Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №320/22304/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року справа №320/22304/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ІНВЕСТИЦІЙНІ ПАРТНЕРИ»

до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ІНВЕСТИЦІЙНІ ПАРТНЕРИ» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12.05.2026:

- № 40829070802 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 3 953 481 (три мільйона дев`ятсот п`ятдесят три тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок;

- № 40831070802 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" грошових зобов`язань в розмірі 2 631 020 (два мільйона шістсот тридцять одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки контролюючим органом не доведено порушень податкового законодавства, неправомірності нарахування амортизації основних засобів та наявності обов`язку подавати звітність відповідно до Угоди FATCA. Також посилається на порушення порядку проведення перевірки, неврахування наданих документів та безпідставність застосування штрафних санкцій. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що перевірку проведено відповідно до вимог законодавства, а встановлені порушення підтверджуються її матеріалами. Вважає, що позивачем неправомірно сформовано витрати з амортизації основних засобів, не надано необхідних документів та не подано звітність відповідно до Угоди FATCA. Наполягає на правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень та просить відмовити в задоволенні позову.

III. Процесуальні дії у справі

26.05.2026 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/22304/26 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

04.06.2026 ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі було відкрито загальне позовне провадження, розпочата підготовка справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 02.07.2026 на 14:00 год.

23.06.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

23.06.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

02.07.2026 у судове засідання з`явились сторони, від представника позивача до суду надійшло клопотання про надання строку для долучення позиції Національного банку України щодо угоди FATCA. Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та оголосити перерву для надання додаткових доказів по справі. Докази подати через підсистему " Електронний суд" не пізніше ніж за 5 днів до наступного с/з. Наступне с/з відбудеться 28.07.2026 о 14:30.

03.07.2026 від представника позивача до суду клопотання про долучення доказів.

28.07.2026 в адміністративній справі судове засідання знято з розгляду у зв`язку з інших причин, а саме: перебуванням судді Леонтовича А.М. у щорічній відпустці, наступне судове засідання буде призначено на 01.09.26 14:30 год.

01.09.2026 у судове засідання з`явились сторони. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. дослідивши матеріали справи вислухавши думку сторін суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

11.09.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про розподіл судових витрат.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» (код ЄДРПОУ 36136431, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 48, 50А, 7 поверх, офіс 14) здійснює професійну діяльність на ринках капіталу з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АЕ № 294702.

У процесі здійснення господарської діяльності Товариством набуто у власність нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 87.

16.04.2019 між ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди складського приміщення № СЗЗН05, на підставі якого Товариство користувалося складським приміщенням.

17.12.2020 між Товариством та ТОВ «Київські електричні послуги» укладено договір № 4518601 щодо постачання електричної енергії.

Відповідно до витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.12.2020 та 24.12.2020 за Товариством зареєстровано право власності на нежитлові приміщення площею 1 277,5 кв. м та 556,0 кв. м за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 87.

29.01.2021 складено висновок № 1392 щодо технічної можливості об`єднання зазначених об`єктів нерухомого майна.

02.02.2021 загальними зборами учасників Товариства оформлено протокол № 24/2021/1.

10.02.2021 Товариством видано наказ № 1002ос. Цього ж дня проведено державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна загальною площею 1 833,5 кв. м та прийнято рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо приміщення площею 556,0 кв. м.

15.02.2021 між Товариством та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» укладено договір № 45186011ПВ.

05.08.2021 оформлено витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 87, загальною площею 2 343,8 кв. м.

Станом на 01.07.2021 на балансі Товариства обліковувалося нежитлове приміщення за вказаною адресою, щодо якого здійснювалося нарахування амортизації з відображенням відповідних сум у складі адміністративних витрат.

За період з 01.07.2021 по 30.06.2023 Товариством щомісячно нараховувалася амортизація зазначеного нежитлового приміщення у розмірі 171 773,18 грн, загальна сума якої становила 4 122 556,32 грн, у тому числі за друге півріччя 2021 року — 1 030 639,08 грн, за 2022 рік — 2 061 278,16 грн, за перше півріччя 2023 року — 1 030 639,08 грн.

21.09.2021 за результатами документальної планової перевірки Товариства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт № 70829/Ж5/26-15-07-08-02/36136431.

28.06.2023 Товариством видано наказ № 28/06/2023.

30.06.2023 Товариством складено акт інвентаризації основних засобів та видано наказ № 30/06/2023 про перегляд строків корисного використання та застосування компонентного підходу до обліку об`єкта основних засобів із додатком № 1.

Починаючи з 01.07.2023 Товариством збільшено розмір щомісячної амортизації зазначеного нежитлового приміщення до 392 885,48 грн.

За період з 01.07.2023 по 31.12.2025 загальна сума нарахованої амортизації становила 11 786 564,40 грн, у тому числі за друге півріччя 2023 року — 2 357 312,88 грн, за 2024 рік — 4 714 625,76 грн, за 2025 рік — 4 714 625,76 грн.

Загалом за період з 01.07.2021 по 31.12.2025 Товариством відображено у складі адміністративних витрат амортизаційні відрахування щодо нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 87, на загальну суму 15 909 121,00 грн, у тому числі за 2021 рік — 1 030 639,00 грн, за 2022 рік — 2 061 278,00 грн, за 2023 рік — 3 387 952,00 грн, за 2024 рік — 4 714 626,00 грн, за 2025 рік — 4 714 626,00 грн.

Упродовж 2024– 2025 років Товариством віднесено до складу адміністративних витрат штрафні санкції, нараховані Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на загальну суму 255 000,00 грн, у тому числі за 2024 рік — 170 000,00 грн, за 2025 рік — 85 000,00 грн.

01.12.2024 між Товариством та ТОВ «ЯСНО +» укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 77745186011ПВ.

01.02.2025 між Товариством та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди складського приміщення № СЗЗН05.

За даними офіційного реєстру фінансових установ, зареєстрованих для цілей виконання вимог FATCA, Товариству присвоєно ідентифікаційний номер GIIN N7CA28.99999.SL.804.

Звіти про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки Товариством не подавалися. Граничними строками подання зазначених звітів були 01.09.2023 за 2021 та 2022 роки, 30.11.2024 за 2023 рік та 01.07.2025 за 2024 рік.

24.02.2026 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наказ № 1192-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери».

26.02.2026 контролюючим органом оформлено повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства.

На підставі наказів Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2026 № 1192-п та від 20.03.2026 № 1762-п у період з 09.03.2026 по 27.03.2026 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, законодавства щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2021 по 31.12.2025 та іншого законодавства за відповідний період.

Під час проведення перевірки головним бухгалтером Товариства повідомлено, що нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 87, використовується Товариством у господарській діяльності як архів для зберігання документів, а збільшення розміру щомісячних амортизаційних відрахувань з липня 2023 року пов`язане з проведенням аудиту приміщення, за результатами якого встановлено його гірший технічний стан, ніж передбачалося раніше.

Відповідно до даних інформаційної системи «Податковий блок» зазначене нежитлове приміщення мало статус «Тимчасово не експлуатується».

27.03.2026 головним державним інспектором Головного управління ДПС у м. Києві Верещакою Олександром надано Товариству запит щодо надання пояснень стосовно формування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, зокрема щодо обраного методу нарахування амортизації, порядку її розрахунку, відображення у бухгалтерському та податковому обліку, особливостей розрахунку та коригування податкової амортизації відповідно до статті 138 Податкового кодексу України.

У зазначеному запиті встановлено строк надання пояснень до 30.03.2026 включно.

30.03.2026 Товариством надано контролюючому органу пояснення за вих. № 88 щодо порядку нарахування амортизації.

30.03.2026 посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві складено акт № 2607/Ж6/26-15-07-08-02/36136431 щодо ненадання у визначений строк, надання не в повному обсязі або відмови від надання платником податків документів для проведення перевірки.

03.04.2026 Головним управлінням ДПС у м. Києві за результатами проведеної перевірки складено акт № 27226/Ж5/26-15-07-08-02-01/36136431.

Відповідно до зазначеного акта перевіркою встановлено порушення Товариством пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.2, 138.3 статті 138, підпункту 140.5.11 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 245 516,00 грн, у тому числі за 2021 рік — 185 515,00 грн, за 2022 рік — 371 030,00 грн, за 2023 рік — 609 831,00 грн, за 2024 рік — 879 233,00 грн, за 2025 рік — 1 199 907,00 грн.

В акті перевірки зазначено про включення Товариством до складу адміністративних витрат амортизаційних відрахувань щодо нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 87, на загальну суму 15 909 121,00 грн, віднесення до складу адміністративних витрат штрафних санкцій Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на суму 255 000,00 грн, ненадання документів, що підтверджують показники фінансово-господарської діяльності, неподання звітів про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA за 2021– 2024 роки та неподання або несвоєчасне подання повідомлень про об`єкти оподаткування за формою № 20-ОПП.

07.04.2026 Товариством отримано акт перевірки від 03.04.2026 № 27226/Ж5/26-15-07-08-02-01/36136431.

08.04.2026 Товариство звернулося до Головного управління ДПС у м. Києві із запитом на отримання публічної інформації за вих. № 106, в якому просило надати копію акта попередньої перевірки від 21.09.2021 № 70829/Ж5/26-15-07-08-02/36136431, відомості інформаційної системи «Податковий блок» щодо статусу нежитлового приміщення, інформацію щодо реєстрації Товариства для цілей FATCA та додаток № 15 до акта перевірки від 03.04.2026.

14.04.2026 Головним управлінням ДПС у м. Києві листом № 179/ЗПІ/26-15-07-08-02-08 надано відповідь на зазначений запит із відповідними документами.

21.04.2026 Товариство звернулося до Головного управління ДПС у м. Києві із запереченнями за вих. № 119 на акт перевірки від 03.04.2026 № 27226/Ж5/26-15-07-08-02-01/36136431, зареєстрованими контролюючим органом за вх. № 52173/6 від 21.04.2026.

До заперечень Товариством додано документи та пояснення щодо використання нежитлового приміщення у господарській діяльності, порядку нарахування амортизації, відображення штрафних санкцій Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у складі витрат, а також щодо неподання звітності відповідно до Угоди FATCA.

21.04.2026 Головним управлінням ДПС у м. Києві листом № 20312/Ж12/26-15-07-08-02-06 повідомлено Товариство про час та місце розгляду заперечень.

У розгляді заперечень брали участь головний бухгалтер Товариства ОСОБА_2 та адвокат Наконечний Віталій Леонідович на підставі ордера від 01.05.2026.

05.05.2026 Головним управлінням ДПС у м. Києві за результатами розгляду заперечень надано відповідь № 21471/Ж12/26-15-07-08-02-06, відповідно до якої висновки акта перевірки від 03.04.2026 № 27226/Ж5/26-15-07-08-02-01/36136431 залишено без змін, а заперечення Товариства — без задоволення.

12.05.2026 Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі акта перевірки від 03.04.2026 № 27226/Ж5/26-15-07-08-02-01/36136431 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 40829070802, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ на загальну суму 4 010 516,00 грн, з яких 3 245 516,00 грн — податкове зобов`язання та 765 000,00 грн — штрафні санкції.

Цього ж дня Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 40831070802, яким до Товариства застосовано штрафні санкції на загальну суму 2 637 140,00 грн, з яких 2 630 000,00 грн — за неподання звітів про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA, 1 020,00 грн — за ненадання документів до перевірки та 6 120,00 грн — за порушення порядку подання повідомлень за формою № 20-ОПП.

12.05.2026 о 18:03 та 18:07 Товариством через електронний кабінет платника податків отримано зазначені податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 12.05.2026 № 40829070802 та № 40831070802 у відповідних частинах, ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання їх протиправними та скасування.

V. Норми права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Підпунктом 20.1.46 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено правові наслідки ненадання платником податків документів, що підтверджують показники податкової звітності, до закінчення перевірки або у визначений законом строк. Цим пунктом також урегульовано порядок урахування документів, наданих після завершення перевірки у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України платник податків має право надати контролюючому органу документи, які підтверджують показники податкової звітності, після завершення перевірки у встановленому цим пунктом порядку. Такі документи підлягають урахуванню контролюючим органом під час прийняття рішення за результатами перевірки.

Пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України встановлено граничну тривалість документальних планових перевірок залежно від категорії платника податків та визначено порядок продовження строків їх проведення за рішенням керівника контролюючого органу, його заступника або уповноваженої особи.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати належним чином засвідчені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про порушення вимог законодавства. Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що в разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадова особа контролюючого органу складає акт у довільній формі, який засвідчує факт відмови, із зазначенням відомостей про особу та переліку документів, які було запропоновано надати. Такий акт підписується посадовою особою контролюючого органу та платником податків або його представником, а в разі відмови від підписання в акті робиться відповідний запис.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України платник податків має право подати заперечення, додаткові документи та пояснення до акта перевірки у встановленому законом порядку. Подані заперечення та документи розглядаються контролюючим органом із повідомленням платника податків про результати їх розгляду.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті.

Пунктом 138.3 статті 138 Податкового кодексу України визначено порядок розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Підпунктом 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягають амортизації для цілей оподаткування витрати на придбання або самостійне виготовлення невиробничих основних засобів та невиробничих нематеріальних активів. Невиробничими основними засобами є основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» сума активу, що амортизується, розподіляється на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації. Строк корисної експлуатації та ліквідаційна вартість активу переглядаються щонайменше на кінець кожного фінансового року. Якщо очікувані показники відрізняються від попередніх оцінок, зміни відображаються як зміни облікових оцінок відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 8.

Згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» зміни облікових оцінок, як правило, визнаються перспективно шляхом включення їх впливу до прибутку або збитку періоду зміни та майбутніх періодів, якщо зміна впливає на них.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, діяння платника податку або іншої особи. Умисними вважаються діяння за наявності доведених контролюючим органом обставин, які свідчать про цілеспрямоване створення платником податків умов, що не можуть мати іншої мети, крім невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Пунктом 109.3 статті 109 Податкового кодексу України визначено перелік податкових правопорушень, для встановлення яких необхідним є встановлення вини особи, зокрема правопорушення, передбаченого пунктом 123.2 статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до статті 112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за наявності передбачених законом підстав. Особа вважається винною, якщо встановлено, що вона мала можливість дотримуватися правил та норм, за порушення яких передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на контролюючий орган.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено застосування штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання за вчинення діянь, передбачених зазначеною нормою.

Відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України вчинення діянь, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, умисно тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 14.1.257-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансовим агентом є особа, крім фізичної особи, яка відповідає визначенню звітної фінансової установи України у значенні Угоди FATCA та/або підзвітної фінансової установи відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS і зобов`язана виконувати передбачені законодавством вимоги щодо фінансових рахунків.

Зазначеним підпунктом також передбачено, що регулятори ринків фінансових послуг у межах визначених законодавством повноважень установлюють переліки небанківських фінансових установ, які зобов`язані виконувати обов`язки фінансових агентів відповідно до Угоди FATCA.

Статтею 39-3 Податкового кодексу України визначено основні вимоги щодо встановлення фінансовими агентами підзвітних рахунків, здійснення належної комплексної перевірки фінансових рахунків та подання звітів про підзвітні рахунки для цілей Угоди FATCA та Багатосторонньої угоди CRS.

Підпунктом 39-3.4.1 пункту 39-3.4 статті 39-3 Податкового кодексу України передбачено обов`язок фінансових агентів подавати до контролюючого органу звіти про підзвітні рахунки відповідно до встановлених законом вимог.

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.10.2020 № 578, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2020 за № 1134/35417, визначено перелік небанківських фінансових установ, які зобов`язані виконувати обов`язки фінансових агентів відповідно до вимог Угоди FATCA.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.08.2020 № 496 затверджено Порядок заповнення і подання фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA. Цим Порядком урегульовано вимоги до складання та подання відповідної звітності фінансовими агентами.

Законом України від 20.03.2023 № 2970-IX внесено зміни до Податкового кодексу України щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки, зокрема виключено пункт 118.4 статті 118 та доповнено Кодекс статтею 118-1.

Пунктом 118-1.1 статті 118-1 Податкового кодексу України передбачено, що неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки тягне за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року. Положення зазначеної статті набрали чинності 01.01.2024.

Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20.03.2023 № 2970-IX установлено, що у 2023 році фінансові агенти подають звіти про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA за 2021 та 2022 роки за правилами пункту 69.8 статті 69 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на 31.12.2022. Положення статті 39-3 Податкового кодексу України щодо виконання вимог Угоди FATCA застосовуються починаючи зі звітного року, який завершується 31.12.2023.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, дослідивши матеріали справи, доводи позивача, заперечення відповідача та надані сторонами докази, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 24.02.2026 № 1192-п, з урахуванням наказу від 20.03.2026 № 1762-п, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» (код ЄДРПОУ 36136431) за період з 01.07.2021 по 31.12.2025.

За результатами перевірки складено акт від 03.04.2026 № 27226/Ж5/26-15-07-08-02-01/36136431, яким встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 245 516,00 грн, у тому числі за 2021 рік — 185 515,00 грн, за 2022 рік — 371 030,00 грн, за 2023 рік — 609 831,00 грн, за 2024 рік — 879 233,00 грн, за 2025 рік — 1 199 907,00 грн.

На підставі зазначеного акта Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2026 № 40829070802, яким визначено грошове зобов`язання на загальну суму 4 010 516,00 грн, з яких 3 245 516,00 грн — основний платіж та 765 000,00 грн — штрафні санкції, а також податкове повідомлення-рішення від 12.05.2026 № 40831070802, яким застосовано штрафні санкції на загальну суму 2 637 140,00 грн.

Позивач оскаржує зазначені рішення відповідно в частинах 3 953 481,00 грн та 2 631 020,00 грн.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення контролюючим органом порядку проведення документальної планової виїзної перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 20.1.46 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право під час проведення перевірки та розгляду її результатів отримувати письмові пояснення посадових осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження.

Пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України визначено граничну тривалість документальних планових перевірок та порядок продовження строків їх проведення.

Матеріалами справи підтверджується, що документальна планова виїзна перевірка Товариства проводилася у період з 09.03.2026 по 27.03.2026.

27.03.2026 о 15:00 посадовою особою контролюючого органу вручено Товариству запит щодо порядку нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів, відображення відповідних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також застосування положень статті 138 Податкового кодексу України.

У зазначеному запиті встановлено строк надання пояснень до 30.03.2026 включно.

Листом від 30.03.2026 № 88 Товариством надано відповідні пояснення.

Суд зазначає, що отримання контролюючим органом пояснень 30.03.2026 саме по собі не підтверджує факту продовження документальної перевірки поза межами визначеного строку.

Разом із тим відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України запит про отримання належним чином засвідчених копій первинних документів повинен бути поданий посадовою особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Із дослідженого запиту від 27.03.2026 вбачається, що контролюючим органом витребувано пояснення щодо методології нарахування амортизації. Водночас конкретного переліку первинних документів, копії яких позивач повинен був надати, зазначений запит не містить.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено належного витребування контролюючим органом конкретних копій первинних документів із дотриманням строку, встановленого пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків надати копії документів посадова особа контролюючого органу складає акт, у якому зазначаються, зокрема, перелік документів, які запропоновано надати, та обставини відмови.

Матеріали справи містять акт від 30.03.2026 № 2607/Ж6/26-15-07-08-02/36136431 щодо ненадання документів.

Проте сам факт складення такого акта не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести, які саме документи було витребувано, коли пред`явлено відповідну вимогу та в чому полягала відмова платника податків від їх надання.

Суд ураховує, що на запит від 27.03.2026 позивачем надано відповідь від 30.03.2026 № 88 у визначений самим контролюючим органом строк.

За таких обставин акт від 30.03.2026 не може розглядатися як безумовне підтвердження порушення платником податків обов`язку щодо надання конкретних первинних документів.

Отже, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності застосування до позивача штрафної санкції в сумі 1 020,00 грн за ненадання документів.

Щодо доводів позивача про неврахування документів, поданих разом із запереченнями до акта перевірки, суд зазначає таке.

Пунктами 44.6, 44.7 статті 44 та пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено право платника податків подавати документи та заперечення до акта перевірки, а також обов`язок контролюючого органу враховувати їх у встановленому законом порядку.

21.04.2026 Товариством подано заперечення за вих. № 119 до акта перевірки від 03.04.2026 № 27226/Ж5/26-15-07-08-02-01/36136431.

Листом від 21.04.2026 № 20312/Ж12/26-15-07-08-02-06 позивача повідомлено про розгляд заперечень.

За результатами їх розгляду Головним управлінням ДПС у м. Києві надано відповідь від 05.05.2026 № 21471/Ж12/26-15-07-08-02-06, якою висновки акта перевірки залишено без змін.

Водночас формальне проведення процедури розгляду заперечень не свідчить саме по собі про належне дослідження всіх поданих платником податків документів.

Із матеріалів справи не вбачається належного обґрунтування відповідачем причин відхилення кожного з документів, на які посилався позивач на підтвердження порядку формування амортизаційних відрахувань.

Контролюючим органом також не конкретизовано, які саме господарські операції та первинні документи визнано такими, що не підтверджують відображені Товариством показники податкового обліку.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не забезпечено належного обґрунтування висновків перевірки з урахуванням документів, поданих позивачем під час розгляду заперечень.

Щодо висновків контролюючого органу про неправомірність нарахування амортизації нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 87, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток, визначений шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, передбачені положеннями цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено збільшення фінансового результату до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму амортизації основних засобів, розрахованої відповідно до пункту 138.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України не підлягають амортизації для цілей оподаткування витрати на придбання або самостійне виготовлення невиробничих основних засобів. Невиробничими основними засобами є основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Як убачається з матеріалів справи, Товариству на праві власності належить нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 87.

На підтвердження обставин набуття та обліку зазначеного нерухомого майна позивачем надано відповідні реєстраційні документи, висновок від 29.01.2021 № 1392, протокол від 02.02.2021 № 24/2021/1 та наказ від 10.02.2021 № 1002ос.

За період з 01.07.2021 по 30.06.2023 Товариством нараховувалася амортизація зазначеного приміщення в розмірі 171 773,18 грн щомісячно, а з 01.07.2023 — у розмірі 392 885,48 грн щомісячно.

Загальна сума нарахованої амортизації за період з 01.07.2021 по 31.12.2025 становила 15 909 121,00 грн, у тому числі за 2021 рік — 1 030 639,00 грн, за 2022 рік — 2 061 278,00 грн, за 2023 рік — 3 387 952,00 грн, за 2024 рік — 4 714 626,00 грн, за 2025 рік — 4 714 626,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідне приміщення використовувалося у господарській діяльності Товариства для зберігання архівних документів.

На підтвердження зазначеного позивачем надано документи щодо права власності на нерухоме майно, технічну документацію, документи бухгалтерського обліку, а також договори постачання електричної енергії від 17.12.2020 № 4518601, від 15.02.2021 № 45186011ПВ та від 01.12.2024 № 77745186011ПВ.

Контролюючий орган, заперечуючи проти зазначених доводів, посилається на відомості інформаційної системи «Податковий блок», відповідно до яких нежитлове приміщення мало статус «Тимчасово не експлуатується», а також на наявність у Товариства договорів оренди складського приміщення з ФОП ОСОБА_1 від 16.04.2019 № С33Н05 та від 01.02.2025 № С33Н05.

Оцінюючи наведені обставини, суд зазначає, що відомості інформаційної системи «Податковий блок» самі по собі не є достатнім доказом відсутності господарського призначення об`єкта нерухомого майна.

Відповідачем не надано доказів фактичного обстеження зазначеного приміщення, якими було б установлено відсутність його використання для зберігання документації Товариства.

Також матеріали справи не містять доказів того, що приміщення за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 87, використовувалося для цілей, не пов`язаних із господарською діяльністю позивача.

Наявність договорів оренди іншого складського приміщення не свідчить про неможливість одночасного використання Товариством власного нежитлового приміщення для зберігання документів.

Чинним законодавством не встановлено заборони для суб`єкта господарювання використовувати декілька приміщень для забезпечення своєї діяльності.

При цьому використання нерухомого майна для зберігання документації підприємства за своїм функціональним призначенням може бути пов`язане з його господарською діяльністю та не передбачає обов`язкового безпосереднього отримання доходу від кожного такого об`єкта.

Отже, посилання відповідача на статус приміщення в інформаційній системі «Податковий блок» та наявність договорів оренди іншого складського приміщення не є достатніми для висновку про віднесення спірного об`єкта до невиробничих основних засобів у розумінні підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України.

Щодо збільшення розміру щомісячних амортизаційних відрахувань із 171 773,18 грн до 392 885,48 грн починаючи з 01.07.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» строк корисної експлуатації та ліквідаційна вартість активу підлягають перегляду щонайменше на кінець кожного фінансового року, а зміни очікуваних показників обліковуються відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 8.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством прийнято наказ від 28.06.2023 № 28/06/2023, проведено інвентаризацію основних засобів 30.06.2023 та прийнято наказ від 30.06.2023 № 30/06/2023 щодо перегляду строків корисного використання основних засобів.

Зазначені документи підтверджують оформлення Товариством рішення про зміну відповідних облікових оцінок.

Водночас контролюючим органом не наведено належного розрахунку, який би спростовував застосований позивачем порядок визначення амортизації, не встановлено конкретного порушення вимог Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 та не обґрунтовано, чому відповідні зміни облікових оцінок не могли враховуватися при формуванні показників податкового обліку.

Саме по собі збільшення розміру щомісячної амортизації не свідчить про порушення податкового законодавства.

Суд також ураховує посилання позивача на проведення попередньої перевірки, результати якої оформлено актом від 21.09.2021 № 70829/Ж5/26-15-07-08-02/36136431.

Відсутність зауважень контролюючого органу під час попередньої перевірки не звільняє платника податків від виконання вимог законодавства в наступних періодах.

Разом із тим зазначена обставина не спростовує документів бухгалтерського обліку позивача та не замінює обов`язку відповідача належним чином довести встановлені під час нової перевірки порушення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що контролюючим органом не доведено належними та достатніми доказами неправомірності віднесення спірного нежитлового приміщення до основних засобів, призначених для використання в господарській діяльності, та неправомірності нарахування амортизації у визначених позивачем сумах.

Таким чином, висновки акта перевірки від 03.04.2026 № 27226/Ж5/26-15-07-08-02-01/36136431 щодо заниження податку на прибуток у спірній частині не знайшли належного документального підтвердження.

Щодо правомірності застосування штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України вчинення платником податків діянь, які зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання на встановлених законом підставах, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання.

Пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України передбачено застосування штрафу в розмірі 25 відсотків за умисне вчинення відповідних діянь.

Згідно з пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України умисними вважаються діяння, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Положеннями статті 112 Податкового кодексу України визначено умови притягнення особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення.

Суд зазначає, що застосування штрафної санкції в розмірі 25 відсотків передбачає встановлення не лише факту порушення податкового законодавства, а й умисного характеру відповідних дій платника податків.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів цілеспрямованого створення позивачем умов для невиконання вимог податкового законодавства.

Сам по собі висновок контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання не свідчить про наявність умислу платника податків.

Отже, відповідачем не доведено наявності правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України в оскаржуваній частині.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 12.05.2026 № 40831070802 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2 630 000,00 грн за неподання звітів про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA суд зазначає таке.

Відповідно до статті 39-3 Податкового кодексу України фінансові агенти зобов`язані здійснювати належну комплексну перевірку фінансових рахунків та подавати звітність про підзвітні рахунки відповідно до вимог міжнародних договорів України та законодавства України.

Порядок подання звітності для виконання Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA) визначено, зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 12.08.2020 № 496, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.08.2020 за № 810/35093.

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку в разі відсутності у фінансового агента підзвітних рахунків у звітному періоді подається звіт з нульовими даними.

Разом із тим наведені положення поширюються на осіб, які відповідно до вимог законодавства та міжнародного договору мають статус фінансового агента.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії серії АЕ № 294702.

Контролюючим органом установлено, що Товариство має ідентифікаційний номер GIIN N7CA28.99999.SL.804 та не подавало звіти про підзвітні рахунки за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.

Позивач, заперечуючи проти зазначених висновків, посилається на те, що не належить до фінансових установ, зобов`язаних подавати звітність відповідно до Угоди FATCA, з урахуванням рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.10.2020 № 578, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2020 за № 1134/35417.

Суд зазначає, що факт здійснення професійної діяльності з управління активами та наявність ідентифікаційного номера GIIN самі по собі не звільняють контролюючий орган від обов`язку встановити відповідність Товариства критеріям фінансової установи, на яку поширюються обов`язки щодо подання звітності FATCA.

При цьому обов`язок подання звіту з нульовими даними виникає у фінансового агента, а не в будь-якої юридичної особи, яка здійснює діяльність на ринку фінансових послуг.

Матеріали справи не містять належного обґрунтування контролюючим органом віднесення позивача до звітних фінансових установ відповідно до положень Угоди FATCA з урахуванням особливостей його діяльності та нормативного регулювання, встановленого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.10.2020 № 578.

Відповідачем також не наведено належних мотивів відхилення пояснень Товариства від 19.03.2026 № 73 щодо відсутності в нього обов`язку подавати зазначену звітність.

Отже, встановлення лише факту неподання звітів за відповідні роки без належного підтвердження наявності у позивача передбаченого законом обов`язку їх подавати не є достатньою підставою для застосування штрафних санкцій.

Щодо доводів позивача про неправомірність застосування відповідальності за неподання звітності за 2021– 2023 роки суд зазначає таке.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України від 20.03.2023 № 2970-IX, який набрав чинності 28.04.2023, внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема виключено пункт 118.4 статті 118 та доповнено Кодекс статтею 118-1.

Відповідно до пункту 118-1.1 статті 118-1 Податкового кодексу України неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки тягне за собою накладення штрафу у 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.

Водночас положення статті 118-1 Податкового кодексу України набрали чинності 01.01.2024.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 20.03.2023 № 2970-IX визначено особливості подання у 2023 році звітності FATCA за 2021 та 2022 роки за правилами пункту 69.8 статті 69 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на 31.12.2022.

Як убачається з матеріалів справи, контролюючим органом визначено граничні строки подання звітності: за 2021 та 2022 роки — 01.09.2023, за 2023 рік — 30.11.2024, за 2024 рік — 01.07.2025.

Таким чином, станом на 01.09.2023 положення пункту 118-1.1 статті 118-1 Податкового кодексу України, яким установлено штраф у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, ще не набрали чинності.

За таких обставин застосування зазначеної санкції за порушення строків подання звітності за 2021 та 2022 роки не відповідає вимогам статті 58 Конституції України.

Щодо неподання звітності за 2023 та 2024 роки суд зазначає, що на відповідні дати положення пункту 118-1.1 статті 118-1 Податкового кодексу України вже діяли.

Разом із тим застосування зазначеної відповідальності можливе виключно до фінансового агента, на якого поширюється встановлений законодавством обов`язок подання відповідної звітності.

Оскільки відповідачем не доведено належними та достатніми доказами наявності у позивача такого обов`язку, підстави для застосування штрафних санкцій за неподання звітів за 2023 та 2024 роки також не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Отже, суд доходить висновку, що контролюючим органом не доведено правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у загальному розмірі 2 630 000,00 грн за неподання звітів про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву від 22.06.2026, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Суд зазначає, що акт перевірки є документом, у якому відображаються встановлені контролюючим органом обставини та його висновки щодо дотримання платником податків вимог законодавства.

Водночас висновки акта перевірки підлягають перевірці судом на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Саме лише відтворення у відзиві висновків акта перевірки не є достатнім доказом правомірності визначених контролюючим органом грошових зобов`язань.

У цій справі відповідачем не доведено належними та достатніми доказами обставин, які стали підставою для визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток у спірній частині, застосування штрафних санкцій за неподання документів, застосування штрафу в розмірі 25 відсотків, а також штрафних санкцій за неподання звітності FATCA.

При цьому суд ураховує, що позивач не оскаржує податкове повідомлення-рішення від 12.05.2026 № 40829070802 у частині визначення грошового зобов`язання на суму 57 035,00 грн, з яких 51 850,00 грн становить основний платіж та 5 185,00 грн — штрафні санкції, пов`язані з віднесенням до витрат штрафів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Також позивач не оскаржує податкове повідомлення-рішення від 12.05.2026 № 40831070802 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 6 120,00 грн за порушення порядку подання повідомлень за формою № 20-ОПП.

Відповідно, зазначені частини податкових повідомлень-рішень не є предметом судового розгляду та не підлягають скасуванню в межах заявлених позовних вимог.

Надаючи оцінку доводам сторін у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних частин податкових повідомлень-рішень від 12.05.2026 № 40829070802 та № 40831070802.

Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12.05.2026 № 40829070802 у частині визначення грошового зобов`язання на суму 3 953 481,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 12.05.2026 № 40831070802 у частині застосування штрафних санкцій на суму 2 631 020,00 грн прийняті без належного підтвердження фактичних та правових підстав, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» є обґрунтованими, підтверджуються дослідженими матеріалами справи.

При цьому податкові повідомлення-рішення від 12.05.2026 № 40829070802 та № 40831070802 у частинах, які позивачем не оскаржуються, залишаються чинними.

VIІ. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 26624,00 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати по сплаті судового збору у розмірі 26624,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, розмір яких визначається з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг, витраченого часу та принципу співмірності.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.01.2025 між Адвокатським об`єднанням «ДЖІ ЕН ЕС ПАРТНЕРС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №03/01-25.

Відповідно до умов зазначеного договору виконавець зобов`язався забезпечити надання клієнту правничої допомоги, а клієнт — оплатити надані послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 68 333,33 грн.

Суд зазначає, що визначення розміру гонорару є предметом домовленості між адвокатом та клієнтом, однак такі домовленості не є безумовною підставою для покладення всієї суми відповідних витрат на іншу сторону спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має керуватися критеріями реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та характеру виконаних адвокатом робіт.

При цьому суд ураховує, що предметом розгляду цієї справи є оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 12.05.2026 №40829070802 та №40831070802 в частинах визначення грошових зобов`язань на загальну суму 6 584 501,00 грн.

Водночас сама по собі значна ціна позову не є визначальною обставиною для встановлення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати повинні відповідати фактичному обсягу виконаної адвокатом роботи, її складності та необхідності для належного захисту прав та інтересів позивача.

Суд звертає увагу, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не повинно набувати характеру надмірного фінансового тягаря для іншої сторони, а заявлена до компенсації сума має відповідати принципам справедливості, розумності та пропорційності.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу виконаної представником роботи, значення справи для позивача та критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, суд доходить висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та не повною мірою відповідає критеріям розумності й співмірності.

Суд констатує, що співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 34 166,67 грн.

На переконання суду, зазначена сума відповідає характеру та складності спору, обсягу наданих правничих послуг, критеріям необхідності й розумності та забезпечує належний баланс між правом позивача на відшкодування понесених судових витрат і недопущенням покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря.

З огляду на викладене суд доходить висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та присуджує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 34 166,67 грн. У задоволенні решти заявлених вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) від 12.05.2026:

- № 40829070802 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" (ЄДРПОУ: 36136431, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 48, 50-А, 7 поверх, офіс 14) грошових зобов`язань з податку на прибуток в розмірі 3 953 481 (три мільйона дев`ятсот п`ятдесят три тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок;

- № 40831070802 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" (ЄДРПОУ: 36136431, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 48, 50-А, 7 поверх, офіс 14) грошових зобов`язань в розмірі 2 631 020 (два мільйона шістсот тридцять одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" (ЄДРПОУ: 36136431, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 48, 50-А, 7 поверх, офіс 14) судовий збір у розмірі 26624 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" (ЄДРПОУ: 36136431, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 48, 50-А, 7 поверх, офіс 14) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34166 (тридцять чотири тисячі сто шістдесят шість) грн 67 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.