Вирок від 29 жовтня 2026 р. у справі №283/1242/26 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1242/26

провадження №1-кп/283/255/2026

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 року Малинський районний суд Житомирської області в складі:

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Малині кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060510000090 від 10 квітня 2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, електромеханіка ПАТ «Укрзалізниця», не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, за наступних обставин.

Так, станом на 02 квітня 2026 року ОСОБА_5 утримував за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 собаку породи «вівчарка середньоазіатська» (алабай) віком 5 років на прізвисько ОСОБА_6 . Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1164 «Деякі питання щодо небезпечних порід собак» вказану породу собак віднесено до Переліку небезпечних порід собак.

02 квітня 2026 року близько 17 години ОСОБА_5 залишив собаку за місцем свого проживання, при цьому не вжив належних заходів щодо зачинення воріт, спрямованих на недопущення переміщення собаки за межі подвір`я, тим самим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а саме: не забезпечив безпеку оточуючих людей і тварин від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак.

Вказане, дало можливість собаці через відчинені ворота вибігти за межі подвір`я та вільно переміщуватися певний період часу відкритою навколишньою територією без нагляду, тобто своїми необережними діями внаслідок кримінальної протиправної недбалості, ОСОБА_5 наразив оточуючих людей на небезпеку заподіяння шкоди собакою, оскільки не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків від свого діяння (бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити.

В вищезазначений час, собака здійснила напад на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проходила вулицею Миклухи Маклая повз будинок ОСОБА_5 . Під час нападу собака повалив на ґрунтове покриття потерпілу, яка при падінні отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого субкапітального перелому шийки правої стегнової кістки зі зміщенням, після чого укусив за праву руку ОСОБА_4 , чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток правого передпліччя в нижній треті зі зміщенням, кусаних ран правого передпліччя, забою правого плечового суглоба, які по своїй категорії відносяться до середнього ступеню тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я.

ІІ. Докази, здобуті під час судового розгляду із показань учасників кримінального провадження:

Обвинувачений в судовому засіданні причетність належної йому собаки до укусу потерпілої ОСОБА_4 не оспорював та показав, що 02 квітня 2026 року близько 17-ї години він перебував в своєму гаражі на території домоволодіння. Ворота до садиби були відчинені. Собака на прізвисько « ОСОБА_6 » бігала по подвір`ю, не гавкала та вела себе спокійно. Момент, коли собака вибігла на вулицю він не бачив, однак, коли він вийшов на крик, побачив сусідку, яка лежала на землі та кликала на допомогу. При цьому, його собаки поруч не було. Він не заперечує, що тілесні ушкодження потерпілій спричинені належною йому вівчаркою, хоча не до кінця розуміє яким чином це відбулось, оскільки собака взагалі не проявляє агресії та не кидається до людей. Що саме відбулось в той день та що передувало укусу слідство не встановило, а лише поклало в основу показання потерпілої. Не виключає, що і вона могла якимось чином спровокувати таку поведінку вівчарки. Він викликав швидку, поїхав разом з потерпілою до лікарні та добровільно відшкодував розмір шкоди, який визначив син потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_4 показала, що повертаючись додому повз будинок, в якому проживає обвинувачений, з території домоволодіння через відчинені ворота вибігла собака породи «алабай» та безпричинно напала на неї, поваливши на землю та вкусила за праву руку. Вона тривалий час стаціонарно лікувалась, зараз триває реабілітаційний період.

Свідок ОСОБА_7 , який є сином потерпілої, очевидцем події не був. Зі слів матері, коли вона поверталась додому вулицею та проходила будинок АДРЕСА_1 , з двору вискочила велика собака, яка пригнувши на неї, повалила на землю, та вкусила матері праву руку, якою остання намагалась захиститись.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

При огляді місця події 13 квітня 2026 року слідчим оглянуто територію садиби №25 по вул. М. Маклая в м. Малині

З висновку судово-медичної експертизи № 92 від 13.05.2026 вбачається, що у ОСОБА_4 згідно записів медичної карти стаціонарного хворого малися тілесні ушкодження у вигляді: закритого субкапітального перелому шийки правої стегнової кістки зі зміщенням, закритого перелому обох кісток правого передпліччя в нижній треті зі зміщенням, кусаних ран правого передпліччя, забою правого плечевого суглоба, які по своїй категорії відносяться до середнього ступеню тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоровя.

ІV. Мотиви ухвалення вироку:

В судовому засіданні показаннями обвинуваченого, потерпілої, письмовими доказами, дослідженими безпосередньо у судовому засіданні встановлені обставини спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Докази винуватості обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні, на які посилається сторона обвинувачення, безпосередньо досліджені у судовому засіданні у їх сукупності, перевірені судом відповідно до ст. 94 КПК України та оцінені судом з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

З матеріалів кримінального провадження не вбачається даних, які б вказували на те, що наведені вище докази є недопустимими - порушень процесуального порядку збирання досліджених при судовому розгляді доказів за матеріалами справи не встановлено, докази зібрані належними суб`єктами, уповноваженими на їх отримання, при їх збиранні під час досудового розслідування було дотримано порядок, визначений кримінально-процесуальним законом.

Кримінальний кодекс України відносить статтю 128 до категорії злочинів, вчинених з необережності. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 не було і не могло бути відомо, що його собака завдасть шкоду потерпілій.

Разом з тим, Європейська конвенція про захист домашніх тварин від 13.11.1987 року зазначає, що під домашньою твариною мається на увазі будь-яка тварина, яку утримує чи збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства. Під безпритульною твариною мається на увазі домашня тварина, яка або не має притулку, або знаходиться за межами оселі свого власника чи хазяїна й не перебуває під контролем чи безпосереднім наглядом будь-якого власника чи хазяїна.

Дійсно, в момент події 02 квітня 2026 року собака перебувала за межами домоволодіння, на вулиці, поза контролем чи безпосереднім наглядом власника, яке було залишено нею не з волі власника.

Суд зазначає, що шкідливість тварини визначається тим, що вона як представник живої природи володіє природними особливостями, а її поведінка підкоряється законам біології, що створює об`єктивну підвищену небезпеку заподіяння шкоди оточуючим.

Відповідно до чинного в Україні законодавства собаки є об`єктом права власності і тому власники мають нести за них весь тягар відповідальності. Тобто будь-який власник собаки зобов`язаний усвідомлювати той факт, що вона є джерелом небезпеки, й передбачати можливість наслідків небезпечної поведінки собаки, а утримання собак небезпечних порід створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Так, зважаючи на ці обставини, на власника покладається додаткові обов`язки, пов`язані з вчиненням дій для забезпечення безпеки оточуючих осіб (які контактують з такими собаками), та враховувати можливі ситуації несанкціонованого доступу, так і самостійного виходу такого джерела (собак) за межі вольєру чи домоволодіння.

Саме тому, даний факт, на думку суду, не виключає один із елементів складу кримінального правопорушення: ОСОБА_5 повинен нести відповідальність за завдані тілесні ушкодження як власник джерела підвищеної небезпеки, якою є собака породи «середньоазіатська вівчарка». Саме у цьому зв`язку, ОСОБА_5 була допущена груба недбалість у вигляді не створення належних умов утримання собаки, що стало підставою їх вільного виходу за межі території домоволодіння та подальше ушкодження потерпілої ОСОБА_4 .

Крім того, судом не встановлено, що з боку потерпілої здійснювались якісь агресивні дії, які б свідчили про її попередній напад на собаку. Доказів цьому не здобуто.

Аналізуючи об`єктивно з`ясовані обставини, підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 , яка виразилась в у спричиненні з необережності середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

За змістом статей 50, 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатній для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що його обтяжують судом не встановлено.

Однак, враховуючи особу обвинуваченого, його вік, суд вважає, що його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та можливість виправлення без відбування реального покарання та звільняє від його відбування з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не пред`являвся. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 373, 374, 381, 382, 394 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не скоїть іншого кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази: медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_4 , яка зберігається в КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського», залишити там же за належністю,

собаку породи «вівчарка середньоазіатська (алабай) на прізвисько « ОСОБА_6 », передану на відповідальне зберігання ОСОБА_5 залишити останньому за належністю, після вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Суддя