Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/35218/23 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: здійснення публічних закупівель, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №320/35218/23

Суддя: Щавінський В.Р.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року справа №320/35218/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного офісу Держаудитслужби, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Північного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України, оформлену листом від 05.09.2023 вих. № 262627-13/6485-2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 262 КАС України за встановленого судом порядку провадження справа розглядається на підставі поданих сторонами письмових доказів та пояснень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невідповідність висновків перевірки фактичним обставинам, належне виконання договорів закупівлі медичного обладнання та відсутність установлених втрат бюджетних коштів. Підвищення ціни систем кохлеарної імплантації пояснює зміною офіційного курсу гривні до долара США, а розбіжність щодо кількості товару у звіті про виконання договору — автоматичним формуванням звіту та технічними обмеженнями електронної системи закупівель.

По суті спору позивач зазначає, що придбане обладнання фактично отримано, оприбутковано та передано закладам охорони здоров`я, а необхідні документи надавалися під час перевірки. Розбіжності в серійних номерах рентгенівського обладнання пояснює технічною помилкою, відсутність маркування — недоліком, який згодом усунуто. Неможливість оглянути серійні номери частини лінійних прискорювачів пов`язує з перебуванням обладнання в упаковці та гарантійними обмеженнями її розкриття. На думку позивача, такі обставини не підтверджують незаконності видатків, а вимога частково не містить чітких способів усунення порушень.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив від 01.11.2023 № 262616-17/7992-2023, згідно з яким вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Зазначає, що підвищення ціни товару не підтверджено документами про пропорційне коливання його ринкової ціни, комплект супровідних документів до обладнання є неналежним, а виявлені розбіжності та відсутність маркування перешкоджали ідентифікації предметів закупівлі. Щодо відшкодування видатків відповідач посилається на відмінність між вимогою про усунення порушень та примусовим стягненням збитків у судовому порядку.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги, повторно виклав заперечення щодо встановлених порушень та повідомив про введення двох лінійних прискорювачів в експлуатацію 14.09.2023. На підтвердження своєї позиції також надав висновок експерта від 15.09.2023 № 3505.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

Північний офіс Держаудитслужби провів у Департаменті перевірку закупівель медичного обладнання, укладення договорів про закупівлю, внесення змін до них та їх виконання. Перевірка проводилася у період з 29.05.2023 до 21.07.2023 із зупиненням, на підставі направлень від 26.05.2023 № 700, № 701 та від 13.07.2023 № 950. За результатами перевірки складено акт від 26.07.2023 № 27-30/314.

Посадові особи Департаменту підписали акт із запереченнями від 08.08.2023 № 13-6435-2023. У відзиві відповідач повідомив, що висновки на заперечення направлено листом від 28.08.2023 № 262627-13/6241-2023.

За наслідками перевірки відповідач направив Департаменту вимогу від 05.09.2023 №262627-13/6485-2023 щодо усунення виявлених порушень.

Пунктом 1 вимоги зобов`язано опрацювати матеріали перевірки та вжити невідкладних заходів для усунення встановлених порушень і недопущення їх у подальшому.

Пунктом 2 вимоги зобов`язано забезпечити за місцем зберігання та/або експлуатації медичного обладнання повний комплект документів, передбачених пунктами 2.2 перелічених у вимозі договорів закупівлі 2019 та 2022 років.

Пунктом 3 вимоги зобов`язано притягнути відповідно до норм чинного законодавства до відповідальності посадових осіб замовника, якими допущено порушення пункту 2 частини п`ятої статті 41 та пункту 9 статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі».

Пунктом 4 вимоги зобов`язано забезпечити відшкодування незаконних видатків за рахунок бюджетних коштів у сумі 203 437 400,00 грн відповідно до статей 216– 229 Господарського кодексу України.

Пунктом 5 вимоги зобов`язано забезпечити введення в експлуатацію двох лінійних прискорювачів Elekta Versa HD відповідно до графіка виконання комплексу робіт, задля уникнення повних або часткових втрат матеріальних цінностей.

Підставами для направлення вимоги стали висновки щодо зміни ціни за договором закупівлі систем кохлеарної імплантації, недостовірної кількості товару у звіті, неналежного документального супроводу медичного обладнання, неможливості ідентифікації двох рентгенівських комплексів та недоліків ідентифікації й введення в експлуатацію лінійних прискорювачів. Сума 203 437 400,00 грн охоплює вартість рентгенівських комплексів у розмірі 9 437 400,00 грн та комплекту лінійних прискорювачів у розмірі 194 000 000,00 грн.

Не погоджуючись із цією вимогою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом цього спору є законність вимоги органу державного фінансового контролю від 05.09.2023. Тому повноваження відповідача та правомірність її прийняття оцінюються за законодавством, чинним на цю дату, а правомірність зміни умов договору та оприлюднення звіту — за нормами, які діяли на час відповідних дій. Подальші зміни правового регулювання не можуть самі собою змінити оцінку вже вчинених дій.

Закон України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначає правові й організаційні засади такого контролю. Стаття 2 цього Закону відносить до його завдань контроль за використанням і збереженням бюджетних коштів та активів, ефективністю використання коштів і майна, станом бухгалтерського обліку та дотриманням законодавства про закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується, зокрема, проведенням перевірок закупівель та моніторингу закупівлі.

Отже, контроль охоплює не лише оформлення закупівлі та здійснення оплати, а й фактичне виконання договорів, документальне підтвердження операцій, наявність та збереження придбаного майна. Департамент як замовник закупівель за бюджетні кошти є підконтрольною установою в розумінні зазначеного Закону.

Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII надає органу державного фінансового контролю повноваження пред`являти керівникам та іншим особам підконтрольних установ обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства. Пункт 10 цієї статті передбачає звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольна установа не забезпечила виконання вимог щодо усунення порушень з питань збереження і використання активів. За пунктом 13 цієї статті орган контролю при виявленні збитків визначає їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Пункт 15 статті 10 Закону № 2939-XII уповноважує орган державного фінансового контролю порушувати перед керівниками відповідних органів та установ питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях. Частина друга статті 15 цього Закону у редакції, чинній на час прийняття вимоги, встановлювала обов`язковість законних вимог службових осіб органу державного фінансового контролю для службових осіб об`єктів, що контролюються.

Порядок проведення перевірок закупівель затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 631. Пункти 16– 18 цього Порядку передбачають документальну та фактичну перевірку, у тому числі шляхом інвентаризації й обстеження закуплених товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, перевірка не обмежується встановленням наявності накладних та платіжних документів.

За пунктами 26 та 27 Порядку № 631 у редакції, чинній під час перевірки, її результати викладаються в акті, а їх реалізація здійснюється за процедурами, передбаченими пунктами 35, 38– 47, абзацами першим і другим пункту 48, пунктами 49– 52 Порядку проведення інспектування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550.

Пункт 46 Порядку № 550 у редакції після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1123 передбачав направлення вимоги щодо усунення порушень, якщо вжитими під час ревізії заходами їх повністю не усунуто. У разі надходження заперечень така вимога надсилається не пізніше ніж через десять робочих днів після надсилання висновків на заперечення, із зазначенням строку зворотного інформування. Отже, реалізація результатів перевірки включає самостійний етап реагування на неусунуті порушення.

Таким чином, акт перевірки фіксує її результати, а вимога є окремим актом реагування на встановлені порушення. У цій справі позивач оскаржує саме вимогу, тому суд перевіряє фактичні та правові підстави її приписів і їхній вплив на права та обов`язки Департаменту.

Щодо зміни ціни систем кохлеарної імплантації суд установив, що за результатами закупівлі UA-2022-06-15-005724-a Департамент уклав із ТОВ «КІНД ІНТЕРСЛУХ КИЇВ» договір від 27.07.2022 № 42 на придбання чотирьох систем загальною вартістю 2 447 603,60 грн. Ціна однієї системи становила 611 900,90 грн.

Додатковою угодою від 09.11.2022 № 1 кількість товару зменшено до трьох систем, загальну вартість договору визначено в сумі 2 019 272,85 грн. Відповідно, ціна однієї системи становила 673 090,95 грн. Отже, одночасно зі зменшенням обсягу закупівлі сторони збільшили ціну одиниці товару.

Закупівлю систем кохлеарної імплантації розпочато у червні 2022 року, а договір укладено 27.07.2022. Абзац четвертий пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 у первісній редакції передбачав завершення закупівель, розпочатих до набрання нею чинності, за порядком, який діяв до цього. Тому прийняття зазначеної постанови не змінює застосовного до цієї закупівлі правового режиму та не є самостійною підставою перегляду ціни вже укладеного договору.

Пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі», у редакції, чинній на час укладення додаткової угоди від 09.11.2022, допускав збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі її коливання, за умови незбільшення загальної суми договору, не частіше ніж один раз на 90 днів із моменту підписання договору або внесення до нього змін щодо збільшення ціни одиниці товару. Виняток щодо строків зміни ціни для бензину, дизельного пального, природного газу й електричної енергії до предмета цього договору не належить.

Між укладенням договору 27.07.2022 та додаткової угоди 09.11.2022 минуло понад 90 днів, загальна сума договору не збільшилася, а ціна одиниці товару зросла в межах 10 відсотків. Проте для застосування цієї підстави недостатньо дотриматися лише граничного відсотка підвищення, строку та загальної суми договору. Необхідною є обставина, з якою закон пов`язує можливість зміни ціни, — коливання ринкової ціни відповідного товару та пропорційність погодженого збільшення такому коливанню.

Позивач обґрунтовує зміну ціни підвищенням із 21.07.2022 офіційного курсу гривні до долара США до 36,5686 грн за один долар США, імпортним походженням товару та листом постачальника від 19.10.2022 № 16/10-22. Додатково зазначає, що на дату розкриття тендерних пропозицій курс був нижчим, а валютою тендерної пропозиції була гривня.

Суд ураховує істотність зміни валютного курсу для імпортних операцій. Проте зміна курсу відбулася 21.07.2022, тоді як договір укладено 27.07.2022. Отже, на момент погодження договірної ціни відповідна обставина вже існувала. Порівняння курсу на дату тендерної пропозиції з курсом, установленим до укладення договору, саме собою не підтверджує зміни ринкової ціни товару після його підписання.

Лист постачальника відображає його звернення про підвищення ціни, але зазначена в ньому зміна валютного курсу не є тотожною документальному підтвердженню пропорційного коливання ринкової ціни конкретної системи у відповідний період. Імпортне походження продукції також не визначає автоматично ані відсотка її подорожчання, ані моменту такого подорожчання.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, зокрема у пунктах 110, та 124, наголошено на необхідності обґрунтованого і документально підтвердженого коливання ціни товару на ринку, підприємницькому ризику зміни ціни та добросовісності поведінки сторін. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Цю постанову ухвалено щодо попереднього регулювання, передбаченого статтею 36 Закону № 922-VIII, та іншого товару. Тому суд у цій справі не переносить із неї правила щодо кількості змін чи спеціальних строків, а враховує лише релевантний підхід до необхідності обґрунтувати саму підставу збільшення ціни. Висновок щодо спірної додаткової угоди суд робить безпосередньо із застосовного пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та досліджених документів.

Зменшення загальної суми договору зумовлене скороченням кількості систем із чотирьох до трьох і не спростовує підвищення ціни одиниці товару. Дотримання однієї з умов винятку не замінює інших. Так само рекомендаційні листи уповноваженого органу не встановлюють додаткових підстав для зміни істотних умов договору та не підтверджують ринкової ціни конкретного товару.

Сторони посилалися саме на підставу, передбачену пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. Зміна валютного курсу як окрема підстава коригування ціни за пунктом 7 цієї частини потребувала передбаченого договором порядку зміни ціни. Саме посилання на курс не дозволяє підмінити одну законодавчу підставу іншою та не підтверджує дотримання умов такої зміни.

Отже, наведені позивачем пояснення не спростовують висновку відповідача щодо відсутності належного обґрунтування додаткової угоди від 09.11.2022 № 1 за обраною сторонами законодавчою підставою.

Щодо звіту про виконання договору суд зазначає, що пункт 9 частини першої статті 42 Закону № 922-VIII у редакції, чинній на час оприлюднення звіту, передбачає зазначення кількості, місця та строку поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг. У звіті від 13.01.2023 за договором № 42 зазначено чотири одиниці товару, тоді як після зміни умов договору фактично поставлено три системи. Цю розбіжність позивач не заперечує.

Департамент посилається на автоматичне формування звіту та обмежені можливості редагування електронних полів. Проте оприлюднення додаткової угоди і зазначення кількості у звіті мають різне призначення. Доступність тексту додаткової угоди не робить правильними відмінні від нього дані звіту.

За змістом пункту 1 вимоги Департамент має опрацювати виявлене порушення та вжити доступних законних заходів для його усунення і недопущення надалі. Вимога не визначає конкретної технічної операції, яку позивач повинен виконати всупереч можливостям системи. Навіть за наявності обмежень редагування це не усуває самої розбіжності та необхідності належно організувати внесення і перевірку інформації, а за потреби — порушити відповідне питання перед адміністратором чи оператором майданчика.

Водночас установлення цієї розбіжності у спорі про законність вимоги не є рішенням про винуватість певної посадової особи в адміністративному або дисциплінарному правопорушенні. Індивідуальні підстави відповідальності оцінюються за належною процедурою, зокрема з урахуванням фактичних технічних можливостей та поведінки відповідної особи.

Щодо комплектності документів суд зазначає, що пункт 2.2 досліджених договорів передбачає супровід товару необхідними сертифікатами, інструкціями українською мовою та документами з відомостями про найменування, кількість, номери серій, виробника й іншими передбаченими договором характеристиками; кожна серія має супроводжуватися документом про якість, виданим виробником або уповноваженим органом.

За статтями 526 та 629 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає належному виконанню відповідно до умов договору й закону, а договір є обов`язковим для сторін. Тому передбачений договором документальний супровід є складовою належного виконання зобов`язання з поставки. Документи про назву і кількість товару, документи про його якість та документи, які пов`язують конкретний виріб із серійним номером, виконують різні функції.

Накладна, у якій наведено загальну назву, виробника та кількість, не замінює решти погоджених документів, якщо не містить відповідної інформації. Наявність сертифіката на тип або модель також не усуває потреби співвіднести його з конкретними виробами, коли саме така відповідність поставлена під сумнів результатами фактичної перевірки.

У відповіді на відзив Департамент, відтворюючи зміст пункту 2.2, водночас заперечує обов`язковість подання відповідних документів під час поставки та зазначає, що за договором № 200 документи про серію товару будуть оформлені після введення прискорювачів в експлуатацію. Отже, пояснення позивача самі вказують на відмінність між наявними документами та документами, які передбачалося оформити в подальшому.

Посилання Департаменту на лист від 21.07.2023 № 061-6472/04.05 про надання документів підлягає оцінці за їх змістом. Факт направлення певного комплекту не усуває конкретних невідповідностей між наведеними в ньому номерами та фактично оглянутим обладнанням. Саме ці невідповідності підтверджують, що питання документального супроводу не зводилося до формальної відсутності супровідного листа або накладної.

Відсутність нестачі за даними бухгалтерського обліку не підтверджує автоматично наявності повного комплекту технічної та супровідної документації. Інвентаризаційний опис, у якому обліковано актив, і документи щодо характеристик, якості та серійного номера цього активу мають різний предмет підтвердження.

Пункт 2 вимоги визначає необхідний результат — наявність документів, передбачених конкретними умовами перелічених договорів, за місцем зберігання або експлуатації відповідного обладнання. Він не встановлює нових вимог до якості чи комплектності товару та не зобов`язує виготовити документи, не передбачені договором. Для його виконання Департамент має забезпечити належне документальне оформлення фактично поставленого обладнання, у тому числі шляхом взаємодії з постачальниками та закладами-отримувачами.

Наведення у переліку договору від 28.11.2019 № 180, щодо якого в акті зазначено відсутність поставки та оплати, не слід тлумачити як припис засвідчити поставку, якої не було. Припис стосується документів за місцем фактичного зберігання або експлуатації обладнання та підлягає виконанню відповідно до реального стану виконання кожного договору. Саме включення такого договору до переліку не покладає обов`язку створювати недостовірні первинні документи та не спростовує необхідності усунення установлених недоліків щодо отриманого майна.

Щодо рентгенівських комплексів суд установив, що предметом зауважень контролю були два комплекси вартістю по 4 718 700,00 грн, передані закладам охорони здоров`я Шевченківського та Подільського районів міста Києва. У матеріалах перевірки зафіксовано проблеми зі співвіднесенням заводських номерів у документах і на обладнанні, а також відсутність необхідного маркування.

Позивач посилається на довідку зустрічної звірки від 14.07.2023 № 309-31/298, накладні, акти приймання-передачі й введення в експлуатацію та інвентаризаційні документи. Також зазначає, що керівник закладу пояснив розбіжність номерів технічною помилкою, а відсутнє маркування поновлено 01.08.2023.

Суд ураховує зазначені документи як підтвердження оформлення передачі та обліку обладнання і не робить висновку про його фізичну відсутність. Проте для оцінки документального супроводу істотним є зв`язок між конкретним виробом та документами саме на нього. Така перевірка не обмежується встановленням наявності у закладі апарата того самого найменування.

Пояснення про технічну помилку та поновлення таблички стосуються усунення виявлених розбіжностей. Вони не доводять, що на момент інвентаризації розбіжностей не існувало або що аудитори не мали підстав вимагати їх опрацювання. Припущення позивача про можливе руйнування чи навмисне знищення маркування не встановлює причини його відсутності та не може бути прийняте як доведений факт.

Подальше відновлення маркування має значення для оцінки виконання вимоги та стану документального забезпечення майна. Водночас воно не замінює перевірки узгодженості документів, у яких первісно наведено різні ідентифікаційні дані. Обов`язок належно оформити і зберігати документацію на обладнання зберігається незалежно від його справності та фактичного використання.

Отже, докази наявності й експлуатації рентгенівських комплексів не усувають установленого предмета реагування в частині їх ідентифікації та супровідних документів. Питання ж про наявність майнової шкоди на всю вартість цих комплексів потребує окремої оцінки з урахуванням правової природи пункту 4 вимоги.

Щодо лінійних прискорювачів суд установив, що за результатами закупівлі UA-2022-10-18-011106-a Департамент уклав із ТОВ «МЕДРАДІОФІЗИКА-ПЛЮС» договір від 26.12.2022 № 200 на придбання комплекту медичних лінійних прискорювачів Elekta Versa HD із комплексом обладнання загальною вартістю 194 000 000,00 грн. Комплект охоплює два прискорювачі. Наявні документи про оплату та оформлення передачі обладнання.

За результатами фактичного контролю встановлено, що обладнання не було повністю введено в експлуатацію та частково перебувало в упаковці. Згідно з наведеною у матеріалах декларацією про відповідність зазначено серійні номери 156656 і 156657, тоді як під час повторної інвентаризації виявлено номери 156688 і 156689.

Таким чином, зауваження відповідача ґрунтуються на конкретній невідповідності ідентифікаційних даних. Оплата, оформлення накладної та оприбуткування активу підтверджують відповідні господарські операції, проте самі собою не пояснюють, чому документи на серійні номери 156656 і 156657 були надані щодо виробів із номерами 156688 і 156689.

Пояснення про гарантійні обмеження розкриття упаковки може обґрунтовувати необхідність участі уповноваженого представника постачальника в огляді. Воно не скасовує договірного обов`язку забезпечити належну документацію та можливість ідентифікувати отриманий товар. Тому вимога організувати належне документальне забезпечення поставки не означає зобов`язання порушити гарантійні умови або самовільно виконати монтаж.

Суд не встановлює на підставі самої розбіжності номерів факту підміни обладнання чи його непоставки. Однак ця розбіжність є достатньо конкретною підставою для вимоги усунути невідповідності в документах і забезпечити достовірну ідентифікацію отриманого майна. Посилання позивача на загальне належне виконання договору не враховує зазначеної обставини.

Довід про відсутність у договорі конкретного строку монтажу також не спростовує пункту 5 вимоги. Цей пункт відсилає до графіка виконання комплексу робіт із введення прискорювачів в експлуатацію. Він не зобов`язує Департамент використовувати джерела іонізуючого випромінювання без необхідних дозволів або до завершення підготовки приміщень і пусконалагоджувальних робіт. Його зміст полягає у забезпеченні завершення погоджених організаційних та технічних заходів.

Наявність складного порядку монтажу, ліцензування та навчання персоналу пояснює послідовність відповідних дій, але не виключає контролю за їх своєчасним виконанням та збереженням придбаного за бюджетні кошти майна. Вимога забезпечити введення обладнання в експлуатацію за графіком відповідає меті його закупівлі й не передбачає дострокового виконання робіт усупереч технологічним вимогам.

Позивач повідомив про введення двох прискорювачів в експлуатацію 14.09.2023. Ця дата є пізнішою за дату спірної вимоги. Навіть у разі підтвердження завершення всіх робіт у зазначений день така обставина характеризує подальший стан виконання відповідних заходів і не свідчить про відсутність підстав для їх завершення станом на 05.09.2023. Подальше виконання припису не є самостійною підставою визнати його первісно протиправним.

Посилання на попередній моніторинг цієї закупівлі суд відхиляє як підставу скасування вимоги. За наведеним у матеріалах висновком моніторинг охоплював визначення предмета закупівлі, планування, оприлюднення інформації, тендерну документацію, розгляд пропозицій, укладення та оприлюднення договору й інші зазначені в ньому процедурні питання. Відсутність порушень у цих питаннях не встановлює наперед належності подальшого документального супроводу кожного виробу, відповідності фактичних серійних номерів та завершення введення обладнання в експлуатацію.

Оцінюючи висновок експерта від 15.09.2023 № 3505, суд ураховує, що його складено за результатами економічного дослідження наданих документів. Експерт не підтвердив документально висновок про збитки на суму 9 437 400,00 грн та можливі втрати на суму 194 000 000,00 грн, а також підтвердив у межах наданих матеріалів придбання, облік і наявність прискорювачів за даними інвентаризації.

За статтею 108 КАС України висновок експерта не має для суду наперед установленої сили та оцінюється разом з іншими доказами. Суд приймає цей висновок у частині результатів дослідження документального оформлення господарських операцій. Проте питання про законність вимоги, обсяг повноважень органу контролю та юридичні наслідки кожного її пункту вирішує суд.

Економічне дослідження бухгалтерських документів не є технічним дослідженням конкретних медичних виробів. Висновок не усуває встановленої відмінності серійних номерів і не змінює змісту договірного обов`язку щодо комплекту супровідних документів. Тому він не є підставою для скасування приписів про належне документальне забезпечення, опрацювання виявлених порушень і завершення введення обладнання в експлуатацію.

Щодо пункту 3 вимоги суд зазначає, що його слід оцінювати у взаємозв`язку з пунктом 15 статті 10 Закону № 2939-XII та із застереженням самої вимоги про застосування чинного законодавства. Орган контролю має право порушувати перед керівником підконтрольної установи питання відповідальності осіб, винних у встановлених порушеннях.

Абзац другий пункту 50 Порядку № 550 передбачає вжиття органами державного фінансового контролю у межах наданих прав заходів для забезпечення притягнення винних працівників об`єктів контролю до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Застосування цього положення до результатів перевірки закупівель прямо передбачено пунктом 27 Порядку № 631. Отже, питання відповідальності працівників належить до предмета законного реагування відповідача.

Спірний пункт не визначає прізвищ таких осіб, виду відповідальності чи конкретного стягнення та сам не є актом застосування санкції. Застереження про дотримання чинного законодавства означає необхідність установити компетентним суб`єктом належні індивідуальні підстави, дотримати процедури, строків та гарантій особи. Воно не допускає застосування відповідальності за відсутності складу правопорушення або після спливу встановлених законом строків.

Суд ураховує категоричну форму початкових слів цього пункту. Водночас його зміст у цілому не дає підстав тлумачити його як самостійне рішення про винуватість невизначеного кола осіб або припис покарати їх поза законом. Ідеться про реагування керівника на встановлені порушення із застосуванням установлених законом процедур. Правомірність конкретного рішення щодо певної особи, якщо його буде прийнято, має самостійний предмет оцінки.

Таким чином, за змістом цього пункту у взаємозв`язку з наведеною законодавчою підставою суд не встановив покладення на Департамент обов`язку застосувати незаконне стягнення або підміни відповідачем компетенції органу, уповноваженого вирішувати питання індивідуальної відповідальності. Підстав для скасування пункту 3 з наведених позивачем мотивів немає.

Щодо пункту 4 вимоги суд зазначає, що визначення правової природи цього припису не вичерпує перевірки його законності. Підлягають оцінці як повноваження відповідача вимагати забезпечення відшкодування, так і фактичні підстави покладення такого обов`язку в установленій ним сумі.

У постанові від 05.03.2026 у справі № 380/28636/23 Верховний Суд у пунктах 50– 56 розмежував пред`явлення обов`язкової вимоги та процедуру стягнення збитків і підтвердив можливість оскарження вимоги підконтрольною установою, у тому числі коли вона містить суму збитків і припис щодо їх відшкодування. У пунктах 60– 67 цієї постанови наголошено на необхідності перевірити обґрунтованість вимоги, дослідити порушення, покладені в основу її спірних пунктів, та надати вмотивовані відповіді на істотні доводи учасників справи.

Зазначений висновок є релевантним до цього спору, оскільки в обох випадках підконтрольна установа оскаржує індивідуальний акт органу державного фінансового контролю, який зобов`язує забезпечити відшкодування визначеної суми, та заперечує самі підстави цього зобов`язання. Відмінність предметів перевірки не змінює обов`язку суду перевірити зміст і підстави конкретного припису. Водночас постанова у справі № 380/28636/23 не визначає наперед законності пункту 4 вимоги в цій справі; суд оцінює його за дослідженими доказами.

У постанові від 20.07.2023 у справі № 420/14480/20 Верховний Суд, у частині оцінки включення до вимоги припису про забезпечення відшкодування шкоди, розмежував такий припис і вимогу про стягнення збитків. У відповідному випадку Суд не встановив порушення лише через обране формулювання, але надалі перевірив суть виявлених порушень. Отже, повноваження органу контролю включити до вимоги припис про відшкодування не звільняє його від обов`язку обґрунтувати фактичні та правові підстави конкретного припису.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що вимога не є виконавчим документом, а примусове стягнення коштів потребує передбаченої законом процедури. Однак саме по собі це не усуває правових наслідків пункту 4 для Департаменту та не є підставою залишити його доводи без оцінки. Спірний пункт установлює конкретний обов`язок забезпечити відшкодування 203 437 400,00 грн, а не лише повідомляє про результати перевірки.

Відповідач обґрунтував цей припис посиланням на статті 216– 229 Господарського кодексу України, чинного на час прийняття вимоги. Частина перша статті 224 цього Кодексу пов`язувала обов`язок відшкодування з порушенням господарського зобов`язання або вимог щодо здійснення господарської діяльності та завданими цим збитками. Частина друга цієї статті визначала збитки як витрати управненої сторони, втрату або пошкодження її майна та неодержані доходи, які вона одержала б за належного виконання зобов`язання або додержання правил господарської діяльності.

Отже, недолік у виконанні договору та збитки у розмірі всієї сплаченої за ним суми не є тотожними. Застосування наведених положень вимагає обґрунтувати, які саме майнові втрати спричинено конкретним порушенням. Вартість закупівлі не стає автоматично сумою, що підлягає відшкодуванню, лише через неналежне документальне оформлення отриманого товару.

Щодо 9 437 400,00 грн у вимозі зазначено, що неможливість ідентифікувати серійні номери двох рентгенівських комплексів означає неможливість ідентифікувати предмет закупівлі й призвела до незаконних видатків на всю їх вартість. Таким чином, відповідач безпосередньо пов`язав зазначений майновий наслідок із недоліками ідентифікації.

Водночас матеріали перевірки містять відомості про фактичну наявність комплексів у закладах охорони здоров`я та документи про їх приймання, облік і введення в експлуатацію. Виявлені зауваження стосуються розбіжностей ідентифікаційних даних у документах та відсутності маркування. Вони обґрунтовують необхідність упорядкування документації, перевірки відповідності її конкретному обладнанню та забезпечення належної ідентифікації. Проте із цих обставин не випливає, що всі бюджетні кошти, витрачені на два комплекси, становлять майнову втрату.

Суд не приймає саме пояснення про технічну помилку або відновлення таблички як безумовне підтвердження тотожності виробу. Однак невирішене питання ідентифікації також не може бути підмінене протилежним категоричним висновком про відсутність зустрічного надання на всю суму оплати. У вимозі й акті зафіксовано наявність обладнання, а до визначення суми 9 437 400,00 грн застосовано його повну закупівельну вартість без обґрунтування того, чому майновий наслідок установлених недоліків дорівнює саме цій вартості.

Щодо 194 000 000,00 грн мотивування вимоги містить висновок, що незавершене введення прискорювачів в експлуатацію, перебування частини обладнання в коробках і проблеми його ідентифікації можуть призвести до втрат матеріальних цінностей. Отже, сам відповідач охарактеризував відповідні наслідки як можливі.

Натомість у пункті 4 всю вартість комплекту включено до суми незаконних видатків, відшкодування яких необхідно забезпечити. Переходу від встановленого ризику до обов`язку відшкодувати повну вартість майна відповідач не обґрунтував. Можливість майбутньої втрати не є вже понесеною втратою у значенні застосованих ним положень про відшкодування збитків.

Крім того, сам акт перевірки відображає документи про оплату, передачу та облік комплекту, а результати повторної інвентаризації — наявність змонтованого прискорювача та частини обладнання в упаковці. Розбіжність між номерами 156656, 156657 у наданій Департаментом декларації і номерами 156688, 156689, виявленими під час фактичного контролю, потребує усунення, але не дає самостійної підстави визнати всі 194 000 000,00 грн незаконно витраченими коштами, які підлягають відшкодуванню.

Акт перевірки також містить відомості про надання постачальником під час зустрічної звірки декларацій щодо прискорювачів із номерами 156688 та 156689. Суд не ототожнює цей факт із підтвердженням повноти й належності всіх документів на дату поставки. Проте він додатково свідчить, що документальні невідповідності необхідно було оцінити у взаємозв`язку, а не прирівнювати їх до доведеного фінансового наслідку в розмірі всієї ціни комплекту.

Незавершеність монтажу та пусконалагоджувальних робіт може зумовлювати необхідність організаційних заходів, контролю за строками виконання договору і збереженням майна. Саме такі заходи передбачає пункт 5 вимоги. Проте незавершеність робіт сама собою не означає втрати всієї вартості наявного обладнання. Законність припису завершити введення його в експлуатацію не підтверджує автоматично законності іншого припису про відшкодування цієї вартості.

Висновок експерта від 15.09.2023 № 3505 узгоджується з наведеними в матеріалах перевірки відомостями про документальне оформлення придбання, облік та наявність активів. Його значення для пункту 4 полягає в тому, що в межах економічного дослідження документально не підтверджено фінансові наслідки на суми 9 437 400,00 грн і 194 000 000,00 грн. Суд ураховує цей висновок разом з іншими доказами, а не як самостійну відповідь на правове питання про законність вимоги.

Таким чином, висновок експерта не спростовує потреби усунути документальні невідповідності, але є істотним для перевірки переходу від цих невідповідностей до обов`язку відшкодувати повну вартість обладнання. Його оцінка разом зі змістом акта й самої вимоги не дає підстав підтримати обраний відповідачем спосіб визначення суми відшкодування.

Суд не вирішує у цій справі питання про стягнення коштів із постачальників або посадових осіб та не визначає замість відповідача іншу суму майнових втрат. Предмет перевірки — обґрунтованість уже прийнятого пункту 4. Цей припис ґрунтується на прирівнюванні недоліків ідентифікації та ризику можливих втрат до незаконних видатків у розмірі повної вартості майна, що не відповідає встановленим обставинам і наведеній правовій підставі.

Скасування пункту 4 не означає визнання належним будь-якого виконання спірних договорів та не звільняє Департамент від усунення виявлених порушень. Воно усуває необґрунтований обов`язок забезпечити відшкодування саме 203 437 400,00 грн на підставі спірної вимоги. За наявності належно встановлених підстав питання майнової відповідальності вирішується за відповідними законними процедурами.

За таких обставин пункт 4 вимоги не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та підлягає визнанню протиправним і скасуванню. Цей висновок ґрунтується на оцінці змісту застосованого припису і досліджених доказів, а не лише на відмінності між вимогою та виконавчим документом.

Щодо пункту 1 вимоги суд зазначає, що він має загальний організаційний характер та конкретизується наведеними в ній порушеннями й окремими приписами про їх усунення. Підтверджені порушення щодо зміни ціни, відомостей звіту та документального супроводу обладнання дають самостійні підстави для вимоги опрацювати матеріали перевірки й організувати заходи для недопущення таких порушень надалі.

Пункт 1 не містить окремого обов`язку відшкодувати 203 437 400,00 грн; такий обов`язок установлено саме пунктом 4. Тому скасування пункту 4 усуває цей конкретний майновий припис і не перешкоджає самостійному виконанню організаційної частини вимоги. Пункт 1 не може використовуватися як підстава відтворити скасований обов`язок щодо відшкодування зазначеної суми.

Довід про невизначеність способів виконання суд оцінює з урахуванням характеру кожного припису. Пункт 2 відсилає до конкретних умов договорів і місця зберігання документів; пункт 5 — до погодженого графіка та визначеного обладнання; пункт 3 передбачає дотримання законодавчо встановлених процедур відповідальності. Зазначені приписи залишають Департаменту організацію належних дій у межах його компетенції та не вимагають застосування незаконних заходів.

Обрані заходи спрямовані на забезпечення ідентифікації, документального супроводу та використання медичного обладнання, придбаного за бюджетні кошти. Вони не зобов`язують припинити надання медичної допомоги, демонтувати справне обладнання або розірвати всі перелічені договори. Підстав вважати приписи пунктів 1, 2 і 5 непропорційними зазначеній меті суд не встановив.

Пункт 4 є відокремлюваним приписом, який містить самостійний майновий обов`язок і визначену суму. Його скасування не змінює змісту решти пунктів. Тому належним способом захисту є визнання протиправним і скасування саме цього пункту відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України.

За частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. У справах щодо протиправності рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача відповідно до частини другої цієї статті.

Оцінивши доводи відповідача та матеріали, на яких ґрунтується оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування пункту 4 вимоги Північного офісу Держаудитслужби, оформленої листом від 05.09.2023 № 262627-13/6485-2023. У задоволенні позову в іншій частині належить відмовити.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України судові витрати, які підлягають відшкодуванню позивачу, покладаються на відповідача пропорційно до задоволеної частини позову. У спірних правовідносинах Департамент захищає свої права як замовник і підконтрольна установа та не здійснює щодо відповідача публічно-владних управлінських функцій. Тому сам статус органу місцевого самоврядування не виключає відшкодування сплаченого ним судового збору в цьому спорі.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн за вимогу про скасування акта в цілому. З урахуванням скасування одного з п`яти самостійних приписів вимоги та відмови щодо решти чотирьох приписів суд визначає частку відшкодування судового збору в розмірі однієї п`ятої, що становить 536,80 грн. Зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 4 вимоги Північного офісу Держаудитслужби щодо усунення виявлених порушень, оформленої листом від 05.09.2023 №262627-13/6485-2023, про забезпечення відшкодування незаконних видатків за рахунок бюджетних коштів на суму 203 437 400,00 грн.

3. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 18, код ЄДРПОУ 40479560) на користь Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 19, код ЄДРПОУ 02012906) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua