Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №240/26521/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Житомир

справа № 240/26521/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною постанови, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду через систему "Електронний суд" з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.07.2026 ВП №79152698 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн;

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.07.2026 ВП №79152698 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.07.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області отримано постанову про накладення штрафу, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Т.П., підставою для винесення якої слугувало невиконання рішення суду.

На думку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області в межах наданої компетенції проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання рішення суду у справі №240/25754/24, а тому постанова державного виконавця про накладення штрафу є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, з викликом сторін.

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу, відповідачу та третій особі за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№58984/26), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Крім цього, у прохальній частині відзиву просить здійснювати розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача.

В обґрунтування відзиву вказує, що рішення суду у справі №240/25754/24 боржником виконується не у повному обсязі, що у свою чергу і слугувало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Зазначає, що при перевірці виконання рішення суду боржником, державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником не виконано в частині застосування п.14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", де посилання на Порядок №821, який на даний момент є нечинним.

Вказує, що постанова про накладення штрафу від 22.07.2026 є законною та винесена з дотриманням статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Також зазначає, що вказана постанова базувалася на інформації, отриманій від боржника, що містилися в матеріалах виконавчого провадження.

У судове засідання 18.08.2026 відповідач свого повноважного представника не направив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав. У відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без участі представника відповідача

У судове засідання 18.08.2026 третя особа не прибула, інформація щодо належного повідомленні її про дату час та місце розгляду справи до суду не надходила.

Відповідно до протокольної ухвали суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи для належного повідомлення третьої особи про дату час та місце розгляду справи на 15 жовтня 2026 року.

15 жовтня 2026 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, через систему "Електронний суд", надійшла заява (за вх. №76825/26) у якій просить здійснити розгляд справи без участі третьої сторони та її представника.

Крім цього, просить при винесенні рішення врахувати, що в дійсності рішення суду у справі №240/25754/24 відповідачем (боржником) не виконується, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вірно застосовано норми Конституції України та Закону України "Про виконавче провадження" з метою повного виконання рішення суду.

Саме тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та залишити в силі штраф, винесений в межах виконавчого провадження.

У судове засідання 15.10.2026 представник відповідача та третя особа не прибули, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали.

Згідно з протокольною ухвалою суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши відзив на позовну заяву та письмові докази по справі, на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 19 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про примусове виконання рішення суду у справі №240/25754/24.

19 вересня 2025 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79152698 з виконання виконавчого листа №240/25754/24, виданого 18.09.2025 Житомирським окружним адміністративним судом про:

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 27.06.2024 нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, інвалідність яка пов`язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону №796-XII, як інваліду ІІ групи, що дорівнює вісім мінімальних пенсій за віком, щомісячно (згідно із законом про Державний бюджет України відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених коштів.

Відповідно до п.2 вказаної постанови, боржнику встановлено строк на виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 06.10.2025 №0600-0306-5/87499 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило державного виконавця про хід виконання рішення суду у справі №240/25754/24.

14 січня 2026 року Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надіслав боржнику вимогу №1229, у якій встановив 3-денний термін для виконання рішення суду шляхом:

- здійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 54 Закону України від 28лютого 1991 року №796-ХIЇ "Про статус і соціальний захист громадян, як і постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює вісім мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік;

У листі від 15.01.2026 №0600-0304-5/5266 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначає, що перерахована пенсія на виконання рішення у справі №240/25754/24, яка визначена як різниця між розміром перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним розміром відповідно до нормативно-правових актів становить 11003,43 грн (19115,76 грн - 8112,33 грн). Визначена відповідно до Порядку №821 заборгованість за минулий час з 27.06.2024 до 24.07.2025 (дата набрання чинності рішенням суду) - 148286,21 грн, поточна заборгованість з 24.07.2025 по 31.01.2026 - 68860,18 грн.

Сума заборгованості за рішенням у справі №240/25754/24 включена Головним управлінням до переліку рішень суду, за якими здійснюється виплата згідно з Порядком №821.

Крім цього повідомляє, що в жовтні 2025 року розпочато виплату заборгованості за рішеннями судів в сумі визначеної Пенсійним фондом України пропорційно виділеним на зазначені бюджетним асигнуванням відповідно розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Стягувачу в жовтні 2025 року виплачено поточну заборгованість в сумі розміром 8806,23 грн та заборгованість за минулий період у сумі розміром 181,35 грн, у листопаді 2025 року виплачено поточну заборгованість у сумі розміром 13204,20 грн, та заборгованість за минулий період у сумі розміром 187,35 грн, в грудні 2025 року виплачено поточну заборгованість у сумі розміром 7461,42 грн, та заборгованість за минулий період у сумі розміром 187,35 грн.

Вказує, що перерахована пенсія, залишок поточної заборгованості та заборгованості за минулий період буде продовжувати виплачуватись відповідно до Порядку №821.

21 січня 2026 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сладь Т.П. винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду в адміністративній справі №240/25754/24.

13 липня 2026 року Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надіслав боржнику вимогу №34677, у якій встановив 3-денний термін для виконання рішення суду, а саме:

- здійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 54 Закону У країни від 28лютого 1991 року №796-ХII "Про статус і соціальний захист громадян, як і постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює вісім мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік;

Листом від 17.07.2026 №0600-0304-8/74865 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що в результаті перерахунку на виконання рішення №240/25754/24 розмір пенсії стягувача з 27.06.2024 становив 22315,76 грн, в тому числі 18888,00 грн (2361,00 грн х 8), з 01.01.2026 становить 23582,76 грн, в тому числі 20760,00 грн (2595,00 грн х 8).

Зазначає, що виплата пенсії, нарахованої на виконання рішення у справі №240/25754/24, здійснювалася відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі - Порядок №821).

Вказано, що перерахована пенсія за рішенням у справі №240/25754/24, яка визначена як різниця між розміром перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним розміром відповідно до нормативно-правових актів на даний час становить 11921,40 грн. Визначена відповідно до Порядку №821 заборгованість за минулий час з 27.06.2024 до 24.07.2025 (дата набрання чинності за рішенням суду) - 148286,22 грн, поточна заборгованість з 24.07.2025 по 31.07.2026 - 143214,61 грн.

Також зазначено, що сума заборгованості за рішенням у справі №240/25754/24 включена Головним управлінням до переліку рішень суду, за якими здійснюється її виплата. Виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Крім цього вказано, що пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено, що починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2026 року №127 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік із визначенням видатків на виплату заборгованості на виконання судових рішень.

Зазначено, що виплата заборгованості та перерахованої пенсії за рішенням суду ОСОБА_1 проводилася: поточна заборгованість в лютому 2026 року в сумі - 1000,00 грн, в березні 2026 року в сумі 982,00 грн, в квітні 2026 року в сумі 877,00 грн, травні 2026 року в сумі 780,00грн, в червні 2026 року в сумі 936,00 грн; минула заборгованість в листопаді - грудні 2025 року в сумі 8806,23 грн, 5240,80 грн та 8043,40 грн, 7461,42 грн щомісячно.

Повідомлено, що заборгованість, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням буде продовжувати виплачуватися в межах відповідного бюджетного фінансування у порядку визначеному пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

22 липня 2026 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сладь Т. П. винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу у розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення суду в адміністративній справі №240/25754/24.

Вказано, що станом на 22.07.2026 рішення суду залишається невиконаним без поважних причин: поточний розмір пенсії не виплачується в розмірі, визначеному на виконання рішення суду з 01.01.2026 - 20760,00 (2595 грн х 8), заборгованість не виплачена в повному обсязі.

Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відтак особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу до боржника є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.

Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.

Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 22.07.2026 ВП №79152698 та застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу у розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/25754/24, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення суду від 09.04.2025 у справі №240/25754/24 здійснило ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності, інвалідність яка пов`язана з аварією на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В результаті проведеного на виконання рішення суду перерахунку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області визначено заборгованість за минулий час з 27.06.2024 до 24.07.2025 - 148286,22 грн, поточну заборгованість з 24.07.2025 по 31.07.2026 - 143214,61 грн.

У листі від 17.07.2026 №0600-0304-8/74865 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що виплата заборгованості та перерахованої пенсії за рішенням суду ОСОБА_1 проводилася: поточна заборгованість в лютому 2026 року в сумі - 1000,00 грн, в березні 2026 року в сумі 982,00 грн, в квітні 2026 року в сумі 877,00 грн, травні 2026 року в сумі 780,00грн, в червні 2026 року в сумі 936,00 грн; минула заборгованість в листопаді - грудні 2025 року в сумі 8806,23 грн, 5240,80 грн та 8043,40 грн, 7461,42 грн, щомісячно.

Зі змісту оскаржуваної постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України слідує, що державний виконавець не погоджується із застосуванням божником Порядку №821 при виплаті позивачу заборгованості по пенсії, оскільки 04.03.2026 рішенням Київського окружного адміністративного суду №320/51895/25 (яке набрало законної сили 08.06.2026) визнано протиправною та нечинною постанову КМУ від 14.07.2025 №821.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача про невиконання позивачем без поважних причин рішення суду у справі №240/25754/24, у зв`язку із нездійсненням виплати стягувачу нарахованої заборгованості по пенсії, суд зазначає наступне.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин. Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат, а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.

Водночас матеріали справи свідчать, що підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що станом на час її винесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконано рішення суду у справі №240/25754/24 в частині виплати нарахованої заборгованості по пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 (далі - Положення про ПФУ) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2 Положення про Пенсійний фонд України передбачено, що Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України.

Згідно пункту 7 Положення про ПФУ Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Повноваження органів Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються перш за все ст.23 Бюджетного кодексу України, а саме: будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України.

Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 затверджено "Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", який набрав чинності 17.07.2025.

Дія цього Порядку застосовується до виплати пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили з 17.07.2025.

За змістом пунктів 4-8 вказаного Порядку видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Водночас, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 та постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у справі №320/51895/25 визнано Порядок №821 протиправним та нечинним.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином Порядок №821 діяв з 17.07.2025 по 08.06.2026.

Суд зауважує, що виплата перерахованої пенсії позивачу проводилася з врахуванням положень Постанови №821, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Водночас, позивач надавав відповідачу обґрунтовані відповіді щодо виконання рішення суду.

Крім цього, обставини щодо відсутність відповідного бюджетного асигнування у пенсійного органу є загальновідомими.

Також позивач у листі від 17.07.2025 №0600-0304-8/74865 зазначив, що заборгованість, яка утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням буде продовжуватися виплачуватися в межах відповідного бюджетного фінансування у порядку визначеному пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Відповідно до ч.1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно з п.20, 29 ч.1 ст.116 цього Кодексу взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX встановлено, що, починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Варто зазначити, що у період, що охоплює дату винесення оскаржуваної постанови, тобто станом на 22.07.2026, порядок, передбачений п.14 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4695-IX, був відсутній: раніше чинний порядок втратив чинність, а новий Кабінетом Міністрів України ще не був затверджений.

За такого нормативного стану позивач об`єктивно не мав правового механізму спрямування коштів на виплату перерахованого за рішенням суду щомісячного довічного грошового утримання та нарахованої доплати, а відповідач не довів, що позивачу за окремим напрямом видатків виділялися бюджетні асигнування на цю мету.

Оскільки станом на 22.07.2026 такий порядок був відсутній, неперерахування стягувачу різниці між попереднім і перерахованим розмірами утримання також не може бути поставлене боржнику у вину як невиконання без поважних причин.

Отже, невиплата позивачем в повному обсязі нарахованої на виконання судового рішення пенсії зумовлена не недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а власне правовим регулюванням порядку виплати та фінансуванням витрат на виплату пенсій. Позивач не мав об`єктивної фінансової можливості виконати судове рішення в повному обсязі, оскільки кошти з Державного бюджету на виплату нарахованих на виконання судового рішення пенсій у необхідному розмірі не виділялись.

Державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови від 22 липня 2026 року не врахував причини, з яких заборгованість не погашена - відсутність відповідного фінансового забезпечення й фактичної відсутності коштів, та прийшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для накладення на боржника штрафу.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 року у справі №757/29541/14-а та від 21.08.2019 року у справі №754/3105/17, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З урахуванням встановлених обставин та на підставі аналізу зазначених норм права, суд дійшов висновку про те, що невиконання судового рішення позивачем в частині невиплати пенсії за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20.

Судом встановлено, що позивач в межах своєї компетенції вчинив дії для забезпечення нарахування та виплати ОСОБА_1 відповідної суми заборгованості, проте її невиплата зумовлена виключно відсутністю необхідних бюджетних асигнувань.

Саме тому, слід зазначити, що обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків.

Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

В свою чергу відповідачем не було перевірено повідомлені боржником обставини, не надано оцінки наявності поважних причин не проведення позивачем виплати заборгованості третій особі та вжиття позивачем заходів щодо виділення бюджетних коштів для здійснення відповідної виплати, не встановлено вини та умислу щодо невиконання виконавчого листа, не встановлено факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин, що зумовило протиправне прийняття спірної постанови.

Зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинило заходи, спрямовані на виконання рішення суду у справі №240/25754/24, однак не змогло здійснити виплату стягувачу нарахованої доплати пенсії у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на нього штрафу за невиконання судового рішення, тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вказаного, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 45798761), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідн. номер НОМЕР_1 ), про визнання протиправною постанови, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 22.07.2026 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №79152698.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, з урахуванням ч.6. ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення складено у повному обсязі 30 жовтня 2026 року.

Суддя А.В. Горовенко