Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №240/23206/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №240/23206/25

Суддя: Черняхович Ірина Едуардівна

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/23206/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1) та до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.07.2025 №063550007324 про відмову у призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 27.06.2025.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням. Крім того вказала, що в періоди з 01.01.1989 по 02.07.1990, з 02.07.1990 по 28.02.2014 та з 08.10.2014 по даний час вона проживала в населених пунктах, які відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. З огляду на зазначене, позивач вважає, що вона має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, за наслідками розгляду поданої нею заяви про призначення пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області не зарахувало їй до строку проживання в зоні посиленого радіологічного контролю період з 01.09.1987 по 27.06.1989, оскільки в цей час вона навчалась у середньому професійно-технічному училищі №58 м.Львова, та прийняло рішення від 04.07.2025 №063550007324, яким відмовило їй у призначенні даного виду пенсії через не підтвердження періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років. Позивач вважає таке рішення протиправним, та вказує, що під час навчання у середньому професійно-технічному училищі №58 м. Львова вона кожні вихідні та на канікули приїздила до батьків у с. Остапки Лугинського району Житомирської області. Крім того зазначає, що після укладення шлюбу вона з 01.01.1989 переїхала жити до чоловіка в с.Новосілка Лугинського району Житомирської області, де була зареєстрована з 01.01.1989 по 02.07.1990 та з 28.02.2014 по 08.10.2014. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 с. Остапки та с. Новосілка Лугинського району Житомирської області відноситься до зони посиленого радіологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Також позивач зауважує, що в період навчання у середньому професійно-технічному училищі №58 м. Львова їй з 01.01.1989 була надана відпустка у зв`язку із вагітністю та пологами терміном 126 календарних днів, під час якої вона проживала в с. Новосілка Лугинського району Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 29.04.2023, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку ОСОБА_2 (місце народження - с. Новосілка Лугинського району Житомирської області). На переконання позивача, вищезазначені обставини, а також наявність чинного посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (3 категорія), підтверджують її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років. Відтак, вважаючи своє право на пенсійне забезпечення порушеним, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/23206/25 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву (вх.№77613/25 від 23.10.2025), в якому заперечувало щодо заявлених позовних вимог та зазначило, що заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності дану заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області і саме вказане управління прийняло рішення від 04.07.2025 №063550007324 про відмову у призначенні позивачці пенсії через не підтвердження наявності у неї необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років. Вказане рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає правомірним, а тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області також подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказало, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними. На обґрунтування своєї позиції Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вказало, що відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. При цьому, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку призначається за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Так, за результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів було встановлено, що період її проживання на території посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить лише 03 роки 06 місяців 04 дні. Водночас, до періоду проживання позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю не був зарахований період з 01.01.1989 по 27.06.1989, оскільки в цей час вона навчалась у м. Львів, яке не відноситься до територій радіоактивного забруднення.

Також у відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернуло увагу, що однією з обов`язкових умов для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є наявність страхового стажу необхідної тривалості. У 2025 році для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років особа повинна мати страховий стаж в розмірі не менше 27 років. Однак, згідно наданих ОСОБА_1 документів її страховий стаж становить лише 26 років 07 місяців 05 днів.

Відтак, недостатність періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993, та відсутність необхідного страхового стажу, стали підставою для висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на пенсію відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У зв`язку із чим, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вважає, що прийняте ним рішення від 04.07.2025 №063550007324 є правомірним, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_2 від 12.08.2014.

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 27.06.2025 про призначення їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю.

На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1) за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За наслідками розгляду поданої позивачем заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 04.07.2025 №063550007324, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії стала відсутність у неї необхідного строку проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років, а також відсутність у неї необхідного страхового стажу в розмірі не менше 27 років.

Зокрема, за наслідками розгляду наданої із заявою про призначення пенсії довідки виконавчого комітету Старосільського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 09.06.2025 №163 управління встановило, що документально підтверджений період проживання ОСОБА_1 у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить лише 03 роки 06 місяців 04 дні (з 28.06.1989 по 02.07.1990 та з 02.07.1990 по 01.01.1993). При цьому, до періоду проживання позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю управління не зарахувало період з 01.01.1989 по 27.06.1989, оскільки з 01.09.1987 по 27.06.1989 вона навчалась у м. Львів.

Крім того, під час вирішення питання щодо наявності у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу, управління встановило, що такий стаж у позивачки становить 26 років 07 місяців 05 днів. Водночас, період роботи позивачки з 26.10.1991 по 26.12.1996 управління не зарахувало до її страхового стажу, оскільки в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.09.1990 не зазначена назва підприємства/організації при прийнятті її на роботу.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 04.07.2025 №063550007324 протиправним, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Зокрема частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Абзацом 1 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

У пункті 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII визначені різні підстави для зниження пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи залежно від зони радіоактивного забруднення, на території якої такі особи проживали/працювали.

Зокрема, абзац 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачає, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із наведених положень Закону №796-XII вбачається, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше 4-х років до 01 січня 1993 року.

При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого посиленого радіологічного контролю протягом 4-х років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Крім того, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.

Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

В свою чергу, абзац перший частини першої статті 55 Закону №796-XII визначає додаткову умову, для виникнення у особи права призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, яка полягає наявності страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відтак, у випадку звернення у 2025 році особи за призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, така особа повинна мати страховий стаж в розмірі 27 років (32 - 5 = 27, де: 32 роки - страховий стаж визначений статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком у 2025 році; 5 - кількість років зниження пенсійного віку).

Таким чином, зміст вищезазначених положень законодавства свідчать, що особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, набуває права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання нею таких умов:

- наявності статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;

- наявності необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 4-х років;

- наявності страхового стажу встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу (в спірних правовідносинах для призначення у 2025 році пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років такий стаж повинен становити не менше 27 років).

При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення протягом 2-х років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1, в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Для підтвердження наявності права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII ОСОБА_1 надавала: довідку виконавчого комітету Старосільського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 09.06.2025 №163 та посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) серії НОМЕР_2 від 12.08.2014.

Згідно інформації, зазначеної в довідці від 09.06.2025 №163, ОСОБА_1 в період з 01.01.1989 по 02.07.1990 була зареєстрована та постійно проживала в с. Новосілка Лугинського району (наразі Коростенського району) Житомирської області, а в періоди з 02.07.1990 по 28.02.2014 та з 08.10.2014 по теперішній час була зареєстрована та постійно проживала в с. Старосілля Лугинського району (наразі Коростенського району) Житомирської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, села Новосілка та Старосілля Лугинського району (наразі Коростенського району) Житомирської області до 31.12.2014 відносились до зони посиленого радіологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (4 зона).

Таким чином, згідно вказаної в довідці від 09.06.2025 №163 інформації строк проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становив 4 роки (з 01.01.1989 по 02.07.1990 та з 02.07.1990 по 31.12.1992).

Однак, із оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.07.2025 №063550007324 вбачається, що при вирішенні питання наявності підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII пенсійний орган не зарахував позивачу до строку її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю періоду з 01.01.1989 по 27.06.1989, який охоплюється довідкою від 09.06.2025 №163, обґрунтовуючи такі дії тим, що в період з 01.09.1987 по 27.06.1989 ОСОБА_1 навчалась у м. Львів, тобто в населеному пункті, який не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Надаючи правову оцінку правомірності таких дій відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії диплому серії НОМЕР_4 від 27.06.1989 ОСОБА_1 в період з 01.09.1987 по 27.06.1989 навчалась у середньому професійно-технічному училищі №58 м. Львова.

Суд зауважує, що м. Львів, де знаходилось середнє професійно-технічне училище №58, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 не відноситься до жодної із зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 зазначив, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такий період може бути прирівняний до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і врахований під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останній безпосередньо проходив у забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження особи у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.

У постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Відтак, навчання позивача в період з 01.09.1987 по 27.06.1989 у м. Львів виключає можливість її проживання протягом періоду з 01.01.1989 по 27.06.1989 в селі Новосілка Лугинського району (наразі Коростенського району) Житомирської області, яке відноситься до зони посиленого радіологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Крім того, у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 Верховним Судом сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації на території радіаційного забруднення.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про те, що в період з 01.01.1989 по 27.06.1989 вона фактично проживала в с. Новосілка Лугинського району Житомирської області, тому що починаючи з 01.01.1989 їй була надана відпустка у зв`язку із вагітністю та пологами терміном 126 календарних днів, а після народження дитини - відпустка по догляду за дитиною, суд зазначає наступне.

Жодного документального підтвердження того, що саме з 01.01.1989 ОСОБА_1 була надана відпустка у зв`язку із вагітністю та пологами терміном 126 календарних днів позивач до суду не надала, як і не надала доказів того, що під час такої відпустки вона фактично проживала в с. Новосілка Лугинського району Житомирської області. Долучене позивачем на обґрунтування своїх доводів свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 від 29.04.2023, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_2 та вказано, що місцем народження дитини є с. Новосілка Лугинського району Житомирської області, фактично підтверджує лише те, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 (дату народження дитини) ОСОБА_1 перебувала в с. Новосілка Лугинського району Житомирської області. Однак, зазначене свідоцтвом жодним чином не підтверджує факту постійного проживання позивачки у вказаному селі в період з 01.01.1989 по 09.03.1989 (тобто до народження дитини) та в період з 11.03.1989 по 27.06.1989 (тобто після народження дитини).

Таким чином, суд вважає, що період з 01.01.1989 по 27.06.1989 протягом якого ОСОБА_1 навчалась у м. Львів обґрунтовано та правомірно не був врахований пенсійним органом до періоду її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю при вирішенні питання про дотримання нею умови для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.09.2024 у справі №460/23707/22.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що довідкою виконавчого комітету Старосільського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 09.06.2025 №163 підтверджується лише факт проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 лише протягом 03 років 06 місяців 04 днів (з 28.06.1989 по 02.07.1990 та з 02.07.1990 по 01.01.1993).

Разом з тим, суд звертає увагу, що при вирішенні питання щодо наявності у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсійних орган не врахував, що позивачка також проживала в зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона), у зв`язку із чим їй і був наданий статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи та видано посвідчення категорії 3 серії НОМЕР_2 від 12.08.2014.

Зокрема, згідно інформації, вказаної в довідці виконавчого комітету Остапівського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 29.05.2024 №191, ОСОБА_1 в періоди з 26.04.1986 по 15.10.1988 та з 28.02.2014 по 08.10.2014 була зареєстрована та постійно проживала в селі Остапи Лугинського району (наразі Коростенського району) Житомирської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, село Остапи Лугинського району Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (3 зона).

Таким чином, враховуючи, що в період з 01.09.1987 по 27.06.1989 ОСОБА_1 навчалась у м. Львів, вищезазначеною довідкою від 29.05.2024 №191 підтверджується, що станом на 01.01.1993 позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.08.1987, що становить 1 рік 4 місяці 6 днів.

Вирішуючи питання щодо можливості зарахування вищезазначеного періоду проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення до строку її проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, суд враховує наступне.

Мета та основні завдання Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" направлені на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах: пріоритету життя та здоров`я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці; соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; соціального захисту, охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з цих питань.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що чинним законодавством України, в тому числі й Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовано питання можливості врахування при вирішенні питання про призначення пенсії на умовах, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", періодів проживання та/або робити особи у населених пунктах, які відносяться до зони із вищим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, як то зона гарантованого добровільного відселення (3 зона), до строку проживання цієї особи в зоні з нижчим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, як то зона посиленого радіологічного контролю (4 зона), у випадку реалізації нею права на зниження пенсійного віку за підставою, що пов`язана з проживання в зоні посиленого радіологічного контролю - зоні з нижчим ступенем радіоактивного забруднення.

Правові норми вказаного Закону, встановлюють право на пільгу щодо зменшення пенсійного віку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи лише за ідеальних умов - проживання такими особами протягом певного часу лише в одній із названих зон. При цьому, норми Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовують питання, коли має місце проживання таких осіб в різних зонах радіоактивного ураження.

Суд вважає, що наявність такої прогалини в національному законодавстві не може позбавляти особу права на соціальний захист, який у даних правовідносинах полягає у врахування періодів проживання та/або робити особи у населених пунктах, які відносяться до зони із вищим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, до строку проживання цієї особи в зоні з нижчим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, при реалізації пільги на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, що пов`язана з проживання в зоні з нижчим ступенем радіоактивного забруднення.

Частиною 6 статті 7 КАС України установлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Судом також враховується, що зона гарантованого добровільного відселення є територією, яка зазнала значно більшого радіоактивного ураження та відповідно впливу на життя та здоров`я осіб, які там працювали або проживали ніж зона посиленого радіологічного контролю.

Відтак, суд приходить до висновку, що при призначенні особі пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, як такій що станом на 01.01.1993 не менше 4-х років прожила або відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю (4 зона), яка є менш ураженою в порівнянні із зоною гарантованого добровільного відселення, період проживання цієї особи у зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) повинен бути безумовно зарахований до стажу проживання в зоні посиленого радіологічного контролю (як зони меншого ураження).

Суд зазначає, що не зарахування часу проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення, до періоду її проживання у менш ураженій зоні, якою є зона посиленого радіологічного контролю, є таким, що не забезпечує дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям на досягнення яких спрямований Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, підтверджений довідкою від 29.05.2024 №191 період проживання ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 31.08.1987 в зоні гарантованого добровільного відселення, яка, як вище зазначено судом, є зоною більшого ураження радіаційним впливом, протиправно не був врахований Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області до періоду її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, яка є зоною меншого ураження, при вирішенні питання щодо наявності у неї станом на 01.01.1993 достатнього строку проживання в зоні посиленого радіологічного контролю для призначення пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII.

Відтак, під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено наявними у справі документами, що станом на 01.01.1993 загальний строк проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю становить 4 роки 10 місяців 10 днів (03 років 06 місяців 04 днів (період, що вказаний в довідці від 09.06.2025 №163 та визнається пенсійним органом) + 1 рік 4 місяці 6 днів (період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.08.1987, що підтверджується довідкою від 29.05.2024 №191)).

З огляду на зазначене суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було зроблено помилковий висновок про відсутність у ОСОБА_1 необхідного для призначення пенсії строку проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років.

Крім того, підтверджений довідкою виконавчого комітету Старосільського старостинського округу Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 09.06.2025 №163 загальний строк проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю становить понад 24 роки (28.06.1989 по 28.02.2014 та з 08.10.2014 по 31.12.2014), що є достатнім для виникнення у неї права на призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог, які стосуються наявності у позивачки необхідного для призначення пенсії страхового стажу, суд зазначає наступне.

Для наявності у 2025 році права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особа повинна мати страховий стаж в розмірі не менше 27 років (32 - 5 = 27).

Однак, зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.07.2025 №063550007324 вбачається, що за підрахунками управління страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 07 місяців 05 днів.

При цьому, період роботи позивачки з 26.10.1991 по 26.12.1996 управління не зарахувало до її страхового стажу, оскільки в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.09.1990 не була зазначена назва підприємства/організації при прийнятті її на роботу.

Вирішуючи питання правомірності таких дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України у зв`язку з прийняттям Указу Президента України від 04.05.1998 №401/98 "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування".

На виконання вказаного Указу від 04.05.1998 №401/98 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 04.06.1998 №794, якою затвердив Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Крім того, в пункті 2 цієї постанови Уряд зобов`язав Пенсійний фонд разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, система персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування була впроваджена в Україні з 01 жовтня 1998 року.

Однак, 16.11.2001 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1498, якою доповнив постанову від 04.06.1998 №794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування" пунктом 3 наступного змісту:

"Установити, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку".

Відтак, починаючи з 01.01.2004 (з дати набрання чинності Законом №1058-IV) періоди роботи особи до 01.07.2000 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.

До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.07.2000 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.07.2000 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Спірний у даній справі період роботи був набутий до 01.07.2000, а тому правовідносини щодо його зарахування до страхового стажу регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як вже зазначалось судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Дослідивши під час розгляду справи трудову книжку серії НОМЕР_3 від 10.09.1990, видану на ім`я ОСОБА_1 , суд встановив, що в ній містяться наступні записи про періоди роботи:

- запис № 4 від 26.10.1991 - прийнята на роботу телятницею (підстава внесення запису "Пр. 59-к від 26.10.1991");

- запис № 5 від 26.12.1996 - звільнена з радгоспу у зв`язку із переведенням в КСП по п. 5 ст. 36 КЗпП України (підстава внесення запису "Пр. №70-к від 26.12.1996").

При цьому, назва підприємства/організації у записі №4 про прийняття на роботу дійсно відсутня.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначений Інструкцією, що затверджена Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).

Згідно пункту 1.1 цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Порядок заповнення трудових книжок врегульований главою 2 Інструкції №58.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції №58, яка регулює порядок внесення до трудової книжки відомостей про роботу, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Вказане свідчить, що норми Інструкція № 58 передбачають зазначення в трудовій книжці інформації про повне найменування підприємства (в якості заголовку) при внесенні запису про прийняття особи на роботу .

Під час розгляду справи суд встановив, що в трудовій книжці ОСОБА_1 перед записом №4 про прийняття її з 26.10.1991 на роботу телятницею дійсно відсутній заголовок із повним найменування підприємства.

Разом з тим, із інформації, вказаної у записі №5 від 26.12.1996 вбачається, що в період з 26.10.1991 по 26.12.1996 позивачка працювала у радгоспі, а печатка, якою цей завірений запис містить повне найменування підприємства.

Крім того, суд зауважує, що згідно правових норм Інструкції №58 записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто особою, якій ця трудова книжка належить.

За приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників” (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

У зв`язку із цим суд приходить до висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за належне ведення трудової книжки його роботодавцем. Недотримання порядку ведення та заповнення трудової книжки адміністрацією підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Вказана позиція суду узгоджується з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена також у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Крім того, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

В контексті вказаного суд вважає, що помилка в частині не зазначення в трудовій книжці ОСОБА_1 повного найменування підприємства перед записом №4 про її прийняття з 26.10.1991 на роботу телятницею, не є тим недоліком, який позбавляє позивача права на зарахування періоду її роботи з 26.10.1991 по 26.12.1996 до її страхового стажу, з огляду на те, що у записі №5 від 26.12.1996 вказано про те, що вона звільнена із радгоспу, а печатка, якою цей завірений запис містить повне найменування підприємства. Крім того, трудова книжка позивачки в частині записів №4 та №5 про вказаний період роботи містить посаду, чіткі дати прийняття та звільнення, інформацію про документи, на підставі яких такі записи внесені, а також відбиток печатки підприємств, та підпис уповноваженої особи. Будь-яких підчищень чи виправлень в цих записах не допущено.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що не зазначення в трудовій книжці ОСОБА_1 повного найменування підприємства перед записом №4 про прийняття її з 26.10.1991 на роботу телятницею, при дотриманні усіх інших вимог Інструкції №58 щодо оформлення відомостей про роботу працівника та записів про періоди такої роботи, не є підставою для не зарахування періоду її роботи з 26.10.1991 по 26.12.1996 до страхового стажу, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо такого не зарахування, є протиправними.

Відтак, під час розгляду справи судом встановлено загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 09 місяців 06 днів (26 років 07 місяців 05 днів (стаж, що визнається пенсійним органом) + 5 років 02 місяці 01 день (період з 26.10.1991 по 26.12.1996).

З огляду на зазначене суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було зроблено помилковий висновок про відсутність у ОСОБА_1 необхідного для призначення пенсії страхового стажу в розмірі не менше 27 років.

Враховуючи, що під час розгляду справи була встановлена як помилковість висновку Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відсутність у ОСОБА_1 необхідного строку проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, так і помилковість висновку про відсутність у неї необхідного страхового стажу, суд приходить до висновку, що рішення від 04.07.2025 №063550007324 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, який слід застосувати до спірних правовідносин, суд враховує наступне.

Для наявності права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначальними є наявність необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, а також наявність страхового стажу встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (в спірних правовідносинах такий стаж повинен становити не менше 27 років (32 - 5 = 27).

Під час розгляду справи судом встановлено, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожила (пропрацювала) в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки 10 місяців 10 днів, а загальний строк її проживання (роботи) в цій зоні становить понад 24 роки, що є достатнім для виникнення у неї права на зниження пенсійного віку на 5 років. Крім того, страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 09 місяців 06 днів, що є достатнім для призначення їй пенсії відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відтак, застосовуючи механізм ефективного захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст.9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 26.10.1991 по 26.12.1996, що зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.09.1990, та призначити їй з 20.06.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення пенсії, тобто в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Натомість, порушення прав позивача з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області під час розгляду даної справи судом встановлено не було, адже оскаржуване рішення приймалось іншим територіальним органом пенсійного фонду, а тому заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір 1211,20 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

З огляду на положення ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України, та враховуючи розмір задоволення заявлених позовних вимог і сплату позивачем судового збору в мінімальному розмірі, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн належить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у повному розмірі.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) та до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.07.2025 №063550007324 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 26.10.1991 по 26.12.1996, що зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 10.09.1990, та призначити їй з 20 червня 2025 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua