Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №160/10305/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №160/10305/26

Суддя: Єфанова Ольга Володимирівна

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 рокуСправа № 160/10305/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пенітенціарної академії України, до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Пенітенціарної академії України та Державної установи «Центр пробації», в якій позивачка просить:

визнати протиправною бездіяльність Пенітенціарної академії України щодо виплати позивачці суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року без врахування базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін - січень 2008 року;

визнати протиправною бездіяльність Пенітенціарної академії України щодо виплати позивачці суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.06.2019 року без врахування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078;

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо виплати позивачці суми індексації грошового забезпечення за період з 15.06.2019 року по 14.06.2025 року без врахування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078;

зобов`язати Пенітенціарну академію України здійснити розрахунок та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, а також здійснити розрахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.06.2019 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року та щомісячну суму - різницю індексації грошового забезпечення в розмірі 4008 гривень 15 копійок у відповідності абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

зобов`язати Державну установу «Центр пробації» здійснити розрахунок та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 18.06.2019 року по 28.02.2023 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року та щомісячну суму - різницю індексації грошового забезпечення в розмірі 4008 гривень 15 копійок у відповідності абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2023 року проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України: спочатку навчалася курсанткою в навчальному закладі, правонаступником якого є Пенітенціарна академія України, а в подальшому проходила службу на посадах у філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області. За час служби вона отримувала грошове забезпечення, проте, на її переконання, належну суму індексації цього забезпечення їй не нараховано і не виплачено, чим відповідачі допустили протиправну бездіяльність.

Позивачка зазначає, що останнє до спірного періоду підвищення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу відбулося на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, а наступне - на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року. З огляду на це вона вважає базовими місяцями для обчислення індексу споживчих цін відповідно січень 2008 року та березень 2018 року.

За розрахунком позивачки у березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком з січня 2008 року, - 253,30 відсотка, тому сума індексації мала становити 1762,00 х 253,30 / 100 = 4463,15 грн, а за вирахуванням підвищення грошового забезпечення на 455,00 грн щомісячна сума-різниця індексації становить 4008,15 грн, яка підлягає виплаті до наступного підвищення посадових окладів. Загальна сума недоотриманої, на думку позивачки, індексації грошового забезпечення становить 326 416,85 грн, з яких 85 927,85 грн - за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, 62 393,54 грн - за період з 01.03.2018 по 17.06.2019 та 178 095,47 грн - за період з 18.06.2019 по 28.02.2023.

Позивачка також посилається на те, що Пенітенціарна академія України не індексувала її грошове забезпечення у зв`язку з тим, що кошторисом академії у 2015-2019 роках проведення індексації не передбачалося, тоді як відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення прав громадян. На обґрунтування вимог вона посилається на статті 43 і 55 Конституції України, статті 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, а також на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо обов`язковості індексації та ефективності судового захисту.

На підтвердження наведених обставин позивачка долучила до позовної заяви копії послужного списку та наказів про проходження служби, відповідей обох відповідачів разом з архівними відомостями особової картки грошового забезпечення та довідкою-розрахунком індексації, копії листів Міністерства соціальної політики України, а також складений нею розрахунок індексації грошового забезпечення.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Державна установа «Центр пробації» 15 травня 2026 року подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін є березень 2018 року - місяць, у якому відбулося підвищення посадових окладів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, і саме з цим базовим місяцем позивачці нараховувалася та виплачувалася індексація з моменту прийняття на службу. Посилаючись на пункт 10-2 Порядку № 1078, відповідач указує, що для новоприйнятих осіб обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку вони займають. Оскільки позивачку прийнято на службу 18 червня 2019 року, тобто після підвищення посадових окладів, а в період її служби в Центрі пробації посадовий оклад унаслідок законодавчих змін не підвищувався, права на індексацію-різницю за абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у неї не виникло.

Відповідач також наголошує, що застосування позивачкою величини приросту індексу споживчих цін у розмірі 253,30 відсотка є безпідставним, оскільки цей показник стосується лютого 2018 року за умови відсутності змін розмірів грошового забезпечення з січня 2008 року по березень 2018 року, тоді як постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1036 посадові оклади осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України було збільшено з 01 січня 2017 року; визначення розміру індексації належить до компетенції роботодавця. Щодо 2023 року відповідач посилається на зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», а щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб - на роз`яснення Державної податкової служби України, викладене в листі від 23 липня 2024 року № 22431/6/99-00-24-01-01-06, згідно з яким виплати за рішенням суду звільненому військовослужбовцю внутрішньої служби оподатковуються податком на доходи фізичних осіб без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

Одночасно Державна установа «Центр пробації» 15 травня 2026 року подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, мотивовану тим, що позивачка, звільнена зі служби 28 лютого 2023 року, звернулася до суду лише 18 квітня 2026 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України, і не навела поважних причин такого пропуску.

Пенітенціарна академія України подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні заявлених до неї позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначив, що позивачку зараховано на навчання 18.08.2015 на підставі наказу від 11.08.2015 № 223 та відрахувано після закінчення навчання згідно з наказом від 14.06.2019 № 106 о/с; що в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 курсантам, зарахованим на навчання з числа цивільних осіб, виплачувалися посадові оклади, установлені згідно із законодавством (розділ 15 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 № 222), а поняття грошового забезпечення курсантів уперше закріплено наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2018 № 326/5 і в подальшому розділом 16 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5; що, отримуючи в межах цього періоду посадовий оклад (стипендію), а не грошове забезпечення, позивачка не наділена правом вимагати перерахунку індексації із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а базовим місяцем для індексації стипендії є місяць, у якому її призначено, - серпень 2015 року, з подальшою зміною базового місяця у вересні 2017 року та у вересні 2018 року у зв`язку з переведенням позивачки на наступний курс навчання і підвищенням посадового окладу.

Академія зазначила також, що підвищення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України на нормативному рівні відбулося з 01 січня 2017 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1036 та наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2017 №372/5, а наступне - з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, у зв`язку з чим у період з 01.01.2017 по 28.02.2018 базовим місяцем для нарахування індексації був січень 2017 року, а з 01.03.2018 - березень 2018 року; що позивачка не навела доводів і не надала доказів того, що нарахована їй починаючи з березня 2018 року індексація не відповідає Порядку № 1078; що при обчисленні суми-різниці індексації позивачка безпідставно визначила величину приросту індексу споживчих цін за період з лютого 2008 року по березень 2018 року; що самостійної вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування саме суми-різниці індексації позивачка не заявляла, а тому похідна від неї вимога про виплату 4008 гривень 15 копійок задоволенню не підлягає. На підтвердження своєї позиції Академія послалася на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі № 160/29321/25, якою рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року скасовано в частині нарахування індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року за період з 01.01.2017 по 28.02.2018, а також на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 460/19105/23, Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі № 520/14955/24, від 31 березня 2025 року у справі № 520/10719/24 та від 16 березня 2026 року у справі № 440/12864/25 і Третього апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі № 280/9328/24.

Крім того, Пенітенціарна академія України наполягала на пропуску позивачкою строку звернення до суду, посилаючись на частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX: тримісячний строк, продовжений на час дії карантину, розпочався 01 липня 2023 року і сплив 30 вересня 2023 року, тоді як позивачка, звільнена зі служби в Академії 18 червня 2019 року, звернулася до відповідача лише 25 листопада 2025 року, а клопотання про поновлення строку звернення до суду з наведенням поважності причин його пропуску не заявляла.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Насамперед суд вирішує заяву Державної установи «Центр пробації» про залишення позовної заяви без розгляду. Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 (справа № 1-7/2024(337/24)) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 11 грудня 2025 року. Позовну заяву подано 18 квітня 2026 року, коли тримісячного строку, на пропуск якого посилається відповідач, уже не існувало, а суд не може застосувати припис, визнаний неконституційним і такий, що втратив чинність.

Частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України неконституційною не визнавалася і передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 цього Кодексу). Предметом цього спору є нарахування індексації грошового забезпечення за час навчання і проходження служби, а не суми, що належать працівникові при звільненні, тому наведений припис до спірних відносин не застосовується; крім того, доказів вручення позивачці письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, матеріали справи не містять, а отже перебіг цього строку не розпочинався. З тих самих причин не підлягає застосуванню і стаття 234 Кодексу законів про працю України, яка допускає поновлення пропущеного строку в межах одного року. За таких обставин строк звернення до суду позивачкою не пропущено, заява Державної установи «Центр пробації» про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає, а спір вирішується по суті.

Судом встановлено, що позивачка з 18 серпня 2015 року по 02 лютого 2016 року була курсанткою Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України (наказ від 11 серпня 2015 року № 243), а з 02 лютого 2016 року по 18 червня 2019 року - курсанткою Академії Державної пенітенціарної служби (наказ від 02 лютого 2016 року №12), правонаступником якої є Пенітенціарна академія України. Це підтверджується довідкою Державної установи «Центр пробації» про проходження позивачкою служби та архівними відомостями особової картки грошового забезпечення ОСОБА_2 , наданими Пенітенціарною академією України за час навчання з 20 серпня 2015 року по 17 червня 2019 року.

Наказом Державної установи «Центр пробації» від 18.06.2019 № 122/к позивачку призначено з 18 червня 2019 року на посаду старшого інспектора Верхньодніпровського міськрайонного відділу філії цієї установи у Дніпропетровській області з посадовим окладом за 19 тарифним розрядом як таку, що прибула згідно з розподілом після закінчення Академії Державної пенітенціарної служби. Наказом від 04.10.2019 № 187/к її переміщено з 07 жовтня 2019 року на посаду інспектора Саксаганського районного відділу тієї самої філії з посадовим окладом за 17 тарифним розрядом, а наказом від 25.03.2021 № 72/к - з 01 квітня 2021 року на посаду старшого інспектора цього відділу з посадовим окладом за 19 тарифним розрядом. Наказом від 20.02.2023 № 161/к позивачку звільнено зі служби 28 лютого 2023 року за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штатів.

У листопаді 2025 року позивачка звернулася до обох відповідачів із заявами про надання відомостей про грошове забезпечення та про перерахунок індексації. У відповіді від 17.12.2025 № 368/Л-372-8/8.05-25 Державна установа «Центр пробації» повідомила, що базовим місяцем індексу споживчих цін є місяць, наступний за місяцем підвищення розміру грошового забезпечення, тобто березень 2018 року, і надала довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 19.06.2019 по 28.02.2023. Пенітенціарна академія України у відповіді на звернення позивачки від 25.11.2025 та від 28.11.2025 надала копії архівних відомостей особової картки за час навчання з 20.08.2015 по 17.06.2019 і повідомила, що розрахунок індексації доходу за цей період проводився відповідно до норм чинного законодавства, а в наданих архівних відомостях не зазначено базовий місяць, який використовувався для індексації станом на грудень 2015 року.

З архівних відомостей особової картки грошового забезпечення, складених самою академією і долучених позивачкою до позовної заяви, вбачається, що індексація грошового забезпечення позивачці як курсантці нараховувалася щомісяця. При окладі курсанта 208,00 грн сума нарахованої індексації становила 4,78 грн (листопад 2015 року - лютий 2016 року), 9,36 грн (з червня 2016 року), 18,30 грн (з грудня 2016 року), 26,83 грн (з березня 2017 року) і 35,57 грн (з червня 2017 року). З вересня 2017 року оклад курсанта підвищено з 208,00 грн до 245,00 грн, тобто на 37,00 грн, і сума нарахованої індексації з цього місяця становила 6,06 грн, а в лютому 2018 року - 13,66 грн, у зв`язку з чим усього за лютий 2018 року нараховано 258,66 грн. З березня 2018 року оклад курсанта підвищено з 245,00 грн до 700,00 грн, тобто на 455,00 грн, і сума індексації за березень 2018 року та за наступні місяці до листопада 2018 року включно становила 0,00 грн. З грудня 2018 року нарахування індексації відновлено: 28,44 грн у грудні 2018 року, 9,17 грн у січні 2019 року, 2,20 грн у березні 2019 року, по 54,51 грн у квітні та травні 2019 року.

З додатків до особового рахунку співробітника ОСОБА_1 , наданих Державною установою «Центр пробації» за періоди з 01.06.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023, вбачається, що індексацію грошового забезпечення нараховували позивачці щомісяця: у 2019 році - 1 173,90 грн, у 2020 році - 2 664,32 грн, у 2021 році - 5 503,83 грн, у 2022 році - 12 170,23 грн, а всього 21 512,28 грн. У додатку за 2023 рік графа індексації відсутня, за січень і лютий 2023 року індексація не нараховувалася. Ті самі суми до копійки відтворені у довідці-розрахунку індексації грошового забезпечення, виданій Державною установою «Центр пробації», в якій прямо зазначено, що базовим місяцем є березень 2018 року.

Ці ж суми поточної індексації позивачка врахувала у складеному нею розрахунку в графі «Виплачена сума індексації» і відняла їх від обчисленої нею суми індексації. Отже, нарахування та виплата поточної індексації грошового забезпечення за час служби в Державній установі «Центр пробації» предметом спору фактично не є: позивачка наполягає виключно на виплаті їй додатково щомісячної фіксованої суми-різниці індексації у розмірі 4008,15 грн.

Посадовий оклад позивачки за час служби в Державній установі «Центр пробації» змінювався лише внаслідок переміщення її по посадах: з 18.06.2019 він визначався за 19 тарифним розрядом, з 07.10.2019 - за 17 тарифним розрядом (4090,00 грн), а з 01.04.2021 - знову за 19 тарифним розрядом (4370,00 грн). При цьому сума нарахованої індексації не обнулялася і не зменшувалася, а зростала: у січні - березні 2021 року вона становила 331,42 грн, а у квітні 2021 року, тобто в місяці зміни посадового окладу, - 415,41 грн.

Вирішуючи спір по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно зі статтею 5 того самого Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України; проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Пунктом 4 Порядку № 1078 установлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Наведені приписи, зокрема правило обчислення суми індексації, у тотожному формулюванні діяли і в редакції Порядку № 1078, чинній до 15 березня 2018 року.

Абзацами першим - шостим пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній з 15 березня 2018 року, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати; у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

За змістом тотожний припис містив абзац третій пункту 5 Порядку № 1078 і в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, яка застосовувалася з 01 грудня 2015 року: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції, чинній станом на 18 червня 2019 року, було визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Слова про військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, на які посилається у відзиві відповідач 2, внесено до цього пункту постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2021 року № 1141, тобто вже після прийняття позивачки на службу, а тому суд ураховує наведений припис саме в тій редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають усі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації. Такий висновок викладено у пункті 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20. У постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд також виходив з того, що відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає особа.

Застосовуючи наведені приписи до встановлених обставин, суд виходить насамперед з того, що право на суму індексації-різниці, про яку йдеться в абзацах четвертому і шостому пункту 5 Порядку № 1078, виникає не в кожному випадку підвищення грошового доходу, а лише тоді, коли розмір підвищення доходу не перевищує суми індексації, що склалася у місяці підвищення. Якщо ж розмір підвищення доходу перевищує цю суму, то за прямим приписом абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення взагалі не нараховується і жодної різниці, яка підлягала б виплаті надалі, не утворюється.

У лютому 2018 року, тобто в місяці, що передував підвищенню, грошове забезпечення позивачки складалося з окладу курсанта в розмірі 245,00 грн, а сума індексації, що в неї фактично склалася, становила 13,66 грн. У березні 2018 року оклад курсанта підвищено до 700,00 грн, тобто розмір підвищення грошового доходу становив 455,00 грн і перевищив суму індексації, що склалася у місяці підвищення, більш ніж у тридцять разів. За таких обставин сума індексації у березні 2018 року не підлягала нарахуванню на підставі абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078, а права на щомісячну суму-різницю індексації за абзацами четвертим і шостим пункту 5 цього Порядку у позивачки не виникло взагалі. Нульові показники індексації в обліку академії починаючи з березня 2018 року є не бездіяльністю відповідача 1, а виконанням наведеного припису. Про правильність такого висновку свідчить і те, що, щойно величина індексу споживчих цін, обчислена наростаючим підсумком з місяця, наступного за місяцем підвищення, знову перевищила поріг індексації, академія відновила нарахування позивачці індексації - з грудня 2018 року, як того і вимагає абзац другий пункту 5 Порядку № 1078.

Окремої оцінки потребує розрахунок, на якому ґрунтуються позовні вимоги. Позивачка визначає щомісячну суму-різницю індексації як 1762,00 х 253,30 / 100 - 455,00 = 4008,15 грн, тобто множить величину приросту індексу споживчих цін не на свій грошовий дохід, а на прожитковий мінімум для працездатних осіб. Такий підхід суперечить пункту 4 Порядку №1078, за яким індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, а сума індексації визначається як результат множення саме грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Прожитковий мінімум у цій формулі є не базою нарахування, а межею, понад яку дохід не індексується.

Грошове забезпечення позивачки у лютому 2018 року становило 245,00 грн і було більш ніж у сім разів меншим за прожитковий мінімум для працездатних осіб (1762,00 грн), а тому підстав обмежувати базу нарахування прожитковим мінімумом не було і множенню на величину приросту індексу споживчих цін підлягав увесь її дохід: 245,00 х 253,30 / 100 = 620,59 грн. Навіть за таким обчисленням ця сума за вирахуванням розміру підвищення доходу 455,00 грн дала б 165,59 грн, а не 4008,15 грн. Заявлена ж позивачкою щомісячна сума-різниця у розмірі 4008,15 грн у шістнадцять разів перевищує все її грошове забезпечення на той час.

Ту саму ваду має розрахунок і за період з 01.12.2015 по 28.02.2018: за 27 місяців цього періоду позивачка заявила до виплати 85 927,85 грн, тобто в середньому близько 3 182 грн на місяць, тоді як її грошове забезпечення становило 208,00 грн, а з вересня 2017 року - 245,00 грн на місяць. Заявлена сума у тринадцять - п`ятнадцять разів перевищує сукупний місячний дохід позивачки за цей період, а тому є неможливою за будь-якого базового місяця і за будь-якої величини приросту індексу споживчих цін. Індексація за своїм призначенням є механізмом часткового або повного відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг щодо фактично одержуваного доходу, а не самостійною виплатою, не пов`язаною з розміром цього доходу.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності Пенітенціарної академії України за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та про здійснення розрахунку і виплати індексації за цей період із базовим місяцем січень 2008 року суд зазначає таке. Твердження позивачки про те, що індексація грошового забезпечення їй у цей період не виплачувалася, спростовується документом, який вона сама долучила до позовної заяви, - архівними відомостями особової картки грошового забезпечення, наданими академією. З них видно, що індексацію нараховували щомісяця починаючи з листопада 2015 року і її розмір послідовно зростав від 4,78 грн до 35,57 грн у міру перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації.

У вересні 2017 року, коли оклад курсанта було підвищено з 208,00 грн до 245,00 грн, тобто на 37,00 грн, академія застосувала саме абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078: суму індексації, що склалася у місяці підвищення (43,06 грн), зменшено на розмір підвищення доходу (37,00 грн), і до нарахування визначено різницю - 6,06 грн, яку виплачували й надалі з додаванням поточної індексації (13,66 грн у лютому 2018 року). Отже, у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 бездіяльності відповідач 1 не допустив: індексація нараховувалася, а місяцем, за яким здійснювалося обчислення індексу споживчих цін, був місяць останнього підвищення окладу за посадою, яку займала позивачка, а не січень 2008 року. Підстав для перегляду цього обліку і для визначення базовим місяцем січня 2008 року суд не вбачає.

Доводи позивачки про те, що академія не індексувала її грошове забезпечення через непередбачення індексації кошторисом, не знайшли підтвердження. Зі змісту відповіді Пенітенціарної академії України на звернення позивачки вбачається протилежне: академія повідомила, що розрахунок індексації доходу за період навчання з 20.08.2015 по 17.06.2019 проводився відповідно до норм чинного законодавства, і підтвердила це архівними відомостями особової картки. Відповідно посилання позивачки на правові позиції Верховного Суду про те, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для ненарахування індексації (зокрема у справі № 822/3307/17), є правильними по суті, проте до обставин цієї справи незастосовними: індексацію позивачці нараховували, а її ненарахування з березня 2018 року зумовлене не браком коштів, а прямим приписом абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078.

Суд також зважає на те, що частину заявленого до відповідача 1 періоду, а саме з 01.12.2015 по 02.02.2016, позивачка провела курсанткою Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України, тобто іншого навчального закладу. Водночас Пенітенціарна академія України надала архівні відомості починаючи з серпня 2015 року і проти віднесення всього періоду навчання до свого обліку не заперечувала, у зв`язку з чим ця обставина на результат вирішення спору не впливає.

Щодо вимог до Державної установи «Центр пробації» суд зазначає таке. Поточну індексацію грошового забезпечення за час служби позивачки в цій установі нараховано і виплачено в повному обсязі - 21 512,28 грн за 2019-2022 роки, що підтверджується додатками до особового рахунку та довідкою-розрахунком установи; базовим місяцем при цьому застосовано березень 2018 року, тобто місяць останнього підвищення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, що відповідає абзацу другому пункту 5 Порядку № 1078. Самих цих сум позивачка не оспорює і враховує їх у власному розрахунку.

Позивачку прийнято на службу до Державної установи «Центр пробації» 18 червня 2019 року, тобто після березня 2018 року, за посадою, посадовий оклад якої на той час уже був установлений. Отже, суми індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, за цією посадою у неї не існувало і виникнути не могло, а відтак не могло виникнути і права на суму індексації-різниці за абзацами четвертим і шостим пункту 5 Порядку № 1078. Такий висновок безпосередньо випливає з абзаців другого - четвертого пункту 5 Порядку № 1078 і узгоджується з пунктом 10-2 цього Порядку, який, хоч у чинній на той час редакції і згадував лише працівників, закріплював те саме правило: обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає особа.

Підвищення тарифних ставок (посадових окладів) за посадами, які позивачка обіймала в Державній установі «Центр пробації», у період з 18.06.2019 по 28.02.2023 не відбувалося. Зміна розміру її посадового окладу з 4090,00 грн до 4370,00 грн з квітня 2021 року зумовлена виключно переміщенням її на іншу посаду з вищим тарифним розрядом, тобто є зростанням доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (окладів). За абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 у такому разі сума індексації не зменшується на розмір підвищення доходу, що відповідач 2 і зробив: індексація не обнулялася, а зросла з 331,42 грн до 415,41 грн. Разом з тим таке зростання доходу не є підвищенням тарифних ставок (окладів) у розумінні абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078, а тому й права на суму індексації-різниці воно не породжує.

Суд звертає увагу, що третю позовну вимогу сформульовано щодо періоду з 15.06.2019 по 14.06.2025, тоді як служба позивачки в Державній установі «Центр пробації» тривала з 18.06.2019 по 28.02.2023, і саме цей період охоплює складений нею розрахунок. Оскільки після 28.02.2023 позивачка у службових відносинах з відповідачем 2 не перебувала і грошового забезпечення від нього не отримувала, суд виходить з фактичного періоду проходження служби.

Щодо січня і лютого 2023 року позовні вимоги не підлягають задоволенню і з самостійної підстави. Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами). Отже, протягом 2023 року обов`язку нараховувати та виплачувати індексацію грошових доходів у відповідача 2 не було, що узгоджується і з даними додатка до особового рахунку за 2023 рік, у якому графа індексації відсутня. Посилання позивачки на статтю 58 Конституції України цього висновку не змінює, оскільки зазначений припис Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» застосовано до правовідносин, які існували у 2023 році, а не до попередніх періодів, тобто зворотної дії в часі він не має.

Вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, є похідними від вимог про нарахування та виплату індексації. Оскільки основні вимоги задоволенню не підлягають, не підлягає задоволенню і похідна від них вимога.

Інші доводи позивачки суд також відхиляє. Посилання на статті 43 і 55 Конституції України, на статті 18 і 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та на рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 стосуються обов`язковості індексації як державної соціальної гарантії, однак самі по собі не визначають ані бази її нарахування, ані місяця, за яким обчислюється індекс споживчих цін; у цій справі обов`язковість індексації відповідачами не заперечувалася і фактично була виконана. Доводи про необхідність зазначення базового місяця в судовому рішенні та посилання на ефективність способу захисту, зокрема на практику Європейського суду з прав людини у справах «Кечко проти України», «Афанасьєв проти України», «Мултіплекс проти Хорватії» і «Кутіч проти Хорватії», стосуються форми судового захисту і не можуть замінити собою відсутність самого порушеного права. Принцип in dubio pro tributario, на який посилається позивачка, застосовується у разі неоднозначного або множинного тлумачення норми, тоді як приписи абзаців третього і четвертого пункту 5 Порядку № 1078 викладені однозначно і не допускають тлумачення, за якого сума індексації нараховувалася б попри перевищення розміру підвищення доходу над сумою індексації, що склалася у місяці підвищення.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що бездіяльності, про яку стверджує позивачка, відповідачі не допустили: індексацію грошового забезпечення їй нараховували і виплачували відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078, а права на щомісячну суму-різницю індексації у розмірі 4008,15 грн у неї не виникло ні за час навчання, ні за час служби в Державній установі «Центр пробації». За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Пенітенціарної академії України, Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua