Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №154/2460/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2460/26

1-кп/154/626/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимирського міського суду кримінальне провадження №12026030510000261 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Селець Володимир-Волинського району Волинської області, українця, громадянина України, не судимого, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , військове звання «солдат», учасника бойових дій, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбаченого ч.2 ст.345 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 31.05.2026 близько 19-00 год. будучи військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 у званні «солдат», знаходячись на території екоферми «Persha Hata», що за адресою в АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу – поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області капітан поліції ОСОБА_4 , який відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», перебував при виконанні своїх службових обов`язків, в однострої працівника Національної поліції, із спорядженими спеціальними засобами індивідуального захисту, висловив останньому словесну погрозу насильством у нецензурній формі про спричинення тілесних ушкоджень, після чого, продовжуючи свої протиправні дії, умисно наніс один удар головою та ще не менше п`яти ударів кулаком правої та лівої руки в обличчя та голову потерпілого ОСОБА_4 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синців та саден голови, обличчя, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та не були небезпечними для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення та обставини викладені у обвинувальному акті визнав повністю. Пояснив, що дійсно 31.05.2026 при викладених в обвинувальному акті обставинах наніс потерпілому удари внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження. Натепер відшкодував потерпілому спричинену шкоду у повному обсязі, неодноразово приніс свої вибачення. Щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, просив суворо не карати та призначити покарання із застосування ст.69 КК України у виді штрафу.

Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового провадження, які не заперечують щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, з,ясувавши правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження фактичних обставин справи, немаючи сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч.3,4 ст.349 КПК України, суд приходить до висновку, що дослідження фактичних обставин справи слід обмежити допитом обвинуваченого, дослідити дані у справі, що характеризують його особу.

Учасникам судового провадження роз”яснено, що вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та кваліфікацію інкримінованого правопорушення у апеляційному порядку.

Суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легкого тілесного ушкодження у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків є доведеною та дії кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 345 КК України.

Обставинами, що пом“якшують покарання, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування спричиненої шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп,яніння.

Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлені судом обставини, які як обтяжують так і пом,якшують покарання обвинуваченого, з урахуванням особи обвинуваченого, котрий вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності не притягувався, є діючим військовослужбовцем, призваним по мобілізації, де характеризується позитивно, має статус учасника бойових дій, одружений, утримує малолітню дочку та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наявне постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, а також його поведінку після вчинення даного кримінального правопорушення, зокрема, усвідомив наслідки вчиненого, добровільно до початку судового слідства відшкодував потерпілому моральну шкоду у повному обсязі, неодноразово приніс йому свої вибачення, нових злочинів та правопорушень не вчиняв, а також думку самого потерпілого, який наполягав на призначенні покарання більш м,якого ніж передбачений санкцією статті, тобто штрафу, - що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому при призначенні основного покарання за ч.2 ст. 345 КК України є підстави для застосування ст.69 КК України та призначення більш м,якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 345 КК України.

Вищенаведені обставини вказують на можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_5 призначенням більш м,якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст. 345 КК України, у виді штрафу.

На думку суду, призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України буде необхідним, достатнім і відповідати основній меті покарання - виправлення засудженого та запобіганню ним та іншими особами вчинення нових злочинів та відповідатиме принципам законності, справедливості, індивідуалізації покарання і вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

У зв,язку з відшкодуванням обвинуваченим у повному обсязі позовних вимог, потерпілий ОСОБА_4 заявив про відмову від позову.

Частина 5 ст.128 КПК України передбачає що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст.206 ЦПК України, після початку розгляду справи по суті позивач може відмовитися від позову. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з п.4 ч.1ст.255 ЦПК України, провадження по справі підлягає закриттю, оскільки позивач відмовився від позову, і відмова прийнята судом.

Відповідно до наведених вимог закону,суд дійшов висновку, що провадження щодо заявленого цивільного позову про стягнення моральної шкоди підлягає закриттю в зв`язку з відмовою сторони позивача від позову.

Заходи забезпечення по даному кримінальному провадженні не продовжувались.

Судові витрати відсутні.

Речові докази вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити із застосуванням ст. 69 КК України більш м,який вид покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.345 КК України, у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень.

Провадження щодо цивільного позову ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди - закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженню не продовжувався.

Речові докази: оптичні диски – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_8