Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №320/23768/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Київ № 320/23768/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Львівській області з позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг до бюджету в розмірі 27 772,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за фізичною особою ОСОБА_1 обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у загальному розмірі 27 772,20 грн, що підтверджується відомостями карток особових рахунків платника податків та довідкою про наявність заборгованості від 25.04.2025 № 4725/5/13-01-13-03. Оскільки станом на час звернення до суду заборгованість відповідачем не погашена, позивач вважає наявними правові підстави для її примусового стягнення, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у загальному розмірі 27 772,20 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Про відкриття провадження відповідач був проінформований шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі засобами поштового зв`язку Укрпошта, на адресу місцезнаходження відповідача (відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру): АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями списку згрупованих відправлень та рекомендованим повідомленням № 0601168020086, яке було повернуто за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є, серед іншого: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України як платник податків.

Контролюючим органом визначено відповідачу грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Зокрема, Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 22.11.2023 № 0152936-240110-2654, якими визначено грошові зобов`язання у розмірі 4 182,75 грн та 11 690,25 грн.

Крім того, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 02.05.2024 № 0125172-240110-2654, яким відповідачу визначено грошове зобов`язання у розмірі 3 135,60 грн, та податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 02.05.2024 № 0125173-240110-2654, яким визначено грошове зобов`язання у розмірі 8 763,60 грн.

Загальна сума грошових зобов`язань, визначених зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, становить 27 772,20 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені та вручені відповідачу у встановленому Податковим кодексом України порядку, про що свідчать наявні у справі докази їх направлення та вручення.

Водночас визначені контролюючим органом грошові зобов`язання у встановлені законодавством строки відповідачем не сплачені, унаслідок чого утворився податковий борг.

У зв`язку з наявністю податкової заборгованості Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано та направлено на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу від 01.05.2024 № 0014620-1303-1301.

Факт направлення та вручення відповідачу зазначеної податкової вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до карток особових рахунків платника податків та довідки Головного управління ДПС у Львівській області про наявність заборгованості від 25.04.2025 № 4725/5/13-01-13-03 за ОСОБА_1 обліковується податковий борг у загальному розмірі 27 772,20 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Доказів погашення зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов`язань у встановлені законодавством строки та наявністю непогашеного податкового боргу Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до суду з цим адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 27 772,20 грн.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок визначення податкових зобов`язань, їх узгодження, сплати та примусового стягнення податкового боргу, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Отже, обов`язок щодо своєчасної та повної сплати податків є встановленим законом публічно-правовим обов`язком платника податків, невиконання якого зумовлює настання передбачених податковим законодавством правових наслідків.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток.

За приписами підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості встановлюються за рішенням відповідної місцевої ради залежно від місця розташування та типу таких об`єктів у межах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено порядок обчислення контролюючим органом суми податку з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкові повідомлення-рішення про сплату суми податку разом із детальним розрахунком та відповідними платіжними реквізитами надсилаються платнику податків контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, особливістю справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо фізичних осіб є те, що визначення належної до сплати суми податкового зобов`язання здійснюється безпосередньо контролюючим органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відтак саме податкове повідомлення-рішення є індивідуальним актом контролюючого органу, яким визначається конкретний розмір грошового зобов`язання фізичної особи з відповідного податку.

Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Львівській області визначено ОСОБА_1 грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 27 772,20 грн.

Зокрема, відповідні нарахування здійснено на підставі податкових повідомлень-рішень від 22.11.2023 на суми 4 182,75 грн та 11 690,25 грн, а також податкових повідомлень-рішень від 02.05.2024 № 0125172-240110-2654 на суму 3 135,60 грн та № 0125173-240110-2654 на суму 8 763,60 грн.

Загальна сума нарахувань за податковими повідомленнями-рішеннями від 22.11.2023 становить 15 873,00 грн, а за податковими повідомленнями-рішеннями від 02.05.2024 – 11 899,20 грн.

Таким чином, сукупний розмір визначених контролюючим органом грошових зобов`язань становить 27 772,20 грн.

Щодо узгодженості грошових зобов`язань та виникнення податкового боргу суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, є контролюючий орган.

Положеннями статті 56 ПК України передбачено право платника податків на оскарження рішень контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку.

Водночас реалізація права на оскарження податкового повідомлення-рішення здійснюється у встановленому законом порядку, а відсутність процедури оскарження за умови належного вручення відповідного рішення та закінчення передбачених законом строків має правове значення для визначення статусу відповідного грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Отже, законодавець пов`язує початок перебігу строку добровільної сплати податку з фактом вручення фізичній особі відповідного податкового повідомлення-рішення, а не виключно з датою його прийняття контролюючим органом.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла заявлена до стягнення заборгованість, були направлені та вручені відповідачу в установленому законодавством порядку, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами їх направлення та вручення.

Отже, відповідач була належним чином повідомлена про визначені контролюючим органом грошові зобов`язання та мала передбачену законом можливість реалізувати право на їх оскарження або здійснити сплату відповідних сум у встановлений строк.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що виникнення податкового боргу законодавець пов`язує із сукупністю юридично значущих обставин, а саме наявністю визначеного та узгодженого грошового зобов`язання, закінченням установленого строку його добровільної сплати та фактичною несплатою відповідної суми платником податків.

При цьому саме несплата узгодженого грошового зобов`язання після закінчення встановленого законом строку є правовою підставою для набуття відповідною сумою статусу податкового боргу.

Суд зазначає, що в межах цієї адміністративної справи предметом судового розгляду є вимога про стягнення податкового боргу, а не безпосереднє оскарження податкових повідомлень-рішень, якими визначено відповідні грошові зобов`язання.

Водночас це не звільняє суд від необхідності перевірки обставин належного вручення податкових повідомлень-рішень, узгодженості грошових зобов`язань та їх несплати у строки, встановлені Податковим кодексом України, оскільки саме ці обставини утворюють правові передумови виникнення податкового боргу.

Відповідно до карток особових рахунків платника податків та довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 25.04.2025 № 4725/5/13-01-13-03 за ОСОБА_1 обліковується податковий борг у загальному розмірі 27 772,20 грн.

Суд зазначає, що відомості облікових карток платника податків відображають стан його розрахунків із бюджетом, зокрема нараховані грошові зобов`язання, здійснені платежі та наявність непогашеної заборгованості, а тому підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

За встановлених обставин належного вручення податкових повідомлень-рішень, закінчення передбачених законом строків добровільної сплати, відсутності оскарження відповідних зобов`язань у встановленому порядку та їх непогашення визначені контролюючим органом суми набувають статусу податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За змістом пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога за своєю правовою природою є передбаченим законодавством способом офіційного повідомлення платника податків про існування податкового боргу, необхідність його погашення та правові наслідки невиконання відповідного обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 01.05.2024 № 0014620-1303-1301.

Факт направлення та вручення відповідачу зазначеної податкової вимоги підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України визначено порядок листування з платником податків у разі, якщо ним не подано заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що встановлений законодавством порядок направлення податкової вимоги покликаний забезпечити належне повідомлення платника податків про існування податкового боргу та необхідність його погашення до застосування заходів примусового стягнення.

При цьому належне вручення податкової вимоги має самостійне юридичне значення, оскільки засвідчує дотримання контролюючим органом установленої законом процедури, яка передує примусовому стягненню податкового боргу.

Оскільки факт направлення та вручення відповідачу податкової вимоги від 01.05.2024 № 0014620-1303-1301 підтверджується матеріалами справи, суд виходить із того, що відповідач була належним чином повідомлена контролюючим органом про необхідність погашення наявного податкового боргу.

Як встановлено судом, податкову вимогу від 01.05.2024 сформовано раніше, ніж прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.05.2024, якими відповідачу визначено грошові зобов`язання на загальну суму 11 899,20 грн.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується або зменшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз наведених положень свідчить, що податкова вимога за своїм правовим призначенням стосується не лише конкретної суми податкового боргу, яка існувала на дату її формування, але й податкового боргу платника податків, що продовжує існувати після її направлення.

Законодавець прямо передбачив можливість зміни розміру податкової заборгованості без необхідності повторного направлення податкової вимоги, якщо попередній податковий борг не був повністю погашений.

Отже, визначальним критерієм для вирішення питання про необхідність направлення нової податкової вимоги є не дата виникнення кожного окремого грошового зобов`язання і не тотожність розміру заборгованості на різні дати, а безперервність існування податкового боргу після направлення первинної вимоги.

При цьому збільшення загальної суми податкового боргу внаслідок виникнення нових узгоджених, але несплачених грошових зобов`язань не припиняє правової дії раніше направленої податкової вимоги.

Інше тлумачення положень пункту 59.5 статті 59 ПК України фактично нівелювало б закріплене законодавцем правило щодо відсутності необхідності повторного направлення податкової вимоги в разі зміни суми податкового боргу.

Водночас суд наголошує, що застосування зазначеної норми можливе лише за умови існування податкового боргу на момент направлення первинної податкової вимоги та відсутності його повного погашення до виникнення наступних грошових зобов`язань.

У разі повного погашення раніше існуючого податкового боргу та подальшого виникнення нового податкового боргу контролюючий орган зобов`язаний дотриматися процедури направлення нової податкової вимоги.

Відтак сама собою обставина прийняття податкових повідомлень-рішень від 02.05.2024 після направлення податкової вимоги від 01.05.2024 не свідчить про порушення контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу, якщо раніше існуюча заборгованість на момент виникнення нових зобов`язань не була повністю погашена.

Таким чином, за умови безперервного існування податкового боргу відповідача повторне направлення податкової вимоги після збільшення його розміру не є обов`язковим, а примусовому стягненню підлягає вся сума непогашеного податкового боргу, визначена відповідно до вимог податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Отже, законодавцем визначено спеціальний порядок примусового стягнення податкового боргу фізичних осіб, за яким необхідною правовою підставою для здійснення заходів примусового виконання податкового обов`язку є відповідне судове рішення.

При цьому положення пункту 87.11 статті 87 ПК України визначають не лише повноваження контролюючого органу на звернення до суду, а й спеціальний механізм стягнення податкового боргу, який передбачає його подальше виконання органами державної виконавчої служби.

Таким чином, звернення Головного управління ДПС у Львівській області до адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу відповідає передбаченому податковим законодавством способу реалізації повноважень контролюючого органу.

Суд наголошує, що примусове стягнення податкового боргу не є способом повторного визначення податкових зобов`язань або застосування до платника податків додаткової відповідальності, а становить передбачений законом механізм забезпечення виконання вже існуючого, узгодженого та невиконаного податкового обов`язку.

Застосування такого механізму обумовлене необхідністю забезпечення належного виконання конституційного обов`язку щодо сплати податків і зборів, а також захисту публічного інтересу, пов`язаного зі своєчасним і повним надходженням обов`язкових платежів до відповідних бюджетів.

При цьому визначений контролюючим органом податковий борг виник у межах строку, протягом якого законом допускається його примусове стягнення. За змістом пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України податковий борг, який виник унаслідок несплати нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів із дня виникнення такого податкового боргу.

Отже, сукупність установлених судом обставин свідчить про те, що грошове зобов`язання відповідача є узгодженим; у встановлений строк воно не сплачено; сформована контролюючим органом податкова вимога є чинною; передбачений законом строк до початку примусового стягнення сплив; доказів погашення податкового боргу, його списання, розстрочення, відстрочення чи припинення з інших установлених законом підстав матеріали справи не містять.

Отже, оскільки судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу, щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано до суду відзиву на позов, доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, наявні підстави для стягнення з відповідача податкового боргу.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас доказів сплати зазначеної заборгованості, припинення податкового обов`язку з інших передбачених законом підстав, скасування відповідних грошових зобов`язань або відсутності податкового боргу відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) податковий борг у розмірі 27 772 (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят дві) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.