Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №340/8435/25
Суддя: А.В. САГУН
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8435/25
провадження № 2-ап/340/68/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 15.11.2022 по 19.05.2023 включно, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за 2022 та 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення та виплатити позивачу за період з 15.11.2022 по 19.05.2023 включно, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за 2022-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
2) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди за Постановою № 168 в розмірі 100 000,00 грн/міс пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії: за період з 29.04.2023 по 07.09.2023;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн/міс пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії в період з 29.04.2023 по 07.09.2023.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 15.11.2022 до 12.09.2023. Під час виконання бойового завдання 29.04.2023 поблизу н.п. Мар`їнка Донецької області позивач отримав тяжкі вогнепальні уламкові поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, внаслідок чого перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустках за станом здоров`я. Обставини отримання поранення, його тяжкість та необхідність лікування підтверджуються довідкою про обставини поранення від 26.05.2023 № 642/1828, довідками військово-лікарських комісій від 23.05.2023 № 313/323/40 та від 13.07.2023 № 325, а також відповідними медичними документами. Позивач стверджує, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після тяжкого поранення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Крім того, позивач вважає, що відповідач неправомірно здійснював обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 1 січня 2018 року, замість розрахункових величин, визначених законодавством на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року, що призвело до заниження належного йому грошового забезпечення за період з 15.11.2022 по 19.05.2023. На обґрунтування вимог позивач посилається на положення статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанов Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та від 30.08.2017 № 704, а також на правові висновки Верховного Суду щодо застосування розрахункової величини для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовців. Також позивач вказує на необхідність одночасної виплати грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву до суду та витребуваних письмових доказів не подав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач у період з 15.11.2022 (наказ по стройовій частині від 15.11.2022 № 319) по 12.09.2023 (наказ по стройовій частині від 12.09.2023 № 256) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 10-11).
29.04.2023 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Мар`їнка Донецької області отримав множинні вогнепальні уламкові поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) від 26.05.2023 № 642/1828 (а.с. 11зв.).
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії КНП "УЦМЛ" Уманської міської ради від 23.05.2023 № 313/323/40 отриману позивачем травму віднесено до категорії тяжких та встановлено необхідність надання відпустки за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів (а.с. 12).
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії КНП "Кіровоградський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни" Кіровоградської обласної ради від 13.07.2023 № 325 підтверджено тяжкий ступінь отриманої травми, її причинний зв`язок із захистом Батьківщини та необхідність надання позивачу відпустки за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів (а.с. 12зв.).
У зв`язку з отриманими пораненнями позивач перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я в періоди з 30.04.2023 по 23.05.2023, з 13.06.2023 по 13.07.2023 та з 21.08.2023 по 07.09.2023, що підтверджується виписками з медичної документації (а.с. 13-17).
Крім того, відповідно до зазначених вище довідок військово-лікарських комісій позивач перебував у відпустках для лікування після тяжкого поранення з 24.05.2023 по 13.06.2023 та з 14.07.2023 по 14.08.2023.
Як зазначає позивач, відповідач не здійснював нарахування та виплату йому додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн у розрахунку на місяць за вказані періоди лікування та перебування у відпустках за станом здоров`я, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.
Також позивач стверджує, що в період з 15.11.2022 по 19.05.2023 відповідач здійснював обчислення його посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, що призвело до заниження розміру виплаченого грошового забезпечення та інших виплат, розмір яких залежить від посадового окладу й окладу за військовим званням.
Вважаючи протиправними бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, а також дії щодо обчислення грошового забезпечення із застосуванням неналежної розрахункової величини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом судового розгляду у справі є правомірність дій військової частини НОМЕР_1 щодо визначення розміру та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 15.11.2022 по 19.05.2023 без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законами України про Державний бюджет України на 2022-2023 роки, а також правомірність ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після отриманого тяжкого поранення за період з 29.04.2023 по 07.09.2023.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни наділені правом на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 Розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 3 розділу I Порядку № 260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів за основними типовими посадами та військовими (спеціальними) званнями, а також додаткові види грошового забезпечення і розміри надбавок, зокрема за вислугу років, для відповідних категорій осіб (далі – Постанова № 704).
Пунктом 2 Постанови № 704 було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України було прийнято постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103 (далі – Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 було викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Постанова №103 набрала чинності 24.02.2018.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Відтак, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови № 704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону № 2262-XII та Постанови № 704 виснував таке:
а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий висновок згодом також неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 22.09.2022 у справі № 500/3840/21, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 29.03.2023 у справі № 640/8668/21 та від 09.05.2023 у справі № 380/5158/22.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 1762,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 1921,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено, що станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" визначено, що станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" визначено, що станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2684,00 грн.
Отже, редакція законів України про державний бюджет на 2018-2023 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх збільшення.
Судом ураховано, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704", яка набрала чинності 20.05.2023, було внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Разом із тим, жодним із положень Постанови № 481 не було надано зворотної дії в часі застосування її приписів, в тому числі в період з 29.01.2020 року (тобто дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 826/6453/18).
З метою встановлення правильності обчислення грошового забезпечення позивача суд ухвалою від 06.07.2026 (а.с. 71-72) зобов`язав відповідача надати довідку про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення із зазначенням усіх складових та сум.
Однак відповідач вимоги ухвали не виконав, відповідних відомостей та документів не надав, у зв`язку з чим не підтвердив, яку саме розрахункову величину було застосовано під час визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у період з 15.11.2022 по 19.05.2023 включно.
За такого правового врегулювання та встановлених обставин справи суд доходить висновку, що посадовий оклад позивача та оклад за військовим званням у період з 15.11.2022 по 19.05.2023 включно підлягали визначенню відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а не із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн.
При цьому відповідач, не надавши суду відповідних документів та відомостей, не довів, що обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірний період здійснювалося із застосуванням належної розрахункової величини, а отже, не підтвердив правомірності своїх дій щодо визначення розміру грошового забезпечення позивача.
Оскільки розміри окремих щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення визначаються з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, правильність їх нарахування безпосередньо залежить від правильності визначення зазначених складових грошового забезпечення. Водночас, оскільки предметом спору є правомірність застосованої відповідачем розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, суд не вбачає необхідності надавати окрему правову оцінку порядку обчислення кожного з похідних видів грошового забезпечення, які фактично нараховувалися та виплачувалися позивачу у спірний період.
За таких обставин, з огляду на встановлений законодавством порядок визначення у спірний період посадового окладу та окладу за військовим званням, а також ненадання відповідачем доказів застосування належної розрахункової величини, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу у період з 15.11.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу за вказаний період грошового забезпечення, у тому числі щомісячних основних та додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які фактично були нараховані та виплачені позивачу у цей період, із застосуванням зазначеного показника та з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас вимога про зобов`язання відповідача одночасно здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є передчасною, оскільки обов`язок щодо виплати такої компенсації є похідним від фактичного нарахування та виплати відповідних сум грошового забезпечення, а тому на момент вирішення спору право позивача у цій частині не порушене. Питання про виплату зазначеної компенсації підлягає вирішенню відповідачем під час виконання судового рішення відповідно до вимог Порядку № 44.
Щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після отриманого тяжкого поранення, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.
На виконання зазначених Указів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі – Постанова № 168 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до абзацу першого пункту 1 Постанови № 168 у редакції, чинній до 11.08.2023, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України та інших визначених у цьому пункті військових формувань виплачувалася додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, розмір такої винагороди збільшувався до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.
Водночас абзацом п`ятим пункту 1 Постанови № 168 передбачалося включення до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, зокрема військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебували на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення між ними, або перебували у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
З 11.08.2023 набрали чинності зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836, якими, зокрема, змінено структуру Постанови № 168 та доповнено її пунктом 1-2.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови № 168 у редакції, чинній з 11.08.2023, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). До наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн включаються, зокрема, військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення між ними, або перебувають у відпустці для лікування після поранення у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Абзацом 4 пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно з пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткова винагорода у збільшеному розмірі є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується у період дії воєнного стану залежно від фактичного характеру проходження військової служби.
Зазначена винагорода підлягає виплаті військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, тобто фактично виконують бойові (спеціальні) завдання у визначених районах їх проведення та перебувають у зоні здійснення таких заходів.
Водночас у випадках, коли військовослужбовець у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, не виконує бойові завдання, виплата винагороди у підвищеному розмірі пов`язується з перебуванням на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я (у тому числі під час переміщення між ними) або перебуванням у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Перебування на стаціонарному лікуванні підтверджується медичними документами встановленої форми, визначеної нормативним регулюванням військово-лікарської експертизи, а перебування у відпустці для лікування після поранення – відповідними документами про надання такої відпустки на підставі висновків військово-лікарської комісії.
Отже, як участь у заходах з оборони держави, так і перебування у стані лікування або відпустки для лікування є юридично значущими підставами для виплати додаткової винагороди, однак кожна з цих підстав підлягає обов`язковому документальному підтвердженню у встановленому порядку.
Судом встановлено, що 29.04.2023 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Мар`їнка Донецької області позивач отримав множинні вогнепальні уламкові поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) від 26.05.2023 № 642/1828.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 23.05.2023 № 313/323/40 отриману позивачем травму віднесено до категорії тяжких та встановлено необхідність надання відпустки за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 13.07.2023 № 325 підтверджено тяжкий ступінь отриманого поранення, його причинний зв`язок із захистом Батьківщини та необхідність надання позивачу відпустки за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів.
Із наявних у матеріалах справи медичних документів убачається, що внаслідок отриманого поранення позивач проходив стаціонарне лікування у закладах охорони здоров`я в періоди з 30.04.2023 по 23.05.2023, з 13.06.2023 по 13.07.2023 та з 21.08.2023 по 07.09.2023, що підтверджується відповідними виписками з медичної документації та виписками-епікризами.
Крім того, відповідно до наведених вище довідок військово-лікарських комісій позивач перебував у відпустках для лікування після тяжкого поранення з 24.05.2023 по 13.06.2023 та з 14.07.2023 по 14.08.2023.
Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено факт отримання позивачем 29.04.2023 тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а також його перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я в періоди з 30.04.2023 по 23.05.2023, з 13.06.2023 по 13.07.2023, з 21.08.2023 по 07.09.2023 та у відпустках для лікування після тяжкого поранення в періоди з 24.05.2023 по 13.06.2023 та з 14.07.2023 по 14.08.2023.
З метою з`ясування обставин нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди ухвалою від 15.10.2026 (а.с. 75-76) витребував у відповідача відомості щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 29.04.2023 по 07.09.2023, із зазначенням конкретних періодів, за які таку винагороду нараховано та виплачено, сум відповідних виплат, а також періодів, за які її не було нараховано та/або виплачено. Також судом витребувано належним чином засвідчені копії наказів та інших документів, що стали підставою для нарахування і виплати позивачу зазначеної додаткової винагороди або відмови в її нарахуванні та виплаті за вказаний період.
Однак відповідач вимоги ухвали суду не виконав, витребувані документи та відомості не надав, обставин, наведених позивачем, належними доказами не спростував.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною дев`ятою статті 80 цього Кодексу визначено, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Отже, відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за спірні періоди, а також не довів наявності правових підстав для її ненарахування чи невиплати.
Натомість наявними у матеріалах справи доказами підтверджено обставини, з якими положення Постанови № 168 у редакціях, чинних протягом спірного періоду, пов`язують виникнення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди за час стаціонарного лікування внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
При цьому суд зазначає, що невидання командиром військової частини відповідного наказу про виплату додаткової винагороди за наявності встановлених законодавством підстав для її отримання не може позбавляти військовослужбовця права на таку виплату.
За наведених обставин суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за підтверджені матеріалами справи періоди лікування та перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення.
З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі часу переміщення між ними, у періоди з 29.04.2023 по 23.05.2023, з 13.06.2023 по 13.07.2023 та з 21.08.2023 по 07.09.2023, а також у відпустках для лікування після тяжкого поранення відповідно до висновків військово-лікарських комісій у періоди з 24.05.2023 по 13.06.2023 та з 14.07.2023 по 14.08.2023, та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату зазначеної додаткової винагороди за відповідні періоди пропорційно кількості днів перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування після тяжкого поранення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат суду не надав, а тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій/бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 15.11.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 15.11.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення, у тому числі щомісячних основних та додаткових, а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які фактично були нараховані та виплачені йому у цей період, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі часу переміщення між ними, у періоди з 29.04.2023 по 23.05.2023, з 13.06.2023 по 13.07.2023 та з 21.08.2023 по 07.09.2023, а також перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення відповідно до висновків військово-лікарських комісій у періоди з 24.05.2023 по 13.06.2023 та з 14.07.2023 по 14.08.2023.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі часу переміщення між ними, у періоди з 29.04.2023 по 23.05.2023, з 13.06.2023 по 13.07.2023 та з 21.08.2023 по 07.09.2023, а також перебування у відпустках для лікування після тяжкого поранення відповідно до висновків військово-лікарських комісій у періоди з 24.05.2023 по 13.06.2023 та з 14.07.2023 по 14.08.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН
Оригінал: reyestr.court.gov.ua