Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №320/47601/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/47601/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2024.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позову позивачем вказано, що під час проведення перерахунку його пенсії відповідачем не проведено індексацію пенсії належним чином шляхом збільшення показника середньої заробітної плати по Україні, який враховується при обчисленні його пенсії на коефіцієнти збільшення 1,0796 та 1,115, чим порушено права позивача на належний розмір пенсії.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон № 1058-IV), починаючи з 2023 року.

Для обчислення розміру пенсії Позивача при її призначенні Відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 рр., в розмірі 12 236,71 гривень.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

З 01.03.2024 відбулася індексація пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (надалі – Постанови КМУ № 185).

Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (надалі- Постанова КМУ №185) було установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV та Порядку № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796.

З 01.03.2025 відбулася індексація пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (надалі – Постанови КМУ № 209).

Пунктом 1 Постанови КМУ №209 було установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV та Порядку № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Проте Позивачу пенсія не була проіндексована на підставі постанов КМУ №185 та №209.

У зв`язку з цим Позивач через свого представника звернувся до Відповідача з проханням повідомити інформацію про те, чи проведено Позивачу перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV із застосуванням коефіцієнту збільшення, установленого Постановою КМУ № 185 та Постановою КМУ №209, а також з вимогою усунути порушення законодавства та провести належний перерахунок пенсії Позивача з 01.03.2024 та з 01.03.2025 у тому випадку, якщо зазначений перерахунок проведено не було.

За результатами розгляду звернення Позивача Відповідач надіслав листа від 22.04.2025 №18572-15802/Ч-02/8-2600/25, зі змісту якого вбачається, що згідно з Порядком № 124 внаслідок індексації пенсія Позивача не підлягала підвищенню. А тому з 01.03.2024 відповідно до пункту третього Постанови КМУ №185 Позивачу установлено доплату в розмірі 100 гривень, а з 01.03.2025 на підставі підпункту 6 п. 2 Постанови КМУ №209 індексація пенсії Позивача була здійснена лише з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0345, а не 1,115.

Таким чином, Відповідач, починаючи з 01.03.2024 відмовився проводити перерахунок пенсії Позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796, установлений Постановою КМУ № 185, починаючи з 01.03.2024 та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115, установлений Постановою КМУ № 209, починаючи з 01.03.2025, установивши натомість в 2024 році доплату в розмірі 100 грн, в 2025 році - доплату не в повному обсязі, а на заяву Позивача відмовився провести такий перерахунок та виплату недоплаченої суми пенсії.

Позивач вважає, що при цьому до спірних правовідносин Відповідач протиправно не застосував частину другу статті 42 Закону № 1058-IV, пункти 1-4, 7 Порядку № 124, пункт 1 Постанови №185, та пункт 1 Постанови №209, натомість помилково застосував абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124, пункт 3 Постанови КМУ № 185 та пункт 3 Постанови КМУ № 209.

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить йому. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат, умови набуття права на них, порядок визначення розмірів пенсійних виплат та здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 7 Закону №1058-IV визначено принципи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зокрема законодавче визначення умов і порядку його здійснення, обов`язковість страхування осіб, визначених законом, рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та диференціацію розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу і розміру заробітної плати (доходу).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою П = Зп Ч Кс, де П — розмір пенсії у гривнях; Зп — заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія; Кс — коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою Зп = Зс Ч (Ск : К), де Зс — середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск — сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К — кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу).

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Зазначеною нормою визначено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру. До таких доходів належать, зокрема, пенсії. Індексація пенсій проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Пунктом 1 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 Порядку №124 передбачено проведення перерахунку пенсій, обчислених відповідно до Закону №1058-IV, а також інших пенсій, визначених зазначеним Порядком.

Пунктом 3 Порядку №124 визначено умови проведення перерахунку пенсій залежно від строку їх призначення та виду пенсійної виплати.

Пунктом 4 Порядку №124 урегульовано визначення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується під час проведення індексації пенсій.

Пунктом 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017. Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням показника середньої заробітної плати, збільшеного у попередніх роках.

Пунктом 7 Порядку №124 передбачено застосування збільшеного відповідно до цього Порядку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 1,0796.

Підпунктом 6 пункту 2 постанови №185 передбачено встановлення з 01.03.2024 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 100 грн особам, яким пенсії призначено відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31.12.2023 включно, та пенсії яких не підвищуються відповідно до Порядку №124. Зазначена доплата враховується під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 1,115.

Підпунктом 6 пункту 2 постанови №209 передбачено окремий механізм підвищення пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, які не підвищуються з 01.03.2025 згідно з Порядком №124. Для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати, який використовувався для призначення пенсії у 2023 році, передбачено коефіцієнт збільшення 1,0345.

VI. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Пунктом 1 зазначеного Порядку визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 Порядку №124 передбачено, що перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону №1058-IV.

Згідно з пунктом 3 Порядку №124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім випадків, визначених зазначеним пунктом.

Пунктом 5 Порядку №124 передбачено проведення перерахунку пенсій із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, з урахуванням його збільшення у наступних роках.

Пунктом 7 Порядку №124 визначено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,0796.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 01.03.2025 перерахунок пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,115.

Суд зазначає, що відповідно до статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається з урахуванням заробітної плати (доходу) застрахованої особи та коефіцієнта її страхового стажу.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV при визначенні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Отже, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні є складовою обчислення розміру пенсії, яка відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV підлягає збільшенню під час проведення щорічної індексації.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в відповідача та отримує пенсію, призначену у 2023 році відповідно до Закону №1058-IV.

При призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020– 2022 роки в розмірі 12 236,71 грн.

З метою з`ясування підстав непроведення індексації пенсії позивач через свого представника звернувся до відповідача із відповідним зверненням.

Листом відповідач повідомив, що за результатами перерахунку відповідно до Порядку №124 пенсія позивача не підлягала підвищенню, у зв`язку з чим йому встановлено щомісячну доплату в розмірі 100 грн.

Крім того, з 01.03.2025 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0345 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209.

Отже, спірним у цій справі є питання правомірності незастосування відповідачем під час індексації пенсії позивача коефіцієнтів збільшення 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020– 2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, який враховувався при призначенні пенсії.

Оцінюючи доводи позивача щодо невідповідності положень пункту 5 Порядку №124 частині другій статті 42 Закону №1058-IV, суд виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії.

При цьому зазначена норма не містить положень щодо застосування під час проведення індексації виключно показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017.

Натомість пунктом 5 Порядку №124 визначено механізм перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, із його подальшим збільшенням на відповідні коефіцієнти.

Суд зазначає, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку та розміру індексації пенсій не можуть змінювати визначений законом предмет такого збільшення.

З огляду на викладене, застосуванню підлягають положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

Аналогічний підхід до застосування положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV викладено Верховним Судом у постановах від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справі №620/7211/24 та від 27.01.2025 у справі №200/422/24.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що пенсію позивачу призначено у 2023 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020– 2022 роки в розмірі 12 236,71 грн.

Відтак саме зазначений показник підлягає збільшенню під час проведення індексації пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2024 у зв`язку з тим, що показник середньої заробітної плати, збільшений відповідно до пункту 5 Порядку №124, не перевищував показника, застосованого при призначенні пенсії позивача, суд вважає необґрунтованими.

Застосування такого підходу не забезпечує збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Щодо встановлення позивачу з 01.03.2024 щомісячної доплати в розмірі 100 грн суд зазначає, що така доплата не є тотожною перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для її обчислення.

Встановлення зазначеної доплати не змінює показника середньої заробітної плати, використаного при призначенні пенсії, тоді як частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено саме збільшення зазначеного показника.

Отже, встановлення позивачу з 01.03.2024 доплати в розмірі 100 грн не свідчить про належне виконання відповідачем вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не проведено індексацію пенсії позивача з 01.03.2024 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020– 2022 роки в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнт 1,0796, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185.

Щодо проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2025 суд зазначає таке.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,115.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 зазначеної постанови передбачено окремий механізм підвищення пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, із застосуванням, зокрема, коефіцієнта 1,0345 для пенсій, призначених у 2023 році.

Суд зазначає, що застосування зазначеного коефіцієнта підлягає оцінці у взаємозв`язку з положеннями частини другої статті 42 Закону №1058-IV, якими передбачено проведення щорічної індексації раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для їх обчислення.

При цьому пунктом 7 Порядку №124 передбачено застосування збільшеного показника середньої заробітної плати під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Оскільки позивач має право на проведення індексації пенсії з 01.03.2024 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,0796, під час проведення наступної індексації з 01.03.2025 підлягає врахуванню показник, збільшений у попередньому році.

Застосування відповідачем коефіцієнта 1,0345 без урахування належного збільшення показника середньої заробітної плати у 2024 році не забезпечує послідовного проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Суд зазначає, що встановлення Кабінетом Міністрів України окремого механізму підвищення пенсій не може змінювати визначений законом порядок забезпечення індексації пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для їх обчислення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що під час проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2025 відповідач повинен був застосувати коефіцієнт збільшення 1,115 до показника середньої заробітної плати, збільшеного у 2024 році на коефіцієнт 1,0796.

Отже, індексація пенсії позивача повинна проводитися шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020– 2022 роки в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024 та на коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025.

Суд враховує, що листом відповідач підтвердив непроведення перерахунку пенсії позивача із застосуванням зазначених коефіцієнтів.

Водночас матеріалами справи не підтверджено проведення відповідачем індексації пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при її призначенні, на коефіцієнти 1,0796 та 1,115.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV є обов`язком пенсійного органу, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, не здійснивши індексацію пенсії позивачу шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020– 2022 роки в розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024 та на коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025, діяло всупереч вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

VIІ. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд встановив, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1211,20 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно – Кудрявська, буд. 16) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять), 20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно – Кудрявська, буд. 16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.