Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №380/2869/25 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: процедур здійснення контролю Державною аудиторською службою України, Державного фінансового контролю

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №380/2869/25

Суддя: Сидор Наталія Теодозіївна

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2869/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» до Західного офісу Держаудитслужби, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування висновку,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» до Західного офісу Держаудитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Висновок від 03.02.2025 Західного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу закупівлі UA-2024-11-29-012828-а «Придбання корму для тварин зоологічного відділу РЛП «Знесіння».

В обгрунтування позовних вимог вказує, що позивачем було оголошено тендер стосовно предмету закупівлі «Придбання корму для тварин зоологічного відділу РЛП «Знесіння». За результатом моніторингу закупівлі відповідачем складено Висновок від 03.02.2025, яким встановлено порушення процедури проведення закупівлі та зобов`язано позивача вжити заходів щодо недопущення в подальшому встановленого порушення.

Зокрема, відповідачем встановлено, що позивач в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» не відхилив тендерну пропозицію учасника, якого органами Антимонопольного комітету України притягнуто до відповідальності за вчинення антиконкурентних дій, а визначено його переможцем тендеру та уклав з ним договір. Втім, позивач наголошує, що таке рішення про притягнення до відповідальності було оскаржено учасником закупівлі до господарського суду, відтак не вступило в дію.

З огляду на наведене, просить визнати протиправним та скасувати такий висновок.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що позивач не перевірив наявність чи відсутність підстав для відхилення тендерної пропозиції, визначеної пунктом 47 затвердження Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Зазначає, що рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з моменту їх прийняття. Більше того, навіть якщо б рішення в частині стягнення підлягало зупиненню, це не є автоматичним підтвердженням того, що учасник автоматично виключається із Зведених відомостей про рішення, і це не є тотожним визнанню рішення недійсним.

У спростування наведених відповідачем доводів позивач подав відповідь на відзив. Наголошує на тому, що рішення про притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зупинило свою дію/виконання з моменту прийняття господарським судом до розгляду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення органу Антимонопольного комітету України.

Третя особа, у належний спосіб повідомлена про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі, пояснення щодо позову або відзиву на позовну заяву не подала.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» оголосив тендер стосовно предмету закупівлі «Придбання корму для тварин зоологічного відділу РЛП «Знесіння».

Переможцем тендеру визначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Західним офісом Держаудитслужби складено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2024-11-29-012828-а від 03.02.2025.

Зазначеним висновком, зокрема, встановлено, що відповідно до норму пп. 1 п. 44 та п. 47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, тендерна пропозиція ФОП ОСОБА_1 станом на дату прийняття уповноваженою особою Замовника рішення про намір укласти договір (12.12.2024) підлягала відхиленню.

З огляду на встановлені порушення відповідач зобов`язав позивача вжити заходи щодо недопущення в подальшому встановленого порушення (зокрема, шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення, проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань, тощо).

Позивач не погоджується із висновком №UA-2024-11-29-012828-а від 03.02.2025, тому звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі – Закон № 2939-ХІІ)

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2939-ХІІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі – Положення №43), передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Водночас пунктом 7 Положення № 43 визначено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема здійснення державного фінансового контролю за дотриманням законодавства про закупівлі.

Частиною першою статті 5 Закону №2939-ХІІ передбачено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України від 25.12.2015 №922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі – Закон №922-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону №922-VIII Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Органи, уповноважені здійснювати контроль у сфері закупівель, не мають права втручатися в проведення закупівель.

Абзацами першим - другим частини першої статті 8 Закону №922-VIII передбачено, що моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону №922-VIII рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав: 1) дані автоматичних індикаторів ризиків; 2) інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; 5) інформація, отримана від громадських об`єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 7 цього Закону.

Для аналізу даних, що свідчать про ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, може використовуватися: інформація, оприлюднена в електронній системі закупівель; інформація, що міститься в єдиних державних реєстрах; інформація в базах даних, відкритих для доступу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з частиною шостою статті 8 Закону №922-VIII за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону №922-VIII у висновку обов`язково зазначаються: 1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо якого здійснювався моніторинг процедури закупівлі; 2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності) та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі; 5) зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю.

Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Якщо під час моніторингу, за результатами якого виявлено ознаки порушення законодавства у сфері публічних закупівель, було відмінено тендер чи визнано його таким, що не відбувся, орган державного фінансового контролю зазначає опис порушення без зобов`язання щодо усунення такого порушення.

Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі виявлено ознаки порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, про це письмово повідомляються відповідні державні органи.

Кабінетом Міністрів України 12.10.2022 прийнято постанову №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (далі Постанова №1178).

Згідно з п. 1 Постанови №1178 ці особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель (далі - закупівлі) товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі” (далі - замовники), із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Спірним висновком відповідач встановив порушення позивачем норм пп. 1 п. 44 та п. 47 Постанови №1178.

Відповідно до пп. 1 п. 44 Постанови №1178 замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли учасник процедури закупівлі підпадає під підстави, встановлені пунктом 47 цих особливостей.

Згідно з пп. 4 п. 47 Постанови №1178 замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі в разі, коли суб`єкт господарювання (учасник процедури закупівлі) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 №2210-ІІІ (далі Закон №2210-ІІІ) передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону №2210-ІІІ порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Судом встановлено, що Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» оголосив тендер стосовно предмету закупівлі «Придбання корму для тварин зоологічного відділу РЛП «Знесіння». Переможцем тендеру визначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Разом з тим, у висновку про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2024-11-29-012828-а від 03.02.2025 зазначено наступне: «моніторингом встановлено, що відповідно до наявних у публічному доступі даних Зведених відомостей про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів та накладення штрафу Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 10.10.2024 щодо ФОП ОСОБА_1 винесене рішення №63/119-р/к про порушення, передбачене пунктом 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних дій, що стосуються спотворення результатів тендеру.

У висновку також вказано: «У надано під час моніторингу поясненні Замовником вказано, що учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, зазначених у цьому пункті (крім підпунктів 1 і 7 цього пункту) шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції та що замовник не вимагає від учасника від час подання тендерної пропозиції в електронній системі закупівель будь-яких документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених у цьому пункті, крім самостійного декларування відсутності таких підстав учасником закупівлі відповідно до абзацу шістнадцятого цього пункту.

Крім того, у поясненні Замовником вказано, що на момент визначення ФОП ОСОБА_1 переможцем закупівлі Замовнику не було відомо, що він перебуває у державному реєстрі суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Оцінюючи такі доводи позивача, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.02.2024 у справі №640/18793/21, сформовану на аналізі положень Закону №922-VIII.

Верховний Суд врахував, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону №922-VIII замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо, зокрема, учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.

При цьому частиною п`ятнадцятою статті 29 Закону №922-VIII замовника наділено правом звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції. У разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, підставам, установленим частиною першою статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника.

З аналізу наведених норм вбачається, що відхилити тендерну пропозицію учасників торгів з підстав вчинення узгоджених антиконкурентних дій замовник зобов`язаний у випадку, якщо учасник протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Проаналізувавши наведені норми, Верховний Суд виснував, що замовники та учасники процедури закупівлі мають добросовісно користуватися своїми правами та дотримуватись обов`язків покладених на них. З наведених норм Закону вбачається, що на замовника покладено обов`язок відхилити тендерну пропозицію у разі наявності передбачених Законом для того підстав, зокрема, у разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів). При цьому, наведений обов`язок замовника корелюється з правом передбаченим частиною п`ятнадцятою статті 29 Закону №922-VIII, щодо наявності у замовника права перевірити інформацію надану учасником.

Верховний Суд звертає увагу на те, що на учасників процедури закупівлі не покладено обов`язку надавати докази на підтвердження відсутності підстав для відмови в участі у процесі закупівлі. Наявність таких підстав, зокрема, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 17 Закону №922-VIII, перевіряється безпосередньо замовником під час проведення процедури закупівлі. Способи такої перевірки визначає замовник таким чином, щоб забезпечити перевірку щодо достовірності наданої інформації. У протилежному випадку нівелюється сама суть наданого замовнику права на підтвердження інформації, наданої учасником, з огляду на наявність у замовника обов`язку передбаченого частиною першою статті 17 Закону №922-VIII.

З огляду на викладене, в силу наведених законодавчих приписів, у замовника виникає саме імперативний обов`язок, а не право, щодо проведення перевірки на предмет достовірності поданої учасником документації, що відповідає меті Закону №922-VIII.

Відтак, саме на позивача як замовника було покладено обов`язок щодо перевірки інформації, наданої учасником, зокрема щодо наявності чи відсутності умов для відхилення тендерної пропозиції.

Також у позові позивач покликається на те, що рішення про притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1 за вчинення антиконкурентних узгоджених дій не підлягало виконанню, тобто не вступило в дію, оскільки таке ним оскаржено до суду і 27.11.2024 відкрито провадження у справі, відповідно зупинено його виконання.

На підтвердження наведеного долучає копію ухвали Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у справі №914/2792/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/119 від 10.10.2024 в частині, що стосується позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №2210-ІІІ рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

Наведеною нормою спростовується твердження позивача щодо того, що рішення про притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1 не вступило в дію, адже таке набрало чинності з дня його прийняття.

Щодо покликань позивача на зупинення дії рішення у зв`язку з його оскарженням, слід врахувати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.60 Закону №2210-ІІІ заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Згідно з ч. 3 ст. 60 Закону №2210-ІІІ прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону №2210-ІІІ порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:

згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";

за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону;

за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону,

а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Частина 1 статті 48 Закону №2210-ІІІ визначає, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону №2210-ІІІ антиконкурентні узгоджені дії є одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Таким чином, позивач вважає, що оскарження ФОП ОСОБА_1 до господарського суду рішення про притягнення його до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій зумовило зупинення виконання/дії такого рішення з моменту прийняття господарським судом до розгляду (27.11.2024) позовної заяви про визнання недійсним та скасування рішення органу Антимонопольного комітету України. Тому, на думку позивача, у нього не було підстав відхилити тендерну пропозицію ФОП ОСОБА_1 , оскільки він не вважався таким, що притягнутий до відповідальності за порушення пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Втім, Верховний Суд у постанові від 29.02.2024 у справі №640/18793/21 зазначає, що виходячи із системного аналізу наведених норм Закону №2210-ІІІ, оскарження рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду, зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу АМКУ на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Верховний Суд зазначає, що сам по собі факт порушення судом провадження у справі про визнання недійсним рішення антимонопольного органу про визнання вчинення суб`єктом господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції не зупиняє дію такого рішення антимонопольного органу на період (строк) його оскарження. З урахуванням чого, за відсутності обставин зупинення судом дії оскаржуваного рішення антимонопольного органу на період (строк) його оскарження, наявність обставин, визначених пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", виключає підстави для в участі суб`єкта господарювання (учасника) у відповідній процедурі закупівлі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/3646/22.

Відтак, станом на момент подання ФОП ОСОБА_1 тендерної пропозиції його рішенням органу Антимонопольного комітету було притягнуто до відповідальності за вчинення порушення у вигляді вчинення антиконкурентних дій, що стосуються спотворення результатів тендеру. Втім, всупереч вимогам п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону №922-VIII та з пп. 4 п. 47 Постанови №1178 позивач як замовник не прийняв рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у процедурі закупівлі та не відхилив пропозицію, а визначив такого учасника переможцем тендеру та уклав із ним договір постачання.

Зазначене порушення контролюючим органом відображено у висновку від 03.02.2025 про результати моніторингу закупівлі UA-2024-11-29-012828-а та зобов`язано позивача вжити заходів щодо недопущення в подальшому встановленого порушення (зокрема, шляхом притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення, проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань, тощо).

Беручи до уваги викладене, суд висновує, що оскаржуваний висновок відповідача є правомірним, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні. Відтак, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову, не перебачено.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Регіонального ландшафтного парку «Знесіння» до Західного офісу Держаудитслужби, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування висновку, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сидор Н.Т.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua