Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №260/3991/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3991/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

1) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про обчислення загального страхового стажу з урахуванням Експертного висновку №056/390-а/2 від 18.03.2026 року Українського бюро лінгвістичних експертиз щодо ідентичності написання імені по батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

2) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 071950003509 від 27.02.2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 071950003509 від 03.04.2026 року про відмову у призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 );

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про призначення пенсії за віком від 25.03.2026 року з урахуванням Експертного висновку № 056/390-a/2 від 18.03.2026 року Українського бюро лінгвістичних експертиз щодо ідентичності написання імені по батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку вона звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Однак у призначенні такої їй було відмовлено з мотивів відсутності необхідного страхового стажу, до якого не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника та довідками, а також період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки в цих документах її по батькові зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як у паспорті громадянина України – « ОСОБА_3 ». Зазначає, що з метою підтвердження ідентичності цих записів вона отримала експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз, відповідно до якого записи по батькові « ОСОБА_3 », « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_4 » в поданих документах є ідентичними, а розбіжності між ними виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм при міжмовних перетвореннях. Проте, незважаючи на подання такого висновку разом із повторною заявою, у призначенні пенсії їй знову було відмовлено з тих самих підстав, а оцінки експертному висновку оскаржене рішення не містить. Вважає, що формальні неточності в документах не можуть бути підставою для обмеження її конституційного права на соціальний захист.

11 серпня 2026 року відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву № 0700-0902-8/50049 від 07.08.2026, в якому проти задоволення позову заперечив. Зокрема, зазначив, що заяви позивача відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядали Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області лише повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії. Окрім того, вважає, що факт належності позивачу трудової книжки та довідок мав бути встановлений судом у порядку окремого провадження. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

13 серпня 2026 року відповідач 3 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача від 25.03.2026 до страхового стажу не було зараховано період догляду за дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та періоди роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 і довідками від 22.06.2020 № 17, від 25.04.2024 № 12 та від 21.02.2022 № 88/28, оскільки по батькові позивача в цих документах зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як у паспорті громадянина України – « ОСОБА_3 ». Наголошує, що в такому випадку факт приналежності документа особі може бути встановлено в судовому порядку. Тому вважає рішення про відмову у призначенні пенсії правомірним.

14 серпня 2026 року відповідач 2 подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що рішенням від 27.02.2026 № 071950003509 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки документи про стаж видані із зазначенням по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ». Окрім того, не враховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення нею трирічного віку через відсутність передбачених законодавством документів. Тому вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

20 серпня 2026 року представник позивача подала через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій з доводами відповідачів не погоджується. Зауважує, що жоден із відповідачів не надав оцінки експертному висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз від 18.03.2026, яким встановлено ідентичність записів по батькові позивача « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 ». Звертає увагу на те, що раніше паспорт громадянина України позивача був виданий на ім`я ОСОБА_1 , а новий паспорт на ім`я ОСОБА_1 вона отримала відповідно до свідоцтва про народження за рекомендацією органу Пенсійного фонду України.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 18 лютого 2026 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), яке рішенням № 071950003509 від 27.02.2026 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до такого рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, страховий стаж ОСОБА_1 становить 8 років 7 місяців 23 дні, при мінімально необхідному не менше 32 років. При цьому до страхового стажу не зараховано:

- період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення нею 3-річного віку, оскільки відсутні документи, передбачені п. 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637;

- періоди роботи згідно із записами трудової книжки колгоспника від червня 1982 року № 211 та довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі від 22.06.2020 № 17, а також довідки від 25.04.2024 № 12 та довідки від 21.02.2022 № 88/28, оскільки ці документи видані із зазначенням по батькові « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».

При цьому в рішенні зазначено, що відповідно до п. 26 цього ж Порядку, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку. Окрім того, у рішенні вказано, що наявна сканкопія свідоцтва про народження дитини не відповідає п. 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, а довідка про реєстрацію місця проживання заявницею не подана.

25 березня 2026 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком.

До такої заяви долучила, зокрема, паспорт громадянина України, довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, документ про місце проживання (реєстрації) та експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз від 18.03.2026 № 056/390-а/2. Відповідно до такого висновку, українські записи імені по батькові ОСОБА_6 (паспорт; картка платника податків; свідоцтво про укладення шлюбу; свідоцтво про народження ОСОБА_7 ) та ОСОБА_8 (архівна довідка комунальної установи «Трудовий архів Міжгірської селищної ради»; трудова книжка колгоспника; довідка про заробітну плату для обчислення пенсії; відомості про кількість вироблених трудоднів (людиноднів), трудову участь в колгоспному виробництві; свідоцтва про народження ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 ), а також запис російською мовою ОСОБА_11 (трудова книжка) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними. Розбіжності між документальними записами виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм при міжмовних перетвореннях.

Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – ГУ ПФУ у Вінницькій області), яке рішенням № 071950003509 від 03.04.2026 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, відповідно до рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області, страховий стаж ОСОБА_1 становить 8 років 7 місяців 23 дні. При цьому за результатами повторного розгляду до страхового стажу не зараховано:

- період догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки надано копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , а по батькові матері « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »;

- періоди роботи згідно із записами трудової книжки колгоспника від червня 1982 року № 211 та довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі від 22.06.2020 № 17, довідки від 25.04.2024 № 12 та довідки від 21.02.2022 № 88/28, оскільки ці документи видані на ім`я ОСОБА_1 і містять розбіжності з паспортними даними ОСОБА_1 .

Оцінки поданому разом із заявою експертному висновку від 18.03.2026 № 056/390-а рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області не містить.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями органів Пенсійного фонду України, вважаючи їх такими, що порушують передбачене законодавством право на пенсію, ОСОБА_1 звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).

Згідно зі ст. 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Положеннями ст. 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. № 310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі – Постанова № 310), п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 р. (далі – Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок № 637).

Згідно з п. 11 Порядку № 637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Свою відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_1 , довідкою про встановлений та вироблений мінімум трудової участі від 22.06.2020 № 17, довідками від 25.04.2024 № 12 та від 21.02.2022 № 88/28, а також період догляду за дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органи Пенсійного фонду України аргументують невідповідністю зазначеного в цих документах по батькові позивача (« ОСОБА_2 ») паспортним даним (« ОСОБА_3 »).

Оцінюючи зазначені мотиви з точки зору основних засад адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Так, суд встановив, що в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 від 01 липня 1982 року, архівній довідці від 21.02.2022 № 88/28, довідці від 22.06.2020 № 17, а також у свідоцтві про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 по батькові позивача зазначено « ОСОБА_2 », тоді як згідно з паспортом громадянина України № НОМЕР_3 , виданим 18.08.2025, по батькові позивача – « ОСОБА_3 ».

Водночас інші дані про особу в цих документах (прізвище ОСОБА_12 (дошлюбне) або ОСОБА_13 , ім`я ОСОБА_14 , дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 ) збігаються з паспортними даними позивача. Зміна прізвища позивача з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 » підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

Окрім того, відповідно до довідки Міжгірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 12.12.2025 № П-41/6/2128-25/2128/39-25, попередній паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 був виданий Міжгірським РВ УМВС України в Закарпатській області 13.02.1998 саме на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також ідентичність записів імені по батькові позивача « ОСОБА_3 », « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_4 » у документах про стаж, свідоцтвах про народження дітей та паспорті підтверджується експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз від 18.03.2026 № 056/390-а, який позивач подала до органу Пенсійного фонду України разом із заявою від 25.03.2026. Відповідно до такого висновку, вказана розбіжність в написанні по батькові позивача є лише орфографічним варіантом одного й того ж по батькові, утвореного від імені ОСОБА_15 .

Отже, невідповідність по батькові в трудовій книжці, довідках та свідоцтві про народження дитини відомостям паспорта була пов`язана з застосуванням помилкового орфографічного варіанта написання по батькові та жодним чином не ставить під сумнів приналежність таких документів саме позивачу. Описка в написані по батькові позивача не може бути виправданою для позбавлення її права на страховий стаж, оскільки допущена не з її вини.

На переконання суду, самі лише описки у написанні імені особи в документах, що підтверджують страховий стаж, не можуть слугувати безумовною та обґрунтованою підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу.

Так, відповідно до п. 13 Постанови № 310, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.

Аналогічний припис міститься в п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», згідно з яким відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отож, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Виявлені відповідачами 2, 3 недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення такої.

Окрім того, ГУ ПФУ у Вінницькій області не надало жодної оцінки поданому позивачем разом із заявою від 25.03.2026 експертному висновку від 18.03.2026 № 056/390-а/2, який надавався саме з метою усунення сумнівів щодо ідентичності записів по батькові. Мотивів, з яких такий висновок не було взято до уваги, оскаржене рішення не містить.

Своєю чергою відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу відповідачів 2, 3 на те, що вони, як уповноважені на призначення пенсії органи, можуть самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачами 2, 3 дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за спірні періоди, як і відсутні докази на підтвердження того, що відомості трудової книжки колгоспника та довідок стосуються іншої особи.

З огляду на вищенаведене суд вважає оскаржені рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 071950003509 від 27.02.2026 та ГУ ПФУ у Вінницькій області № 071950003509 від 03.04.2026 протиправними, а зазначені у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 , довідці про встановлений та вироблений мінімум трудової участі від 22.06.2020 № 17, довідках від 25.04.2024 № 12 та від 21.02.2022 № 88/28 та свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 відомості такими, що стосуються саме позивача і підлягають врахуванню при обчисленні її страхового стажу.

Вирішуючи питання ефективного способу захисту порушених прав пенсіонера, суд вважає належний обраний позивач у позовних вимогах спосіб шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі. Тому позовні вимоги в цих частинах підлягають задоволенню.

Поряд з цим, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про обчислення загального страхового стажу з урахуванням Експертного висновку №056/390-а/2 від 18.03.2026 року Українського бюро лінгвістичних експертиз щодо ідентичності написання імені по батькові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . З цього приводу суд зазначає, що відповідач 1 не здійснював розгляд заяви позивача про призначення пенсії, як і не обчислював її страховий стаж.

В ході розгляду цієї справи суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем 25 березня 2026 року заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області. Тож, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду такої заяви та обчислення її страхового стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищенаведеного.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ – 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ – 13322403) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 071950003509 від 27.02.2026 про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 071950003509 від 03.04.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2026 про призначення пенсії за віком і за результатами повторного розгляду прийняти обґрунтоване рішення, з врахуванням висновків суду.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ – 13322403) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 ) 1331,20 грн (Одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) судового збору.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_5 ) 1331,20 грн (Одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін