Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №357/17331/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17331/26

3/357/5148/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , представника (фахівця в галузі права) - Масловського І.А.,

прокурора - Шлапацького О.В.

розглянувши в м. Біла Церква, клопотання представника ОСОБА_1 – Масловського Ігоря Анатолійовича про його залучення до справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 ,

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У ході розгляду справи, 29 жовтня від фахівця у галузі права ОСОБА_2 , який здійснює представництво інтересів на підставі диплому про вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та нотаріально посвідченої довіреності, надано клопотання про залучення його до розгляду справи. Додано копію рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, справа № 1-17/2000.

ОСОБА_1 просив залучити до розгляду справи його представника ОСОБА_2 .

Прокурор Шлапацький О.В. заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки не вбачає законних підстав для залучення фахівця в галузі права до розгляду справи на підставі поданих документів.

Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши подане клопотання та додані до нього документи, суд дійшов таких висновків.

Конвенція про захист прав людини і основних свобод, ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачає право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд (стаття 6).

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, ратифікованому Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII, зазначено, що держава повинна гарантувати кожному, чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту, і таке право повинно встановлюватись судовим або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави (стаття 2), та можливість вільного вибору обвинуваченим захисника (пункт 3 статті 14).

«Основні принципи, що стосуються ролі юристів», прийняті восьмим Конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками 27 серпня - 7 вересня 1990 року, передбачають, що кожна людина має право звернутися до будь-якого юриста за допомогою для захисту і відстоювання своїх прав та захисту їх на всіх стадіях кримінального судочинства (принцип 1); жодний суд чи адміністративний орган, в якому визнається право на адвоката, не відмовляється визнавати права юриста відстоювати в суді інтереси свого клієнта, за винятком тих випадків, коли юристу було відмовлено в праві виконувати свої професійні обов`язки відповідно до національного права і практики та цих принципів (принцип 19).

Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, визначено, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (Справа «Гурепка проти України») та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Відповідно до Конституції України у 2016 році були внесені зміни згідно із Законом № 1401-VІІІ від 02.06.2016 року, в тому числі і до ст. 59 Конституції України, відповідно до яких слово «правову» замінено словами «професійну правничу» та виключено частину другу.

На час розгляду клопотання про залучення до участі в справі в якості захисника фахівця у галузі права ст. 59 Конституції України викладена у такій редакції «Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.»

Тлумачення тому, хто надає професійну правничу допомогу надано у ст. 131-2 Конституції України, відповідно до якої виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді.

Відповідно до вимог ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до вимог пп. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Згідно із ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У вказаній статті визначено документи, які можуть посвідчувати повноваженням адвоката на участь у розгляді справи та не визначено таких документів для фахівця у галузі права.

За положеннями ст. 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом.

З матеріалів клопотання вбачається, що на підтвердження своїх повноважень Масловським І.А. надано копію довіреності, посвідченої приватним нотаріусом, інформацію про зареєстроване місце проживання, а також копію диплома, рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, справа № 1-17/2000.

Разом із тим, ОСОБА_2 є фахівцем у галузі права, але не є адвокатом, тобто особою, яка відповідно до закону наділена правом здійснювати захист особи в суді.

З огляду на викладене, матеріали справи не містять належного підтвердження повноважень Масловським І.А. на участь у розгляді справи в суді та представництво інтересів ОСОБА_1 .

За таких обставин, повноваження Масловського І.А. на представлення інтересів ОСОБА_1 не підтверджені належними документами, що є підставою для залишення клопотання без розгляду.

Згідно із рішенням Конституційного суду України від 31 березня 2015 року № 1-7/2015, положення частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього кодексу, про закриття справи.

Керуючись ст.ст. 268,271 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

клопотання представника ОСОБА_1 – Масловського Ігоря Анатолійовича про його залучення до справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - залишити без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА