Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №320/15732/25 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №320/15732/25

Суддя: Скрипка І.М.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Київ справа №320/15732/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 27.03.2025 звернувся засобами поштового зв`язку до Київського окружного адміністративного суду з позовом (автоматизований розподіл здійснено 03.04.2025) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неналежному розгляді заяв від 15.11.2024, від 26.02.2025, запиту на публічну інформацію від 17.03.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 15.11.2024 про надання відстрочки від призову під час мобілізації.

Ухвалою суду від 11.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову (зареєстрована 11.04.2025), у задоволенні якої ухвалою суду від 11.04.2025 відмовлено.

Від позивача 12.08.2025 через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 12.08.2025 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 15.11.2024 поштовим зв`язком надіслав заяву про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на особливий період з підстав, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У зв`язку із неотриманням рішення за результатами розгляду заяви, позивач повторно звертався до відповідача та отримав повідомлення, яким вказано, що заява про надання відстрочки розглянута на підставі протоколу від 22.11.2024 №10933, яким відмовлено у наданні відстрочки з підстав подання неповного пакету документів. У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із запитом на отримання публічної інформації, однак відповіді у встановлений законом строк та порядок не отримав. На його думку, така бездіяльність порушує його право на відстрочку.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатним у військовий час (гр. 1 ст.86-в, наказ МОУ №2-94, 207-99), що убачається із довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.07.2008 №1-841.

15.11.2024 цінним листом з описом позивач направив відповідачу заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як військовозобов`язаному, який має матір, що є особою з інвалідністю ІІ групи та за відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані її утримувати.

До заяви позивач додав: нотаріально завірені копії свідоцтва про народження, пенсійне посвідчення матері, копії паспорта, ідентифікаційного номера, довідки про місце реєстрації.

ОСОБА_1 стверджено, що про результати розгляду відповідачем вказаної заяви у встановлений законодавством строк повідомлено не було.

23.02.2025 позивач звернувся до відповідача за допомогою електронної пошти про надання інформації щодо розгляду заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації від 15.11.2024.

25.02.2025 на електронну адресу позивача надійшло повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.11.2024 №10933 про відмову у наданні відстрочки з причини не повного пакету документів відповідно Додатку №5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, з посиланням на протокол комісії від 22.11.2024 №54.

26.02.2025 позивач звернувся до відповідача за допомогою електронної пошти для з`ясування, яких саме документів не було надано, та з проханням про направлення електронною поштою та поштою за місцем проживання копії вказаного протоколу.

У зв`язку з відсутністю результатів розгляду звернення ОСОБА_1 від 26.02.2025, останній 17.03.2025 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направив відповідний запит на отримання публічної інформації. Просив надати протокол від 22.11.2024 №54, яким ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки.

Однак, відповіді від відповідача так і не отримав.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду заяви про надання відстрочки та запиту на отримання публічної інформації, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Згідно із частиною сьомою статті 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

За нормами пункту 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (Порядок №560), цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 6 Порядку №560 визначено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема: перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.

За приписами пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно із пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Пунктом 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За положеннями статті 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтверджуючі документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 постанови КМУ № 560 від 16.05.2024.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 постанови КМУ № 560 від 16.05.2024. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно абзаців 5 та 9 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 «Про затвердження положення про територіальні центри комплектування» районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та в особливий період, у тому числі в період дії воєнного стану, які надаються в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2024 цінним листом з описом позивач направив відповідачу заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації.

За результатами розгляду заяви Комісією було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову військовозобов`язаному ОСОБА_1 , що підтверджується копією повідомлення, у якому вказано, що протоколом від 22.22.2024 №54 комісія ухвалила рішення про відмову у надані позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.

Вказана обставина стверджена та, відповідно, не заперечувалась позивачем.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує на неналежність розгляду заяви про надання відстрочки, з огляду на відсутність конкретного рішення.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до наведених вище норм Порядку №560, розгляд заяв військовозобов`язаних про надання відстрочки завершується саме прийняттям рішення у формі протоколу, що має місце у цій справі.

Отже, доводи позивача про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються наведеними вище письмовими доказами.

У той же час, суд звертає увагу, що зміст та підстави прийняття комісією відповідача протоколу від 22.11.2024 №54 не належать до меж розгляду цієї справи та відповідно не досліджуються судом із наданням правової оцінки такому рішенню суб`єкта владних повноважень. У межах поданого адміністративного позову позивачем не оскаржується відмова у наданні відстрочки, оформлена протоколом від 22.11.2024 №54.

Відтак, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 15.11.2024 про надання відстрочки від призову під час мобілізації.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у неналежному розгляді запиту на отримання публічної інформації від 17.03.2025, суд зазначає таке.

За приписами статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.

У статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» гарантовано, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Так, за визначенням у статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 цього Закону).

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Положеннями статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частина перша статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

З аналізу зазначених норм слідує, що закон зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

З`ясовано, що 17.03.2025 позивач на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) направив запит на отримання публічної інформації. Просив надати протокол від 22.11.2024 №54, яким ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки.

Вказане підтверджується роздруківкою із веб-браузера електронної пошти «Gmail».

При цьому, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на запит позивача про отримання публічної інформації від 17.03.2025.

Зазначене свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка виразилась у нерозгляді поданого ОСОБА_1 запиту на отримання публічної інформації.

Протилежного відповідачем не доведено.

Отже, оскільки відповідачем порушено право позивача на своєчасне отримання відповіді на запит, воно підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу відповіді на запит від 17.03.2025 та зобов`язання надати відповідь на такий запит.

Як слідує з позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача у не наданні запитуваної інформації за запитом від 12.08.2025.

Водночас, виклад позовних вимог не містить прохання стосовно зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відповідь на запит від 17.03.2025.

За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 надати ОСОБА_1 відповідь на запит на отримання публічної інформації від 17.03.2025.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України)

Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню у розмірі 605,60 грн, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у неналежному розгляді запиту на публічну інформацію від 17.03.2025.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 надати ОСОБА_1 відповідь на запит на отримання публічної інформації від 17.03.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua