Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №154/4021/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/4021/26

2/154/2171/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Адвокат Савюк Кристина Олександрівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2026 року позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Савюк К.О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй за життя майно, до складу якого входить, зокрема, житловий будинок та земельна ділянка.

Позивач зазначає, що на момент відкриття спадщини їй не було відомо про наявність заповіту, складеного її матір`ю, а також про зміст такого заповіту та волевиявлення спадкодавиці щодо розпорядження належним їй майном на випадок смерті.

За життя мати не повідомляла позивача про складення заповіту, його зміст та майно, яке ним охоплювалося. Також позивач не мала у своєму розпорядженні примірника заповіту чи інших документів, з яких могла б дізнатися про його існування.

Крім позивача, до числа спадкоємців за заповітом входять її брат ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_3 , які є відповідачами у справі.

Як зазначає позивачка, останні не мають наміру приймати спадщину та оформлювати спадкові права на заповідане майно.

Лише після спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини позивачці стало відомо про існування заповіту та волевиявлення її покійної матері щодо розпорядження спадковим майном, у тому числі на її користь.

Отримавши таку інформацію, позивачка вжила заходів щодо оформлення своїх спадкових прав, однак у зв`язку зі спливом строку для подання заяви про прийняття спадщини не змогла реалізувати своє право у позасудовому порядку.

Позивачка наголошує, що неподання нею заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк не було пов`язане зі свідомим небажанням приймати спадщину чи відмовою від спадкових прав. Причиною пропуску строку вважає відсутність інформації про існування заповіту, його зміст та спадкове майно.

Посилаючись на наведені обставини та положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України, просить визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт смерті спадкодавиці підтверджується також довідкою Устилузької міської ради Володимирського району Волинської області № 5 від 07.01.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_4 на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Із зазначеної довідки також вбачається, що на день смерті спадкодавиця проживала одна.

Згідно з копією заповіту від 12 березня 2018 року, посвідченого виконувачем обов`язків старости Устилузької міської ради Володимир-Волинського району Волинської області Яльницьким А.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 6-21, ОСОБА_4 зробила заповітне розпорядження, згідно з яким усе належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, а також усе те, що належатиме їй на день смерті та на що вона за законом матиме право, заповіла своєму сину ОСОБА_2 , дочці ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_3 .

Отже, позивач ОСОБА_1 належить до кола спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

З матеріалів справи вбачається, що за життя спадкодавиця володіла майном, до складу якого входили житловий будинок та земельна ділянка, на підтвердження чого до позовної заяви долучено копії відповідних правовстановлюючих документів.

Як вбачається з роз`яснення приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Гордійчука Богдана Богдановича № 119/01-16 від 21.09.2026 року, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з питання видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Приватним нотаріусом роз`яснено, що оскільки позивачка не прийняла спадщину до закінчення встановленого законом шестимісячного строку, видача свідоцтва про право на спадщину є неможливою. Одночасно їй роз`яснено право звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Крім того, на виконання запиту Володимирського міського суду Волинської області приватним нотаріусом Гордійчуком Б.Б. надано відповідь № 122/01-16 від 30.09.2026 року та відповідні інформаційні довідки зі Спадкового реєстру.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 86892703 від 30.09.2026 року встановлено, що ОСОБА_4 було складено заповіт від 12.03.2018 року, зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 62210151, який є чинним.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 86892717 від 30.09.2026 року за зазначеними параметрами пошуку інформація щодо спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 відсутня.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт смерті спадкодавиці, існування чинного заповіту, включення позивача до числа спадкоємців за заповітом, а також пропуск нею встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Стосовно вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Гарантоване зазначеною нормою право на справедливий судовий розгляд включає право особи на доступ до правосуддя, що передбачає можливість звернення до суду для захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

При цьому вирішуючи питання поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд повинен виходити з конкретних обставин справи, встановити причини пропуску такого строку та надати їм належну правову оцінку.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини можуть бути визнані обставини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця щодо вчинення відповідних дій.

Аналогічний підхід до вирішення питання поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини відображено у практиці Верховного Суду, зокрема у постанові від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу, що поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини підлягає оцінці з урахуванням конкретних обставин справи, а серед обставин, які можуть мати значення, є необізнаність спадкоємця про наявність заповіту.

Разом із тим сама собою необізнаність особи про існування заповіту не може автоматично визнаватися достатньою підставою для визначення додаткового строку. Суд повинен з`ясувати, чи були такі обставини істотною перешкодою для своєчасного звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є дочкою спадкодавиці та водночас визначена однією зі спадкоємців за заповітом від 12.03.2018 року.

Позивачка зазначає, що за життя мати не повідомляла її про складення заповіту, його зміст та склад спадкового майна. На момент відкриття спадщини позивач не володіла інформацією про відповідне заповітне розпорядження, а дізналася про його існування лише після закінчення шестимісячного строку.

Суд враховує, що право на складення заповіту є особистим правом спадкодавця, який самостійно визначає коло спадкоємців та вирішує питання повідомлення їх про своє волевиявлення.

У зв`язку із цим відсутність у спадкоємця відомостей про складений на його користь заповіт за певних обставин може впливати на можливість своєчасної реалізації ним спадкових прав.

Встановлено, що спадкодавиця за життя склала заповіт, яким розпорядилася усім належним їй майном на користь трьох своїх дітей, у тому числі позивача.

При цьому з матеріалів справи не вбачається, що спадкодавиця повідомляла позивача про існування та зміст заповіту.

Суд бере до уваги також те, що після отримання інформації про заповіт позивачка звернулася до приватного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, однак через пропуск передбаченого законом строку це питання не було вирішене в нотаріальному порядку.

Крім того, згідно з наданими суду інформаційними довідками зі Спадкового реєстру від 30.09.2026 року відомості про відкриття спадкової справи та видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 відсутні.

Зазначені обставини мають значення для оцінки фактичного стану оформлення спадкових прав після смерті спадкодавиці.

Суд враховує і позицію відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які також визначені спадкоємцями за заповітом, однак проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Водночас суд виходить із того, що відсутність заперечень відповідачів не є самостійною підставою для задоволення позову, а підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

Оцінюючи наведені позивачем обставини, суд також враховує принцип пропорційності, який є складовою принципу верховенства права та передбачає необхідність забезпечення справедливого балансу між правами й інтересами учасників правовідносин.

У контексті спадкових правовідносин застосування цього принципу передбачає необхідність врахування як установлених законом строків прийняття спадщини, що забезпечують правову визначеність, так і права спадкоємця на реалізацію волевиявлення спадкодавця за наявності передбачених законом підстав.

Суд зазначає, що визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини саме по собі не означає визнання за позивачем права власності на спадкове майно та не вирішує питання про розподіл спадщини між спадкоємцями.

Таке судове рішення лише надає спадкоємцю можливість подати відповідну заяву в межах додаткового строку, після чого питання оформлення спадкових прав вирішується в установленому законодавством порядку.

Враховуючи наведені обставини, наявність чинного заповіту, яким спадкодавиця визначила позивача однією зі спадкоємців, доводи щодо необізнаності позивача про його існування, подальше звернення до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, відсутність відомостей про заведення спадкової справи, а також позицію відповідачів за умови її підтвердження, суд доходить висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому суд вважає, що додатковий строк тривалістю два місяці є достатнім для подання відповідної заяви нотаріусу та відповідає характеру заявлених вимог.

За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 263–265, 268 ЦПК України, ст. ст. 1216–1218, 1220, 1223, 1233, 1268–1270, 1272 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача — адвокат Савюк Кристина Олександрівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини — задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ