Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №300/3932/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2026 р. справа № 300/3932/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі – відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Івано-Франківської області у встановлені статусу і видачі посвідчення категорії 1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, починаючи з 23.04.2026 та видати відповідне посвідчення.

15.06.2026 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що має третю групу інвалідності, захворювання пов`язане з впливом радіоактивного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. На її заяву відповідач протиправно відмовив у наданні статусу потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, з тих підстав, що їй встановлено групу інвалідності загального захворювання і тому підстав у видачі посвідчення немає. Вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що відповідно до статей 11 та 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 01.01.1993 вони прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не меншу чотирьох років, належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4. На підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» за № 76-VIII від 28.12.2014 (набрав чинності з 01.01.2015) виключено статтю 2 Закону та скасовано статтю 23, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, потерпілим від Чорнобильської катастрофи. Медико-соціальною експертною комісією причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою позивачу встановлено після набрання чинності Законом № 76-VIII. Тому, підстави для видачі позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 відсутні. Водночас прийняття рішення щодо видачі посвідчення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відносить до обласної комісії з визначення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при обласній державній адміністрації, а не приймається рішенням Департаментом, як це зазначено у позовних вимогах.

Суд, розглянувши справу без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, виходить з наступного.

ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 році (категорія 4), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.03.2005 (а.с.10).

Відповідно до довідки Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 20.04.2026 № 334 позивач постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 10.05.1984 до 31.12.2014, в селі Підвисоке (а.с.14).

Згідно із експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії який прийнятий на засіданні №20 від 29.12.2014, позивачу встановлений діагноз «дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст змішаного генезу з частими симпато-адреналовими кризами. Змішані розлади особистості, тривожно-депресивний синдром з конверсійними порушеннями по типу дисоціативних моторних розладів», який пов`язаний з наслідками Чорнобильської катастрофи. Також у висновку зазначено про те, що хвороби, які не вказані в даному експертному висновку, вважати не пов`язаними. (а.с.12)

Позивачу з 21.10.2024 встановлено 3 групу інвалідності, загальне захворювання, довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №063715 (а.с.13).

Позивач звернулася до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації із заявою від 23.04.2026 та відповідними документами про видачу їй посвідчення потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС І категорії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.16).

Відповідач, листом №721/05.3-03/09-26 від 06.05.2026, рекомендував позивачу звернутися до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи для зміни причини інвалідності із «загальне захворювання» на «захворювання, пов`язане з впливом радіоактивного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» (а.с.17).

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначення статусу постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюється відповідно до статей 9, 11 і 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій..

На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997, чинної до 24.07.2018, затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок № 51).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 видача посвідчень проводиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: посвідчення про відрядження в зону відчуження; військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту);

інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи;

хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - на підставі висновку експертної медичної ради і акта форми N Н-1;

потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. 224), - на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка;

особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка;

особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка;

особам, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями, - на підставі довідки встановленого зразка.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, відмову у видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, мотивував тим, що на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» за № 76-VIII від 28.12.2014 (набрав чинності з 01.01.2015) виключено статтю 2 Закону та скасовано статтю 23, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" за №76-VIII від 28.12.2014 містилося у статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: зона відчуження, зона безумовного (обов`язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.

Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" за №76-VIII від 28.12.2014, яким статтю 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.

Позивач набула статусу громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4-ї категорії до 01.01.2015 і цей статус є безстроковий.

Виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.

Крім того, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній після 01.01.2015, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, певних пільг та компенсацій. Зокрема, статті 51, 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).

Отже, виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 20.03.2019 у справі №697/121/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, і його позивач отримала до 01.01.2015 на передбачених Законом підставах, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не впливають на статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії, який прийнятий на засіданні №20 від 29.12.2014, позивачу встановлений діагноз «дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст змішаного генезу з частими симпато-адреналовими кризами. Змішані розлади особистості, тривожно-депресивний синдром з конверсійними порушеннями по типу дисоціативних моторних розладів», який у свою чергу пов`язаний з наслідками Чорнобильської катастрофи. Також у висновку зазначено про те, що хвороби, які не вказані в даному експертному висновку, вважати не пов`язаними. (а.с.12).

Надалі, відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №063715 (а.с.13), позивачу з 21.10.2024 встановлено 3 групу інвалідності довічно. Причина інвалідності зазначено «загальне захворювання».

Відповідно до пункту 26 Положення «Про медико-соціальну експертизу» затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, яка була чинна станом на день встановлення позивачу інвалідності, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є:

загальне захворювання;

інвалідність з дитинства;

нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. до 24 лютого 2022 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 р. - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання;

- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період;

- пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

- пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- одержані внаслідок політичних репресій;

- пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);

поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

захворювання:

- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Відтак, станом на час встановлення позивачу ІІІ групи особи з інвалідністю Положенням «Про медико-соціальну експертизу» затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 передбачено встановлення причини інвалідності як загальне захворювання так і захворювання пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Однак, як встановлено судом, причиною встановлення інвалідності ОСОБА_1 згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №063715 є загальне захворювання.

При цьому, експертний висновок Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії, який прийнятий на засіданні №20 від 29.12.2014, та згідно якого позивачу встановлений діагноз «дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст змішаного генезу з частими симпато-адреналовими кризами. Змішані розлади особистості, тривожно-депресивний синдром з конверсійними порушеннями по типу дисоціативних моторних розладів», який у свою чергу пов`язаний з наслідками Чорнобильської катастрофи, не підтверджує те, що ОСОБА_1 24.10.2024 встановлено ІІІ групу особи з інвалідністю саме за цим діагнозом.

Також суд зазначає, що Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації не приймав рішення про відмову у встановлені статусу і видачі посвідчення категорії 1 ОСОБА_1 , при цьому, листом №721/05.3-03/09-26 від 06.05.2026, відповідач рекомендував позивачу звернутися до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи для зміни причини інвалідності із «загальне захворювання» на «захворювання, пов`язане з впливом радіоактивного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС».

З огляду на зазначене та враховуючи те, що позивач при зверненні до відповідача не надав доказів того, що їй встановлено ІІІ групу особи з інвалідністю з причин, що пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи вищенаведене, суд уважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.