Суд: Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №279/5535/26
Суддя: Пацко О. О.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/5535/26
Провадження № 2/279/3478/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Пацко О.О.,
з секретарем Зубковою І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростені за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
06.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем укладено в електронній формі договір № 5661384 про надання споживчого кредиту (далі Кредитний договір). За умовами Кредитного договору сума кредиту складає 40000,00 грн, строк кредиту 360 днів, з періодичністю платежів кожні 30 днів.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит у сумі 40000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав особисто під час укладення договору.
27.02.2026 року ТОВ відповідальністю «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 27/02/2026 за плату відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 154060,00 грн., з якої заборгованість за тілом кредиту 40000,00грн., заборгованість за процентами 90060,00 грн., заборгованість за штрафними санкціями 20000,00 грн., заборгованість за комісією – 4000,00 грн.
Станом на дату укладення Договору факторингу строк дії Кредитного договору не закінчився, а тому в межах дії його строку позивач донарахував відсотки за 124 календарних дні у розмірі 47120,00 грн.
Після укладення договору факторингу та переходу права вимоги до позивача відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки позивача, ані на рахунки первісного кредитора.
Просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором у сумі 181180,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача адвокат Безсмертний С.М. подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що 06.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 5661384. За умовами Кредитного договору сума кредиту складає 40000,00 грн, строк кредиту 360 днів, з періодичністю платежів кожні 30 днів. Відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 5661384 від 06.07.2025 року загальною сумою 181180,00 грн., яка складається з: тіла кредиту – 40000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором – 90060 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 124 календарних днів – 47120,00 грн., комісії за надання кредиту 4000 грн. Комісія за надання кредиту в розмірі 4000,00 грн. є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі про споживчий кредит не зазначено, які послуги надаюся за комісію пов`язану з наданням кредиту. За таких обставин, положення договору про споживчий кредит про сплату позичальником на користь кредитора комісії за надання кредиту в розмірі 4000,00 грн. є нікчемними.
Щодо стягнення відсотків, представник позивача зазначив, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. За даних обставин, сторона відповідача дійшла висновку про те, що необхідно зменшити узгоджений сторонами розмір процентів за користування кредитом до 40000,00 грн., що буде відповідати розміру тіла кредиту і саме такий розмір відсотків буде справедливим, надасть відповідачу можливість сплатити борг, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин. На підставі викладеного вище, надавши належну правову оцінку фактичним обставинам справи, врахувавши засади добросовісності, розумності та справедливості, наявні підстави для стягнення з відповідача 80000,00 грн., з яких:- 40000,00 грн. – сума заборгованості по кредиту;- 40000,00 грн. – сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Просив задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість у розмірі 80000,00 грн.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що на день подання відповіді на відзив ані кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну позову, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісними; відповідачу даному випадку нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору, таким чином, факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом, 06.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5661384 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі Договір), відповідно до умов якого останній надано грошові кошти в сумі 40000 грн 00 коп строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (пп.1.2, 1.3 Договору) з визначенням стандартної процентної ставки 0.95 % за кожний день користування кредитом та застосування в межах строку надання кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору (п.1.4.1 Договору) та комісії за надання кредиту в розмірі 4000 грн 00 коп (п.1.4 Договору), шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п.2.1 Договору). Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, одноразовим ідентифікатором 16128.
Листом ТОВ «Пейтек Україна» від 02.03.2026 року за №20260302-2700 підтверджується факт перерахування 06.07.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» через ТОВ «Пейтек Україна», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків за договором про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 06.07.2025 року, коштів в сумі 40000 грн 00 коп на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_2 .
27.02.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №27/02/2026, за яким ТОВ ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги ТОВ «Лінеура Україна» до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до відповідно до укладеного Договору факторингу від 27.02.2026 року № 27/02/2026 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 5661384 від 06.07.2025 року загальна сума заборгованості склала 154060 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 40000 грн., заборгованості за процентами – 90060 грн., штрафні санкції 20000 грн., комісії за надання кредиту 4000 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №5661384 від 06.07.2025 року розмір заборгованості відповідача станом на 27.02.2026 року, становить склала 154060 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту – 40000 грн., заборгованості за процентами – 90060 грн., штрафні санкції 20000 грн., комісії за надання кредиту 4000 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості позивача за договором №5661384 від 06.07.2025 року розмір заборгованості відповідача за 124 календарних днів (з 20.02.2026 по 01.07.2026) за відсотками за користування грошовими коштами становить 47120 грн 00 коп.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що враховуючи норми чинного законодавства, позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідачки штрафні санкції в розмірі 20000 грн 00 коп.
Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань підтверджується, що ТОВ «Лінеура Україна», є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, основним видом економічної діяльності якої є інші види кредитування.
Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статутом підтверджується, що ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611, 625 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.
За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги
Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою, що передбачено ч.1 ст. 512 ЦК України.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, що визначено ст. 638 ЦК України.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію товариства, відповідачка електронним підписом одноразовим ідентифікатором 10097 у договорі погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Тобто, підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки його повернення, а також вказані відсотки за користування кредитом, відповідачка погодилася із вказаними умовами договору та розмірами відсоткових ставок за користування кредитними коштами, тому зобов`язана виконувати Договір в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, а в подальшому договору факторингу між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», за яким ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», набуло право грошової вимоги ТОВ «Лінеура Україна» до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.
При цьому, ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідачка отримала кредитні кошти, однак не виконувала свої обов`язки за договором.
За приписами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором № 5661384 від 06.07.2025 року, а також наявність договору факторингу від 27.02.2026 року, позовні вимоги що стягнення суми тіла кредиту 40000,00 грн. та суми процентів за користування кредитом 90060,00 грн. нараховані позивачем проценти за 124 календарних днів 47120,00 грн. підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість по комісії за надання кредиту у сумі 4000,00 грн.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1,2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справа № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.
Враховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору, то умова укладеного між позивачем та відповідачем у договорі №5661384 від 06.07.2025 року щодо сплати комісії є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відтак вищевикладена вимога позивача про стягнення з відповідача 4000,00 грн заборгованості за комісією за надання кредиту є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.
В частині позовних вимог щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості необхідно відмовити за їх безпідставністю.
Аналізуючи надані позивачем докази у сукупності з наведеними вище положеннями законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України (97,79%). Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу суд зазначає наступне.
Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1ч.3ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 10/12-2024, акту №23024 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 18.08.2026 р..
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 5000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, ст.525,526,530,549,610-612,628,629,638,1054,1055 ЦК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5661384 від 06.07.2025 року в загальному розмірі 177180 (сто сімдесят сім тисяч сто вісімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2603,56 грн судового збору та 5000,00 грн на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Суддя Пацко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua