноваження осіб, що одержують продукцію в інтересах платника податку, зокрема довіреностей чи актів керівного органу, контролюючий орган у повідомленнях від 25.09.2025 не витребовував. Передачу товару оформлено також актом приймання-передачі №б/н від 16.04.2025, у якому зазначено представників сторін операції.

Суд звертає увагу, що обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється з огляду на мотиви, наведені у самому рішенні на час його прийняття. Верховний Суд у постанові від 11.06.2026 у справі №160/7954/25 зазначив, що суб`єкт владних повноважень не може під час судового розгляду замінювати або доповнювати фактичні підстави прийнятого ним індивідуального акта новими обставинами, які не були належним чином відображені у такому акті та не були повідомлені платнику під час адміністративної процедури. Інший підхід фактично позбавляв би платника податку можливості розуміти конкретні претензії контролюючого органу, подавати саме ті документи, які необхідні для спростування відповідних сумнівів, та ефективно захищати свої права як під час адміністративного розгляду, так і в суді.

Доводи відповідачів про те, що обов`язок довести реальність господарської операції покладається виключно на позивача, не враховують меж процедури, у якій прийнято оскаржувані рішення. Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі №500/6492/25 зазначив, що процедура моніторингу податкових накладних має превентивний характер та не повинна підміняти за своїм змістом проведення податкової перевірки, оскільки питання реальності господарської операції може бути предметом дослідження лише під час здійснення податкового контролю у формах, визначених Податковим кодексом України. Комісія регіонального рівня має право оцінювати достатність документів, поданих платником податків, однак така оцінка здійснюється виключно в межах адміністративної процедури прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної та не передбачає встановлення фактичної реальності здійснення господарської діяльності платника податків. З огляду на це суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарської операції за участю позивача, а оцінює лише наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкових накладних.

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.07.2024 у справі №440/5004/23 та від 13.02.2024 у справі №240/5563/23, на які посилаються відповідачі, не є релевантними для обставин справи, що розглядається. У справі №440/5004/23 підставою для висновку про правомірність відмови стало те, що платник не надав жодного документа, який засвідчив би настання події, що обумовила складення розрахунку коригування, тоді як у цій справі настання події підтверджено платіжними інструкціями та банківськими виписками. У справі №240/5563/23 суди встановили ненадання платником копій документів відповідно до п.5 Порядку №520, тоді як у цій справі позивач подав документи двічі, а згодом - також разом зі скаргами до контролюючого органу вищого рівня.

Посилання відповідачів на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №380/8435/24, від 06.02.2025 у справі №380/3396/24 та від 30.09.2024 у справі №380/16964/23 суд відхиляє. За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Рішення судів апеляційної інстанції такими висновками не є. Крім того, обставини тих справ, на які посилаються відповідачі, не є подібними обставинам цієї справи у частині реагування платника на повідомлення контролюючого органу та обсягу поданих ним документів.

Суд також зазначає, що подані позивачем документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які у силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV спричинили б втрату такими документами юридичної сили. Відповідачі не зазначили, які саме з поданих документів складено або оформлено з порушенням законодавства і в чому полягають такі порушення.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що у контролюючого органу не було правових підстав для відмови позивачу в реєстрації податкових накладних №73 від 14.04.2025 та №77 від 15.04.2025, а рішення від 30.09.2025 №13318392/36738948 та №13318391/36738948 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних суд зазначає таке.

Згідно з п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246), у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, реєстрацію яких попередньо зупинено, належить до повноважень Державної податкової служби України.

Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. За приписами ч.4 цієї статті суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд відхиляє довід відповідачів про те, що зобов`язання зареєструвати податкові накладні є втручанням у дискреційні повноваження. Верховний Суд у постанові від 11.06.2026 у справі №160/7954/25 зазначив, що таке зобов`язання не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки у спірних правовідносинах після скасування протиправних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних і за відсутності встановлених судами правових підстав для повторної відмови суб`єкт владних повноважень не має декількох рівнозначних правомірних варіантів поведінки. У цій самій постанові вказано, що посилання контролюючого органу на необхідність додаткової перевірки податкових накладних за критеріями, визначеними пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, не спростовує таких висновків, оскільки предметом спору були рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкових накладних за наслідками процедури зупинення їх реєстрації.

Як уже встановлено судом, надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства та були достатніми для реєстрації податкових накладних. Обставин, які б унеможливлювали їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено. З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у цьому випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні №73 від 14.04.2025 та №77 від 15.04.2025 датою їх подання на реєстрацію. Такий спосіб захисту є ефективним, оскільки виключає потребу повторного звернення до суду у разі прийняття нового рішення про відмову.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI). Згідно з ч.1 ст.3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Частиною 1 ст.4 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у сумі 3328,00 грн.

З урахуванням обсягу задоволених позовних вимог та з огляду на те, що права позивача порушені рішеннями Головного управління ДПС у Львівській області, залишеними без змін рішеннями Державної податкової служби України, судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у рівних частках по 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області від 30.09.2025 №13318392/36738948 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ» у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №73 від 14.04.2025.

Зобов`язати Державну податкову службу України (ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ» (ЄДРПОУ 36738948) податкову накладну №73 від 14.04.2025 датою того операційного дня, коли ця податкова накладна була направлена засобами електронного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області від 30.09.2025 №13318391/36738948 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ» у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №77 від 15.04.2025.

Зобов`язати Державну податкову службу України (ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ» (ЄДРПОУ 36738948) податкову накладну №77 від 15.04.2025 датою того операційного дня, коли ця податкова накладна була направлена засобами електронного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ» (ЄДРПОУ 36738948) судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-АГРОТЕХ» (ЄДРПОУ 36738948) судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна