Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №160/26240/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокуСправа № 160/26240/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 19.02.2026 № 14-49 вих. 26, виданої Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років, згідно з довідкою з 01 вересня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи із шістдесяти відсотків зазначеної в ній суми 62871,67 гривень, а саме 37723,00 гривні, у повному обсязі, без застосування будь-яких обмежень, обумовлених бюджетними законами, понижуючих коефіцієнтів тощо;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області одномоментно (без застосування відстрочок, ретроспективної заборгованості тощо) виплатити позивачу заборгованість, яка виникла внаслідок несвоєчасного перерахунку пенсії за період з 01 вересня 2025 року по день набрання законної сили остаточного рішення в даній справі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначені вище у підпунктах 1.2-1.3 виплати здійснити з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, а не з окремих видатків на погашення заборгованості чи виконання ретроспективних судових рішень.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його пенсії на підставі довідки від 19.02.2026 № 14-49ВИХ-26, виданої Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону. Листом від 24.04.2026 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також у цій ухвалі запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи відзив на позовну заяву (відзив) і всі докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Оскільки відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про прокуратуру», що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 29.10.2026 № 3526260, листами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.04.2026 № 49610-32459/Б-01/8-0400/26 та від 24.06.2026 № 76141-53621/Б-01/8-0400/26.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі № 160/25760/24, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непереведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»;

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», періоду роботи з 02.04.1999 по 12.10.2004;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», період роботи з 02.04.1999 по 12.10.2004;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 11.06.2024.

Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону підготовлено довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 19.02.2026 № 14-49ВИХ-26 за нормами чинними станом на 01.08.2025.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії на підставі вищезгаданої довідки.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.04.2026 № 49610-32459/Б-01/8-0400/26 повідомлено, що станом на 2026 рік нових рішень про підвищення грошового забезпечення прокурорів не приймалося, розрахункова величина залишилася на рівні 2102,00 грн відповідно до Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Також рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.04.2026 № 045550030617, прийнятим за принципом екстериторіальності за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії на підставі довідки від 19.02.2026 № 14-49ВИХ-26, відмовлено ОСОБА_1 .

В подальшому позивач ще неодноразово звертався із заявами з питання перерахунку його пенсії на підставі вищевказаної довідки.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.06.2026 № 76141-53621/Б-01/8-0400/26 повідомлено, серед іншого, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Станом на 2026 рік нових рішень про підвищення грошового забезпечення прокурорів не приймалося, розрахункова величина залишилася на рівні 2102,00 грн відповідно до Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Враховуючи вищезазначене, підстави для перерахунку пенсій прокурорам відсутні.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України регулює Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Із набранням чинності цим Законом № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ), крім, зокрема, ч. ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1.

До скасування вищевказаних норм, ст. 50-1 Закону № 1789-XII передбачала, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII внесено зміни до Законів № 1697-VII та № 1789-XII, визначивши, що з 01.01.2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 18 ст. 50-1 та ч. 20 ст. 86 відповідно).

Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) (далі - Рішення № 7-р(ІІ)/2019) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

При цьому, п. 3 встановлено такий порядок виконання цього Рішення:

- ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

«20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

У своєму Рішенні № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України зазначив, зокрема, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Суд враховує, що ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII у первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Однак, згідно з чинною редакцією положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України наголосив, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, відповідні положення втратили чинність з 13.12.2019, а тому Закон № 1697-VII з указаної дати не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи відсутність нормативного акта, який би регулював порядок перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури, суд, з урахуванням ч. 6 ст. 7 КАС України, дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, яким встановлено, що з метою перерахунку призначеної пенсії до Управління пенсійного фонду подається заява встановленого зразка.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок.

Водночас, відповідно до другого речення абз. 3 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ) передбачалося, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих та військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 у справі за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) абз. 3 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (щодо винагороди прокурора як гарантії його незалежності)» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України, відповідаючи на порушені заявниками питання, з покликанням, з-поміж іншого, на свої рішення від 26.03.2020 № 6-р/2020, від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 та від 01.03.2023 № 1-р(II)/2023 виснував, що врегулювання законом, а не підзаконним актом питань матеріального, соціального, пенсійного забезпечення прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури, що інакше призведе до недодержання принципу поділу влади.

Конституційний Суд України зазначив також, що наділення Кабінету Міністрів України повноваженням урегульовувати питання винагороди прокурорів не можна визнати таким, що відповідає конституційній вимозі щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

З огляду на ці міркування Конституційний Суд України дійшов висновку, що друге речення абз. 3 п. 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX є таким, що суперечить ст. 6 Конституції України в поєднанні з ч. 2 ст. 131-1 Конституції України.

Крім того, визначення розміру окладу на зазначений період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, у спірний період, визнано неконституційним.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону № 1697-VII, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури з 1 січня 2022 року становить 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до п. п. 1, 3 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 20.08.2025 № 4571-IX внесено зміни у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX, зокрема, доповнено частиною другою такого змісту: «Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, становить: з 1 січня 2025 року по 31 липня 2025 року - 1600 гривень, з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 2102 гривні».

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 4571-IX встановлено, що у 2025 році положення ч. 2 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не є підставою для перегляду (перерахунку) раніше призначених пенсій прокурорам та видачі органами прокуратури довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється статтею 86 цього Закону, за змістом частини 20 якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, а перерахунок проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Право працівників прокуратури на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відновлене Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 та підтверджене у зразковій справі № 560/2120/20, реалізується за умови, що таке підвищення заробітної плати фактично відбулося та є передбаченою законом підставою для перерахунку.

Беручи до уваги вищевикладену положення законодавства, суд зазначає, що при вирішенні цієї справи визначальним є встановлення факту наявності обставин, які відповідно до вимог законодавства зумовлюють зміну розміру пенсії, у розумінні ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII.

Судом встановлено, що підвищення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури, з 1600 грн до 2102 грн, та, як наслідок, і підвищення посадового окладу та заробітної плати прокурорських працівників, відбулося з 01.08.2025 на підставі Закону № 4571-IX, тобто - у 2025 році.

Разом з тим, п. 2 Прикінцевих положень Закону № 4571-IX встановлено, що у 2025 році таке підвищення не є підставою для перегляду (перерахунку) раніше призначених пенсій прокурорам та видачі органами прокуратури довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Отже, підвищення базового розміру посадового окладу прокурора, яке відбулося з 01.08.2025, законодавець виключив із числа підстав для перерахунку раніше призначених пенсій.

Крім того, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури, з 01.01.2026 року визначено на рівні, встановленому станом на 31.12.2025, тобто 2102 грн.

Тож з 01.01.2026 розмір посадового окладу прокурора також не змінився, а був збережений у попередньому розмірі, і жодного нового підвищення заробітної плати працівникам прокуратури у 2026 році не відбулось.

Враховуючи встановлені у справі обставини, відсутні підстави для зміни розміру пенсії позивача у розумінні ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII.

До того ж суд зазначає, що умова, встановлена у п. 2 Прикінцевих положень Закону № 4571-IX не зменшує розміру раніше призначеної позивачу пенсії та не звужує обсягу його пенсійних прав.

Отже, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено порушень прав позивача.

Інші наведені позивачем доводи не спростовують встановлених судом обставин та наведених висновків, тому не впливають на висновки суду за наслідками розгляду цієї справи.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірності дій відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.10.2026.

Суддя О.М. Качанок