Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №260/5373/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №260/5373/26

Суддя: Ващилін Р.О.

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5373/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

1) визнати протиправним рішення № 072050011128 віл 30.01.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу»;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області перевести ОСОБА_1 з 23.01.2026 року з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну Службу», та провести розрахунок розміру пенсії з урахуванням розмірів складових грошового забезпечення, зазначених в довідках Державної екологічної інспекції в Закарпатській області №№ 235-15 від 21.01.2026 року, 236-15 від 21.01.2026 року із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з метою переходу на інший вид пенсії він звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою, однак у задоволенні такої було відмовлено з мотивів відсутності у нього необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». Зазначає, що у рішенні про відмову відповідач не конкретизував, який стаж державної служби наявний у позивача та які періоди йому не зараховано. Вказану відмову вважає протиправною, оскільки відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди до 01.05.2016 обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, передбачав зарахування до такого стажу часу військової служби у Збройних Силах та служби в органах внутрішніх справ. Тому вважає, що з урахуванням військової служби з 12.12.1979 по 21.11.1981 та служби в органах внутрішніх справ з 04.02.1982 по 27.07.1998 станом на 01.05.2016 він мав понад 10 років стажу державної служби та займав посаду державної служби.

13 серпня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 04.01.2016 призначений на посаду помічника заступника голови Закарпатської обласної державної адміністрації та прийняв присягу державного службовця, а з 16.02.2016 обіймав посаду завідувача сектору мобілізаційної роботи Закарпатської обласної державної адміністрації. Тому вважає, що станом на 01.05.2016 стаж роботи позивача на посадах державної служби становить 5 місяців, а права на переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» він не набув.

18 серпня 2026 року 3-я особа надіслала до суду свої письмові пояснення № 0700-0902-8/51847 від 17.08.2026, в яких проти заявлених позовних вимог заперечила. Так, вважає правомірним рішення відповідача про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця, оскільки станом на 01.05.2016 у нього був відсутній 10-річний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.

20 серпня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується. Звертає увагу суду на те, що відповідач не спростував його доводів щодо зарахування до стажу державної служби періодів військової служби та служби в органах внутрішніх справ до 01.05.2016.

27 серпня 2026 року позивач подав відповідь на пояснення 3-ї особи, в якій з її доводами не погоджується з тих самих підстав.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) та з 01 квітня 2023 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.07.1978, військового квитка НОМЕР_2 та довідки УМВС України в Закарпатській області від 11.01.2013 № 2/48, ОСОБА_1 з 12.12.1979 по 21.11.1981 проходив строкову військову службу у Збройних Силах, з 04.02.1982 по 27.07.1998 проходив службу на посадах рядового та начальницького складу в органах внутрішніх справ.

04 січня 2016 року ОСОБА_1 призначений на посаду помічника заступника голови Закарпатської обласної державної адміністрації та прийняв присягу державного службовця, з 16.02.2016 по 22.03.2017 обіймав посаду завідувача сектору мобілізаційної роботи Закарпатської обласної державної адміністрації, а з 23.03.2017 по 04.11.2025 – посаду начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області. За вказаний період йому присвоювалися ранги державного службовця.

23 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просив перевести його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої долучив, серед іншого, довідку про складові заробітної плати № 236-15 від 21.01.2026 та довідку про інші складові заробітної плати № 235-15 від 21.01.2026, видані Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області.

Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ в Донецькій області).

За результатами розгляду поданої заяви рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області № 072050011128 від 30.01.2026 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії згідно із заявою від 23.01.2026 № 1066. Підставою для відмови зазначено те, що за матеріалами електронної пенсійної справи у заявника відсутній необхідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». При цьому в рішенні зазначено, що основним критерієм для зарахування періоду роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Згідно з розрахунком стажу (форма РС-право), сформованим відповідачем при прийнятті оскарженого рішення, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 2 місяці 16 днів. В свою чергу як стаж державної служби враховано лише період з 04.01.2016 по 01.05.2016 – 5 місяців.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, вважаючи його таким, що порушує передбачене законодавством право на пенсію, ОСОБА_1 звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини виникли з приводу відмови органу Пенсійного фонду України перевести позивача на інший вид пенсії, зокрема, пенсію державного службовця.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі – Закон № 889), яким врегульовано, в т.ч., питання пенсійного забезпечення державних службовців.

За нормами ст. 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Поряд з цим, згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889).

Отже, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19 та від 19.12.2023 у справі № 600/947/23-а.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року регулювалися нормами ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі – Закон № 3723).

Так, ч. 1 зазначеної статті передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, необхідною умовою для отримання вказаного виду пенсії є наявність у особи спеціального стажу на посадах державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та спеціальними актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Оскарженим рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області до стажу державної служби позивача, який дає право на переведення на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу», зараховано лише період роботи з 04.01.2016 по 01.05.2016 на посадах, за якими присвоювався ранг державного службовця, а періоди військової служби та служби в органах внутрішніх справ не зараховано, без зазначення в рішенні мотивів такого незарахування.

Оцінюючи таке рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі – Порядок № 283) (чинним до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем військової служби та служби в органах внутрішніх справ), визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Так, п. 2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань.

Пунктом 3 Порядку № 283 встановлено, що до стажу державної служби включається, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

Отже, до стажу державної служби за періоди до 01.05.2016 зараховується, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та служба на посадах рядового та начальницького складу в органах внутрішніх справ, у тому числі для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2023 у справі № 600/947/23-а, в якій суд касаційної інстанції визнав помилковим висновок про незарахування періоду служби в органах внутрішніх справ до стажу державної служби для переведення на пенсію відповідно до Закону № 3723.

Згідно з відомостями військового квитка НОМЕР_2 , ОСОБА_1 у період з 12.12.1979 по 21.11.1981 проходив строкову військову службу, а відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.07.1978 та довідки УМВС України в Закарпатській області № 2/48 від 11.01.2013 у період з 04.02.1982 по 27.07.1998 проходив службу на посадах рядового та начальницького складу в органах внутрішніх справ.

Тож, з урахуванням таких періодів станом на 01.05.2016 стаж державної служби Мартина І.А. становив понад 10 років. Окрім того, на день набрання чинності Законом № 889 позивач займав посаду державної служби – завідувача сектору мобілізаційної роботи Закарпатської обласної державної адміністрації.

На думку суду, приймаючи рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 у зв`язку з не зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах внутрішніх справ, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством.

Окрім того, відповідач взагалі не вирішував питання можливості зарахування до стажу позивача періоду проходження служби в армії.

Тому рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 072050011128 від 30.01.2026 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню.

Поряд з цим, вирішуючи питання належного та ефективного захисту порушених прав позивача, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, щодо зобов`язальної частини рішення суду, суд враховує процесуальні норми, відповідно до яких суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У цьому випадку питання обчислення страхового стажу, з урахуванням висновків суду, та вирішення питання його достатності для призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про державну службу» відносяться до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України. Тобто, відповідач має обов`язок перевірити, чи виконано всі умови, визначені законом, які є необхідними для прийняття законного рішення щодо призначення пенсії. У спірних правовідносинах відповідач такого рішення не приймав, оскільки відмовив у переведенні позивача на пенсію без оцінки періодів військової служби та служби в органах внутрішніх справ. При цьому зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що ГУ ПФУ в Донецькій області не надавало оцінку долученим позивачем довідкам про складові заробітної плати державного службовця, а тому вимога про розрахунок розміру пенсії з урахуванням таких довідок є передчасною.

З огляду на вищенаведене суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву від 23.01.2026 про переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії, зарахувавши до його стажу державної служби періоди військової служби та служби в органах внутрішніх справ, з врахуванням висновків суду.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ – 13486010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ – 20453063) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 072050011128 від 30.01.2026 про відмову у переведенні на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2026 про переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням висновків суду.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ – 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 665,50 грн (Шістсот шістдесят п`ять гривень 50 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua