Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №320/10668/22 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №320/10668/22

Суддя: Кушнова А.О.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року справа №320/10668/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправної відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: у листопаді 2022 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі – відповідач, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у видачі ОСОБА_1 тимчасового посвідчення громадянина України, оформлену у вигляді листа відповідача від 24.08.2022 №M-1502/6/8010-22/8010.4.1/3219-22;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 б/н від 28.07.2022 в частині надання йому тимчасового посвідчення громадянина України та прийняти за результатами її розгляду рішення, про зміст якого повідомити позивача у встановленому законом порядку і строки.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Указом Президента України від 19.11.2018 №375/2018 ОСОБА_1 прийнятий до громадянства України та 14.12.2018 йому оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 строком дії до 19.11.2020.

26.12.2018 УДМСУ в Київській області прийнято рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

15.12.2020 Білоцерківський РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області підготував подання про втрату громадянства України у зв`язку з ненаданням документів про припинення громадянства російської федерації.

Водночас позивач наголошує, що громадянство України припиняється лише з дати видання відповідного указу Президента України, а такого рішення щодо нього не прийнято. У зв`язку з цим 28.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу нового тимчасового посвідчення громадянина України. Однак відповідач листом від 24.08.2022 фактично відмовив у видачі документа. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки за відсутності рішення про припинення його громадянства України відповідач не мав підстав позбавляти його можливості отримати документ, що посвідчує особу та підтверджує належність до громадянства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 (суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

09.11.2023 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 (суддя Донець В.А.) прийнято справу №320/10668/22 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 та вирішено здійснити розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

26.02.2025 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 з посади справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2025 прийнято адміністративну справу №320/10668/22 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від відповідача: копію всіх матеріалів особової справи на ОСОБА_1 (у паперовому вигляді, засвідчені належним чином); копії всіх документів, на підставі яких позивачу було оформлено тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_1 (у паперовому вигляді, засвідчені належним чином); письмові пояснення із нормативним обґрунтуванням щодо відмови у видачі позивачу тимчасового посвідчення громадянина України; копії всіх матеріалів, зібраних, наявних або отриманих відповідачем у зв`язку із прийняттям рішення, що оскаржується; копію матеріалів справи про втрату громадянства України ОСОБА_1 (у разі наявності); копію Положення на відповідача.

11.09.2025 через підсистему «Електронний Суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що позивач, прийнятий до громадянства України Указом Президента України від 19.11.2018 №375/2018, зобов`язався протягом двох років припинити громадянство російської федерації та подати документ, що це підтверджує, однак такого зобов`язання не виконав.

У зв`язку з цим стосовно позивача було оформлено подання про втрату громадянства України, яке надалі направлено на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.

Відповідач визнає, що відповідно до статті 20 Закону України «Про громадянство України» до видання відповідного Указу Президента України позивач зберігає статус громадянина України. Водночас, на думку відповідача, зазначена норма не передбачає права на повторне оформлення тимчасового посвідчення громадянина України після закінчення строку його дії.

Посилаючись на пункти 3, 15 та 16 Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1111, відповідач стверджує, що повторне оформлення такого посвідчення допускається лише в разі його втрати або зіпсуття, тоді як у позивача документ втратив чинність у зв`язку із закінченням установленого строку.

З огляду на це відповідач вважає відсутніми правові підстави для видачі позивачу нового тимчасового посвідчення та просить відмовити в задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

20.09.1996 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області із заявою про отримання посвідки на постійне проживання в Україні на підставі статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців» як особа, яка перебуває у шлюбі з громадянкою України.

29.01.1997 позивача документовано тимчасовою посвідкою на проживання в Україні серії НОМЕР_2 терміном дії до 29.01.1999, який в подальшому неодноразово продовжувався.

В 2004 році позивачеві проведено обмін раніше виданої тимчасової посвідки на безстрокову серії НОМЕР_3 від 17.04.2004 відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» як особі, яка прибула в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» і отримала посвідку на постійне проживання.

В подальшому, у зв`язку із досягненням 45-річного віку, в порядку обміну, позивачу було видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 29.11.2017.

18.04.2017 ОСОБА_1 порушив клопотання про прийняття його до громадянства України на підставі статті 9 Закону України «Про громадянство України», як особа, яка перебуває в шлюбі з громадянкою України понад два роки.

До вказаного клопотання позивач подав зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України.

Указом Президента України від 19.11.2018 №375/2018 ОСОБА_1 прийнятий до громадянства України та 14.12.2018 йому оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 строком дії до 19.11.2020.

26.12.2018 УДМСУ в Київській області прийнято рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Оскільки позивач в термін до 19.11.2020 не виконав зобов`язання припинити громадянство Російської Федерації та не надав документ, виданий уповноваженим органом цієї держави, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують, 15.12.2020 Білоцерківським РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на підставі пункту 2 частини першої статті 19 Закону України «Про громадянство України» підготовлено подання про втрату громадянства України, яке після проведення заходів, передбачених пунктом 104 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджених Указом Президента України від 27.03.2001 №215, надіслано до ДМС України для подальшого розгляду та передачі до Комісії з питань громадянства Офісу Президента України.

На підставі статті 24 Закону України «Про громадянство України» посадовою особою ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вилучено у ОСОБА_1 тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 , строк дії якого закінчився 19.11.2020.

19.07.2022 представник позивача, адвокат Зайцев Всеволод Сергійович, звернувся до відповідача із адвокатським запитом №19/07/22, у якому просив надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів щодо міграційної історії позивача, підстав і обставин набуття ним громадянства України, законності його перебування на території України, а також підстав, причин і перебігу процедури позбавлення його громадянства України, зокрема вилучення тимчасового посвідчення громадянина України.

У відповідь на зазначений адвокатський запит відповідач листом від 02.08.2022 №8010.4.1-21294/80.3-22 надав інформацію про міграційну історію ОСОБА_1 , обставини прийняття його до громадянства України, невиконання ним зобов`язання щодо припинення громадянства Російської Федерації та підготовку подання про втрату громадянства України. Також управління повідомило про вилучення тимчасового посвідчення громадянина України у зв`язку із закінченням строку його дії, відмовило в наданні копій матеріалів справи про втрату громадянства через перебування справи на розгляді в ДМС України та запропонувало звернутися до відповідного органу для отримання копії витягу з Указу Президента України про прийняття позивача до громадянства України

28.07.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив видати йому тимчасове посвідчення громадянина України або надати письмове пояснення причин відмови у видачі такого посвідчення, а також надати письмове пояснення (із зазначенням законодавчого обґрунтування) причин вилучення у нього 19.11.2020 співробітниками Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області тимчасового посвідчення громадянина України серії НОМЕР_1 від 14.12.2018.

У відповідь на зазначену заяву позивача відповідач листом від 24.08.2022 №M-1502/6/8010-22/8010.4.1/3219-22 повідомив наступне: «Указом Президента України від 19.11.2018 №375/2018 ви прийняті до громадянства України та 14.12.2018 вам оформлено тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_1 терміном дії до 19.11.2020.

Відповідно до Закону іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України.

Оскільки вами в термін до 19.11.2020 не виконано зобов`язання припинити громадянство російської федерації та не надано документ, виданий уповноваженим органом цієї держави, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують, 15.12.2020 Білоцерківським РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на підставі п. 2 ч.1 статті 19 Закону підготовлено подання про втрату вами громадянства України, яке після проведення заходів, передбачених п. 104 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215, надіслано до ДМС України для подальшого розгляду та передачі до Комісії з питань громадянства Офісу Президента України.

Статтею 24 Закону визначено перелік повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, одними з яких є вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, про оформлення набуття громадянства України, довідок про реєстрацію особи громадянином України, паспортів громадянина України тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина Україні для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України на підставі чого у вас посадовою особою ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вилучено тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_1 термін дії якого закінчився 19.11.2020.

Також зазначаємо, що вищезазначене тимчасове посвідчення вам було оформлено відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями питань громадянства та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 та Постанови КМУ від 17 липня 2003 №1111.».

Вважаючи, що листом відповідача від 24.08.2022 №M-1502/6/8010-22/8010.4.1/3219-22 фактично відмовлено у видачі тимчасового посвідчення громадянина України та що така відмова є протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до Конституції України правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-ІІІ (далі - Закон №2235-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2235-ІІІ громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках, а громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України

Пунктом 4 частини першої статті 5 Закону №2235-ІІІ передбачено, що документами, що підтверджують громадянство України, є тимчасове посвідчення громадянина України.

У відповідності до статті 6 Закону №2235-ІІІ визначено підстави набуття громадянства України, а саме:

за народженням;

за територіальним походженням;

внаслідок прийняття до громадянства;

внаслідок поновлення у громадянстві;

внаслідок усиновлення;

внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров`я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю;

внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Порядок прийняття до громадянства України врегульовано статтею 9 Закону №2235-ІІІ.

Так, іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 Закону №2235-ІІІ підставою для втрати громадянства України є набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України (частина третя статті 19 Закону №2235-ІІІ).

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначає Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, який затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі – Порядок №215).

Відповідно до пункту 104 Порядку №215 про виявлення підстави для втрати громадянства України особою, яка проживає на території України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України за місцем проживання особи повідомляє територіальний орган Державної міграційної служби України.

Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє наявність підстави для втрати громадянства України.

У разі необхідності територіальний орган Державної міграційної служби України може звернутися до органів Служби безпеки України для перевірки у межах їх компетенції наявності підстави для втрати громадянства України. Про результати перевірки органи Служби безпеки України повідомляють територіальний орган Державної міграційної служби України не пізніш як у двомісячний строк з дня одержання звернення.

У разі підтвердження наявності підстави для втрати громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України готує подання про втрату особою громадянства України та надсилає його разом із документами, передбаченими підпунктами «б» і «в» статті 87 цього Порядку, до Державної міграційної служби України.

Державна міграційна служба України розглядає подання про втрату громадянства України та подані разом із ним документи.

У разі підтвердження наявності підстави для втрати громадянства України Державна міграційна служба України затверджує подання про втрату громадянства України та надсилає його разом із поданими документами до Комісії при Президентові України з питань громадянства.

Згідно з пунктами 113, 114 та 116 Порядку №215 рішення про прийняття особи до громадянства України або припинення особою громадянства України приймає Президент України.

Прийняття до громадянства України або припинення громадянства України здійснюється шляхом видання указів Президента України.

Рішення Президента України про прийняття особи до громадянства України або припинення громадянства України надсилається Державній міграційній службі України, Міністерству закордонних справ України та Центральній виборчій комісії.

Матеріали з питань громадянства України, за якими Президентом України прийнято рішення про прийняття особи до громадянства України або припинення громадянства України, повертаються відповідним структурним підрозділом Офісу Президента України до Державної міграційної служби України та Міністерства закордонних справ України.

Територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України у тижневий строк повідомляють у письмовій формі відповідну особу про прийняте Президентом України рішення.

Отже, з наведених положень законодавства вбачається, що припинення громадянства України внаслідок його втрати здійснюється шляхом видання відповідного указу Президента України. Саме з датою видання такого указу закон пов`язує припинення громадянства України, тоді як виявлення підстав для його втрати, проведення відповідних перевірок, підготовка та направлення подання про втрату громадянства є етапами процедури, що передують прийняттю остаточного рішення.

Як встановлено судом із матеріалів справи 15.12.2020 Білоцерківським РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на підставі пункту 2 частини першої статті 19 Закону №2235-ІІІ підготовлено подання про втрату позивачем громадянства України, яке після проведення заходів, передбачених пунктом 104 Порядку №215, надіслано до ДМС України для подальшого розгляду та передачі до Комісії з питань громадянства Офісу Президента України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 09.12.2022 ДМС України надіслано на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства подання про втрату позивачем громадянства України разом із необхідними документами.

Водночас доказів видання указу Президента України про припинення громадянства України ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

При цьому відповідно до статті 20 Закону №2235-ІІІ громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.

Таким чином, саме по собі оформлення відповідачем процедури втрати громадянства України щодо позивача не припинило його громадянства. Оскільки указ Президента України про припинення громадянства України позивача не видано, станом на час звернення із заявою від 28.07.2022 та її розгляду відповідачем позивач продовжував перебувати у громадянстві України, а отже, зберігав правовий статус громадянина України.

Оцінюючи правомірність поведінки відповідача за результатами розгляду заяви позивача від 28.07.2022, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі – Закон №5492-VI).

Положеннями частин першої – п`ятої статті 28 Закону №5492-VI передбачено, що тимчасове посвідчення громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і видається особі, яка досягла чотирнадцятирічного віку, набула громадянства України та взяла зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з дня набуття громадянства України.

Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі, яка проживає в Україні, розпорядником Реєстру за місцем проживання заявника, а в разі постійного проживання особи за кордоном - ЗДУ, не пізніше 10 робочих днів з дати подання заявником документів, визначених у цій статті.

Тимчасове посвідчення громадянина України оформляється і видається особі на строк до двох років.

У разі закінчення строку дії тимчасового посвідчення громадянина України особі, якій його було оформлено, видається нове тимчасове посвідчення громадянина України у порядку, встановленому цим Законом.

На вимогу уповноваженого суб`єкта заявник зобов`язаний подати засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад тексту паспортного документа або документа, що його замінює та посвідчує особу заявника, українською мовою.

Тимчасове посвідчення громадянина України виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 8 сторінок та сторінки даних.

У разі видачі тимчасового посвідчення громадянина України заявнику повертається паспортний документ або документ, що його замінює та посвідчує особу заявника.

Отже, зі змісту наведених положень статті 28 Закону №5492-VI вбачається, що законодавець прямо передбачив можливість видачі нового тимчасового посвідчення громадянина України у разі закінчення строку дії раніше виданого посвідчення.

З огляду на зазначене, суд вважає помилковими твердження відповідача, що повторне оформлення тимчасового посвідчення громадянина України допускається лише у разі його втрати або зіпсування, адже це не передбачено нормами чинного законодавства.

У свою чергу, частиною сьомою статті 16 Закону №5492-VI встановлено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Отже, суд зазначає, що вказана правова норма частини сьомої статті 16 Закону №5492-VI містить вичерпний перелік підстав, згідно яких суб`єкт владних повноважень має право відмовити заявникові у видачі документа, і вказаний перелік не містить альтернативного тлумачення для прийняття уповноваженим суб`єктом рішення про відмову на власний розсуд (дискреційні повноваження).

Правила оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1111 (далі – Правила).

Згідно з пунктами 1-7 Правил тимчасове посвідчення громадянина України (далі - тимчасове посвідчення) - документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України.

Тимчасове посвідчення видається особам, які досягли шістнадцятирічного віку, набули громадянства України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України.

Тимчасове посвідчення видається на строк до 2 років.

Тимчасове посвідчення оформляється і видається особам відповідним підрозділом ДМС у разі їх проживання в Україні, дипломатичними представництвами та консульськими установами України в інших державах - у разі їх проживання за кордоном.

Для оформлення тимчасового посвідчення подаються:

заява-анкета за формою, встановленою МВС та МЗС;

2 фотокартки розміром 35 х 45 міліметрів;

довідка про реєстрацію особи громадянином України.

Особи, які постійно проживають в Україні, подають копію довідки органу державної податкової служби про присвоєння їм ідентифікаційного номера.

Документи приймаються за умови пред`явлення наявного паспортного документа або документа, що його замінює та посвідчує особу заявника. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою.

Посадова особа органів, зазначених у пункті 4 цих Правил, перевіряє подані документи, у разі відповідності установленим вимогам реєструє їх у спеціальному журналі та засвідчує заяву-анкету.

У разі потреби заявникові пропонується дати додаткові пояснення або зробити уточнення.

Тимчасове посвідчення оформляється і видається у десятиденний строк після подання необхідних документів.

Дії та бездіяльність посадових осіб, які порушують порядок і строки розгляду заяв про видачу тимчасового посвідчення, можуть бути оскаржені в установленому порядку до уповноваженого органу вищого рівня або до суду (пункт 18 Правил).

Суд зазначає, що спірним листом від 24.08.2022 №M-1502/6/8010-22/8010.4.1/3219-22 Центральне міжрегіональне управління ДМС України у м. Києві та Київській області повідомило позивачу, що Указом Президента України від 19.11.2018 №375/2018 він прийнятий до громадянства України та 14.12.2018 йому оформлено тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_1 терміном дії до 19.11.2020. Оскільки в термін до 19.11.2020 позивачем не виконано зобов`язання припинити громадянство російської федерації та не надано документ, виданий уповноваженим органом цієї держави, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують, 15.12.2020 Білоцерківським РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області підготовлено подання про втрату ним громадянства України, яке надіслано до ДМС України для подальшого розгляду та передачі до Комісії з питань громадянства Офісу Президента України.

Аналіз змісту зазначеного листа свідчить, що він має інформаційно-роз`яснювальний характер, оскільки містить відомості про обставини набуття позивачем громадянства України та оформлення щодо нього процедури втрати громадянства. Водночас лист не містить рішення за результатами розгляду порушеного позивачем питання щодо оформлення нового тимчасового посвідчення громадянина України. Зокрема, відповідач не визначив, чи наявні правові підстави для оформлення позивачу такого посвідчення, чи існують законодавчо встановлені перешкоди для його видачі та, у разі їх наявності, не навів конкретних норм законодавства, які унеможливлюють оформлення документа.

Таким чином, надання позивачу інформації про обставини набуття ним громадянства України, підготовлення подання про його втрату та закінчення строку дії попереднього посвідчення саме по собі не свідчить про належне вирішення порушеного у заяві питання.

Посилання відповідача на підготовлення подання про втрату громадянства України також не може замінити розгляду заяви позивача по суті, оскільки зазначена процедура та процедура оформлення тимчасового посвідчення мають різний предмет правового регулювання, а матеріали справи не підтверджують припинення громадянства України позивача у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не забезпечив належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.07.2022 у частині вирішення питання про видачу нового тимчасового посвідчення громадянина України та не прийняв за результатами її розгляду рішення, яке б містило відповідь по суті порушеного питання і відповідне правове обґрунтування.

Наведене свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді заяви позивача по суті та неприйнятті за результатами її розгляду відповідного рішення, а не про відмову у видачі тимчасового посвідчення громадянина України, оскільки така відмова відповідачем у встановленому порядку не приймалася.

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 28.07.2022 в частині вирішення питання про видачу нового тимчасового посвідчення громадянина України та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву в цій частині з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, і прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог законодавства, про яке повідомити позивача у встановленому законом порядку.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подачу даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.2729949641.1 від 04.11.2022.

Суд враховує, що хоча вирішення спору здійснено із застосуванням передбаченого частиною другою статті 9 КАС України права суду вийти за межі позовних вимог, обраний судом спосіб захисту спрямований на повне та ефективне поновлення порушеного права позивача.

З огляду на фактичне досягнення позивачем мети звернення до суду, понесені витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що ж стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, суд відмічає наступне.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях частини п`ятої статті 134, частини восьмої статті 139 та частини дев`ятої статті 139 КАС України.

Тому, з огляду на приписи статті 8 Конституції України, пункту 9 частини третьої статті 2, частини четвертої статті 134, частини п`ятої статті 134, частини шостої статті 134, частини восьмої статті 139, частини дев`ятої статті 139 КАС України, а також на зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об`єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв`язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої 1статті 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань,

- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:

- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),

-документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, про що наголошено 01.08.2019 Верховним Судом у Постанові по справі №915/237/18.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: договір про надання правової допомоги №9/07/2022 від 18.07.2022, укладений між позивачем та адвокатом Зайцевим Всеволодом Сергійовичем; акт №1 від 02.11.2022 приймання-передачі правових послуг за Договором про надання правової допомоги №9/07/2022 від 18.07.2022; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Зайцевим В.С., та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги №9/07/2022 від 18.07.2022; квитанцію №1 серії ААБ від 02.11.2022.

Зі змісту договору №9/07/2022 від 18.07.2022 вбачається, що адвокат зобов`язався надавати клієнту правові послуги, що пов`язані із представництвом інтересів клієнта в підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності, судах України всіх інстанцій, а також перед фізичними особами у справі про оскарження рішення ДМС України з процедури позбавлення клієнта громадянства України та забезпечення відновлення прав клієнта на громадянство України.

Відповідно до акта №1 від 02.11.2022 до складу послуг, наданих адвокатом, входять: проведення зустрічі з клієнтом, первинне інтерв`ювання, формулювання фабули справи та бажаного результату, якого хоче досягти клієнт від звернення до адвоката, збір доказової бази та документів, необхідних для підготовки позовної заяви про визнання бездіяльності органу Державної граційної служби України протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, надання клієнту консультацій та роз`яснень з питань міграційного законодавства, законодавства про громадянство, про адміністративне судочинство тощо; ознайомлення з нормативно-правовою базою, судовою практикою у відповідній категорії прав, формування остаточної правової позиції у справі; підготовка для клієнта та направлення до ЦМРУ ДМС у м. Києві та Київській області адвокатського запиту з питань основного правового доручення та отримання необхідних документів справі; підготовка для клієнта позовної заяви про визнання бездіяльності ЦМРУ ДМС у м. Києві та Київській області протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; оформлення позовної заяви та додатків до неї у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, подання позовної заяви до суду. Загальна вартість наданих послуг складає 4 000,00 грн.

Факт оплати вказаних послуг підтверджується наданою квитанцією №1 серії ААБ від 02.11.2022. Загальний розмір фактично понесених та документально підтверджених витрат становить 4 000,00 грн.

Відповідач заперечень проти заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Отже, оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, а також з огляду на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, яка полягає у нерозгляді по суті заяви ОСОБА_1 б/н від 28.07.2022 в частині видачі йому тимчасового посвідчення громадянина України.

3. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 б/н від 28.07.2022 в частині видачі йому тимчасового посвідчення громадянина України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти за результатами її розгляду рішення, про яке повідомити ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-а) судовий збір у сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 42552598, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-а) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua