Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №340/4706/26
Суддя: А.В. САГУН
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4706/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 року по день фактичної виплати індексації;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 29.01.2020 року по день фактичної виплати індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування вимог зазначено, що на виконання судового рішення у справі № 340/2103/25 відповідачем 26.06.2026 здійснено виплату позивачу належних сум грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.05.2023, які своєчасно не були нараховані та виплачені. У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, однак листом від 08.07.2026 № 69/12-К-111-ЕП у її виплаті було відмовлено. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до положень Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" право на відповідну компенсацію виникає внаслідок несвоєчасної виплати належних особі доходів незалежно від того, чи були такі доходи попередньо нараховані, чи їх нарахування здійснено на виконання судового рішення. Наголошує, що індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому порушення строків її виплати є підставою для нарахування компенсації за весь період затримки до дня фактичної виплати. На підтвердження своєї позиції посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду. Крім того, позивач зазначає, що виплата належних сум має здійснюватися з одночасною компенсацією утриманого податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Щодо дотримання строку звернення до суду посилається на положення статті 233 КЗпП України, статтю 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, вважаючи, що заявлені вимоги не можуть бути обмежені тримісячним строком звернення до суду.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність передбачених законодавством підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до Закону України № 2050-III та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, обов`язковими умовами виплати компенсації є наявність нарахованого доходу, який не має разового характеру, порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарних місяців та зростання споживчих цін протягом відповідного періоду. При цьому визначальними обставинами для встановлення права на компенсацію є дати нарахування належного доходу та його фактичної виплати. Відповідач стверджує, що у випадку нарахування доходів на виконання судового рішення підстава для виплати компенсації виникає лише в разі несвоєчасного виконання такого рішення. Відтак вважає, що право позивача на компенсацію може виникнути після набрання судовим рішенням законної сили та за умови порушення строків виплати присуджених цим рішенням сум. На підтвердження зазначеного посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-43цс14. Отже, на переконання відповідача, правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні (а.с. 20-21).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі № 340/2103/25, яке набрало законної сили 03.03.2026, було зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 01 травня 2023 року, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законами України Про Державний бюджет України станом на 01 січня відповідного календарного року.
26.06.2026 на рахунок позивача на виконання рішення суду у справі № 340/2103/25 перераховано грошові кошти (грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.05.2023) у сумі 266 100,79 грн (а.с. 7).
Водночас матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення, а відповідачем таких доказів суду не надано.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року (далі – Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року (далі – Порядок № 159).
Згідно з нормами статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії, страхових виплат) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум, які нараховані на виконання рішення суду у справі № 340/2103/25, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Невиплата позивачу суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата грошового забезпечення, є порушенням прав військовослужбовця на отримання такої компенсації, відтак, порушене право позивача має бути відновленим.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити зазначену компенсацію на суму грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення суду у справі № 340/2103/25, за весь період затримки виплати – з 29.01.2020 по 26.06.2026.
Водночас вимога про зобов`язання відповідача одночасно з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є передчасною, оскільки на момент розгляду справи компенсація втрати частини доходів позивачу ще не виплачена, а тому сума податку з доходів фізичних осіб з неї фактично не утримувалася. Відтак право позивача у цій частині на момент вирішення спору не є порушеним, а питання щодо нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб підлягає вирішенню відповідачем одночасно з фактичною виплатою компенсації втрати частини доходів відповідно до вимог Порядку № 44.
Щодо доводів відповідача про те, що право на компенсацію втрати частини доходів виникає у позивача лише після набрання законної сили судовим рішенням та за умови його несвоєчасного виконання, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими.
Ухвалення судового рішення про перерахунок та виплату грошового забезпечення не змінює встановлених законодавством строків його виплати та не впливає на право особи на отримання компенсації за порушення цих строків. При цьому право на компенсацію не залежить від того, чи були належні особі суми своєчасно нараховані, чи їх нарахування здійснено на виконання судового рішення.
У спірному випадку відповідач 26.06.2026 фактично виплатив позивачу перераховане грошове забезпечення за минулі періоди, а тому передбачений статтею 4 Закону № 2050-ІІІ обов`язок щодо виплати відповідної компенсації вже виник та підлягав виконанню.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат суду не надав, а тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, нарахованих і виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 року у справі № 340/2103/25, за весь час затримки виплати – з 29.01.2020 року по день фактичної виплати 26.06.2026 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, нарахованих і виплачених на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 року у справі № 340/2103/25, за весь час затримки виплати – з 29.01.2020 року по день фактичної виплати 26.06.2026 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН
Оригінал: reyestr.court.gov.ua