Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №260/5372/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №260/5372/26

Суддя: Ващилін Р.О.

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5372/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням максимального розміру;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснювати з 01 березня 2026 року виплату основного розміру з урахуванням індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09 квітня 1992 року, без обмеження пенсії максимальним розміром, та без застосування до її обрахунку та виплати положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX, а також понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, з відсотковим значенням розміру пенсії 76 % суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.

Заявлені позовні вимоги обґрунтував тим, що він отримує пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Стверджує, що відповідач протиправно обмежив нараховану з 01.03.2026 з урахуванням індексації пенсію в сумі 26 737,49 грн максимальним розміром – 25 950,00 грн. Вказані дії відповідача вважає протиправними, оскільки положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо обмеження пенсії максимальним розміром визнано неконституційними Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, а Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(II)/2022 від 12.10.2022 визнано неконституційними приписи ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI, які поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що пенсію йому призначено з 01.11.2004, тобто до запровадження обмеження пенсії максимальним розміром. Крім того, позивач зазначає, що відповідач неодноразово зменшував відсоткове значення розміру його пенсії, а тому просить зобов`язати відповідача виплачувати пенсію з відсотковим значенням 76 % суми грошового забезпечення та без застосування коефіцієнтів, передбачених ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.

10 серпня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позов № 0700-0902-8/49668 від 06.08.2026, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив з мотивів його безпідставності. Зокрема, зазначив, що відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а з січня 2026 року розмір десяти прожиткових мінімумів відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 25 950,00 грн. Також вказав, що при виконанні судових рішень враховано норми Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідно до яких розмір пенсії, який перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, не переглядається до того часу, коли він відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом. Тому нарахована позивачу з 01.03.2026 пенсія в сумі 26 737,49 грн виплачується відповідно до ч. 7 ст. 43 цього Закону в розмірі 25 950,00 грн. Щодо вимоги про виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, та з відсотковим значенням 76 % грошового забезпечення відповідач зауважив, що на момент вирішення спору такі коефіцієнти до пенсії позивача не застосовуються, а розмір відсоткового розрахунку від грошового забезпечення становить 76 %, тому права позивача в цій частині не порушені.

14 серпня 2026 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується, оскільки вважає, що такі суперечать законодавчим нормам та судовій практиці.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Згідно з висновком про присвоєння пенсії за вислугу років, затвердженим начальником УФРЕ УМВС України у Львівській області 07 грудня 2004 року, ОСОБА_1 з 01 листопада 2004 року призначено пенсію за вислугу років.

Станом на день виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.

З 01 березня 2026 року пенсія ОСОБА_1 була перерахована на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та розрахована у розмірі 76 % грошового забезпечення (22 671,38 грн), що становить 17 230,25 грн, з урахуванням індексації базового ОСНП за 2022 рік у сумі 2412,24 грн, індексації базового ОСНП за 2023 рік у сумі 1500,00 грн, індексації базового ОСНП за 2024 рік у сумі 1500,00 грн, індексації базового ОСНП за 2025 рік у сумі 1500,00 грн, індексації базового ОСНП за 2026 рік у сумі 2595,00 грн, що в загальному становить 26 737,49 грн. Разом з тим, з урахуванням максимального розміру пенсії підсумок пенсії, що підлягає виплаті, виплачується в сумі 25 950,00 грн. Отже, індексація базового ОСНП за 2026 рік у сумі 2595,00 грн позивачу фактично виплачується не в повному обсязі.

Вказана обставина підтверджується відомостями виписки з електронної пенсійної справи ОСОБА_1

24 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату його пенсії з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з відсотковим значенням розміру пенсії 76 % від сум грошового забезпечення та з урахуванням раніше проведених виплат.

За результатами розгляду такої заяви листом № 6107-5847/Ц-02/8-0700/26 від 26.05.2026 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило, що відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тому з 01.01.2026 пенсія ОСОБА_1 виплачується з дотриманням вимог ч. 7 ст. 43 цього Закону в розмірі 25 950,00 грн.

Вважаючи дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром протиправними та такими, що порушують його конституційні права, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, регулюються нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262).

Відповідно до преамбули Закону № 2262, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Нормами ст. 63 Закону № 2262 врегульовано порядок здійснення перерахунку раніше призначених пенсій. Так, відповідно до ч. 1 зазначеної статті, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону № 2262, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

25 лютого 2026 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» № 236 (далі – Постанова № 236).

Пунктом 1 Постанови № 236 установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі – коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Відповідно до пп. 1 п. 2 вказаної постанови, з 1 березня 2026 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» і підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Абзацом третім пункту 3 Постанови № 236 визначено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що передбачена Постановою № 236 індексація органом Пенсійного фонду України нараховувалась, але виплачувалася не в повному обсязі з огляду на застосування обмеження максимального розміру пенсії.

Правомірність свого рішення відповідач обґрунтовує нормами ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі – Закон № 3668).

Так, оцінюючи такі дії органу Пенсійного фонду України з точки зору основних засад адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 1-1 Закону № 2262, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 01 січня 2008 року ст. 43 Закону № 2262 доповнено положенням, яким пенсії військовослужбовців обмежено максимальним розміром. Так, згідно з ч. 7 ст. 43 (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08 липня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Проте рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення ч. 7 ст. 43 Закону, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно зі ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 20 грудня 2016 року ст. 43 Закону не містить положень щодо обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної відповідно до Закону, максимальним розміром.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 16.04.2020 у справі № 620/1285/19, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18.

Суд також враховує, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX з 01 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2595,00 гривень. Саме виходячи з десятикратного розміру цього показника (25 950,00 грн) відповідач обмежив розмір пенсії позивача. Однак вказаний Закон встановлює лише розмір прожиткового мінімуму на відповідний рік та не містить положень, які б передбачали обмеження пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262, максимальним розміром.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що станом на день здійснення спірного перерахунку пенсії позивача Закон № 2262 не містив положень, якими б були передбачені обмеження пенсії військовослужбовців будь-яким максимальним розміром, тому оскаржені дії ГУ ПФУ в Закарпатській області є протиправними.

Тому позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням максимального розміру та зобов`язання його здійснити з 01.03.2026 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії без застосування положень ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX (далі – Закон № 4695) та понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі – Постанова № 1778), а також з розрахунку 76 % грошового забезпечення суд зазначає, що матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 відомостей про застосування таких коефіцієнтів не містять. В ході розгляду цієї справи суд встановив, що пенсія позивача обмежена максимальним розміром – 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, на підставі ч. 7 ст. 43 Закону № 2262. Окрім того, така пенсія виплачується з розрахунку 76 % грошового забезпечення, зазначеного довідці уповноваженого органу. Цю обставину підтвердив і відповідач у відзиві на позов.

Станом на день розгляду цієї справи відповідач відсоткового значення розміру пенсії не знижував. Посилання позивача на те, що відповідач раніше зменшував таке відсоткове значення, не свідчить про порушення його прав у спірних правовідносинах, які виникли з 01.03.2026.

Отож, на момент звернення до суду права позивача в цій частині відповідач не порушив, а позовні вимоги щодо незастосування коефіцієнтів, передбачених Законом № 4695 і Постановою № 1778, та збереження відсоткового значення розміру пенсії фактично спрямовані на захист від можливих порушень у майбутньому.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи – це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Кодексом адміністративного судочинства України не встановлено можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.

Вказані правові позиції містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 по справі № 826/15718/16, від 24.04.2018 по справі № 167/592/17, від 31.07.2018 по справі № 348/9/17, від 23.10.2018 по справі № 344/4560/17, від 14.02.2019 по справі № 362/7962/15-а.

З огляду на що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року пенсії з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 березня 2026 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 998,40 грн (Дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua