Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №260/3870/26
Суддя: Ващилін Р.О.
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
30 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/3870/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення підприємницької діяльності з 03.02.1995 року до 31.12.2005 року; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності з 03.02.1995 року до 31.12.2005 року та врахувати вказаний стаж при призначенні пенсії за віком.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовляється зарахувати до її страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 1995 по 2005 роки. Вважає, що відсутність у відповідача відомостей про нарахування та сплату страхових внесків є наслідком знищення первинної документації державними органами, тому не може ставитися в провину позивачу та обмежувати її конституційне право на пенсійне забезпечення. Більше того, період з 01 січня 1998 року до 30 червня 2000 року підтверджується виключно довідкою про реєстрацію. Стосовно періоду перебування на спрощеній системі оподаткування зазначає, що обов`язок перерахунку 42 % від суми сплаченого підприємцем єдиного податку до Пенсійного фонду був покладений на органи Державного казначейства України. Підприємець не несе відповідальності за те, що державні органи не здійснили внутрішній розподіл чи перерахунок коштів. Сам факт перебування на спрощеній системі та сплати податку є достатньою підставою для зарахування стажу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження в цій адміністративній справі та надано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області строк для подання відзиву на позов. Окрім того, повідомлено про передбачені ч. 4 ст. 159 КАС України наслідки неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов.
Вказана ухвала була надіслана до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в підсистемі «Електронний суд» та отримана 08 червня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною уповноваженим працівником Закарпатського окружного адміністративного суду.
Однак відповідач відзив у встановлений судом строк до суду не надіслав, про причини неподання такого не повідомив, про продовження процесуального строку для його подання не клопотав.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Водночас неподання відзиву не звільняє суд від обов`язку вирішити спір на підставі наявних у справі доказів, тому суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що у період з 31 січня 1995 року по 07 серпня 2017 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебувала на обліку в органах Державної фіскальної служби (Рахівський район).
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Закарпатській області № 5524/6/07-16-00-04 від 26.03.2026, в 1995 – 2000 роках, ІІІ – ІV кварталах 2001 року, 2002 – 2005 роках ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування. Відповідно до поданих звітів суб`єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку, за даними автоматизованої системи ГУ ДПС у Закарпатській області в І – ІІ кварталах 2001 року, з 2006 по 31.08.2017 року, ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності.
Поряд з цим, згідно з листом Головного управління ДПС у Закарпатській області № 3797/6/07-16-19-00-09 від 04.03.2026, інформація про сплату ОСОБА_1 податків за період з 01.01.1995 по 31.12.2006 відсутня з огляду на закінчення строку зберігання документів.
15 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Рахівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою від 09.04.2026, в якій, серед іншого, просила врахувати підтверджений податковою службою період діяльності на загальній системі (1995 – 2005 рр.) до її страхового стажу. До такої заяви ОСОБА_1 долучила копії свідоцтв про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності № 620999776, № 002222, листів Головного управління ДПС у Закарпатській області № 5524/6/07-16-00-04 від 26.03.2026 та № 3797/6/07-16-19-00-09 від 04.03.2026.
За результатами розгляду поданого ОСОБА_1 звернення листом № 5541-5166/Ш-02/8-0700/26 від 14.05.2026 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило, що за інформацією, наданою спеціалістами відділу забезпечення наповнення бюджету фінансово-економічного управління, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вона перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як фізична особа - підприємець з 03.02.1995 року. Проаналізувавши в базі даних програмного забезпечення Пенсійного фонду картки особових рахунків, а також звіти, які були подані до персоніфікованого відділу, та на підставі довідки ДПС № 5524/6/07-16-00-04 від 26.03.2026 року повідомлено, що за період з 03.02.1995 року по 31.12.2000 року та з 01.07.2001 року по 31.12.2005 року ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування, однак не здійснювала нарахування та сплату страхових внесків з чистого доходу, а також з 01.01.2001 року по 30.06.2001 року - платник спрощеної системи оподаткування, але відщеплення 42% від суми Єдиного податку відсутнє.
Відповідно до наданих відповідачем на виконання вимог суду відомостей про зарахування до страхового стажу позивача періоду з 03.02.1995 року до 31.12.2005 року, період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності до 01.05.2006 до її страхового стажу не зараховано.
Вважаючи проведений обрахунок страхового стажу помилковим, ОСОБА_1 звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Під «страховим стажем» згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).
Нормами пенсійного законодавства України передбачено право приватних підприємців, як громадяни України, при досягненні пенсійного віку на отримання пенсії за віком з врахуванням періоду здійснення підприємницької діяльності.
Так, зокрема, нормами ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788) (що був чинний на момент проведення державної реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_1 ) передбачено право особи, яка займається підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, на трудову пенсію.
В подальшому зазначене право також було гарантовано положеннями Закону № 1058, відповідно до ст. 11 якого фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відносяться до осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а тому період здійснення ними підприємницької діяльності також підлягає включенню до страхового стажу за умови сплати страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону № 1058).
Отже, період здійснення фізичними особами-підприємцями підприємницької діяльності як за нормами Закону № 1788, так і Закону № 1058, підлягає включенню до страхового стажу особи тільки за умови сплати такими страхових внесків.
Так, обов`язок фізичних осіб – суб`єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлений нормами п. 2.7 розділу ІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 06 вересня 1996 року № 11-1 (далі – Інструкція № 11-1) (що була чинна до 2011 року).
Також вказаною Інструкцією був передбачений обов`язок платників збору вести облік збору та подавати звіт про нарахування страхового збору до Пенсійного фонду.
Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 з 01 січня 1999 року запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб`єктів малого підприємництва, в тому числі, фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. При цьому, відповідно до п. 7 вказаного указу суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, в тому числі, збору на відрахування до Пенсійного фонду.
З огляду на що після прийняття Закону № 1058, пп. 1 п. 3-1 Прикінцевих положень такого було передбачено включення до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону періодів ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, нормами пенсійного законодавства, що діяло у спірний період, була передбачена можливість зарахування до страхового стажу особи, яка здійснює підприємницьку діяльність, що дає право на отримання пенсії за віком, період здійснення такої діяльності, в залежності від певних факторів. По-перше, від того, яку систему оподаткування використовував підприємець до виходу на пенсію. По-друге, залежно від періоду здійснення такої підприємницької діяльності (до 01.01.2004 р. або після цієї дати).
Так, до 01.01.2004 р. під час призначення пенсії враховувався трудовий стаж, а не страховий, що підтверджувався даними Пенсійного фонду або персоніфікованого обліку. За відсутності таких даних у Пенсійному фонді підприємцю необхідно подати довідку з податкової інспекції за місцем реєстрації підприємця за цей період про розмір сплаченого єдиного податку за кожен місяць або про розмір чистого доходу також за кожен місяць. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону № 1058 за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. З 01 січня 2004 року такий стаж підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1) (далі – Порядок № 22-1).
Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637, в редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача), періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Згідно з абз. 3 п. 4 Порядку № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Верховний Суд у постанові від 18.09.2026 у справі № 420/12336/25 зазначив, що Порядок № 22-1 та Порядок № 637 визначають способи документального підтвердження факту та обставин здійснення підприємницької діяльності, тоді як матеріально-правові умови включення відповідного періоду до страхового стажу визначаються Законом № 1058. Тому під час вирішення питання про зарахування періоду підприємницької діяльності необхідно розмежовувати, з одного боку, докази, якими підтверджуються факт здійснення підприємницької діяльності, застосований режим оподаткування та здійснення відповідних платежів, а з іншого – матеріально-правові умови, з якими Закон № 1058 пов`язує включення відповідного періоду до страхового стажу.
При цьому Верховний Суд наголосив, що п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 передбачає спрощений порядок підтвердження не для будь-якої підприємницької діяльності, а саме для ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування або фіксованого податку. Сам факт державної реєстрації фізичної особи-підприємця не є тотожним установленню застосованого нею режиму оподаткування, а для періоду, починаючи з 01.07.2000, необхідним є встановлення передбаченої законом обставини щодо сплати страхових внесків. Подібний підхід викладений Верховним Судом також у постановах від 06.08.2024 у справі № 580/7175/21 та від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23.
Суд встановив, що в періоди з 03.02.1995 по 31.12.2000 та з 01.07.2001 по 31.12.2005 ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Закарпатській області від 26.03.2026 № 5524/6/07-16-00-04 і позивачем не заперечується. Тож встановлене п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 правило про підтвердження періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000 довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності на позивача не поширюється.
З огляду на вищенаведене суд відхиляє твердження позивача, що для підтвердження такого страхового стажу достатнім є тільки довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки вказане право розповсюджується виключно на фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування, та здійснення підприємницької діяльності до 30.06.2000 р.
Щодо періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування до 01.01.2004 суд зазначає таке.
Згідно з п. 7.1 Інструкції № 11-1, збори громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів та інших громадян, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи та виключно на її праці, нараховуються на чистий доход, що підлягає оподаткуванню, тобто на різницю між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що пов`язані з одержанням доходу, на підставі витягів з податкових декларацій. При цьому не враховуються суми акцизного збору і податку на добавлену вартість. Такі витяги, завірені податковою інспекцією, подаються платником до Пенсійного фонду в 15-денний строк після закінчення кварталу. При визначенні чистого доходу громадянина-підприємця не включаються суми винагород, одержані ним за працю по угодах цивільно-правового характеру, так як нарахування страхових зборів на них повинно здійснювати підриємство, що виплачує винагороду, крім випадків, коли суми винагород виплачені підприємством (фірмою), що являється іноземною юридичною особою.
Пунктом 7.2 Інструкції № 11-1 передбачено, що страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в п.2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.
Тобто за періоди до 01.01.2004 підприємницька діяльність на загальній системі оподаткування зараховувалася до стажу за умови сплати фізичною особою-підприємцем страхових зборів безпосередньо до Пенсійного фонду України, а підтвердженням такої сплати відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку № 637 є документи про сплату страхових внесків або інформація Пенсійного фонду України про їх сплату.
Однак у цій справі відповідач, проаналізувавши наявні в базі даних програмного забезпечення Пенсійного фонду України картки особових рахунків та звіти, подані до відділу персоніфікованого обліку, повідомив позивача, що за періоди з 03.02.1995 по 31.12.2000 та з 01.07.2001 по 31.12.2005, перебуваючи на загальній системі оподаткування, вона не здійснювала нарахування та сплату страхових внесків з чистого доходу. Натомість будь-яких документів про сплату страхових зборів (внесків) за ці періоди – платіжних доручень, квитанцій, завірених податковою інспекцією витягів з податкових декларацій, поданих до Пенсійного фонду України, тощо – позивач ні відповідачу, ні суду не надала.
Суд не погоджується з доводами позивача про те, що відсутність у відповідача відомостей про нарахування та сплату страхових внесків є наслідком знищення первинної документації державними органами. Згідно з листом Головного управління ДПС у Закарпатській області від 04.03.2026 № 3797/6/07-16-19-00-09, у зв`язку із закінченням строку зберігання документів відсутня інформація про сплату позивачем податків. Водночас страхові збори фізичні особи-підприємці сплачували не до податкового органу, а до Пенсійного фонду України, і висновок про їх несплату відповідач зробив на підставі власних облікових даних – карток особових рахунків та звітів. Доказів, які б спростовували ці відомості, матеріали справи не містять.
Верховний Суд у постанові від 18.09.2026 у справі № 420/12336/25 зазначив, що сама по собі відсутність у державних органів окремих відомостей у зв`язку із закінченням установлених строків їх зберігання не створює презумпції існування обставин, на які посилається особа, проте не може автоматично свідчити і про їх відсутність. За таких обставин відповідні факти підлягають установленню на підставі оцінки всієї сукупності доступних доказів, у тому числі непрямих, з урахуванням їх походження, змісту, достовірності та взаємного зв`язку.
Наявні в цій справі докази (свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, листи Головного управління ДПС у Закарпатській області) підтверджують лише факт здійснення позивачем підприємницької діяльності та застосовану нею систему оподаткування, а не сплату страхових внесків, тоді як облікові дані Пенсійного фонду України свідчать про їх несплату. Тому підстав для висновку про виконання передбаченої законом умови щодо сплати страхових внесків за ці періоди суд не вбачає.
Щодо періоду з 01.01.2004 по 31.12.2005, то відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж за цей період обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Відомостей про сплату позивачем страхових внесків за цей період система персоніфікованого обліку не містить, а інших доказів їх сплати позивач не надала.
Щодо періоду з 01.01.2001 по 30.06.2001, протягом якого позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, суд зазначає, що відповідно до п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.07.2000 включається до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.
Позивач стверджує, що обов`язок перерахування 42 % від суми сплаченого єдиного податку до Пенсійного фонду України покладався на органи Державного казначейства України, а тому сам факт перебування на спрощеній системі оподаткування та сплати єдиного податку є достатньою підставою для зарахування стажу. Однак у цій справі відсутні будь-які докази сплати позивачем єдиного податку за I–II квартали 2001 року: такої інформації не має податковий орган, а свідоцтва про сплату єдиного податку чи платіжних документів позивач не надала. Згідно з відомостями відповідача, відщеплення 42 % від суми єдиного податку за цей період також відсутнє. Відтак обставина сплати страхових внесків у складі єдиного податку за цей період не підтверджена.
Суд враховує і принцип належного урядування, на який звертав увагу Верховний Суд у постанові від 18.09.2026 у справі № 420/12336/25, згідно з яким адміністративні або облікові недоліки держави самі по собі не повинні покладати на добросовісну особу непропорційний тягар. Водночас, як зазначив Верховний Суд, цей принцип не звільняє особу від необхідності підтвердити матеріально-правові умови набуття права. У цій справі відповідач розглянув звернення позивача з урахуванням як відомостей податкового органу, так і власних облікових даних, а позивач не надала доказів того, що відсутність відомостей про сплату страхових внесків зумовлена недоліками в діяльності державних органів.
З огляду на викладене дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 03.02.1995 по 31.12.2005 є правомірними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову суд не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua